Тема. Країни Європи(Німеччина. Франція). Місце країн у світі та регіоні.
План
1)Особливості утворення країни Німеччини.
2)Населення Німеччини
3)Адміністративний устрій
4)Економіка Німеччини
5)Особливості утворення Франції
6)Населення Франції
7)Адміністративний устрій
8)Економіка Франції
Німеччина — країна Західної Європи, демократична федеративна республіка. Складається з 16 федеральних земель. Столиця і найбільше місто країни — Берлін. Займає площу 357 578 км². Клімат помірний сезонний.
Територія сучасної Німеччини була заселена щонайменше 600 000 років тому.
В середині I століття землі, розташовані на захід від Рейну, а пізніше й частина територій на південь від Дунаю завдяки військовим походам Юлія Цезаря увійшли до складу Римської держави. Римляни, керовані своєю експансіоністською політикою, спробували поширити свій вплив і на інші території. Однак спроба виявилась невдалою: у 9 році до н. е. римське військо зазнало нищівної поразки від об'єднаних германських племен, очолюваних вождем племені херусків Армінієм.
У III столітті на території Німеччини виникла низка великих західногерманських племен: франки, сакси, англи, лонгбарди, алемани, бургунди та інші.
Після розпаду Римської імперії у Західній Європі утворилося Франкська держава, яка через три століття, при Карлі Великому, досягла піку могутності й перетворилася на імперію (800).
У 1868 році був створений Північнонімецький союз на чолі з президентом — королем Пруссії. 1871 року Рейхстаг проголосив президента Північнонімецького Союзу, прусського короля Вільгельма I Гогенцоллерна, імператором Німеччини, канцлером якої був призначений Отто Бісмарк.
Новітній період
1914 року Німеччина вступила в Першу світову війну, програш у якій привів до краху імперії і створення так званої Веймарської республіки.
1933 року канцлером Німеччини призначений вождь Німецької націонал-соціалістичної робітничої партії Адольф Гітлер, при якому Німеччина проводила агресивну експансіоністську і реваншистську політику, яка в 1939 році призвела до Другої світової війни.
Після того, як Німеччина зазнала поразки у Другій світовій війні, її державність була призупинена, від території Німеччини відокремлені великі території, а решта була розділена на 4 зони окупації: радянську, американську, британську та французьку. 1949 року на територіях американської, британської та французької зон окупації створена Федеративна Республіка Німеччина (ФРН), на території радянської зони окупації — Німецька Демократична республіка (НДР).
Сучасність
Нова валюта євро увійшла в обіг у Німеччині від 1 січня 2002 року.
На підставі Бонн-Берлінського акту, прийнятого парламентом 10 березня 1994 року, Берлін знову став столицею об'єднаної Німеччини, в той час як Бонн отримав унікальний статус Bundesstadt — місто федерального значення зі збереженням низки федеральних міністерств. Перенесення уряду завершилося 1999 року. Після возз'єднання Німеччина почала відігравати активнішу роль у діяльності Європейського Союзу і НАТО. Країна скерувала свої війська для забезпечення стабільності на Балканах і надіслала свій миротворчий контингент в Афганістан. Ці дії були сприйняті неоднозначно, оскільки відповідно до післявоєнних домовленостей, Німеччина мала право на розгортання військ тільки для оборонних цілей. Розгортання ж військ на чужих територіях не підпадало під оборонні положення, однак парламентське голосування з цього питання легалізувало участь Німеччини саме у миротворчому контексті.
2005 року Ангела Меркель обрана першою жінкою-канцлером Німеччини. З 8 грудня 2021 року федеральний канцлер Німеччини – Олаф Шольц.
Населення Німеччини — 81,8 мільйона мешканців, із них 73,8 мільйона з німецьким, а 8 мільйонів з іноземним громадянством. У 2010 р. у країні проживало 65 млн німців та 15,5 млн іноземців. Найбільші групи — турки й курди (3,2 млн), поляки (1,6 млн), вихідці з країн СНД (українці, росіяни, євреї, російські німці (1,4 млн), вихідці з країн Західної Європи та Балкан (2,9 млн), вихідці з країн Азії (1,6 млн).
Адміністративний устрій
Німеччина поділена на 16 політико-адміністративних територій — федеральні землі. Останні своєю чергою діляться на 439 районів і міських округів.
Федеральний президент Німеччини, яким з 19 березня 2017 року є Франк-Вальтер Штайнмайєр, формально є главою держави та уособлює єдність політичного устрою. Він обирається Федеральними зборами, спеціальною установою, що складається з членів Бундестагу і рівної кількості державних делегатів, обраних ландтагами.
Промисловість
Німеччина — одна з високорозвинених країн світу. Вона посідає перше місце в Європі за кількістю виробленої промислової продукції. Провідне місце в економіці займають електронно-технічна, машинобудівна (в тому числі автомобілебудування, представлене компаніями Volkswagen Group, BMW, Mercedes-Benz, Daimler, Opel, Porsche), гірнича (видобуваються вугілля, нафта та природний газ, руди цинку та олова, кам'яна сіль), металургійна, хімічна, харчова, суднобудівна, текстильна, нафтопереробна галузі промисловості.
Німеччина імпортує продукцію машинобудівної, харчової, легкої та важкої промисловості. Головними партнерами Німеччини з імпорту є країни ЄС 52 % (головним чином Франція 10 %, Нідерланди 9 %, Італія 7 %, Велика Британія 7 %, Бельгія та Люксембург 5 %), США 9 %, Японія 5 %.
Водночас Німеччина експортує машинобудівну продукцію, автомобілі, хімічну продукцію, метали та вироби з металу, продукти харчування, текстиль. Головними експортними партнерами Німеччини є країни Європейського Союзу 56 % (Франція 11 %, Велика Британія 8 %, Італія 8 %, Нідерланди 6 %, Бельгія та Люксембург 5 %), а також США 10% та Японія 2%.
Сільське господарство
Понад третина території Німеччини зайнята сільським господарством. Переважно вирощуються зернові, картопля, цукрові буряки, рослини, з яких виробляється олія. Німеччина — лідер-виробник хмелю, з якого виробляється понад 5,5 тис. ґатунків пива. На півдні країни (особливо в долинах річок Рейн та Везер) вирощується виноград.
Франція — держава, територія якої складається з метрополії у Західній Європі та низки заморських володінь. Територія метрополії простягається від Середземного моря до Ла-Маншу та Північного моря, а також від Рейну до Атлантичного океану. Межує на північному сході з Бельгією, Люксембургом і Німеччиною, південному заході з Іспанією та Андоррою, на південному сході з Італією та Монако. До заморських територій входять Французька Гвіана в Південній Америці та кілька островів в Атлантичному, Тихому та Індійському океанах, серед яких Гваделупа, Сен-Бартелемі, Мартиніка, Майотта, Реюньйон, Сен-П'єр і Мікелон, Нова Каледонія та Волліс і Футуна.
Найбільше місто(столиця) - Париж. Офіційна мова країни – французька. За формою правління - президентсько-парламентська республіка.
Площа - 551,595 (без колоній) км²; 671,308 (загалом) км².
Населення - 68 084 134; середня густота населення -122 особи/км²
Під час залізної доби, те, що зараз є метрополією Франції, було заселено галлами, кельтським народом. Рим анексував цю територію у 51 році до н.е., утримуючи її до приходу германських франків у 476 році, які утворили Франкське королівство. Верденський договір 843 року поділив Францію на Східне, Серединне та Західне франські королівства. Західне королівство, яке стало Королівством Франції у 987 році, було потужною європейською державою середньовіччя при королі Філіпі ІІ Августі. В епоху Відродження процвітала французька культура і було створено глобальну колоніальну імперію, яка до ХХ століття стала другою за величиною у світі. У XVI столітті, Франція пережила релігійні громадянські війни між католиками та протестантами (гугенотами). У XVII столітті при Людовіку XIV, Франція стала домінуючою в Європі культурною, політичною та військовою силою. В кінці XVIII століття Французька революція скинула абсолютну монархію, створивши одну з найстаріших республік у новітній історії та розробивши Декларацію прав людини і громадянина, яка й донині виражає ідеали нації.
У XIX столітті, Наполеон взяв владу і заснував Першу французьку імперію. Його Наполеонівські війни (1803 – 1815) сформували хід історії континентальної Європи. Після розпаду імперії, Франція пережила бурхливий період зміни урядів, який завершився створенням Третьої Французької Республіки у 1870 році. Франція була важливим учасником Першої світової війни, з якої вона вийшла переможцем, а також була членом антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні. Після визволення країни у 1944 році, створена Четверта республіка була розпущена у ході Алжирської війни. П'яту та нині діючу республіку на чолі з Шарлем де Голлем було утворено у 1958 році. Алжир та більшість інших колоній стали незалежними у 1960-х роках, зберігши тісні економічні та військові зв'язки з Францією.
Протягом останніх п'ятисот років Франція була однією з провідних країн світу з сильними культурними, науковим, економічними, військовими та політичними впливами на Європу та увесь світ. Країна має п'яту за величиною кількість світових об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО та є провідним туристичним напрямком, який у 2018 році прийняв понад 89 мільйонів іноземних відвідувачів. Франція — розвинена країна з сьомою за величиною номінального ВВП економікою у світі. Країна займає високі сходинки у міжнародних рейтингах якості освіти, охорони здоров'я, тривалості життя та людського розвитку; є провідною державою-членом Європейського Союзу та Єврозони, а також членом Великої сімки, Організації Північноатлантичного договору (НАТО), Організації економічного співробітництва та розвитку, Світової організації торгівлі та Франкофонії.
У структурі промисловості Франції провідна роль належить обробним галузям, особливо пов’язаним із ходою науково-технічного прогресу. Франція перебуває серед провідних країн світу за виробництвом ракет, літаків, локомотивів, устаткування для атомної енергетики (друге місце після США).
Серед галузей французької промисловості на світовому ринку мають першочергове визначення такі: аерокосмічна промисловість; виробництво зброї; загальне машинобудування; автомобілебудування; кольорова й чорна металургія; електронна й електротехнічна промисловість; атомна енергетика; фармацевтика й парфумерія; хімічна промисловість; залізничне машинобудування. За експортом хімічних товарів Франція посідає третє місце у світі, після США й Німеччини. Енергетика Франції ґрунтується на атомних електростанціях, 76% енергії на них добувається. Для французької промисловості притаманний високий рівень концентрації виробництва.
Сільське господарство Франції постачає четверту частину аграрної продукції ЄС; за виробництвом і експортом сільськогосподарської продукції Франція посідає друге місце в Західній Європі. Характерною рисою французького сільського господарства стало об’єднання селян у кооперативи в різних формах.
У сфері послуг Франції найбільше значення має фінансово-кредитна система. Усі кредитні заклади Франції (банки, спілки взаємного кредиту, фінансові товариства й т.п.) поєднані в єдину професійну організацію – Французьку асоціацію кредитних закладів. Провідне місце в сучасній структурі кредитної системи посідає банківський сектор, на який припадає приблизно 70% сукупного балансу кредитних закладів.