РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ПРОСТИХ РЕЧЕННЯХ, УСКЛАДНЕНИХ ЗВЕРТАННЯМИ
Просте речення вважають ускладненим, якщо воно містить:
Звертання – це слово або сполучення слів, що називає особу чи предмет, до якого звертається мовець.
Основна функція звертання – привернути увагу співрозмовника:
І поки не всміхнулась Україна,
Народе мій, прошу тебе – не спи.
В. Крищенко
Звертання, як правило, виражається:
- іменником у кличному відмінку (в однині) або в називному відмінку – у множині:
Україно! Ти для мене диво! (В. Симоненко)
Слався, наша юність, і сади, й діброви, і міста, і села, край орлиний мій! (В. Сосюра)
Звертання виражається:
Інколи в ролі звертань можуть уживатися субстантивовані слова – прикметники, дієприкметники, кількісні числівники в значенні іменника:
Генії, безсмертні, на коліна
Станьте перед смертним людом!
В. Симоненко
Перший, чекаю на вашу відповідь.
Краю мій, кращого за тебе я в житті не знаю.
Звертання не є ЧЛЕНОМ РЕЧЕННЯ!
НЕПОШИРЕНЕ ЗВЕРТАННЯ
(без залежних слів):
Друже, будь справедливим і наполегливим.
ПОШИРЕНЕ ЗВЕРТАННЯ
(із залежними словами):
Дорогий друже, не допускайся помилок.
Звертання може стояти на початку, в середині, наприкінці речення.
В усному мовленні звертання виділяється паузами, а на письмі – розділовими знаками (комами, знаком оклику).
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ПРОСТИХ РЕЧЕННЯХ, УСКЛАДНЕНИХ ЗВЕРТАННЯМИ
1. Звертання, що стоїть на початку речення, виділяється комою:
Мій рідний краю, доки житиму, вславлятиму твої поля (Л. Рубан).
2. Якщо звертання вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак оклику:
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил! (В. Баранов).
3. Звертання, що стоїть у середині речення, виділяється комами:
Учітеся, брати мої, думайте, читайте… (Т. Шевченко).
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ПРОСТИХ РЕЧЕННЯХ, УСКЛАДНЕНИХ ЗВЕРТАННЯМИ
4. Звертання, що стоїть у кінці речення, виділяється комою, а після нього ставимо той знак, якого потребує зміст речення (крапка, знак питання чи знак оклику):
Не шукав я до тебе
Ні стежки, ні броду…
Я для тебе горів,
Український народе!
В. Симоненко
Ти чого задивився, юначе? (З. Кучерява).
Ой не гнися, не хилися, явороньку молоденький (О. Маковей).
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ПРОСТИХ РЕЧЕННЯХ, УСКЛАДНЕНИХ ЗВЕРТАННЯМИ
5. Якщо перед звертанням стоять підсилювальні частки о, ой, то кома після них не ставиться:
О слово рідне! Орле скутий! (Олександр Олесь)
Проте, якщо слова о, ой не мають підсилювального значення, а виражають почуття або волевиявлення мовця - вони вигуки, і їх слід відокремлювати від звертання комами:
О, Оленко, ти де була?
Ой, друже, це того не варте.
Інші ж вигуки від звертання відділяють комами:
Гей, нові Колумби й Магеллани,
Напнемо вітрила наших мрій!
В. Симоненко
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ПРОСТИХ РЕЧЕННЯХ, УСКЛАДНЕНИХ ЗВЕРТАННЯМИ
6. Особові займенники ти, ви, що виконують функцію підмета й стоять після вигуків, не входять до звертання, яке відокремлюється:
Гей ви, зорі ясні, тихий місяцю мій,
Де ви бачили більше кохання?
В. Сосюра
7. Повторювані або однорідні звертання розділяються комами або знаком оклику:
Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали…
Україно! Краю мій! Нема ріднішого за тебе.
ПОСЛІДОВНІСТЬ СИНТАКСИЧНОГО РОЗБОРУ �ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ ЗІ ЗВЕРТАННЯМ
ПОСЛІДОВНІСТЬ СИНТАКСИЧНОГО РОЗБОРУ �ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ ЗІ ЗВЕРТАННЯМ
Мій побратиме! Інколи пейзажем ми про людину найточніше скажем (М. Рильський).
ЗРАЗОК УСНОГО РОЗБОРУ
Речення розповідне, неокличне, просте, двоскладне, поширене, повне; ускладнене звертанням. Звертання мій побратиме поширене, виражене займенником та іменником у формі кличного відмінка однини. Звертання слугує для привернення уваги співрозмовника.
ПОСЛІДОВНІСТЬ СИНТАКСИЧНОГО РОЗБОРУ �ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ ЗІ ЗВЕРТАННЯМ
Мій побратиме! Інколи пейзажем ми про людину найточніше скажем (М. Рильський).
ЗРАЗОК ПИСЬМОВОГО РОЗБОРУ
Речення розп., неокл., просте, двоскл., пошир., повне; ускладн. звертанням мій побратиме; пошир.; вираж. займ. та імен. у кл. в. одн.