Корупція в системі вищої/післядипломної медичної освіти: �сутність, причини та наслідки. �Антикорупційні заходи.

Уповноважений з антикорупційної діяльності

Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

Федосов Юрій Олегович

​

​

Проблема корупції.

Корупція залишається однією з найбільш актуальних проблем су­часності. В Україні прояви корупції все більше витісняють правові та етичні норми. Корупція поступово перетворилася на норму суспільної поведінки.

​

В Україні всі уряди, політичні партії та громадські діячі декларували своє бажання подолати корупцію. За роки незалежності затверджувалися чотири національні програми боротьби з організованою злочинністю та корупцією, три концепції протидії корупції, Закони України зі спеціальним спрямуванням на запобігання та протидію корупції, нормативно-правові акти антикорупційної спрямованості . У пошуках ефективних механізмів протидії корупції наша держава веде постійний діалог з міжнародною спільнотою, є учасником міжнародних конвенцій антикорупційної спрямованості. Водночас, рівень корумпованості українського суспільства не знижується.

​

Однією з актуальних проблем в пострадянських інститутах українського суспільства постає корупція в сфері вищої освіти. Ефективна протидія корупції неможлива без глибокого нау­ково обґрунтованого аналізу причин виникнення корупції, чіткого розумінні сутності цього явища. Від правильного розуміння сутності корупції значною мірою залежить формування стратегії і тактики антикорупційної діяльності, постановка її цілей, визначення сил і засобів протидії.

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

2

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проблема корупції привертає увагу багатьох науковців. Про­тягом існування України як незалежної держави монографічні дослідження з проблем адміністративно-право­вих, кримінологічних, кримінально-правових та політичних аспектів протидії корупції були проведені Л.І. Аркушою, О.Ф. Гідою, О.О. Дудоровим, В.С Лукомським, Л.І.Мельник, Є.В.Невмержицьким, О. С. Новаковим, А. О., Сафоненком, О. В. Терещуком, С.А. Шалгуновою.

Окремі питання протидії корупції були відображені у дослідженнях М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, В.М. Гаращука, А.П. Закалюка, В.С. Зеленецького, О.Г. Кальмана, М.І. Камлика, В.А. Клименко, О.М. Литвака, М.І. Мельника, В.О.Навроцького, В.І. Шакуна та інших.

Між тим, ця проблема досліджується здебільшого з позицій кримінології, криміналь­ного права та економіки, в той час як, корупція є перш за все соціальним явищем, тому потребує міждисциплінарного підходу до виявлення її сутності, а також з позиції запобігання та протидії корупції в сфері освіти.

У наукових публікаціях існує чимало визначень корупції.

​

​

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

​

3

Визначення корупції.

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

​

4

Закон України “Про запобігання корупціЇ” вживає термін Корупція, як використання особою, зазначеною у частині 1 статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей;

У Довідковому документі ООН з міжнародної боротьби з корупцією зазначено, що корупція – це зловживання державною владою для отримання вигоди в особистих цілях. В наукових публікаціях корупція розглядається як багатоаспектне соціальне явище, що є:

• своєрідним відображенням політичних, економічних, ідеологічних та інших соціальних явищ і процесів, які мають місце у суспільстві та державі, і є результатом недосконалого функціонування державних та суспільних інститутів, закономірною реакцією членів суспільства на вади суспільного розвитку;�психологічним явищем, пов’язаним із внутрішнім світом чиновників, які переходять межу моральності на деякий час або залишаються за цією межею назавжди;
• певною системою, особливою інфраструктурою повсякденних взаємовідносин, до якої входять представники всіх органів влади, правоохоронних і контролюючих органів, політичні діячі, керівники підприємств та організацій.

Встановлення факторів корупції.

Причини, що спричиняють та провокують корупцію, можуть бути розкриті через встановлення факторів корупції, а саме явищ, процесів, чинників, які здійснюють детермінуючий вплив на зазначене антисоціальне явище. Виділяють фактори корупції за сферами поширення та змістом:

1. Політичні: прорахунки в політиці реформ; політична нестабільність, нестабільність політичних інститутів; дисбаланс повноважень та функцій гілок влади; відсутність ефективного контролю за діяльністю влади; невизначеність і необгрунтованість антикорупційної політики.

2. Економічні: кризові явища в економіці; криміналізація й тінізація економіки; надмірне втручання держави в економіку.

3. Організаційно-управлінські: недосконала система організації влади; неефективна система державного управління; гіпертрофовані повноваження бюрократичного апарату; недосконалість формування владних структур.

4. Правові: незабезпечення в органах державної влади верховенства права та закону;безсистемна, необґрунтована зміна законодавства.

5. Ідеологічні: відсутність чітко визначеної ідеології державної служби та системи цінностей держави.

6. Морально-психологічні: деморалізація суспільства, девальвація моральних цінностей; дух невизначеності і непевності у завтрашньому дні; невизнання населенням корупції як соціального зла.

​

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

5

Інші групи факторів корупції.

Існують інші групи факторів, що сприяють корупції, зокрема:

• фундаментальні (недосконалість економічних інститутів та економічної політики, а також системи прийняття політичних рішень, нерозвиненість конкуренції, надмірне державне втручання в економіку тощо);
• правові (відсутність чіткої законодавчої бази, часті зміни економічного законодавства, недотримання норм міжнародного права, неадекватні міри покарання за корупційні правопорушення тощо);
• організаційно-економічні (недосконала система контролю за розподілом державних ресурсів, труднощі управління великою територією, громіздкий і неефективний бюрократичний апарат, відносно низька оплата труда службовців тощо; інформаційні (туманність державного механізму, інформаційна асиметрія, наявність офшорних зон тощо);
• соціальні (кланові структури, непотизм, експлуатація «дружніх стосунків», традиція надання дарунків-хабарів тощо);
• культурно-соціальні (система норм бюрократичної поведінки, масова культура, спрямована на поблажливе відношення до корупції).

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

6

Причини виникнення корупції у сфері освіти

Причини виникнення корупції у сфері освіти умовно можуть бути об’єднані у три групи:

1) об’єктивні причини, до яких належать:

• низький рівень заробітної плати освітян, обмежена кількість місць на бюджетну форму навчання насамперед за престижними спеціальностями або в рейтингових вищих навчальних закладах, недосконалість законодавства, спрямованого на запобігання та протидію корупції;

2) суб’єктивні причини, а саме:

• розчарування й апатія з боку викладачів до навчального процесу, який є ускладненим відповідно до вимог Болонської системи і не приносить достатніх матеріальних винагород;
• відсутність пошани до викладацької роботи з боку студентів;
• замовчування студентами випадків давання і вимагання грошової чи іншої матеріальної винагороди;

3) об’єктивно-суб’єктивні причини, зокрема:

• відпрацьовування особою витрат у зв’язку із влаштуванням на викладацьку роботу, недостатні правові та соціальні гарантії захисту освітян.

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

7

Суб’єкт корупційних діянь у сфері освіти

Визначення поняття «корупція у сфері освіти» має трактуватися як негативне соціальне явище, що полягає в умисному використанні особою займаної посади в корисливих цілях для особистого збагачення чи збагачення інших осіб всупереч інтересам держави та суспільства.

Складність визначення суб’єкта корупційних діянь у сфері освіти викликана такими чинниками:

• перший - Закон України «Про запобігання корупції» прямо не називає науково-педагогічних працівників суб’єктами корупційних правопорушень;

​

• другий – згідно з чинним законодавством вказана категорія осіб не є державними службовцями;

​

• третій – аналіз судових рішень про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення свідчить про відсутність серед суддів єдиного підходу у тлумаченні деяких суб’єктів відповідальності за корупційні діяння.

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

8

Визначення суб'єкту відповідальності

Під час вирішення цих питань встановлено:

а) відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та на них поширюється дія цього Закону.

б) до осіб, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»), як суб’єктів відповідальності за корупційні діяння належать такі науково-педагогічні працівники приватних навчальних закладів, як керівники ВНЗ (директор, завідувач, начальник, ректор тощо), заступники керівника ВНЗ (перший проректор, проректор, перший віце-президент, віце-президент), діяльність яких безпосередньо пов’язана з навчально-виховним або науковим процесом, завідувач кафедри, декан, заступник декана, оскільки перелічені особи виконують функції щодо здійснення керівництва трудовим колективом ВНЗ чи його структурним підрозділом;

в) відповідно до Статуту Національного медичного університету імені О.О. Богомольця цей ВНЗ підпорядкований МОЗ України, він є юридичною особою публічного права та майно університету є державною власністю.

Тому можно прийти до висновку, що всі посадови особи вищого навчального закладу, залежно від своїх посадових обов'язків, можуть належать до суб’єктів відповідальності, що зазначені у п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

9

​

​

​

Корупція впливає на кожного і має власне ім’я.

​

​

Незважаючи на складність повного подолання корупції, існують досить ефективні методи боротьби з цим явищем, про що свідчить світова практика. В університеті немає безіменних менеджерів, які вирішують абстрактні питання. Навпаки: це конкретні люди, які регулюють те, як працює навчальний заклад. В університеті все впливає, у тому числі, і на якість освіти, і на ваші перспективи. Рішення адміністрації стосуються всіх студентів, викладачів та співробітників.

Університет — замкнена система, яку майже ніхто не контролює, тому в адміністраторів є монополія на прийняття рішень, повнота влади і відсутність нагляду .

ЗНО суттєво знизило корупцію на вступі, але на всіх інших рівнях її досі достатньо. Студенти виконують роботи за студентів, викладачі вимагають грошей або послуг за оцінки, адміністратори маніпулюють зарплатами, закупівлями та виборами.

Отож, що ж можуть зробити студенти, які стикнулися з корупцією?

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

10

1. Запам’ятайте: за вас уже заплатили

​

Держава (тобто платники податків), ви самі чи ваші батьки вже заплатили за освіту.

Навіть якщо ви навчаєтеся на бюджеті, відносьтеся до державного фінансування, наче це ваші гроші.

Тоді ви зрозумієте, що маєте право вимагати якісних послуг і можете наполегливо захищати свої інтереси.

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

11

2. Якщо вам щось потрібно, ніхто, окрім вас, цього не зробить

Можна сказати, що університети ніхто не контролює, окрім їх керівників.

Українські ЗВО мають автономію у більшості питань, тому всі питання вирішуються всередині університету.

Наповнення освітніх програм, умови оплати гуртожитку, рейтингування зарплат викладачів — все це вирішують керівники закладів.

Проте запит на зміни ви можете створити самі, якщо будете боротися за свої права і якісну освіту.

Дві ці тези, напевно, важче усвідомити, ніж зробити наступне.

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

12

3. Порівняйте реальність із обіцянками

Держава оголошує правила і обіцяє громадянам грати за ними. Ті, у свою чергу, платять за це податками. Конституція, закони, підзаконні акти, статут університету і внутрішні положення — це рішення держави, яких вона має консистентно дотримуватися.

Треба порівняти те, що вам обіцяли, із тим, що є насправді. І якщо положення університету не відповідають закону або якщо університет просто витрачає гроші на незрозумілі речі, які не сприяють вашій освіті, то ви можете вимагати змін.

Вищий навчальний заклад має забезпечити якісні умови проживання і навчання — тобто ви можете вимагати ремонтів у гуртожитках, зміни викладачів, платних ліцензій на Zoom, безкоштовних підручників, оголошення і дотримання РСО та всього, що стосується умов навчання.

Доведеться прочитати закони і положення, але тільки так адміністратори не зможуть маніпулювати вами і наживатися на вашій освіті.

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

13

4. Розповідайте про порушене і не зупиняйтеся !

​

Поки ви не розкажете про проблему, про неї ніхто не дізнається. Або ж всі будуть думати, що це не проблема взагалі, а так і треба. Тож якщо ви впевнилися, що зіткнулися з несправедливістю, — поділіться своїм обуренням.

Зберіть коаліцію — розкажіть одногрупникам, однокурсникам, небайдужим викладачам чи батькам. Разом зверніться до деканів, до ректора, а якщо вони не відреагують — до журналістів. Частіше за все локальні питання, на кшталт сексуальних домагань, корупції з боку викладачів або неякісного викладання, можна вирішити локальною групою з десяти-двадцяти небайдужих студентів. Часто керівникам важливо зберегти все таким, яке воно є, наприклад, коли гроші крадуть і вони самі. Тоді вам точно знадобиться підтримка ззовні.

Коли публічне висвітлення не допомогло — звертайтеся до державних органів: НАБУ, НАЗК, САП, ДБР, поліції та інших.

Контролюйте перебіг справи: якщо цього не зробити, то про вашу проблему забудуть. Розібратися з тим, до кого звертатися у таких випадках, допоможуть юристи, наприклад.

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

14

5. Не терпіть булшиту !

​

Коли ваші права порушують і кажуть, що це нормально, — це булшит!

Такого терпіти не можна: ані корупцію в університеті, ані несправедливе поводження з вами. Поясніть людям, що ви боретеся за власне майбутнє та за їх умови навчання і праці.

Вимагайте змін і регулярно нагадуйте всім, якщо проблема досі не буде вирішена.

Варто розуміти, що те, чи буде хтось наживатися на вашій освіті, багато в чому залежить від вас.

Тому боріться за власне майбутнє.

​

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

15

Список використаних джерел інформації і

рекомендованої літератури

​

1. Прохоренко О. Я. Корупція по-українські : монографія / О. Я. Прохоренко. – К. : НАДУ, 2005. – 166 с.�2. Заброда Д.Г. Державна антикорупційна політика в Україні: теорія, правова основа, інституалізація [Текст] : монографія / Д. Г.Заброда ; Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ. - Сімф. : Кримнавчпеддержвидав, 2013. - 367 с.�3. Серьогін С. М. Механізми попередження та протидії корупції в органах публічної влади / С. М. Серьогін, С. С. Серьогін // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. праць Асоціації докторів наук з державного управління. – 2010. – № 1. – С. 134-140.�4. Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VIІ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:�5. Кримінальний кодекс України: (Прийнято Верховною Радою України 5 квітня 2001 року № 2341-III) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 від 29.06.2001. – ст. 131). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2341-14.�6. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 07.04.2011 № 3207-VI. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3207-17.

7.Як боротися корупцією у ВНЗ: поради від Івана Ніколенка. https://www.irf.ua/yak-borotysya-z-korupcziyeyu-u-vnz-porady-vid-ivana-nikolenka/

8. Лазаренко З.Ж. Бабенко К.А.https://6aas.gov.ua/ua/proekty/articles/b/560-koruptsiya-v-sistemi-vishchoji-osviti-sutnist-prichini-ta-naslidki.html

�

Уповноважений з антикорупційної діяльності Національного медичного університету імені О.О. Богомольця Федосов Юрій Олегович

16