Лірика збірки «З вершин і низин». Загальне уявлення про композицію збірки. Творчість великих майстрів Відродження; символ вічної жіночності, материнства,�краси; суперечки про роль краси й користі («Сікстинська мадонна»)

На час виходу збірки «З вершин і низин» Франко був уже відомим громадським діячем, знаним письменником і науковцем. Після Шевченкового «Кобзаря» це була найзначніша

за змістом і формою поетична

книжка.

Перша редакція збірки вийшла у Львові 1887 року. Присвячена дружині поета Ользі. Матеріал укладено за хронологічним принципом. Сюди увійшло 46 поезій, написаних

протягом 1877–1887 років.

Друга редакція теж вийшла у Львові в

1893 році. У ній уже застосовано тематичний принцип розташування матеріалу.

У «Передньому слові» Іван Франко зауважив: «Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність».

Збірка складається з семи великих розділів

ЛІРИКА

ЕПОС

«De profundis»,

«Профілі і маски», «Сонети».

«Галицькі образки»,

«Із жидівських мелодій»,

«Панські жарти»,

«Легенди».

Мотиви поезій

«Веснянки»

весняного пробудження землі;

відродження й визволення

людського духу;

«Осінні думи», «Скорбні

пісні»,

«Нічні думи»

смуток сміливої, незламної, високодуховної людини;

«Профілі і маски»

автобіографічні замальовки, що вражають задушевністю й ліризмом;

Мотиви поезій

«Сонети»

звертається до класичних європейських зразків, до

їхніх авторів та образів;

«Тюремні

сонети»

зображення великих мучеників,

мужніх героїв, які жили й діяли так, як веліло сумління й підказувало серце, і віддали

життя за ідею, за свої погляди.

Друге видання збірки «З вершин і низин» стало своєрідним підсумком поетичної

творчості Івана Франка протягом 20 років,

хоча сюди й не ввійшли всі написані за цей

період твори. Частину поет вилучив, бо вважав їх недосконалими, частину – через цензурні міркування (щоб не заборонили до

друку всю збірку з огляду на окремі твори).

Рафаель Санті

(1483 р.—1520 р.) — великий італійський живописець і архітектор.

Славнозвісна картина «Сікстинська мадонна» зберігається в Дрезденській галереї й вважається кульмінативною у творчості

Рафаеля.

Своє захоплення жінкою-матір’ю, безсмертним полотном Рафаеля «Сікстинська мадонна» Іван Франко знову висловив у формі сонета.

​

Сонет ( від і талійського s onetto – з вучати)

– ліричний вірш, який складається з 14 рядків

п’ятистопного або шестистопного ямба: двох чотиривіршів (катренів) з перехресним римуванням

і двох тривіршів (терцетів). У сонеті має бути п’ять

рим із різними видами римування.

Український сонет з’явився в середині ХІХ ст. Вагомий внесок у його розвиток зробили

І. Франко, Леся Українка, М. Рильський,

М. Драй-Хмара, М. Зеров, Л. Костенко,

Д. Павличко.