Розвиток культури України в роки “застою”
План уроку:
1. Особливості розвитку культури
1965-1985 роки в Україні пройшли під знаком неухильного поглиблення кризи радянського суспільства. Наступ партапарату, його ідеології на культуру
У цей час суспільно-політичне життя в Україна розвивалося надзвичайно суперечливо. З одного боку – репресії всього українського, з іншого - зростання національної свідомості
Щорічно відкривалися нові школи, зростала кількість вчителів. Особливий акцент робився на трудовому вихованні учнівської молоді
Зменшувалась кількість дітей шкільного віку. Все менше ставало шкіл з українською мовою навчання. Русифікація. Обов’язковість середньої освіти вела до знецінення знань. Поширилося явище "окозамилювання"
Певних успіхів досягла українська наука у кібернетиці, фізиці, математиці. Проте були проблеми, в основному з вини керівництва. Вітчизняні вчені були виключені з міжнародного обміну інформацією, часто важливі наукові відкриття не доходили до керівників.
На науках гуманітарного профілю негативно позначилася заідеологізованість учених, тенденції до технізації всієї академічної системи. Але й тоді були історики, які не йшли на компроміси з владою: М. Брайчевський, О. Компан,
Я. Дзира.
Микола Амосов - радянський та український лікар, науковець в галузі медицини
За сприяння тодішнього керівника республіканської компартії П. Шелеста влада пішла на ряд суттєвих пом’якшень у своїй культурній політиці, навiть почався новий, щоправда, дуже поміркований варіант "українізації"
Борис Патон - український науковець у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів, Президент НАН України
Багатьох "шістдесятників" піддано гострій критиці та переслідуванням, кількох (зокрема Iвана Дзюбу) навіть заарештовано. Практично припинилися перевидання творів митців, репресованих у 30-тi роки. З культурного обігу старанно вилучалося все, що могло стимулювати національні почуття, цензуруванню почали піддавати навiть класичні вірші Тараса Шевченка
Поява альтернативної, підпільної "дисидентської" культури, зокрема - так званого "самвидаву"
У музичному мистецтві визначальною рисою стало вдосконалення і розвиток усіх жанрів. Композитори створювали опери, оперети, балети, симфонії та пісні.
Помітний слід у музичній творчості залишив молодий композитор Володимир Івасюк, автор відомих не лише в Україні, а й далеко за її межами пісень «Червона рута» (написана в 1970 році), «Водограй», «Я піду в далекі гори» та інші.
Стали популярними виконавці естрадних пісень Софія Ротару, Павло Дворський, Василь Зінкевич, Назарій Яремчук, вокальне тріо Мареничів, квартет «Явір», ансамбль «Смерічка». Українську народну пісню презентували Ніна Матвієнко, Раїса Кириченко.
2. Українське поетичне кіно
60-70ті роки стали періодом формування українського поетичного кіно. Започаткували його випущені в цей час фільми "Камінний хрест" Леоніда Осики, "Криниця для спраглих" Юрія Іллєнка за сценарієм І. Драча, «Білий птах з чорною ознакою» і "Вавілон ХХ" Івана Миколайчука, «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова.
Українське поетичне кіно виводило на перший план візуальну виразність, сюрреалістичні та етнографічні мотиви. Ця течія залишила по собі ряд новаторських фільмів і спровокувала новий наступ радянської ідеологічної машини на українське кіно, національну свідомість і нетрадиційний художній пошук
3. Український спорт
Тринадцятиразовим чемпіоном СРСР була футбольна команда «Динамо» (Київ). У 1975 та 1986 рр. вона завоювала Кубок володарів кубків Європейських країн, а 1975 р. — Суперкубок Європи. Гравців «Динамо» Олега Блохіна та Ігоря Беланова визнали найкращими футболістами Європи, їх нагороджено «Золотим м’ячем».
13 разів ставали володарками Кубку європейських чемпіонів гандболістки «Спартака» (Київ), яким керував уславлений тренер І. Турчин
35 світових рекордів встановив шестиразовий чемпіон світу у стрибках із жердиною, олімпійський чемпіон С. Бубка.
4. Особливості державної пропаганди в Україні: «радянський народ», «радянська людина» та їхні «вороги»
Радянська пропаганда – державна пропаганда комуністичної ідеології, способу життя та політики монопольної влади КПРС в СРСР та її експансії в усьому світі.
Це, з одного боку реклама переваг радянського соціалізму над відкритим суспільством, а з іншого – це критика «загниваючого» капіталізму та Заходу
Головна мета пропаганди — навіювання думок про неминучість перемоги революції в усьому світі. Проте основним завданням згодом стало дещо інше: не просто говорити, а виробити у громадян своєрідний імунітет до «згубного впливу Заходу». Створити хибне уявлення про все нерадянське.
Розробкою пропаганди займалися спеціальні партійні й державні органи та установи. Вони використовували всі наявні канали комунікації: через ЗМІ, кіно, театр, літературні і художні твори, не залишали поза увагою і монументальну пропаганду.
“Радянський народ”
“Радянська людина”
Образ “ворога”