День пам'яті та примирення і

День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

8 травня

Указ Президента України

Усвідомлюючи європейську ідентичність Українського народу, з метою зміцнення єдності народів Європи, забезпечення миру, безпеки й стабільності на Європейському континенті, засвідчуючи відданість ідеалам та цінностям демократії, підтримуючи ініціативи молодіжних та інших громадських об’єднань, постановляю:

1. Установити в Україні День Європи, який відзначати щороку 9 травня спільно з державами Європейського Союзу.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента України від 19 квітня 2003 року № 339/2003 «Про День Європи».

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ

8 травня 2023 року

Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.

Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни.

А також – нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР.

8 травня – День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

Україна сьогодні…

З 2014 року символом памʼяті про Другу світову війну в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.

Червоний мак - символ скорботи та пам’яті жертв Першої світової війни, а згодом жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи з 1914 року.

​

В цьому році 8 і 9 травня – День пам’яті та примирення і День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні ми відзначаємо в умовах повномасштабної війни Росії проти України.

Сьогодні Російська Федерація прикривається моральним авторитетом переможця для агресивної політики, кульмінацією якої стало злочинне повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.

Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску – надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років серед українців та інших народів, які жили на території України. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Тому ми добре знаємо ціну війни.

Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл.

Ніколи знову!

1 вересня 1939 року із нападу Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна.

Це сталося через тиждень після підписання пакту Договору про ненапад між гітлерівською Німеччиною і сталінським СРСР ( і таємного протоколу до нього – Пакту Молотова-Ріббентропа).

Трохи пізніше СРСР ввів свої війська на територію Польщі, подаючи агресію як акт возз'єднання України. На території України війна вирувала аж до кінця жовтня 1944 року.

Пакт і таємний протокол 1939 року

Страшний початок Другої світової війни

Які втрати України у Другій світовій війні?

​

У Другій світовій війні взяла участь 61 держава світу, а це − 80 % людства. До армій країн-учасниць війни було залучено понад 110 мільйонів солдатів.

Загальні втрати військових та цивільного населення під час війни за різними даними становлять від 50 до 75 мільйонів людей. З них приблизно від 8 до 10 мільйонів – українців. Це майже чверть усього тогочасного населення України.

Вуличний бій у Києві. Листопад, 1943 року

Друга світова стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського.

Ні одна держава-учасник немає права привласнити перемогу над нацизмом.

Ми наголошуємо – жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом.

Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів.

Бабин Яр, конвеєр смерті

Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів!

Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир!

Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. Однак тепер це – путінська росія, яка говорить про «вирішальний внесок у перемогу над нацизмом росіян».

Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю!

Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності.

Не тріумф переможців над переможеними, а застереження!

Капітуляція нацизму

Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року з участю представника від Радянського Союзу генерала Івана Суслопарова. Проте Сталін відмовився визнати акт. Він захотів підписання нового у Берліні, здобутому Червоною армією. Тож поставив ще одну вимогу союзникам – жодних офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу іншої капітуляції.

Союзники погодилися.

Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст – 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом, а це – за московським 9 травня, 00:43. Його текст майже дослівно повторював попередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню – 8 травня, о 23:01, за центральноєвропейським часом.

Культ «9 травня»

Свято Дня Перемоги в Радянському Союзі було встановлено тоді ж, 8 травня 1945 року. Указом Президії Верховної Ради СРСР оголошено 9 травня днем всенародного торжества та вихідним днем. У 1945-му в цей день ніяких особливих урочистих заходів не відбулося. Парад Перемоги за наказом Сталіна провели у Москві лише 24 червня. Жодних святкових парадів чи ходи ветеранів на Красній площі не було й у наступні роки.

У 1947-му статус цього дня взагалі змінили. Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 грудня 1947 року, День Перемоги став робочим днем, але залишився одним із державних свят. Поміж іншим, у тому ж 1947 році радянська влада ухвалила рішення про скасування будь-яких виплат і пільг для ветеранів, які були удостоєні державних нагород.

Від 1948 до 1965 року 9 травня не було вихідним днем в СРСР, проте певні святкування відбувались. У містах-героях і столицях союзних республік давали артилерійський салют, на перших шпальтах радянських газет публікували офіційні вітання з Днем Перемоги.

Вихідним День Перемоги знову став у 1965 році. Тоді ж провели і ювілейний Парад Перемоги до 20-ї річниці. Це був другий парад після закінчення війни. Третій відбувся в 1985-му, а четвертий – у 1990 році. Щорічним дійством Парад Перемоги став уже в Російській Федерації з 1995-го.

Згадуючи про Другу світову війну 8 травня, світова спільнота має усвідомити та пам’ятати: сучасна Росія – не переможець над Гітлером та нацизмом, не визволитель Європи, а жорстокий агресор, який нехтує міжнародним правом, прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму.

Парад 24 червня 1945 року

• Загальна кількість мобілізованих з території України за роки війни до Червоної армії становила близько 7 мільйонів. Кожний другий з них загинув, а кожний другий із тих, хто вижив, повернувся інвалідом.
• Крім Червоної армії, вихідці з України воювали в арміях Польщі (120 тисяч), США (80 тисяч), Канади (45 тисяч), Франції (5 тисяч).
• Сотні тисяч українців боролися проти нацистів у лавах партизанів та повстанців. Семеро українців були командувачами фронтів і армій, 200 – генералами.
• Понад дві тисячі українців за героїзм під час боїв отримали найвищу нагороду в СРСР – звання Героя Радянського Союзу.
• У 1944 році кожен третій військовослужбовець Червоної армії був вихідцем з території України. У піхотних частинах і з’єднаннях 1–4 Українських фронтів українці становили 60–80%.
• Під час гітлерівської окупації із нацистами у тилу боролися українські партизани і вояки УПА

Внесок українців у перемогу над нацизмом у Другій світовій війні