1 of 13

«Пісня мандрівного спудея» - захоплення творчістю, яка не знає приписів, заборон і перешкод.Неординарна особистість у навколишньому світі («Астролог»).

Юрій Андрухович

2 of 13

Юрій Андрухович

Поет, прозаїк, перекладач, есеїст.

Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі.

Віце-президент Асоціації українських письменників. 

Сьогодні Ю. Андруховича символічно називають Патріархом сучасної української літератури.

3 of 13

Коротко про автора

Народився 13 березня 1960 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ).

В дитинстві Юрій мріяв стати рок-зіркою. А в більш дорослому, зрілому віці бажав стати археологом.

1982 р. - закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові.

1985 р. - разом з В. Небораком та О. Ірванцем заснував знамениту поетичну групу «Бу-Ба-Бу» (Бурлеск-Балаган-Буфонада).

1991 р. – закінчив Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. М. Горького в Москві.

З 1991 р. - співредактор літературно-мистецьких часописів «Четвер» та «Потяг».

Автор кандидатської дисертації  «Богдан-Ігор Антонич  

і літературно-естетичні концепції модернізму» 

4 of 13

Цікаво знати

Вірші Юрія Андруховича були покладені на музику такими гуртами, як «Мертвий Півень», «Плач Єремії», «Sіґал Sпожив Sпілка», «Знову за старе», «Karbido» (Польща) тощо.

Твори Юрія Андруховича перекладені 15 мовами.

Володіє українською, російською, польською, англійською та німецькою мовами.

Андрухович є автором перекладів з англійської («Гамлет», «Ромео та Джульєтта» В. Шекспіра, а також книжки перекладів американської поезії 1950-60-х років), польської (Т. Конвіцький, Б. Шульц), німецької (Райнер Марія Рільке, Ф. Голер, Фріц фон Герцмановскі-Орландо, Роберт Вальзер) та російської (Борис Пастернак, Осип Мандельштам, Анатолій Кім).

5 of 13

Найвідоміші твори

6 of 13

«Пісня мандрівного спудея»

  • Дата написання: 2013 рік.
  • Збірка: “Листи в Україну”
  • Жанр: медитативна лірика.
  • Тема твору: Звертання поета до своїх

дітей-віршів.

  • Ідея: Творчість для поета – не тільки здатність самовиражатись, але й можливість продовжувати своє існування на землі.
  • Основна думка: Вірші допомагають виразити внутрішнє Я поета.
  • Римування: відсутнє, білий вірш.
  • Ліричний герой твору – високоосвічена людина.

7 of 13

Зміст твору

Цей твір — ключ до розуміння творчого кредо митця. У давнину, а саме за часів Г. Сковороди, спудеями називали студентів, молодих людей, які вивчали різні науки. На канікулах вони мандрували містами й селами, співали пісень, розказували вірші (які часто самі й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправність. Вони були високоосвіченими, талановитими, творчими. Саме таким є ліричний герой — «мандрівний спудей», який, мандруючи, досліджує життя, поспішає туди, «де кров з любов’ю черленяться, де пристрастей і пропастей сувій...». Своїм поетичним словом хоче творити добро, «щоб явір тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний соловій». Мандрівка для спудея — не задля споглядання, він у пошуку свободи для своєї творчості: «З риторик і поетик академій — гайда на площу, як на дно ріки! Підслухані у вирі цілоденнім ті рими — вчителям наперекір». Поет ніби стверджує думку: справжня поезія може творитися там, де люди, де вирує життя.

8 of 13

«Пісня мандрівного спудея»

9 of 13

«Пісня мандрівного спудея». Художні засоби.

  • Звертання: Агов, мої маленькі чортенята!
  • Епітети: маленькі чортенята, невірні рими, прекрасні вірші, у вирі цілоденнім, на зелену прощу, тихі сльози, натхненний соловій.
  • Метафори: З-під свити я вас випущу на світ — туди, де кров з любов’ю черленяться, де пристрастей i пропастей сувій; до серця входять вірші; підслухані у вирі цілоденнім, щоб явір тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний соловій.
  • Порівняння: вірші – прекрасні, наче крила голубів; гайда на площу, як на дно ріки; в поля, як на зелену прощу.
  • Фольклорні символи: явір, небо, соловей.

10 of 13

«Астролог»

  • Збірка – «Екзотичні птахи і рослини» (1991)
  • Жанр – Вірш має риси балади.
  • Тема – неординарна особистість у

навколишньому світі. Для героя цієї поезії

бути астрологом  – не просто якась робота чи заняття, а спосіб життя: «У нього палка потреба, У нього жадання слізне:окраєць нічного неба піймати у фокус лінзи…».

  • Мотив твору — пошук людиною свого призначення, прагнення самореалізації.
  • Віршовий розмір – дактиль.

11 of 13

«Астролог»

12 of 13

«Астролог»

Ліричний герой зображений як людина творча, але для більшості людей — це дивак. За довгі роки він не накопичив ніяких статків, добровільно відмовляється від простих побутових вигод, живе на горищі, хоча «там зимно, там вітер свище». Передбачення астролога нікому не потрібні, бо вони не збуваються. Але герой продовжує передбачати майбутнє, його притягує до себе «окраєць нічного неба». Він має поетичний дар, може бачити й відчувати навколишню красу. Звичайно ж іноді його охоплює зневіра: «І взявши голову в руки, / Він крикне собі з розпуки: “Чого я марную роки?!”».

Вірш має відкритий фінал (ознака постмодерну). Але кожному зрозуміло, що ліричний герой повернеться на горище, бо він навіть у хвилину зневіри називає своє заняття «святою морокою».

Художні засоби: епітети – нічного неба, голодні роти, полудневу пору, крило ажурне, творіння пухке й безжурне; метафори – небо лоскочуть вії, неологізм – «собі пілігримить» (земля), повторення –  «Забуду святі мороки».

13 of 13

Домашнє завдання

1) виконати вправу "Правда-брехня"

https://wordwall.net/play/92083/867/268

2) прочитати Г. Пагутяк "Потрапити в сад"

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3529