СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО ТА ЙОГО
МЕШКАНЦІ
Всесвітня історія 7 клас НУШ
Як називали феодального власника землі, який віддавав частину своїх земель із селянами іншому, дрібнішому феодалові, за службу?
На світанку середньовіччя більшість античних міст лежала в руїнах. У Х–ХІ ст. стали відроджуватися старі міста й виникати нові. Сільські умільці, які у вільний час майстрували все необхідне – від плугів до одягу та посуду, – поступово зробили ремесло своїм головним заняттям. Невдоволені високим податком, вони втікали від своїх феодалів і засновували нові поселення. Тут охоче селилися також купці,
а з посиленням селянської залежності – селяни-утікачі.
Спочатку міста виникли в Італії і Франції, потім – в Англії, Нідерландах і Німеччині, згодом – у скандинавських країнах, Угорщині, Ірландії тощо.
Особливо багато міст було в Італії, Фландрії і на берегах великих судноплавних річок – Рейну та Дунаю. Проте і в інших країнах їх було так багато, що зазвичай селянин міг дістатися найближчого міста впродовж дня.
Чому міста будували саме в названих місцях?
Зазвичай середньовічні міста мали невеликі розміри й вміщували
від кількох сотень до кількох тисяч мешканців. Місто з населенням 10–30 тисяч вважалося великим.
Які міста були найбільшими в стародавньому світі?
Як і всюди в Європі, в Русі-Україні за доби середньовіччя також виникло чимало міст.
Літописи повідомляють, що в ХІ ст. їх було більше ніж 30, серед найважливіших же були Київ, Чернігів, Вишгород, Галич. Населення Києва в ХІ– ХІІ ст. складало понад 50 тисяч людей! А скандинави навіть назвали українські землі Гардарикі – «країна міст».
Міста виникали на землі сеньйора і тому
від нього. виникнення
Кожний міст у
феодал
своїх
залежали заохочував володіннях,
ремеслом і
тому що за дозвіл торгівлею
містяни
займатися сплачували
йому чималі кошти.
Згодом прагнення
наразилося на опір. У Х–ХІІІ ст. між
містянами та сеньйорами
сеньйорів витягти з міст якомога більше прибутків
точилася
боротьба. Не всі сеньйори погоджувалися добровільно відмовитися від своїх прав. Тоді починалася запекла боротьба, яка нерідко супроводжувалася застосуванням зброї та інколи тривала століттями.
Сильні міста перемагали й ставали незалежними від сеньйорів. У Північній Італії та Франції такі вільні міста називали комунами (від лат. комуніс – «спільний»). Вони обирали зі свого середовища міську раду – магістрат, мали власний суд, ополчення і фінанси, самі встановлювали податки. Міська рада обирала мера (бургомістра). Особливу гордість містян становили величні, багато оздоблені собор і ратуша – будинок, де засідав та ухвалював важливі рішення магістрат.
У яких містах України збереглися будівлі міських ратуш?
Поступово міста переходили до місцевого самоврядування – самостійного розв’язання містянами найважливіших питань з життя їхнього міста.
Магдебурзьке право – правова система, яка фактично надавала місту право на незалежність від феодалів. Виникла ця система в ХІІІ ст. в німецькому місті Магдебург як один з варіантів міського феодального права. Магдебурзьке право давало містянам дозвіл на місцеве самоврядування, на власний суд.
ХІ ст. З «Розповіді про власне життя» монаха Гвіберта Ножанського»
Духовенство і сеньйори, щоб витягти з простолюду гроші, вступили з ним у переговори та запропонували за сплату достатньої суми надати право утворити комуну. Користуючись нагодою відкупитися від безлічі утисків, простолюд дав багато грошей цим сріблолюбам. Після цього від англійців повернувся єпископ (сеньйор міста Лана).
Нездоланна заздрість до містян гризла єпископа та сеньйорів. Усі клятви вони порушили. Лють дикого звіра охопила людей нижчого стану; вони вчинили заколот і скріпили його клятвою вбити єпископа та його однодумців. Наступного дня безліч озброєних людей кинулися до палацу єпископа. Він вбрався в одяг одного зі своїх слуг, побіг у підвал під церквою і там сховався у винній бочці. Але єпископа витягли, і один з повстанців убив його.
1. У який спосіб містяни домовилися із сеньйором про утворення комуни? 2. Як містяни відповіли на порушення домовленостей з боку єпископа?
Реміснича праця становила одну з основ господарського життя середньовічного міста. Ремісники однієї спеціальності селилися на одній вулиці й об’єднувалися в союзи – цехи. Головна мета створення
їх – захист від конкуренції ремісників, які не входили до складу цехів. Об’єднання в цехи дозволяло також підвищити якість продукції.
Поступово складні ремесла дробилися, і виникали нові цехи. У XIII ст. в Парижі їх існувало понад 100. У невеликих містах зазвичай діяло півтора-два
десятки цехів.
Назвіть українські прізвища та вулиці українських міст, у яких відбилися назви ремісничих професій
Усі рішення цеху ухвалювали на загальних зборах майстрів.
Під час таких зборів затверджували також статут – обов’язкові
для всіх членів цеху правила. Статут повністю регулював працю ремісника, підпорядковуючи її суворим обмеженням: коли потрібно починати й закінчувати роботу в майстерні, які дні
вважати вихідними, яку продукцію випускати.
До того ж цех дбав про збереження рівності між його членами. Статути чітко визначали розміри майстерні, кількість у ній підмайстрів та учнів, інструментів і верстатів.
Цех об’єднував ремісників не лише у праці. Він виставляв воїнів для ополчення та несення вартової служби на мурах і вежах міста. Члени цеху обов’язково допомагали родинам хворих або померлих колег. Кожен цех купував будинок, де засідали старшини й відбувалися бенкети, а також будував церкву чи каплицю на честь святого – покровителя свого ремесла.
Усі міські цехи мали свої прапори та герби.
Хоча боротьбу із сеньйорами і вели всі містяни, її результатами скористалася насамперед міська верхівка. До неї входили представники найбагатших міських родин з-поміж знаті, купців, заможних домовласників. Вони засідали в магістратах і управляли містом у власних інтересах.
Основну масу населення середньовічного міста складали ремісники та купці. Ці середні прошарки міського населення ще називали бюргерством у Німеччині, буржуа – у Франції. Досить багато людей було зайнято у сфері послуг – перукарі (цирульники), мильники, корчмарі, слуги, візники тощо.
Неодмінною рисою міського життя стали корчми, шинки, готелі, громадські лазні та перукарні. У великих містах жили феодали зі своїми воїнами та слугами, королівські чиновники, юристи, викладачі шкіл та університетів.
Чому жебраки в часи середньовіччя збиралися саме біля церков?
Аби дізнатися, якими були середньовічні міста, ознайом- теся с додатковими матеріалами «с», перейшовши за посиланням або QR-кодом.
https://cutt.ly/8wWrBg1t
Поряд з ремісниками процвітанню міст сприяли купці. Більшу частину свого життя середньовічний купець проводив у ділових поїздках, пов’язаних з постійним ризиком.
Суходільні шляхи перебували в жалюгідному
стані й аж кишіли розбійниками. На морі завжди існувала загроза потрапити не лише в бурю, а й у полон до піратів.
До того ж купецький гаманець суттєво спустошували незліченні мита.
Якими якостями мав володіти середньовічний купець, зважаючи на ризики та складнощі його роботи?
Усе це змушувало купців об’єднуватися в гільдії – союзи, що створювалися для спільного захисту, забезпечення вигідних умов торгівлі та отримання привілеїв. Члени
торговельні привілеї в інших країнах, у
гільдії разом протистояли розбійникам і здобували
скрутних
обставинах допомагали один одному. Утім, попри всі негаразди, кількість купців постійно зростала. Молодих людей приваблювала можливість швидко розбагатіти й побачити інші країни.
1) переваги; 2) недоліки.
3. Скориставшись посиланням або онлайн-кросворд «Середньовічне місто». https://cutt.ly/AwnXOuVO
QR-кодом, розв’яжіть
Однією з найвідоміших постатей середньовіччя є венеціанський купець та мандрівник Марко Поло. Скориставшись посиланням або QRкодом, перегляньте відео «Як Марко Поло крізь століття зорієнтував Колумба на нові відкриття». Використовуючи відомості з курсу «Географія», а також додаткові джерела інформації, на контурній карті прокладіть маршрут подорожей Марко Поло, позначте країни і міста, які він відвідав.
Сформулюйте, які, на вашу думку, якості характеру потрібно було мати, аби в добу середньовіччя здійснити таку далеку подорож.
https://cutt.ly/ywnXPSqD
§ 15. СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО ТА ЙОГО
МЕШКАНЦІ