1 of 12

Я (Романтика)

Присвячується

“Цвітові яблуні”

М. Коцюбинського

2 of 12

  • «Я (Романтика)» — психологічна новела Миколи Хвильового, ідеєю якої є фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму.

3 of 12

Присвята

  • Я (романтика) має специфічну присвяту: «Цвітові яблуні», новелі М. Коцюбинського, де душа головного героя, батька, у якого померла донька, подібно до душі «Я» подвоїлась (у ній відбувається боротьба між людиною, що страждає від втрати дитини та художником, який намагається зафіксувати усі деталі смерті, щоб у майбутньому використати для творчості). У М. Хвильового центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов'язком та гуманістичним началом.

4 of 12

Сюжет

  • Твір починається з опису матері, яку оповідач порівнює з образом Діви Марії:

​

​

​

  • Раптово автор переносить читача у будинок розстріляного шляхтича («фантастичний палац»), у якому збирається «чорний трибунал комуни». Один за одним без суду та слідства ухвалюються вироки: «Розстрілять!» Після чергового засідання голова трибуналу вирішує пройтись обложеним містом, щоб побути на самоті. Потім він повертається додому, де мати:

"... БЕРЕ МОЄ СТОМЛЕНЕ ОБЛИЧЧЯ В СВОЇ СУХІ СТАРЕЧІ ДОЛОНІ Й СХИЛЯЄ СВОЮ ГОЛОВУ НА МОЇ ГРУДИ. ВОНА ЗНОВУ КАЖЕ, ЩО Я, ЇЇ М'ЯТЕЖНИЙ СИН, ЗОВСІМ ЗАМУЧИВ СЕБЕ."

​

"... ВОІСТИНУ МОЯ МАТИ — ВТІЛЕНИЙ ОБРАЗ ТІЄЇ НАДЗВИЧАЙНОЇ МАРІЇ, ЩО СТОЇТЬ НА ГРАНЯХ НЕВІДОМИХ ВІКІВ."

5 of 12

Сюжет

  • У центрі уваги наступної картини динамічний рух кавалеристів, що рухаються «з позиції на позицію», гарматні вибухи та грім блискавиць. Несподівано сцена змінюється на інтер'єр княжого будинку, в якому продовжує працювати штаб Духоніна. Опісля кількох розглянутих справ до кабінету заводять групу черниць, що звинувачується у веденні агітації проти комуни. Серед інших главковерх впізнає рідну матір. Цілу ніч він «розбирає діла», але вже твердо знає, як вчинить. В обід до нього приходить Андрюша і починає переконувати «Я» відпустити з-під варти матір. Їхню розмову перериває грім снаряду: ворог наступає. Черниць вирішують розстріляти під час відступу за містом. Доктор Тагабат перед розстрілом підходить до голови трибуналу та промовляє:

​

​

​

  • Той, мов у маренні, підходить до засудженої та фанатично убиває її.

"ВАША МАТИ ТАМ! РОБІТЬ, ЩО ХОЧЕТЕ!"

6 of 12

Герої та цитатна характеристика

  • Персонажі твору — «усе це різні кінці душі» одного й того самого «Я», які символізують різні боки свідомості головного героя.
  • Кожен з них це певний психологічний стан головного героя, що здатен змінюватися іншим.

7 of 12

Герої та цитатна характеристика

  • Голова «чорного трибуналу» (фанатик з роздвоєною душею)

«ТУТ, У ТИХІЙ КІМНАТІ, МОЯ МАТИ НЕ ФАНТОМ, А ЧАСТИНА МОГО ВЛАСНОГО ЗЛОЧИННОГО „Я“, ЯКОМУ Я ДАЮ ВОЛЮ. ТУТ, У ГЛУХОМУ ЗАКУТКУ, НА КРАЮ ГОРОДА, Я ХОВАЮ ВІД ГІЛЬЙОТИНИ ОДИН КІНЕЦЬ СВОЄЇ ДУШІ.»

8 of 12

Герої та цитатна характеристика

  • Мати (втілення всеохоплюючої доброти й милосердя Богоматері)

«МОЯ МАТИ — НАЇВНІСТЬ, ТИХА ЖУРА І ДОБРІСТЬ БЕЗМЕЖНА. (ЦЕ Я ДОБРЕ ПАМ'ЯТАЮ!) І МІЙ НЕМОЖЛИВИЙ БІЛЬ, І МОЯ НЕЗНОСНА МУКА ТЕПЛІЮТЬ У ЛАМПАДІ ФАНАТИЗМУ ПЕРЕД ЦИМ ПРЕКРАСНИМ ПЕЧАЛЬНИМ ОБРАЗОМ.»

9 of 12

Герої та цитатна характеристика

  • Доктор Тагабат (садист, злий геній) та дегенерат (єдино вірний пес, страж революції, що не знає сумнівів)

«ДОКТОР ТАГАБАТ РОЗВАЛИВСЯ НА ШИРОКІЙ КАНАПІ ВДАЛІ ВІД КАНДЕЛЯБРА, І Я БАЧУ ТІЛЬКИ БІЛУ ЛИСИНУ Й НАДТО ВИСОКИЙ ЛОБ. ЗА НИМ ІЩЕ ДАЛІ В ТЬМУ — ВІРНИЙ ВАРТОВИЙ ІЗ ДЕГЕНЕРАТИВНОЮ БУДІВЛЕЮ ЧЕРЕПА. МЕНІ ВИДНО ЛИШЕ ЙОГО ТРОХИ БЕЗУМНІ ОЧІ, АЛЕ Я ЗНАЮ: — У ДЕГЕНЕРАТА — НИЗЕНЬКИЙ ЛОБ, ЧОРНА КОПА РОЗКУЙОВДЖЕНОГО ВОЛОССЯ Й ПРИПЛЮСНУТИЙ НІС. МЕНІ ВІН ЗАВЖДИ НАГАДУЄ КАТОРЖНИКА, І Я ДУМАЮ, ЩО ВІН НЕ РАЗ МУСІВ СТОЯТИ У ВІДДІЛІ КРИМІНАЛЬНОЇ ХРОНІКИ.»

«ЦЕЙ ДОКТОР IЗ ШИРОКИМ ЛОБОМ I БIЛОЮ ЛИСИНОЮ, З ХОЛОДНИМ РОЗУМОМ I З КАМЕНЕМ ЗАМIСТЬ СЕРЦЯ, ― ЦЕ Ж ВIН I МIЙ БЕЗВИХIДНИЙ ХАЗЯЇН, МIЙ ЗВIРЯЧИЙ IНСТИНКТ. КОЛИ ДОКТОР ― ЗЛИЙ ГЕНIЙ, ЗЛА МОЯ ВОЛЯ, ТОДI ДЕГЕНЕРАТ Є ПАЛАЧ IЗ ГIЛЬЙОТИНИ. ТАК, ЦЕ БУВ НЕЗАМIНИМИЙ ВАРТОВИЙ: НЕ ТIЛЬКИ АНДРЮША ― I МИ ГРIШИЛИ: Я Й ДОКТОР. МИ ЧАСТО УХИЛЯЛИСЯ ДОГЛЯДАТИ РОЗСТРIЛИ. АЛЕ ВIН, ЦЕЙ ДЕГЕНЕРАТ, ЗАВШЕ БУВ СОЛДАТОМ РЕВОЛЮЦIЇ, I ТIЛЬКИ ТОДI ЙШОВ З ПОЛЯ, КОЛИ ТАНУЛИ ДИМКИ Й ЗАКОПУВАЛИ РОЗСТРIЛЯНИХ.»

10 of 12

Герої та цитатна характеристика

  • Андрюша (комунар, який творить усе супроти своєї волі)

«АНДРЮША СИДИТЬ ПРАВОРУЧ МЕНЕ З РОЗГУБЛЕНИМ ОБЛИЧЧЯМ І ЗРІДКА ТРИВОЖНО ПОГЛЯДАЄ НА ДОКТОРА. Я ЗНАЮ, В ЧОМУ СПРАВА.

​

АНДРЮШУ, МОГО БІДНОГО АНДРЮШУ, ПРИЗНАЧИВ ЦЕЙ НЕМОЖЛИВИЙ РЕВКОМ СЮДИ, В „ЧЕКА“, ПРОТИ ЙОГО КВОЛОЇ ВОЛІ.»

11 of 12

Аналіз твору.�Суспільно-політичні умови

  • Тема

Автор зобразив антигуманний руйнівний характер громадянської війни й революції, що призвели до зречення власного «Я», протиборства добра і зла в душі головного героя, його роздвоєності: «Я — чекіст, але і людина.»

  • Ідея

Світ врятує любов, усепрощення

  • Жанр

«Я (Романтика)» — психологічна новела. Деякі літературознавці стверджують, що оповідання є імпресіоністичним, тому що автор акцентує увагу на мінливості відчуттів і вражень, як-от: регіт Тагабата, запах м'яти тощо та застосовує різноманітність зорових та слухових образів. Особливістю даної новели є синтез ілюзії та дійсності. Нерідко читачу буває надзвичайно тяжко відрізнити, чи описувані події й відчуття реальні, чи це тільки уявлювані, нафантазовані головним героєм картини.

«…ЩО ЦЕ? НЕВЖЕ ЗНОВУ ГАЛЮЦИНАЦІЯ? Я ВІДКИДАЮ ГОЛОВУ.

ТАК, ЦЕ БУЛА ГАЛЮЦИНАЦІЯ»

12 of 12

  • Композиція

​

Оповідання складається із заспіву (короткого вступу) і трьох частин, протягом яких читач спостерігає зміну у ставленні героя до вбивства. Розповідь у новелі ведеться від першої особи («Я»). М. Хвильовий використовує у творі композиційні рамки:

З ДАЛЕКОГО ТУМАНУ, З ТИХИХ ОЗЕР ЗАГІРНОЇ КОМУНИ ШЕЛЕСТИТЬ ШЕЛЕСТ: ТО ЙДЕ МАРІЯ.

...Я ЗУПИНИВСЯ СЕРЕД МЕРТВОГО СТЕПУ: — ТАМ, В ДАЛЬНІЙ БЕЗВІСТІ, НЕВІДОМО ГОРІЛИ ТИХІ ОЗЕРА ЗАГІРНОЇ КОМУНИ.