НОВИЙ РІК

СИМВОЛІКА СУЧАСНОГО РИТУАЛУ

НОВИЙ РІК ЯК РИТУАЛ

• У сучасному суспільстві залишилося небагато свят, які об'єднували б різні верстви урбанізованого соціуму, об'єднували в ритуальній дії, форма якої відносно стабільна впродовж десятиліть. Урбанізація, раціональний світогляд (і матеріалізм як одна з його форм) та, на останньому етапі, масова культура завдали нищівних ударів по ритуалу як сценарію людського життя, і Новий Рік лишився фактично єдиним календарним святом, яке зберегло окремі риси ритуалу (поза календарним циклом ритуалами й досі почасти є весілля та похорон).

ТРАДИЦІЯ І МОДА

• традиційна культура орієнтована на відтворення текстів (у широкому сенсі слова), міська - на їх породження . Так, представник традиційної культури будує дім на віки, шиє такий одяг, що його доношують діти або навіть онуки, співає традиційних пісень тощо. У традиційній культурі стародавність об'єкта є його гідність: за прадідівськими заповідями зроблено!
• Сутність відмінності міської культури від традиційної концентровано виражається коротеньким словом «мода». Мода - це не просто пріоритети сьогодення, але такі пріоритети, про які точно відомо, що завтра вони ними бути перестануть. Тому за модою треба гнатися.
• Нескінченні перегони - одна з причин психологічної кризи міської цивілізації. Відсутність твердої опори: навряд чи кожна цінність є цінністю модною, тобто не просто скороминущою, а завідомо скороминущою. Звідси наша ностальгія за ритуалом, бо він має величезну психотерапевтичну дію, будучи століттями відпрацьованим сценарієм виходу з кризової емоційної ситуації. Для представника традиційної культури ритуал - єдино можливий спосіб переживання критичних ситуацій.

РИТУАЛ

• Що ж у цьому разі являє собою ритуал як сценарій поведінки? Зі сказаного вище очевидно, що ритуал передбачає не тільки і не стільки дії, скільки переживання, тобто на психічному рівні призначення ритуалу - ввести емоції в задане річище, відтворити одного разу вже випробуваний емоційний підйом...
• Будь-який ритуал - явище масове, і Новий Рік - не виняток. Колективність святкування Нового Року - дворівнева: це торжество водночас і родинне, і загальне. Оскільки свято необхідно відзначити і в той, і в інший спосіб, то воно розтягується в часі - «ялинки», гуляння тощо починаються задовго до першого січня і закінчуються за два тижні.

РИТУАЛ

• яке міфологічне призначення ритуалу? Відповідь криється в самій основі міфологічного мислення - у протиставленні «своє» і «чуже». Архаїчній людині все «своє» видається благим, все «чуже» - загадковим і небезпечним, причому небезпека ховається не на фізичному, а на магічному рівні...
• Чому саме Новий Рік зберіг у сучасному світі ритуальні риси, чому не якесь інше календарне свято? Архаїчне мислення не знайоме з ідеєю поступового розвитку, для такого світосприйняття поява чогось нового обумовлюється загибеллю старого. Щоб народився новий рік, старий має померти.

​

​

СВІТОВЕ ДЕРЕВО

• Щорічний крах і відродження світу - ось що таке в основі своїй будь-який новорічний ритуал. І не дивно, що він зберігся навіть тоді, коли всі інші традиційні ритуали пішли з нашого життя.
• міфологічне ядро новорічного ритуалу - відтворення акту творення світу, з тією лише різницею, що на початку часів світ творили боги, а з року в рік це доводиться робити людині.
• Світова Вісь - найважливіший елемент міфологічної картини світу: вона, підтримуючи небосхил, втілює в собі сили Порядку, Блага, Життя. Найчастіше вона постає в образі Світового Дерева , що з'єднує воєдино землю, небеса і пекло. Неважко здогадатися, що йтиметься про новорічну ялинку.

​

ЗІРКА

• У культурі галлів ялина була втіленням Дерева Життя (тобто Світового Дерева) завдяки своїм вічно зеленим гілкам.
• На верхівці ялинки горить зірка. Глибинне значення цієї зірки - вершина Світової Вісі, точка дотику земного і небесного світів, тобто те місце в міфологічній картині світу, звідки небесні сили надсилають у серединний світ усе, що люди сприймають як благо.

​

ЯБЛУКА

• Тепер ми будемо ялинку наряджати. Чим? По-перше, кульками - сучасним варіантом яблук і мандаринів, якими прикрашали різдвяну ялинку. Ці фрукти (та їхні скляні замінники) символізують плоди Дерева Життя, що дарують вічну молодість або принаймні здоров'я та довголіття - ми знаємо їх за казками (яблуня із золотими яблуками, молодильні яблука), за грецьким міфом про яблука Гесперид, а також про «яблуко розбрату» (втілення жіночої краси, тобто сексуальної привабливості), останній приклад примушує пригадати і роль яблука в біблійній оповіді про гріхопадіння.

НОВОРІЧНА БРАМА

• Новий Рік - це не тільки момент переходу між старим і новим світом, це насамперед момент переходу між Серединним світом, світом людей, і світом іншим, точніше - безліччю потойбічних світів. У новорічні дні ворота між світами розкриваються, і людина просто приречена на найактивніший контакт із надприродними силами. Спілкування може відбуватися у формі діалогу - це будуть різні види святочних ворожінь (людина запитує, духи відповідають).

СНІЖИНКИ ТА ЗАЙЧИКИ

• обряджання дівчаток сніжинками базується на цілому комплексі міфологічних уявлень, зокрема ототожненні білого кольору, світла (сяйва) та жіночої вроди , а також ототожненні Нижнього світу (світу смерті), води, холоду та жіночого начала . «Сніжинок» супроводжують “зайчики” - мирний варіант прадавніх вовків, утім, не без підсвідомого доброзичливого побажання майбутнім чоловікам - оскільки в слов'янській культурі заєць є чоловічим сексуальним символом.

ВОГНИКИ

• Жодна ялинка не обходиться зараз без гірлянди лампочок і блискіток, тобто безлічі мерехтливих вогників - палаючих або відбитих. Саме так у міфології уявляється присутність сонму духів. У традиційній культурі це можуть бути душі померлих предків, які в Новий Рік спілкуються зі своїми нащадками, це можуть бути і надприродні істоти (ельфи, сильфи, гноми), присутність яких завжди супроводжується мерехтінням іскорок світла...

ДОЩИК

• Остання прикраса на нашій ялинці - срібний дощик, що спускається від верхівки до підлоги. Це не просто блискітки. Це саме дощ, що струмує від вершини Світового Древа до його підніжжя. Образ, надзвичайно значущий у міфологічній картині світу, - вічно струмливі води, що з'єднують небесний, земний і підземний світи, виступають у ролі своєрідної стіни, кордону, захисту світобудови від зовнішнього хаосу. Така стіна дощу описується в давньоіндійських гімнах Рігведи

ВОДА

• Вона(стіна дощу) фігурує в буддійському макрокосмі . Слов'янам цей образ був відомий і втілювався у вбранні знатної жінки - від вінця, що символізував небо, на груди, прикрашені знаками землі, спускалися ланцюги-рясни, які обрамляли обличчя, на їхніх ланках були знаки дощових крапель і насіння, що летить із неба на землю... Цей космічний дощ, вода, що є запорукою життя в Серединному світі, знаходить своє втілення в новорічному «дощику», яким часто прикрашена не тільки ялинка, а й стіни, дверні прорізи, вікна - словом, весь периметр життєвого простору. Що, як видно з наших прикладів, точно відповідає міфологемі.

​

ДІД МОРОЗ

• Ось така вийшла ялинка. А що ж під нею? По-перше, Дід Мороз. По-друге, подарунки. Чому ці два ритуальні об'єкти знаходяться разом і чому саме під ялинкою?
• Про походження образу Діда Мороза можна говорити довго. Можна згадати св. Миколая, який у Європі став Санта-Клаусом, можна згадати вплив реклами «Кока-коли» на його зображення (червоно-біла шуба). Для нас важливо не це, не походження образу, а актуалізація архетипів; важливий принцип, за яким людська свідомість обирає єдиний варіант із безлічі. Отже, сьогоднішній Дід Мороз.

ДІД МОРОЗ

• Його ім'я містить дві найважливіші характеристики - він старий і пов'язаний зі стихією холоду. Перед нами одна з іпостасей владики Нижнього світу, світу смерті. Але що таке світ смерті для архаїчно мислячої людини? Це не пекло, змальоване в християнській літературі, і не інфернальний кошмар, розмножений американським кіно. Світ смерті - це обитель померлих родичів, з якими архаїчна людина перебувала в регулярних і регламентованих контактах: вона «годувала» предків, приносячи їм млинці, яєчню та іншу поминальну їжу, вони ж магічно забезпечували її благополуччя, врожай, рясний приплід худоби тощо.

ДІД МОРОЗ

• Його владика володарює над незліченними багатствами (які він може випустити у світ живих), володарює над часом, володарює над мудрістю . В образі Діда Мороза ці риси збереглися досить добре: він приносить подарунки, він є уречевленим часом настання нового року. Щодо зв'язку з мудрістю, то він опосередковано простежується у взаємодії Діда Мороза з дітьми: прочитай віршик і Дід подарує іграшку. Щодо Діда Мороза відзначимо ще одну деталь: діти розуміють, що його зображення під ялинкою - це не він сам; отже, постать під ялинкою, необхідна для приходу в дім іншосвітнього володаря, є ні чим іншим, як аналогом язичницького ідола.

НОВИЙ РІК

• На «ялинках» разом із Дідом Морозом фігурує і хлопчик, вдягнений так само, як і він. Цей хлопчик - Новий Рік - за сюжетом свята є юним двійником Діда Мороза. Їхня пара змушує згадати символіку римського бога Януса (на честь якого, до речі, і називається перший місяць року), володаря всякого початку і кінця - Янус уявлявся дволиким, причому одне його обличчя було молодим, а інше - старим.

ПОДАРУНКИ

• Подарунки, як і сам Дід Мороз, приходять з іншого світу. Діти точно знають, що в мішку Діда Мороза подарунків вистачить на всіх (ось вони - незліченні багатства). Звідки взявся звичай обдаровувати один одного на Новий Рік? Перед нами елемент магії, що продукує: дари у святкову ніч магічно забезпечують достаток життєвих благ, які ми сподіваємося знайти в новому році.

НОВОРІЧНИЙ СТІЛ

• І ось настає новорічна ніч. Уся родина збирається біля накритого столу. Звичай ставити на новорічний стіл щедре частування зараз якщо і трактується, то в рамках «магії першого дня» - як зустрінеш новий рік, так його і проведеш. Цей підтекст не можна заперечувати, проте за ним стоїть інший: це не просто святкова велика кількість їжі, це їжа всіх видів, і вона символізує весь світ, усе, що народить земля, - і тим самим ця їжа втілює в собі єдність світобудови, а будучи розподіленою між учасниками ритуалу (тобто з'їденою всією сім'єю), вона стає магічним утіленням єдності сім'ї, її «сукупної частки» , спільної долі.

КУЛЬТ ВОЖДЯ

• Остання подія року, що минає, - звернення президента до народу. Чому воно має бути саме в ці хвилини? Чому до нас має звернутися саме глава держави?Перед нами один з останніх відгомонів стародавнього культу вождів. Вождь (хоч би який конкретний титул він носив) у міфологічній свідомості - посередник між світом людей і вищими сферами, тому на ньому лежить обов'язок здійснення всіх ритуалів, що забезпечують правильний контакт між цими двома світами. Через вождя люди звертаються до богів, а боги до людей. Що ми хочемо почути від вищих сил? - те, він нам і скаже .

ГІМН

• голосно ляскає пляшка шампанського, дзвенять пінисті келихи, а з телевізора лунає гімн. Звуки, звуки, звуки - саме вони супроводжують перехід з одного року в інший. Перед нами прояв міфологеми «музика як засіб відкриття брам між світами». І в міфі, і в ритуалі пісня, мелодія є магічним мостом, що з'єднує інший світ і світ людей. Це не може не нагадати початок Євангелія від Іоанна, філософським попередником якого була давньоєгипетська пам'ятка «Мемфіський теологічний трактат», де говориться: «Ніщо не має буття, не отримавши перш за все своєї назви, виголошеної голосно».

ОБРЯДОВІ ПІСНІ

• На цьому тлі з особливою значущістю сприймаються всі обрядові пісні, ритуальна музика, особливо гучна і ритмічна - у багатьох народів будь-які гучні звуки слугують магічним засобом для розгону злих духів. До речі, одним із таких народів є китайці, в яких ми в останнє десятиліття запозичили звичай запускати феєрверки - не підозрюючи, що оглушливий шум китайської піротехніки є з ритуального погляду ледь не більш значущим, ніж вогні.Від давнини й донині музика є ритуальним входом у будь-який новий стан, а тому все звучить на святах. Дзвін бокалів символічно відкриває двері новому рокові.