Обласний тур Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв закладів освіти "Край, в якому я живу"
ВИКОНАВЦІ: ІГНАТЧЕНКО КАМІЛА, НЕРЕЗОВА ВІКТОРІЯ
Комунальний заклад "Запорізька спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів "Козацький ліцей" Запорізької обласної ради
Науковий керівник: Ситник Олег Володимирович - вчитель фізики та предмету "Захист України", керівник гуртка «Джура»
ІСТОРИЧНО-ПОБУТОВА СТИЛІЗОВАНА КІМНАТА «КОЗАЦЬКА ХАТА»
КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЗАПОРІЗЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА-ІНТЕРНАТ ІІ-ІІІ СТУПЕНІВ «КОЗАЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
ІСТОРИЧНО-ПОБУТОВА СТИЛІЗОВАНА КІМНАТА «КОЗАЦЬКА ХАТА»
КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЗАПОРІЗЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА-ІНТЕРНАТ
ІІ-ІІІ СТУПЕНІВ «КОЗАЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
ІСТОРИЧНО-ПОБУТОВА СТИЛІЗОВАНА КІМНАТА «КОЗАЦЬКА ХАТА»
КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЗАПОРІЗЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА-ІНТЕРНАТ
ІІ-ІІІ СТУПЕНІВ «КОЗАЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
ІСТОРИЧНО-ПОБУТОВА СТИЛІЗОВАНА КІМНАТА «КОЗАЦЬКА ХАТА»
КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЗАПОРІЗЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА-ІНТЕРНАТ
ІІ-ІІІ СТУПЕНІВ «КОЗАЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
ІСТОРИЧНО-ПОБУТОВА СТИЛІЗОВАНА КІМНАТА «КОЗАЦЬКА ХАТА»
КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЗАПОРІЗЬКА СПЕЦІАЛІЗОВАНА ШКОЛА-ІНТЕРНАТ
ІІ-ІІІ СТУПЕНІВ «КОЗАЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ» ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ
Зміст екскурсії
Наша хата-музей допомагає відправитися у минуле і детально познайомитися з інтер’єром української старовинної хати. Українська хата – це скарбниця народних традицій, звичаїв та обрядів. Символічне значення мав і кожен елемент хатнього побуту.
Етнографічна екскурсія
Образ української хати в художньому світі
«Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова й пензля, вона буде завжди символом добра і надії, її незгасний вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність...»[1]
— писав про роль батьківської хати В. Скуратівський
у книзі «Берегиня»
Звичаї, вірування та забобони, пов‘язані з будівництвом житлових споруд українців
Деревину та інші будівельні матеріали відбирали дуже ретельно, щоб вони мали не тільки добрі будівельні якості та необхідний набір ритуально-символічних характеристик, але й відповідали певним народним світоглядним уявленням[2]
Липа — щасливе дерево для будівництва // uriffm.org.ua
Хату будували на «чистому» місці — там, де не було доріг або стежок, цвинтарів і звалищ, де не проливалася кров та не було сварок, невдач, ударів блискавок і пожеж. Не можна починати будівництво на місці викорчуваного дерева: казали, що це місце вже мертве. Під час вибору місця орієнтувалися на тварин: якщо майбутню ділянку «облюбовали» корови, кішки або собаки — це добрий знак [2]
Хата на Слобожанщині // zruchno.travel
На Лівобережній Україні, наприклад, з метою визначення ділянки для нової хати виганяли худобу і залишали її ходити на волі доти, поки вона не вляжеться пережовувати жуйку. Це місце і вважалося добрим для побудови хати [3]
Хата на Лівобережній Україні //etnoxata.com.ual
Однією з умов успішного будівництва вважався час закладання житла. Намагалися починати будівництво нової хати навесні та влітку. Вважалося, що найкраще закладати фундаменти у новий місяць, щоб у хаті був достаток. Найсприятливішими днями були вівторок, четвер, п’ятниця та субота. Під час закладання нової хати робили своєрідний відкуп. Цей обряд глибоко архаїчний: у далекому минулому для зміцнення будівлі приносили людські жертви, потім — тварин, їхні черепи, ще пізніше — рослини й нарешті дрібні гроші, які клали у замки першого вінця зрубу.
По закінченні основних будівельних робіт на гребені даху ставили хрест, колоски збіжжя та китицю квітів. Це було своєрідним сигналом того, що господареві слід розраховуватися з майстрами, а господині — накривати стіл [3]
Українська вишиванка//ua.depositphotos.com
Традиційні речі побуту в українській хаті
Здавалося б стільки всього про традиційну українську хату відомо, стільки наукових та етнографічних праць написано, але все ж лишається багато невідомих широкому загалу знань та фактів про житло українців. Хата – не просто дім в якому проживала сім’я, це окремий всесвіт, де народжувалися, росли, закохувалися, одружувалися, господарювали та помирали. Наші пращури були переконані, що хата подібна до символу дерева життя та несе в собі ті ж самі риси[4]
Покуть
Священне місце в хаті. Тут перебувають хатні боги, садовлять найпочеснішого гостя, сидять наречені, стоїть ритуальний сніп жита (Дідух), ставлять божниці (спеціальні полички для священних образів), прикрашені вишиваними рушниками[5]
Стіл також має магічну силу, символізує достаток родини. Його першим заносять до нової хати, на нього кладуть хліб-сіль, ставлять ритуальні страви. На стіл гріх сідати чи класти шапку. Назва стіл походить від стародавнього звичаю стелити рушник або обрус (пізніше -скатертина), щоб на них класти їжу. Звичай застеляти стіл притаманний українцям з давніх-давен. Незастелений стіл - символ бідності або скупості господарів. Обід чи бенкет за одним столом об'єднував людей і встановлював добрі стосунки (у козаків обід за одним столом із ворогом вважався приниженням людської гідності)[5]
Стіл
Скриня
Традиційний для України вид меблів для зберігання одягу, коштовних речей, прикрас, полотна. Вона належала жінці. Дівчині на виданні батьки купували скриню, яку вона разом із матір'ю поступово наповнювала різними речами, необхідними для майбутнього подружнього життя: вишиваними рушниками, хустками, сорочками, стрічками. Залишаючи батьківський дім дівчина вивозила свою скриню до хати чоловіка, де користувалася нею все життя. Скриня передавалася у спадок тільки після смерті її власниці [5]
Мисник
Це дерев'яна полиця для зберігання посуду. Іноді він мав форму шафи, що підвішувалася на стінку. Були також кутові мисники, які розміщувались
у кутку кімнати[5]
Веретено
Магічний символ світобудови: воно, немов би дві нитки, закручує на одну небесну спіраль цей (наш) і потойбічний (чужий) світи. Вся його символіка – в його обертовості: гігантське світове веретено – стрижень, на якому обертаються Небо і Земля. В зв’язку з тим, що веретено – знаряддя праці традиційно жіноче, то його ще в давнину пов’язували з образом Богині-Матері. котра пряде на своєму веретені нитку, з якої твориться тканина Всесвіту і в’ється тонка нитка людського життя [9]
Рубель
Це товста вузька дерев'яна дошка -старовинний прилад для прасування білизни, один кінець якої був вирізаний у формі ручки (у деяких місцевостях ручка називалася фіст). Решта дошки називається плече, одна її сторона вирізалася зубцями у формі трикутних призм , другу сторону могли залишати гладенькою чи оздоблювати різьбленням. Зберігали рубель і качалку на полу, що вночі використовувався замість ліжка [6]
Куманець
Глечик у формі кола. Тримали в ньому різні напої, які завдяки формі та матеріалу довго зберігали стійку температуру напою. Кажуть, що й напій набуває цікавого присмаку в такому посуді. Перевірити це можна на практиці, бо куманці досі виготовляють по всій Україні [7]
Макогін і макітра
Макогін і макітру використовували, щоб розім’яти будь-що. Перетирали мак для куті, зернята, горіхи чи навіть корм для тварин. Зараз більше використовують ступки з кераміки чи каменю, бо дерево вбирає запахи [7]
Кобза
Старовинний український народний інструмент. В різних дослідженнях кобзу вважають попередником сучасної бандури (часто під словами «кобза» і «бандура» розуміють той самий інструмент). Великого поширення кобза набула серед українського козацтва. На ній грали мандрівні кобзарі, які виконували народні пісні різних жанрів — історичні, ліричні, побутові, думи, псальми тощо. Частіше всього на кобзі грали професійні народні музиканти яких народ називав кобзарями (сліпці). Кобзарі грали та співали, в місцях де збирався народ — на базарах, біля церков, а також по хатах [8]
Одяг
Вбрання селян традиційно виготовлялося із полотен і сукон домашнього вироблення, з овечих шкур, козячого, вовчого хутер. До вбрання селян входили полотняні сорочки й штани. Різновидом верхнього одягу була сукняна свита. Зимою одягали кожухи з овечого або козячого хутра [3]
Взуття
Селянським взуттям були чоботи, личаки, які плели із лика, та постоли зі шкіри, їх одягали на в’язані шкарпетки — "копитця" або онучі, якими обвивали ноги [3]
Вишиті картини, подаровані українською народною майстринею Валентиною Харловою, роботи якої, до речі, містяться у багатьох музеях світу.
Багато експонатів: скриня, ікона та інші нам презентувала для музею козацька спільнота Всеукраїнської федерації «Спас».
Списи подаровані ветераном АТО Василенком.
Я
І
Ц
Ключове слово нашої екскурсії
Я
І
Ц
Ключове слово нашої екскурсії
НАЦІЯ
Ми — стародавня нація з великою культурою та історією. І об’єднати українців може лише — відчуття приналежності до власної культури та історії. Це наш міцний щит!
Пам’ять про наших предків становить головне багатство нашої душі. Адже для того, щоб ми зараз жили й були такими, які ми є, багато поколінь людей створювали наше суспільство, робили життя таким, яким ми бачимо його зараз. Пам'ятки історії відіграють важливу роль у формуванні патріотизму молоді. Вони згуртовують усіх нас і зміцнюють єдність української держави і суспільства.
Активно співпрацюємо з
Співпраця та партнерство
Запрошуємо до нас у гості!
Комунальний заклад «Запорізька спеціалізована
школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів «Козацький ліцей»
Запорізької обласної ради
Будемо раді співпрацювати з Вами!
Перемоги та Миру нам!
Усе буде Україна💙
Список використаних джерел
[1] - https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_хата#Образ_української_хати_в_художньому_світі
[2] - https://ocnt.com.ua/budivnycztvo-oseli-narodni-tradycziyi-povirya-ta-prykmety/
[3] - http://litopys.org.ua/istkult2/ikult206.htm
[4] - https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/ukrajinska-hata-vidomi-ta-nevidomi-fakti-po-zhitlo-ukrajintsiv/
[5] - https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/ukrajinska-hata-vidomi-ta-nevidomi-fakti-po-zhitlo-ukrajintsiv/
[6] - https://uk.wikipedia.org/wiki/Рубель
[7]- https://dyvys.info/2021/08/07/davni-ukrayinski-predmety-pobutu-yaki-vykorystovuyut-i-nyni/
[8] - https://uk.wikipedia.org/wiki/Кобза
[9] - https://m.facebook.com/permalink.php?story_fbid=760667761183229&id=123598918223453
Фотографії робила Ігнатченко К.В.