Запаморочення
Види
Виділяють два клінічні варіанти запаморочення: вестибулярне (центральне і периферичне) і невестибулярне (ліпотимія, змішаного генезу, внаслідок психогенних чинників)
Вестибулярне запаморочення називають також системним, або істинним, запамороченням, або вертиго. Цей вид запаморочення проявляється ілюзією обертання власного тіла чи навколишніх предметів у певному напрямку в просторі, супроводжується вегетативними симптомами (нудотою, блюванням, підвищеним потовиділенням), відчуттям страху, порушенням рівноваги і ністагмом. Цей тип запаморочення може бути спричинений ураженням вестибулярної системи як на периферичному, так і на центральному рівнях.
Вестибулярні причини запаморочення, пов’язані з периферичним ураженням VIII пари ЧМН і внутрішнього вуха
Невестибулярне
Невестибулярне (несистемне) запаморочення характеризується відсутністю відчуття обертання. Тому пацієнти, які скаржаться на запаморочення, описують найрізноманітніші відчуття, що можна звести до трьох основних понять:
1. Переднепритомний стан і непритомність: з’являються пітливість, нудота, відчуття страху, темніє в очах, потім настає короткочасна втрата свідомості.
2. Порушення рівноваги невестибулярного походження: «хитає», «колише», «неможливо втриматися на ногах» (виникає при полісенсорній недостатності, мозочкових порушеннях, екстрапірамідній недостатності, пухлинах задньої черепної ямки).
3. Невизначені відчуття: «туман у голові», «легке сп’яніння», «земля йде з-під ніг» і т.д. (частіше при емоційних розладах).
Основні причини запаморочення
№ з/п | Діагноз | Частота, % |
1 | Доброякісне позиційне запаморочення | 18,3 |
2 | Фобічне постуральне запаморочення | 15,9 |
3 | Центральне вестибулярне запаморочення | 13,5 |
4 | Вестибулярна мігрень | 9,6 |
5 | Вестибулярний нейроніт | 7,9 |
6 | Хвороба Меньєра | 7,8 |
7 | Двобічна вестибулопатія | 3,6 |
8 | Психогенне запаморочення | 3,6 |
9 | Вестибулярна пароксизмія | 2,9 |
10 | Перилімфатична фістула | 0,4 |
11 | Інші захворювання | 12,3 |
12 | Ідіопатичне запаморочення | 4,2 |
ДППЗ
Доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППЗ) – це доброякісне захворювання внутрішнього вуха, що характеризується раптовим запамороченням при зміні положення голови, наприклад, при нахилі назад.
Запаморочення (вертиго) — одна з найчастіших скарг: на прийомі у лікаря загальної практики пред’являють скарги на відчуття запаморочення 5%, а у оториноларинголога — 10% пацієнтів
Зазвичай триває лише кілька хвилин і може супроводжуватися такими симптомами:
ЗАПАМОРОЧЕННЯ
епізодичне
руховий тригер
Дікс-Холпайка "+"
ДППГ
Дікс-Холпайк
"-"
ортостаз/ шийне запаморочення
без рухового тригера
Migraine
Mad – психо-соматика
Menier
причинно чи спонтанно
баротравма/ ліки
HINTS*
неврит n.VIII
інсульт чи ТІА
Дифдіагностика (лайфхак ЛОРів)
Тривалість симптомів від кількох секунд до кількох хвилин = ДППЗ
до 30 хвилин + зниження слуху = хвороба Меньєра
> 30 хвилин/до 5 міс - лабіринтит/вестибулярний неврит
Проба Дікса-Холпайка (діагностика)
проба Дікса-Холпайка провокує типовий ністагм із латентністю 5–20 секунд із ротаційним та вертикальним компонентом у напрямку ураженого вуха під час швидкої фази. У разі повторної проби реакція знижується; головокружіння та ністагм зазвичай проходять протягом однієї хвилини.
Проба: пацієнта садять на кушетку та повертають його голову направо на 45°. Потім пацієнта різко кладуть на спину, під цим же кутом нахиляючи голову назад у сторону правого вуха та розгинаючи шию (приблизно до 20° нижче горизонтального рівня). Спостерігають за рухами очних яблук пацієнта на предмет можливого ністагму, визначають його латентність, напрямок та тривалість. У пацієнта також запитують про його самопочуття та наявність головокружіння.
Маневр Еплі (лікування)
Для лікування ДППЗ використовують різні лікувальні маневри (процедури репозиціювання). Еплі та Сімонта.
• Процедура репозиціювання показала найбільшу ефективність у порівнянні з вестибулярною гімнастикою та медикаментозним
лікуванням. Якщо досягнути відповіді на лікування не вдається, варто повторювати ці маневри декілька разів.
• Для лікування ДППГ, викликаного отолітіазом латерального півколового каналу, використовується маневр Лемперта.
• Вестибулосупресанти та анксіолітики приносять більше шкоди, ніж користі.
• У випадках, що важко піддаються лікуванню пацієнта потрібно проконсультувати в оториноларинголога.
HINTS тест
Head impulse – пацієнт фіксує свій погляд на носі лікаря, лікар різко повертає голову пацієнта на 30 градусів в сторону. При цьому погляд пацієнта не повинен відхилятися. Позитивний тест з поворотом голови (саккада при повороті до хворого вуха) – неврит слухового нерва.
Nystagmus – перевірка ністагму. Якщо присутній – причина в головному мозку (ТІА чи інсульт)
Test of skew – тест на перекос. Пацієнт фіксує погляд носі лікаря, який сидить навпроти. При цьому лікар закриває 1 око пацієнта, потім швидко цією рукою закриває інше око. Рухи не прикритого ока – інсульт (потрібна нейровізуалізація)
Вправи для домашньої гімнастики