Подовження, спрощення у групах приголосних

Урок № 82

11 клас

Сьогодні на уроці

​

поглибити знання учнів про подовження приголосних та спрощення, правопис слів;

​

ознайомити з поняттями «спрощення», «подовження»;

формувати вміння розпізнавати ці орфограми;

​

​

розвивати інтерес до вивчення української мови.

Подовжені приголосні звуки — фонетична особливість української мови, що вирізняє її з-поміж інших слов’янських мов. Такі звуки вимовляються довше, ніж звичайні. На письмі це позначається подвоєнням літер, якщо одна частина слова (морфема) закінчується, а друга починається на той самий звук.

Подвоєння виникає

— коли збігаються два однакових звуки на межі префікса й кореня: беззвучний, беззоряний, беззубий, віддача, віддерти;

— коли збігаються два звуки [н] на межі кореня та суфікса: безсонний, денний, письменник, Вінниця, осінній, стінний;

— коли збігаються два звуки [с] на межі дієслівної основи й частки -ся: вознісся, розрісся, пасся, піднісся (але підносься);

— у формах дієслова лити та похідних від нього: ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють;

— коли збігаються два однакові звуки у складноскорочених словах: міськком, заввідділом;

— у словах Ганна, лляний, бовваніти, овва, ссати та похідних від них;

Подвоєння виникає

— у підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, силенний, численний, страшенний;

— у прикметниках із наголошеними суфіксами -енн(ий), -анн(ий) (-янн(ий)) зі значенням інтенсивності, можливості чи неможливості дії: незрівня́нний, несказа́нний, нескінче́нний, непримире́нний, невблага́нний, недоторка́нний та в словах старанний, старанно;

— у прикметниках-старослов’янізмах із наголошеним суфіксом: блаже́нний, благослове́нний, окая́нний, мерзе́нний, свяще́нний, спасе́нний.

Не подовжується –Н-

У прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках, навіть якщо суфікс -ен- чи -ан- у них наголошений: нескі́нчений, нездо́ланий, нежда́ний, скаже́ний, довгожда́ний, шале́ний, жада́ний, придба́ний, ви́хований та ін.

​

Подовження приголосних звуків і відповідно подвоєння літер не відбувається, якщо немає збігу однакових приголосних: пореформений, буквений, потомствений, дерев’яний, пшоняний, картопляний.

Подовження відбувається

Приголосні [д], [ж], [з], [н], [т], [ц], [ч], [ш], [с], [л] подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:

— перед я, ю, є, і в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знаряддя, знаряддю, на знарядді; життя, життю, у житті та ін.;

— перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь — молоддю, мить — миттю, подорож — подорожжю та ін., але: молодість — молодістю, радість — радістю.

— якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів: відкриття — відкриттів, почуття — почуттів;

Подовження відбувається

— перед я, ю, є, і в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду I відміни (за винятком родового множини із закінченням -ей): суддя, судді, суддю, суддів та ін., але стаття, статей (Р. в.).

Подовжений приголосний звук [ч:] виникає в іменниках, утворених від прикметників на -цький: турецький — Туреччина, німецький — Німеччина, гайдамацький — Гайдамаччина. Не подовжується звук [ч] і пишеться одна літера ч в іменнику Галичина.

Якщо приголосні словесного ключа «Де Ж ЗНайТи Цю ЧаШу СоЛі?» стоять перед голосними [а, о, у, е, и], вони не подовжуються: Микола, листоноша. Якщо стоять між голосними перед я, ю, є, і, тоді приголосні названого ключа подовжуються в усіх відмінках іменників I відміни чоловічого і жіночого роду та в усіх іменниках II відміни середнього роду, крім: 1) іменників I відміни родового відмінка множини із закінченням -ей; 2) іменників II відміни родового відмінка множини з нульовим закінченням; 3) іменників III відміни, в основі яких немає збігу приголосних, і вони подовжуються лише в орудному відмінку однини перед ю. Якщо ж основа іменників III відміни закінчується на губний та р, тоді перед ю в орудному відмінку однини вживається апостроф: любов’ю, верф’ю, матір’ю; у словах Ганна, ссати, ссавець, бовваніти і овва подовжені тверді приголосні.

Подовження відбувається в іменниках жіночого роду в позиції між голосними:

мо́лодь —мо́лоддю, по́дорож — по́дорожжю,

ро́зкіш — ро́зкішшю

Хто швидше? Утворіть нові слова, додаючи до поданих слів відповідні: 1) префікси роз-, без-, від-, об-, воз-, під-; 2) суфікси -н-, -енн(ий), -анн(ий). Поясніть написання та  вимову

Гра «Наввипередки»

Знайомитися, дарувати, бігти, їхати, дати, земельний, невільний, звучний, бити, з’єднати, золотити. Колона, стіна, гортать, камінь, сон, здоровий, не сказати, не злічити, не вбачати, не здійснити.

Роззнайомитися, обдарувати, оббігти, під’їхати, віддати, безземельний, підневільний, беззвучний, відбити, розбити, возз’єднати, підзолотити; колонний, стінний, гортанний, кам’яний (камінний), сонний, здоровенний, несказанний, незліченний, небачений, нездійсненний

Від поданих іменників жіночого роду утворіть форму орудного відмінка однини. Які фонетичні зміни при цьому відбулися? Як називаються приголосні звуки, що позначаються на письмі двома однаковими літерами?

Гра «Наввипередки»

Сіль, піч, ніч, річ, подорож, вісь, юнь, лють, молодь, ртуть, вуаль, міць, медаль, рись, мідь, туш, пам’ять.

Сіллю, піччю, ніччю, річчю, подорожжю, віссю, юнню, люттю, молоддю, ртуттю, вуаллю, міццю, медаллю, риссю, міддю, тушшю, пам’яттю

[с’іл’:у], [м’іц’:у], [медал’:у], [памйат’:у]

Подвоєння приголосних звуків

у словах іншомовного походження

У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: акумуляція, бароко, белетристика, беладона, ват, (але Ватт), лібрето, стакато, фіни.

Подвоєння зберігається в таких випадках:

1) у загальних назвах типу бонна, брутто, ванна, манна, мотто, нетто, пенні, вілла, мірра;

2) при збігу однакових приголосних префікса і кореня: ірраціональний, імміграція, ірреальний;

3) у власних назвах: Андорра, Бетті, Голландія, Мюллер, Оттава, Джонні, а також у похідних словах: голландський, калькуттський, марокканець.

Винятки

Спрощення в групах приголосних

Мелодійність української мови зумовлюється її фонетичною природою, закономірностями звукових сполук, чергуванням голосних і приголосних, іншими фонетичними явищами. До них належить спрощення — властивість української мови уникати збігу кількох приголосних, який може з’являтися під час мовотворення.

Закономірним явищем в українській мові є спрощення важких для вимови сполучень приголосних звуків:

Спрощення приголосних НЕ відбувається у вимові й на письмі.

Вискнути – [вискнути]

Випускний – [випускний]

Кістлявий – [к’істл′авий]

Пестливий – [пестливий]

Хвастливий – [хвастливий]

Хвастнути – [хвастнути]

Пропускний – [пропускний]

Зап’ястний – [запйастний]

Хворостняк – [хворостꞌнꞌак]

Тоскно – [тоскно]

спрощення [стн] — [сн] у словах шістнадцять, шістдесят, шістсот орфографічно НЕ закріплене

ПЕРСНЯ

ПРИХВОСНІ

Спостереження над мовою

Прочитайте вголос подані слова, назвіть групи приголосних звуків, у  яких відбулося спрощення, порівняйте їх вимову й  позначення на письмі. Вставте пропущені літери.

Корис…ний, корис…ливий, щас…ливий, тиж…невий, проїз…ний, об’їз…ний, жаліс…ний, жаліс…ливий, облас…ний, журналіс…ький, турис…ький, бандурис…ці, шіс…от, шіс….десят, звіс…ці, хус…ці, невіс…ці, пропагандис…ький, активіс…ці, дилетан…ський, пристрас…ний, заздріс…ний, парламен…ський, абонен…ський, піаніс…ці, індивідуаліс…ький, альпініс…ці, компос..ний, президен..ський, студен..ський.

Корисний, корисливий, щасливий, тижневий, проїзний, об’їзний, жалісний, жалісливий, обласний, журналістський, туристський, бандуристці, шістсот, шістдесят, звістці, хустці, невістці, пропагандистський, активістці, дилетантський, пристрасний, заздрісний, парламентський, абонентський, піаністці, індивідуалістський, альпіністці, компостний, президентський, студентський