2 of 18

ПЛАН

1.Теоретична частина

1.1 Стрес у роботі вчителя, реакції дорослого на стрес та травму.

1.2 Діти сьогодення. Розуміння дитячого стресу.

1.3 Як батьки можуть допомогти дитині нормалізувати психологічний стан під час війни.

2. Практична частина

2.1 Вправи для заземлення та саморегуляції.

2.2 Ресурс.

3.Підсумки. Рефлексія.

3 of 18

Стрес, на жаль, став дуже звичним явищем для всіх українців. Важливо розуміти, що стрес – це нормальна реакція організму, особливо в періоди сильних потрясінь, однак тривале перебування у такому стані має руйнівні наслідки для життя та здоров’я людини.

Будь-яка небезпека в природних, повсякденних умовах викликає ряд психічних і фізіологічних реакцій.Ми автоматично оцінюємо величину загрози, а далі, активізуючи фізіологічну мобілізацію та викидаючи гормони стресу (адреналін, кортизол), ми готуємося зіткнутися з тим, чого боїмося. Стан готовності дуже допомагає в боротьбі з небезпекою, він підвищує концентрацію, готує організм до боротьби і зусиль. Цей механізм запускається автоматично. Люди у стані небезпеки звужують концентрацію, не звертають уваги на голод, забувають про втому або менш важливий дискомфорт. Описане стимулювання організму здорове, воно дозволяє адаптуватися до нової ситуації, а в міру долання загрози знижується й організм може перейти в стан спокою.

4 of 18

Стадії стресу

1. Тривога або аларм-стадія

2. Резистентність або стадія опору

3. Виснаження

Існує три стадії стресу:

1. Тривога або аларм-стадія –мобілізація адаптаційних ресурсів організму. Людина знаходиться в стані напруженої готовності — боротися або бігти від небезпеки;

2. Резистентність або стадія опору– стадія пристосування до умов, що змінюються; активність фізіологічних процесів знижується, а усі ресурси використовуються економніше – організм готовий до тривалої боротьби за життя, його стійкість до різних негативних впливів значно підвищується;

3. Виснаження – настає у випадку, коли стресові фактори не зникають та мають тривалий характер впливу. На цій стадії повністю вичерпуються ресурси людини, він починає відчувати втому, хворобливість, депресію, байдужість, актуалізуються наявні соматичні захворювання, психосоматичні розлади.

При знаходженні в стресовій ситуації ми далеко не завжди доходимо до останньої стації - виснаження, процес адаптації до нових умов існування може завершитися і на першій стадії, і на другий, тому далеко не завжди стрес несе в собі руйнування.

5 of 18

Травма

Подія, що загрожує життю
Впливає на думки, емоції, тіло, поведінку
Викликає страх, розпач, біль,збудження (фізіологічні стресові реакції)
Коли немає можливості для втечі, боротьби
Коли є безпорадність та безсилля
Є раптовість, руйнівна сила,безвихідність,тривалість

Травматичний стрес - це особлива форма загальної стресової реакції. Він перевантажує психологічні, фізичні, адаптаційні можливості людини.

Події, які можуть спричинити психологічне травмування – це події, які людина сприймає як загрозу своєму, життю близьких або свідком яких стає. Для всіх українців війна спричинила психологічну травму. Інформація про травматичну подію зберігається в імпліцитній (прихованій,автоматичній, несвідомій) системі пам’яті.Може бути викликана за допомогою асоціативних стимулів, де завгодно та коли завгодно – флешбеки. Вона не контролюється кортиком і не модифікується – тобто може зберігатися багато років, поки її не “викличуть” і не опрацюють, може постійно “плавати” в травматичній мережі.

6 of 18

Які ознаки стресу ви відчували у себе?

7 of 18

Симптоми травматичного стресу

1.Безсоння або переривчастий сон.

2. Невмотивована дратівливість або спалах гніву.

3. Порушення пам'яті та концентрації уваги.

4. Надмірна пильність.

5. Перебільшене реагування.

Симптоми травматичного стресу:

1.Безсоння або переривчастий сон. Сон відноситься до таких проявів, які порушуються при найменшому психологічному неблагополуччя. Людину відвідують нічні кошмари, і він сам мимоволі противиться засипанню - в цьому причина його безсоння: людина боїться заснути і знову побачити цей сон. Безсоння також буває викликана високим рівнем тривожності, нездатністю розслабитися, а також неминущим почуттям фізичної або душевного болю. Регулярне недосипання, що веде до крайнього нервового виснаження, доповнює картину травматичного стресу.

2. Невмотивована дратівливість або спалах гніву. "Іноді мені здається, що я можу вбити того, хто на мене сердитий".

3. Порушення пам'яті та концентрації уваги. В деякі моменти концентрація уваги може бути прекрасною, але варто з'явитися якомусь стресовому чиннику, як людина втрачає здатність зосередитися.

4. Надмірна пильність. Людина пильно стежить за всім, що відбувається навколо, немов йому загрожує постійна небезпека. Але це небезпека не тільки зовнішня, а й внутрішня - вона полягає в тому, що небажані травматичні враження, що володіють руйнівною силою, прорвуться до тями. Часто це проявляється у вигляді постійного фізичного напруження.

5. Перебільшене реагування - при найменшому шумі, стукіт і т.п. людина здригається, кидається бігти, голосно кричить і т.д. Таке перебільшене реагування може стати поштовхом для розвитку панічних станів і привести до нових жертв.

8 of 18

Гострий травматичний стрес

(під час діїї стресу і до 2-і доби по його завершення)

Відчувають 90% людей

Гострий стресовий розлад

(протягом одного місяця після травмуючої події)

Відчувають 60% людей

Посттравматичний стресовий розлад

(більш ніж один місяць після травмуючої події)

Відчувають 25-30% людей

Хороша новина полягає в тому, що навіть у військовий час посттравматичний стресовий розлад розвивається лише в 30% людей, які були в зоні бойових дій, оскільки психіка людини має природні механізми зцілення. Погана – те, що не всі навчені розпізнавати симптоми ПТСР і вчасно звертатися по допомогу до професіоналів. Водночас травмована психіка критично впливає на всі сфери життя людини.

Професія вчителя і в мирні часи була однією з найбільш стресових, а сьогодні тим більш загрожує емоційне виснаження та професійне вигорання, не кажучи вже про погіршення фізичного здоров’я та негативний вплив на стосунки з іншими людьми.

9 of 18

Освітня фундація GoGlobal провела дослідження серед освітян. У центрі опитування – проблеми адаптації в школах ВПО, зміни в портреті учня, професійне вигоряння й потреба в психологічній допомозі.

54% українських учителів мають професійне вигоряння, а 75% школярів – прояви стресу.82% навчального персоналу впевнені, що можуть працювати з учнями, які мають виражений стрес або психологічні проблеми.80% опитаних освітян говорять про зростання завантаженості, а трохи менше ніж половина з них визначила психологічну допомогу потребою номер один.

10 of 18

11 of 18

Моїй бабусі, коли почалась Друга світова війна, було 14 років, дітям, які навчаються в моєму 8б класі в 2022 році також виповнилося по 14-15 років. Вони такі різні, але всі,надзвичайно сильні і мужні. Нам випало жити в нелегкі воєнні часи і це неабияк вплинуло на нашу свідомість, звички та уявлення про мораль.

Всі діти,які повернулись до навчання, мають різний досвід життя у війну. Ми вчителі, повинні це враховувати, спілкуючись з ними та навчаючи їх.

12 of 18

Діти сьогодення

Діти, які пережили важку втрату, але зараз перебувають у безпеці.

Діти, чиї батьки чи близькі родичі служать у Збройних Силах України або перебувають на інших службах, пов’язаних із ризиками для життя.

Діти, які залишаються на окупованих територіях чи перебувають під загрозою ракетних ударів.

Діти, які покинули країну через загрозу воєнних дій.

Тож розглянемо різні варіанти такого досвіду.

Діти, які пережили важку втрату, але зараз перебувають у безпеці. Вони втратили одного чи обох батьків, близьких родичів, друзів, хороших знайомих, були учасниками або свідками жорстокості, насильства, можливо, пройшли через фільтраційний табір, втратили дім, чи вимушені були швидко покинути його, щоб врятуватися. Вони можуть переживати стадію гострого горя, заціпеніння, депресії чи вже перебувати у порівняно стабільному стані. Такі діти потребують особливої, але ненав’язливої уваги з боку дорослих, психологічного супроводу.
Діти, чиї батьки чи близькі родичі служать у Збройних Силах України або перебувають на інших службах, пов’язаних із ризиками для життя. Цих дітей постійно переслідують страхи, нав’язливі думки (румінації) й тривога за рідних. Вони потребують уваги до свого актуального стану, підтримки й допомоги в перемиканні уваги та мотивації у навчанні.
Діти, які залишаються на окупованих територіях чи перебувають під загрозою ракетних ударів. Через постійну фізичну небезпеку вони вимушені весь час відстежувати, що відбувається навкруги, піклуватися про себе та інших дітей, а іноді й про безпорадних дорослих. Через це часто не мають можливості навчатися чи відвідувати школу навіть у дистанційному форматі. Потребують фізичної і психологічної допомоги в організації навчання, підтримки з боку фахівців – кризових психологів.
Діти, які покинули країну через загрозу воєнних дій. Переважно їм доводиться долати довгий шлях до нового місця перебування, що стає доволі сильним потрясінням. Вони часто сумують за родиною, близькими, друзями, домом, домашніми тваринами, звичним способом життя і комфортом. Частина з них відвідує школи в країнах перебування, частина навчається дистанційно або за програмою екстернату. Іноді вони поєднують навчання у новій закордонній школі з дистанційним навчанням в українській, що може створювати певний дискомфорт та бути причиною перенавантаження.

13 of 18

На що варто звернути увагу

1.Дитина проявляє регресію.

2.Різкі зміни в звичках і поведінці дитини.

3. Дитина виявляє агресію чи аутоагресію.

4. У дитини проявляються нервові тики.

Інтрузивні спогади
Уникання
Фізіологічна збудливість

Тому ми, вчителі, маємо розуміти, як визначити, що дитина потребує додаткової допомоги, і вчасно спрямувати її до фахівця чи просто підтримати, якщо самі маємо на це ресурс.

Отже, на що варто звернути увагу:

1.Дитина проявляє регресію. У ситуації, що викликає страх, стрес чи тривогу можливий короткочасний регрес навичок: учень може почати гірше говорити, перестати вимовляти деякі звуки, його мова стає менш розбірливою, спрощеною. Дитина може просити погодувати її з ложечки, загорнути в пелюшки, у неї зникають деякі навички самостійності, може навіть з'являтися енурез. У сфері навчання втрачаються навички читання, здатність виконувати математичні дії, запам’ятовувати навіть прості речі. Іноді дитина перестає орієнтуватися в просторі й часі.
2.Різкі зміни в звичках і поведінці дитини. Різка зміна режиму дня, порушення сну – завчасне засинання чи навпаки, неможливість заснути, і як наслідок – млявість і втомленість на уроках. Порушення харчової поведінки – переїдання чи відмова від їжі, закрепи, проноси, біль у животі. Емоційне напруження, прояви агресії або ж навпаки – апатичність, відсутність бажання спілкуватись, емоційна відстороненість. Важливо також звертати увагу на будь-які розмови про втрату сенсу життя, смерть і відсутність майбутнього.
3. Дитина виявляє агресію чи аутоагресію. Діти, які були свідками агресивних дій, можуть самі почати проявляти агресію щодо інших чи щодо себе. В результаті з’являються порізи на кінцівках, начебто випадкові забої; іноді дитина починає себе бити, дряпати, кусати, виривати волосся або битися головою об стіну. Також аутоагресія може проявлятися в негативних висловлюваннях про себе, свої можливості, особисті якості, зовнішність тощо. Ще одним важливим симптомом аутоагресії є голодування, причиною якого стає бажання перевірити власний організм на здатність обходитися без їжі внаслідок подій, свідком яких стала дитина. Наприклад, після перебування в укритті з обмеженою кількістю продуктів харчування дитина вирішила спробувати їсти менше, щоб натренувати свою здатність обходитися без їжі. Бажання зробити татуювання чи пірсинг у дітей також може бути ознакою аутоагресії. До агресії, спрямованої назовні, ми можемо зарахувати фізичну агресію, яка появляється в бійках, пошкодженні чужого майна, відбиранні чужих речей тощо. Одним із її різновидів є вербальна агресія — лайка, яка вже стала майже нормою, глузування, булінг, який може мати нові прояви і пояснення з боку дітей. Відомі випадки, коли діти вдаються до ігнорування однокласників через мову, переконання чи відсутність чіткої позиції з тих чи інших питань, пов’язаних з війною.
4. У дитини проявляються нервові тики – різкі неконтрольовані рухи або звуки. Зазвичай вони досить помітні і можуть бути дуже різноманітними. Найчастіше трапляються моторні тики – тремтіння плечей, щік або губ, хитання головою, здригання, відкривання рота й висовування язика, кліпання, висмикування волосся, вій чи брів. Також дуже помітні вокальні тики: гмикання, хлюпання носом, неконтрольоване повторення однакових звуків, покашлювання тощо. Сильні переживання, довготривалий стрес, фізичні та розумові навантаження, переляк, конфлікти з однолітками, дефіцит любові або навпаки зайва турбота батьків – усі ці фактори стають причиною тілесної напруги і як наслідок – тикових розладів, які яскраво виявляються на уроках.

Тож навіть після травматичних подій, після того, як дитина виїхала в більш безпечне місце, вона може відчувати посттравматичні стресові реакції. Цей тип стресу виникає тому, що спогад про подію з неймовірною силою вривається в розум, хочете ви цього чи ні.

• Інтрузивні спогади: картинки, думки, запахи та звуки, які спадають вам на думку без вашого на те бажання;

• Уникання: намагання «відштовхнути» спогади, стараючись не думати, не говорити чи не знаходитися поряд з речами, які нагадують про те, що сталося;

• Фізіологічна збудливість: мандраж, постійне перебування на межі зриву.

14 of 18

Обговорювання та заспокоювання
Щоденні справи та гра
Доторки та фізичний комфорт

Одним з найважливіших факторів, що допомагає дитині впоратися із стресом під час війни, є домашнє середовище. Варто зазначити, що всі діти, які особисто відчули військову агресію, мають психологічні проблеми.

Батьки мають знати, що такі прояви поведінки дитини є нормою в умовах війни. Проте важливо, щоб психологічний стан дитини відновлювався, а не погіршувався. Для цього батьки можуть особисто надати необхідну психологічну підтримку. Ось як це можна зробити:

Обговорювання та заспокоювання. Деякі батьки не розмовляють з дитиною про війну, вважаючи, що так захищають її від стресу. Це помилка! Діти розуміють, що навколо багато небезпеки, про це вони чують з новин, розмов дорослих, явних хвилювань батьків. Якщо батьки не говорять з дитиною про військову агресію, вона відчуває себе самотньою та стає більш вразливою до стресу. Тому говоріть про переживання дитини, її страхи та турботи.
Щоденні справи та гра. Щоб розвивати дитяче почуття безпеки, необхідно виконувати буденні справи, відновити нормальний розпорядок дня: готуйте обіди разом, наводьте лад в будинку, поливайте кімнатні рослини тощо. Також не забувайте, що гра має велике значення для дітей. Під час гри дитина відволікається, проявляє позитивні емоції, моделює життєві події тощо.
Доторки та фізичний комфорт. Дитина має відчути батьків фізично. Батьківські доторки, обійми, погладжування створюють атмосферу захищеності, підтримки та єдності, що стає головним ресурсом для дитини в подолання стресів.

Батьки, як янголи-охоронці, захищають свої дітей від небезпеки військової агресії не тільки фізично, але й психологічно. Бажаємо сил всім батькам вистояти на варті щасливого життя всіх дітей України!

15 of 18

Техніки заземлення та саморегуляції

16 of 18

Ресурс

17 of 18

Ми живемо в надзвичайно стресовий час…І тут біжу я по ромашковому полі.Яке знаходиться неподалік рідного села. Але бігти треба обережно, бо багато мін. А серед поля видніється доріжка, яка веде до мого дому.Дому, в якому я народилась і виросла. А вдома цвіте сад. і це надає мені сили бігти далі.Я чую спів пташок, дзюрчання річечки.І мені стає спокійно. А це був сон…

Зараз кожен із нас – опора для іншого. І саме зараз для дітей ми – значно більше, ніж учителі. Будь-який дорослий, який перебуває поруч із дитиною, який може відчувати стабільність, обличчя якого зберегло жвавість, хто знаходить у собі сили дивитися в очі, може пояснювати, що відбувається, витримати погляд того, кому складно, витримати напруження, – є маяком і джерелом зцілення. Зараз ми всі – маяки та джерела зцілення для тих, хто поруч із нами. Бережіть себе! Підтримуйте інших!

18 of 18

Обговорення семінару. Рефлексія.

- Чому вчителю важливо піклуватися про свій психічний стан?

- В чому різниця між повсякденним та травматичним стресом?

- За якими симптомами можна зрозуміти, що дитина потребує додаткової уваги?

- Що сподобалось на сьогоднішньому заході?

-Що хотіли би отримати для себе особисто і свого розвитку ще? Чого не вистачило?

-Які вправи точно візьмете для впровадження?

- Що б хотіли побажати своїм колегам?

Покладіть будь ласка схрещені руки на грудну клітину . Те, чого у нас ніколи не можна забрати - це наші почуття, це наші цінності, це наша віра, це наш контакт з внутрішнім світом. Дякую усім вам за те, що ви сьогодні були присутні. І я протягом 1.5 годин намагалась бути корисною для вас.

Прислухайтесь до свого серця. Наше серце говорить не просто тук-тук, а - люблю, люблю, люблю. І це наша любов один до одного, і до наших дітей, і до України. Я всім нам бажаю перемоги . Ми стійкі і сильні і ми неодмінно переможемо.