Симбіоз високої духовності і буденного прагматизму в образі Лукаша. Почуття кохання
Мавки й Лукаша як розквіт творчих сил людини. Природа і людина у творі
Епіграф уроку:
Я тебе за те люблю найбільше,
Чого ти сам
в собі
не розумієш.
«Лісова пісня»
Леся Українка
«Впізнай героя»
Поміркуйте!
Зв’язок природи і людини
«А чи не годі вже того грання?»
«Чогось уже і ти став непривітний...»
«Доню, доню,�як тяжко ти караєшся за зраду!..»
„Ох, як я довго спала!”
„Весна ще так ніколи не співала, як тепер”.
«Візьму собі твою співочу душу,�а серденько словами зачарую...»
«Я збагнула,
що забуття не суджено мені.»
«Він в подобі людській�упав мені до ніг, мов ясень втятий...»
«Я з лісу не піду. Я в лісі буду.»
«Живи моєю кров'ю! Так і треба,
бо я тебе занапастив...»
«О, не журися за тіло!»
Лукаш сидить без руху
Подискутуймо!
Яка сторона людської сутності — поривання до краси чи дріб'язковість, буденщина — здобула перемогу у фіналі?
Образи твору | Що втілює авторка | Висновок |
Мавка | Мрія про ідеальну людину, утвердження думки, що людина — творець краси | Мавка — прекрасний ідеал гармонійної, одухотвореної людини, втілений в образі казкового створіння |
Лукаш | Боротьба світлих і чистих поривань з буденщиною життя | Лукаш — образ людини, яка має суперечливі погляди, а тому не може „своїм життям до себе дорівнятись” |
Мати Лукаша і Килина | Духовне зубожіння людини, її дисгармонія з природою | Грубості, лицемірству, підступності матері і Килини протиставлена мудрість, поетичність, любов до природи дядька Лева |
Дядько Лев | Гармонія душевного багатства людини і краси природи |
Лукаш
У тебе голос чистий, як струмок
Не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись.
Як солодко грає,
як глибоко крає,
розтинає білі груди, серденько виймає!
Бач, я тебе за те люблю найбільше,
чого ти сам в собі не розумієш,
хоча душа твоя про те співає
виразно-щиро голосом сопілки…
Не зневажай душі своєї цвіту,
бо з нього виросло кохання наше!
Той цвіт від папороті чарівніший —
він скарби т в о р и т ь, а не відкриває.
Підіб’ємо підсумки!
Образ Лукаша символізує складність людських поривань до ідеалу, приклад того, як засмоктує людину буденщина. Проте вбити мрію неможливо, і саме про це співає сопілка Лукаша у кінці п'єси. Звернений до власної долі монолог Лукаша перейнятий не стільки скорботою, скільки вірою у високе призначення людини, силу людського хисту, розуму, волі.
1. Які риси Лукаша, на ваш погляд, найбільш руйнівні для особистості?
2. Ви б хотіли чи ні мати такого друга, як Лукаш? Обґрунтуйте свою відповідь.
Спробуйте виступити адвокатом Лукаша.
Творче завдання
Проблемне питання
Чи було кохання між Мавкою і Лукашем?
Цікавить ваша думка…
Позначка означає, що на питання цього слайду слід дати письмові відповіді і надіслати фото роботи вчителю.