​

​

Драй-Хмара

Михайло

​

10.10.1889 - 19.01.1939

Драй-Хмара Михайло Опанасович народився у селі Малі Канівці Золотоніського повіту на Черкащині, в козацькій родині. Початкову освіту здобув у Золотоноші, потім закінчив чотири класи Черкаської гімназії. багато дало йому навчання в Колегії Павла Галагана в Києві (1906-1910рр.), де він досконало опанував французьку, німецьку, латинську і грецьку мови. Вступив у 1910 році на історико-філологічний факультет Київського університету. У 1918-1923 роках працює на кафедрі слов'янознавства при Кам'янець-Подільському університеті професором славістики. У 1919-1920 роках повертається до Києва, де співпрацює у багатьох вузах та науково-дослідних центрах україністики.

Друкувати вірші українською мовою Михайло Драй-Хмара почав 1919 року. Перша збірка “Проростень” вийшла 1926 року. На неї схильно відгукнувся Максим Рильський.

Його поезія не така дисциплінована думкою, як у М.Зерова; не така прозора й згармонізована, як у М.Рильського та й навіть у П.Филиповича. В ній порівняно більше “невпорядкованої” стихії, емоційно випадкового; більше таємничості - якогось позараціонального залишку - того, що не впізнаєш за допомогою раціо. Не випадково в його поезії часто з'являється мотив сну. В поезії Михайла Драй-Хмари наявні ознаки сюрреалізму, елементи “позараціоналістичної” поетичної мови, яка широко утверджується нині в творчості багатьох “восьмидесятників”.

У пізніших віршах поета з'являються поезії культурно-історичного характеру з негучним патріотичним настроєм; поетичні інтерпретації постатей української історії та літератури; роздуми про минуле і майбутнє з відчуттям драматичного плину історичного часу. Помітним твором у його спадщині є поема “Поворот” (1922-1927).

​

Як і всі “неокласики”, Михайло Драй-Хмара багато сил і хисту віддавав перекладам. Коло його перекладацьких інтересів широке, але вабила переважно французька поезія.

Певно багато зробив він і на ниві науки, і в царині поезії. Але не забарилося те, що він відчував уже давно: “ Я бачу, що моя прийшла черга…”.

Після арешту 1933 року він знову був ув'язнений 5 вересня 1935 року, засуджений за “контрреволюційну діяльність” і засланий у концтабори на Колиму, де й помер наприкінці 1938 року.

​