1 of 8

Йоганн Вольфганг Ґете�(1749 – 1832)�

«Нічна пісня подорожнього»�

2 of 8

Вірш "Нічна пісня подорожнього"

3 of 8

4 of 8

5 of 8

На всіх гірських вершинах

Ти бачиш тінь нічну,

А з крон зелених лине

Нечутний подих сну.

Мовчать пташки у лісі —

їх спокій не тривож.

Чекай лише — стомившись, Спочинеш ти також.

(Переклад Ольги Ніколенко)

На всі вершини

Ліг супокій.

Вітрець не лине

В імлі нічній.

Замовк пташиний грай.

Не чути шуму бору.

Ти теж спочинеш скоро –

Лиш зачекай.

(Переклад Миколи Бажана)

Словникова робота

Супокій — спокій;

імла — легкий туманець, сутінь;

грай — тут: галас, ігри, крики, співи;

бір (бору) — ліс;

спочинеш — відпочинеш

6 of 8

Зорові образи-картини	Слухові образи-картини	Образи-відчуття та емоції
Вершини	пташиний грай (замовк)	супокій
нічна імла	не чути шуму бору	вітрець, що не лине
бір

7 of 8

Тема: зображення краси нічної природи.

Ідея: уславлення краси природи

Головна думка вірша Гете – гармонія природи та людини. Автор показує, що людина й природа – нерозривне ціле; все, що відбувається з природою, так само відображається

8 of 8

Художні засоби поезії

“Нічна пісня подорожнього”

епітети – імлі нічній;

пташиний грай.

метафора – зорі зійшли,

ніч приспала пташину;

ліг супокій, вітрець не лине.