Драма-феєрія «Лісова пісня». Фольклорно-міфологічна основа сюжету. Символічність образів Мавки і дядька Лева. Мати Лукаша й Килина − антиподи головної героїні. Природа й людина у творі. Неоромантичне ствердження духовної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі особистості, дійсністю й мрією. Художні особливості драми-феєрії
«Лісову пісню» Леся Українка творила близько трьох тижнів
У квітні 1911 року (після лікування в Єгипті) Леся Українка приїхала до Києва, а 2 червня вже була в Кутаїсі, де працював її чоловік Климент Квітка. Там 3 липня почала писати «Лісову пісню», а 25 липня датовано чорновий автограф твору.
Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій; але після неї я була хвора і досить довго ‘‘приходила до пам’яті’’… Далі я заходилась її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора закінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила.
Із листа до сестри Ольги,
9 листопада 1911 року
А я таки сама ‘‘неравнодушна’’ до сеї речі, бо вона мені дала стільки дорогих хвилин екстазу, як мало яка інша. Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую мавку ‘‘в уме держала’’, ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали), і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували – пам’ятаєш? – у дядька Лева Скулинського… Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов ‘‘слушний час’’ – я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь вік.
Із листа до матері від 2 січня 1912
У Лесиній ‘‘Лісовій пісні’’ нема ні одного персонажа, ні одного повір’я, ні одної мелодії, що були б мені не знайомі,- усе то мої давні знайомі поліські, все те я чула й знала ще в Колодяжному.
Із міркувань сестри Лесі Українки Ольги
«Лісову пісню» вперше було надруковано в «Літературному віснику» за 1912 рік.
Окремим виданням твір вийшов у 1914 році.
Найвідоміші екранізації «Лісової пісні» (1961 року - Володимира Івченка; 1980 року- Юрія Іллєнка).
Уперше драма поставлена в 1918 році.
ДРАМАТИЧНА ПОЕМА – це жанр, що поєднує особливості драматургії й поезії, це віршована п’єса, яка синтезує драматичний та ліричний, а також епічний способи відображення дійсності.
в її основі переважно психологічний конфлікт, конфлікт ідей, поглядів;
тяжіння до філософської узагальненості, поетичної умовності, символіки, міфологічності;
ідейний зміст твору, завершення тієї або іншої сцени, розгортання певної думки часто підсумовуються афоризмом.
ліричність, емоційність, навіяні поетичними прологами, посвятами, ремарками, монологами;
Особливості драматичної поеми:
ФЕЄРІЯ – театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, у якій із метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти.
ДРАМА-ФЕЄРІЯ – п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.
фантастично-казковий сюжет;
дійові особи: міфічні або фантастичні істоти;
театральний ефект з безліччю театральних трюків.
відбуваються надзвичайні історії;
Особливості драми-феєрії:
Твір «Лісова пісня» за жанром є драмою-феєрією, бо…
ТЕМА. Оспівування поетесою духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого й прекрасного.
ІДЕЯ. Утвердження краси вільного незалежного духу, кохання й мрії, змістовного, гармонійного, як сама природа, людського життя.
Сюжет і композиція твору
ПРОЛОГ – ЗАСПІВ – вводить у фантастичний світ.
І ДІЯ – «весняна» – зародження, розвиток і розквіт кохання Мавки й Лукаша.
ІІ ДІЯ – «пізнє літо» – зав’язка конфлікту й перипетії кохання: в’яне поезія в душі Лукаша і його любов до Мавки. Любовний
трикутник Килина – Лукаш – Мавка, тимчасово перемагають сили буденщини.
ІІІ ДІЯ – «пізня осінь» – кульмінація боротьби пристрастей. Людина стає звіром і знову людиною, але кохання перемагає смерть, а чистий вогонь палить усе дріб’язкове й нікчемне. Це вогонь очищення, який звільняє людину від пут буденщини, утверджує невмирущість прекрасного.
РЕМАРКА-ЕПІЛОГ: спалах весняної краси, переможний спів кохання, усміх щастя серед зимового сніговію.
Конфлікт твору
СОЦІАЛЬНИЙ
заради збільшення господарських статків своєї родини мати нехтує сильними взаємними почуттями двох молодих сердець, намагається будь-якою ціною розлучити закоханих.
ФІЛОСОФСЬКИЙ
невідповідність високого
покликання людини принизливим, невільницьким умовам її повсякденного життя.
ПОЄДНАННЯ ДУХОВНОГО Й МАТЕРІАЛЬНОГО, ВИСОКОЇ МРІЇ Й БУДЕННОГО ЖИТТЯ ЛЮДИНИ;
ПОКЛИКАННЯ ЛЮДИНИ, СЕНС ЇЇ БУТТЯ Й МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ;
КОХАННЯ Й ЗРАДИ;
ПРОБЛЕМАТИКА ТВОРУ
ЛЮДИНИ Й ДОВКІЛЛЯ;
ПОШАНУВАННЯ ТРАДИЦІЙ І ЗАБОБОННІСТЬ.
| СВІТ ЛЮДЕЙ | СВІТ ПРИРОДИ |
| РЕАЛЬНИЙ | ФАНТАСТИЧНИЙ |
ПЕРСОНАЖІ | Лукаш, Килина, дядько Лев, Лукашева мати | Перелесник, Той, що греблі рве, Той, що в скалі сидить, Водяник, Русалка Польова, Русалка, Злидні, Гудз, Потерчата, Доля Лісовик,Пропасниця Куць |
ЇХНЄ ЖИТТЯ | буденне, бездуховне, дріб’язкове. | вільне, красиве, духовно багате. |
МАВКА (чи НЯВКА) – персонаж слов’янської міфології, різновид русалки. У казках вона постає у вигляді молодої красивої дівчини, що танцями й співом заманює хлопців у ліс, де залоскочує до смерті.
Тлумачення міфологічних образів
РУСАЛКА – персонаж південнослов’янської демонології, підступна богиня водойм, символ спокуси, небезпеки, яка чатує на людину у воді. Згідно з народними віруваннями, русалками ставали дівчата, які потонули або померли перед шлюбом.
Тлумачення міфологічних образів
ПОТЕРЧАТА– так давні міфи слов’ян називають дитину, яка померла нехрещеною. Як і русалка, це демонічна істота. За народними переказами, живуть потерчата переважно на озерах або болотах. Ходять у темряві з каганчиками, що то спалахують, то гаснуть – таким чином потерчата заманюють людей у багнюку.
Тлумачення міфологічних образів
ВОДЯНИК – злий дух, утілення водної стихії, який має вигляд діда, укритого водоростями, з довгою бородою і хвостом.
Тлумачення міфологічних образів
ЛІСОВИК – міфологічний образ дуже старого діда із закуйовдженим волоссям, який усіляко шкодить людям; його основна функція – охороняти дрібних звірів від мисливців та хижаків
Тлумачення міфологічних образів
ПЕРЕЛЕСНИК – різновид злого духа, що падає з неба, немов вогняна комета, та відвідує людей, набуваючи вигляду рідних, коханих. Перевтілившись у чужий образ, перелесник міг вступати в подружнє життя з людьми. Існує народна приказка «дістати перелесника», яка означає «втратити розум через пристрасть».
Тлумачення міфологічних образів
ВОВКУЛАКА, за народними повір’ями, – людина, що обертається у вовка. У казках вовки не приймають його, бо чують у ньому людську істоту. Тому доля вовкулаки тяжка: він чужий для звірів, а люди жахаються його.
Тлумачення міфологічних образів
Драма-феєрія «Лісова пісня» є неоромантичним твором, бо
використано фольклорні джерела, народну демонологію;
уже сам жанр передбачає єднання реального й фантастичного, сильний ліричний струмінь;
зіставлено два світи – гармонійний і досконалий (природа) та дисгармонійно-примітивний (світ людини);
у творі глибока символічність образів;
порушена неоромантична проблематика, зокрема: людина й природа, людина й мистецтво.
Прокоментуйте вислови героїв� твору про Мавку
«Чудна у тебе мова, але якось так добре слухати…»
Лукаш
«Ну, дівонько, хоч ти душі не маєш, та серце добре в тебе»
«Тобі б усе ганяти по шурхах з приблудою, з накидачем отим!»
«То було таке покірне, добре, хоч прикладай до рани…»
Дядько Лев
Мати
Лукаша
Мати
Лукаша
волелюбна;
гуманна;
тонко відчуває природу й мистецтво;
щира;
МАВКА
готова на самопожертву;
утілення краси й багатства лісу;
символ вічності матерії й безперервного руху в природі.
Образ Мавки- символ ідеальної, гармонійної людини, яка узгоджує свої потреби із законами природи, пізнає світ через своє «я», живе любов’ю до людини й здатна на самопожертву в її ім’я, має «в серці те, що не вмирає».
підступна жінка;
бездуховна;
лукава;
егоїстична;
КИЛИНА
не здатна до справжніх почуттів;
цінує лише матеріальні цінності;
символ ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті.
заздрісна;
Трагедія Килини - трагедія загубленої душі, яка так і не спромоглася піднятися над безпросвітністю сірої буденщини.
рідна сестра Лева;
вдова;
лукава.
поневолена дріб’язковими турботами;
ЛУКАШЕВА МАТИ
дуже добрий з виду;
старий і мудрий селянин;
розуміє, цінує й зберігає красу природи;
духовно багата особистість;
ДЯДЬКО ЛЕВ
символізує велич і красу нашого народу.
прихильно ставиться до кохання Лукаша й Мавки;
«…дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль…»
Лукаш
Запишіть позитивні й негативні риси Лукаша
Позитивні риси | Негативні риси |
лагідний, ніжний, щирий, життєрадісний, наділений поетичною душею, музичним хистом | нерішучий, безвольний, непослідовний у вчинках та почуттях, відсутня внутрішня гармонія, здатний до зради |
ЯКИЙ ОБРАЗ – МАВКИ ЧИ ЛУКАША –
ВИ ВВАЖАЄТЕ БІЛЬШ ТРАГІЧНИМ?�
ВІДПОВІДЬ АРГУМЕНТУЙТЕ.
МАВКИ
ЛУКАША
Художні особливості драми-феєрії �«Лісова пісня»: