Про що розповідають пам’ятники?
Підготувала студентка гр. 6.0141-1у Дирибян Анна
Пам'ятники жертвам Голодомору України 1932-1933 роках встановлені у багатьох містах і селах України, а також за кордоном.
Перший у світі пам'ятник. Відкриття 1983 року. Створено силами украïнської діаспори. Його автор — монреальський скульптор Людмила Темертя, мати якої пережила Голодомор. Основа монументу - тріснуте жорно.
На монументі розміщено напис: "In memory of the millions who perished in the genocidal Famine inflicted upon Ukraine by the Soviet regime in Moscow 1932-33. Let us all stand guard against tyranny, violence and inhumanity" (На згадку про мільйони людей, які загинули під час Голодомору, геноциду проти України, здійсненого Радянським режимом у Москві 1932-33 рр. Нехай усі стоять на сторожі проти тиранії, насильства та жорстокості)
Пам’ятник чинить емоційний вплив на відвідувачів, оскільки на ньому зображене саме тріснуте жорно та руки, які простягаються до нього.
Пам'ятник жертвам Голодомору, Едмонтон
ПЕРШИЙ В УКРАЇНІ ПАМ’ЯТНИЙ ХРЕСТ І БРОНЗОВИЙ ДОКІР “СУМІЖНІЙ ДЕРЖАВІ”
В обласному центрі Харківщини, яку за кількістю жертв Голодомору ставлять на друге місце після Києва, про страшні роки нагадує дерев’яний хрест заввишки 3 метри у Молодіжному парку. Його встановили у 1989 році – і це був перший в Україні знак у пам'ять про загублені геноцидом життя. А люди, які тоді прийшли на зібрання, не здогадувалися – що саме відбуватиметься…
Ініціатором встановлення хреста виступив голова обласного осередку Народного Руху Володимир Пасічник (пішов із життя у 2013 році).
«Сама ідея встановлення хреста приховувалася, все було секретно. Батько нікого не просив про допомогу, щоб не наражати на небезпеку. Він придбав ці кругляки, і, як він потім розповідав, вирішив, що за кілька днів дотягне їх. Одне підтягне 10 метрів, потім – друге… Але зупинилася якась вантажівка – і люди запропонували допомогу. Батько впевнений, що то Бог помагав йому в тій справі. Потім десь на Московському проспекті – чи в якомусь дворі, чи в майстерні – він те дерево сокирою обтесував, надавав форму…», – говорить Степан Пасічник.
Місце для нього обиралося не випадково. «За даними Володимира Пасічника, на цвинтарі (парк тут розбили в 1970 рр. – авт.), неподалік від храму усікновення глави Іоана Предтечі, були дві братські могили, куди звозили померлих від голоду мешканців міста і околиць. Надгробків не встановлювали, а з часом ті пагорби зрівнялися з шаром індивідуальних могил», – говорить один із редакторів серії «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Харківська область» Ігор Шуйський.
«Коли визначилися з цим місцем, тоді, звичайно, збільшився масштаб. Спершу це був міський пам’ятник, який передбачав геть інші рішення, але він «виріс» до 6 метрів (скульптура стоїть на насипі, це ще 10 метрів, – авт.). Але це мій перший пам’ятник, робота над яким ішла от як треба, – емоційно говорить скульптор Олександр Рідний. – Був час, натхнення, можливість продумати».
Автор композиції у бронзі намагався передати відчай української родини, яка приречена на голодну смерть. Батько ще продовжує опиратися, а мати, втративши останню надію, здіймає в молитві руки до неба, до них пригортаються двоє дітей.
«Образ жінки, звичайно, більш духовний. Чоловік – годувальник, він шукає причини навколо себе. Він стиснув комір у руці, в цьому і його відчай, і злість на те, що відбувається. Він наче з докором дивиться у бік Росії, але тоді всі говорили «в сторону суміжної держави»», – зазначає Олександр Рідний.
ЧЕРНІГІВЩИНА. ПАМ’ЯТНИК ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ В СОКИРИНЦЯХ
Пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років у селі Сокиринці Срібнянського району Чернігівщини можна вважати своєрідним каталізатором процесу повсюдного вшанування трагічно загиблих від голоду українців.
Він являє собою розміщену на земляному підвищенні та постаменті скульптуру виснаженої жінки з мертвою дитиною на руках. Позаду – хрест, обвитий колючим дротом. Перед скульптурою – чаша для вічного вогню (зараз туди ставлять свічки), внизу викарбуваний напис: "Вони хотіли б жити, плекать і творить, кохати і народжувати. Злодіяння катів народу непростимі повік".
З ідеєю встановити пам’ятник жертвам Голодомору в Сокиринцях до місцевої влади свого часу звернувся місцевий скульптор Леонід Гомон. Сільрада, школа й аграрний ліцей – усі пішли йому назустріч, підтримали, як могли, – і пам’ятник був споруджений.
За приблизними оцінками, від голоду в 1930-х роках у Сокиринцях померло близько 400 осіб.
ЗАПОРІЗЬКИЙ ПАМ’ЯТНИК ЖЕРТВАМ ГОЛОДОМОРУ
У Запоріжжі на подвір’ї Свято-Троїцького кафедрального собору УПЦ Київського патріархату вже 11 років стоїть пам’ятник жертвам Голодомору 1932-1933 років. Гроші на його будівництво надав запоріжець Пилип Тараненко, який довго жив і працював в Англії. Пам’ятник він встановив на честь свого батька, загиблого від голоду в Запоріжжі у 1933 році. Цей монумент став другим у Запоріжжі.
“Ідея створення пам’ятника виникла навесні 2008 року. До Сергія (Гресика – авт.) звернувся Пилип Тараненко та владика Григорій. Пам’ятник треба було зробити і встановити до листопада”, – згадує пані Ірина.
Було розроблено кілька ескізів, але через стислі строки та фінансові обмеження – довелось зупинитись на двометровому постаменті з гранітним хрестом зверху, на котрому викарбувано силует матері з дитиною, яка померла від голоду. Постамент символізує собою чотири сторони світу, на кожній із них – цитати з Біблії.
ДНІПРО. НАЙВИЩИЙ В УКРАЇНІ МЕМОРІАЛ
У 1990-і на Запорізькому шосе відкрили пам’ятний хрест, а 2008-го року – найвищий в Україні меморіал жертвам Голодоморів та політичних репресій у вигляді фігури знесиленої жінки з померлою дитиною на руках.
Автор – скульптор із Кам’янського Гарнік Хачатрян.
Композиція вирізана з чотирьох гранітних брил вагою по 10 тонн кожна. Висота пам’ятника – 6,4 метра.
Голод прийшов на Дніпропетровщину ще у 1931-му. Наприкінці цього року багато колгоспів і селян області залишилися без запасів зерна через жорсткий план хлібозаготівель. Селяни почали голодувати. Села, які не виконували плану хлібоздачі, заносили на «чорну дошку»: їхнім мешканцям заборонялося полишати межі населеного пункту, доки не буде повністю виконано план. 228 колгоспів Дніпропетровщини було занесено на такі «чорні дошки», деякі з цих сіл вимерли.
�
«Меморіальний комплекс пам'яті жертв Голодомору в Україні» — це єдиний архітектурний ансамбль, збудований у Києві для висвітлення геноциду українського народу 1932-33 років.
Меморіальний комплекс складається з 2-х черг будівництва. І черга комплексу -«Свіча Пам'яті», була запроектована та побудована у 2008 році. ІІ черга — Національний музей «Меморіал жертв Голодомору», почала реалізовуватися в 2017 році. Після завершення будівництва комплекс стане найбільшою пам'яткою Голодомору у світі.
Мета:
Увінчання та вшанування пам'яті жертв голодомору, проведення наукових досліджень, пов'язаних з Голодомором, як злочином геноциду, висвітлення його причин і наслідків, поширення об'єктивної інформації про нього серед громадян України та світової громадськості.
«Свіча Пам'яті» — центральний елемент Меморіального комплексу пам’яті жертв Голодоморів в Україні.
Свіча Пам'яті — це 32-х метрова бетонна каплиця, виконана у формі білої свічки з позолоченим ажурним полум'ям. Грані свічки прикрашені орнаментом з віконець, що нагадують українську вишивку. Ці висічені хрестики-віконці символізують душі українців, що загинули від Голоду.
Автори проекту — автор ідеї та член авторського колективу Народний художник України Анатолій Гайдамака спільно з «Проєктні системи ЛТД».
Відкриття меморіального знаку «Свіча Пам'яті» у парку Слави відбулося 22 листопада 2008 року року до 75-х роковин Голодомору-геноциду українського народу.
Меморіал жертвам українського Голодомору-Геноциду 1932—1933
Пам'ятник, присвячений мільйонам українців, замордованих голодом у XX столітті. Відкритий 7 листопада 2015 року в центрі Вашингтона (США).
Меморіал встановлено неподалік будинку Конгресу, поруч із центральним вокзалом Вашингтона, через який до американської столиці щороку потрапляють мільйони людей.
На стіні Меморіалу зображене поле пшениці і напис «Голодомор 1932–1933. У пам'ять про мільйони невинних жертв штучного голоду в Україні, спланованого та вчиненого сталінським тоталітарним режимом» англійською та українською мовами. На створення меморіалу Ларису Курилас надихнули роботи київського архітектора та графіка початку ХХ століття Василя Кричевського.
Розмір — 9 метрів, вага — 4 тонни. Має вигляд масивного бронзового поля колосків. Скульптор — Лариса Курилас.
Проаналізувавши представлені пам’ятники, можна виділити між ними спільне – їх всіх об’єднує одна трагедія – це Голодомор. Кожен меморіал та пам’ятник є висвітленням акту геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду.
На мою думку, всі підходи до висвітлення трагічної історичної події видаються найбільш вдалими, оскільки таким чином ми вшановуємо пам’ять про мільйони жертв і не даємо забути про ті події майбутнім поколінням!
Висновок