СІМ‘Я ЯК ДЖЕРЕЛО�ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ‘Я ДИТИНИ
Стиль поведінки дорослих в сім‘ї впливає
не лише на формування тенденції
до відповідного стилю дитячої поведінки,
а й на психічне здоров’я дітей.
Від характеру взаємостосунків значною мірою залежить душевний спокій і стан психіки дитини, її соціальна адаптованість, стосунки з навколишнім.
Як особисті якості дорослих стають надбанням дітей?
Походження емоційно неблагополучного стану дитини часто зумовлене порушеними сімейними стосунками і неправильним вихованням.
Тривалий дефіцит емоційного спілкування між дорослим і дитиною зумовлює появу невпевненості в малюка у позитивному ставленні до нього дорослих загалом, викликає відчуття тривоги.
Характерні особливості патогенної батьківської поведінки
Дж. Боулбі (американський психоаналітик) вважає
найболючишими для дитини ситуації:
В дослідженні Співаковської окреслено декілька типів сімей, які використовують необмірковані виховні впливи
Сім‘я-вулкан
Нескінченне прояснення стосунків.
Спонтанність превалює над
почуттям відповідальності.
У дітей спостерігається сильне
емоційне перевантаження.
Через сварки батьків, що набувають
катастрофічних розмірів,
порушуються основи стабільності
дитячого світу.
Сім‘я-санаторій
У одного члена сім‘ї наявна
підвищена тривожність, він
вимагає до себе особливого
ставлення і уваги.
В такій сім‘ї можлива різна
позиція дитини: фіксація
уваги на здоров‘ї, турбота
про здоров‘я набуває
характеру надцінної діяльності
Діти часто стають заляканими, обмеженими, у підлітковому віці демонструють бурхливу реакцію
протесту, іноді покидають сім‘ю.
Сім‘я-фортеця
Підгрунтям життя сім‘ї
є уявлення про агресивність та
жорстокість оточуючого світу.
Яскраво підкреслюється
почуття “ми”, хоча один із
подружжя в сім‘ї домінує.
Усе жорстко регламентоване.
Дитина сприймається лише у
світі справдання покладених на
неї надій.
У малюка формується внутрішній конфлікт між сімейним та власним
досвідом, перенапруження нервової системи, труднощі у спілкуванні,
психологічна ізоляція.
Сім‘я-театр
Один із подружжя відчуває гостру
потребу у визнанні, увазі, замилуванні.
Існує уявність благополуччя та близької
дистанції.
Стосовно дітей застосовуються
заборони-заохочення, які швидко
виголошуються й швидко
забуваються.
У дітей послаблений самоконтроль,
відсутня внутрішня дисципліна,
наявна егоістичність.
Сім‘я-маскарад
Життєві цілі батьків розбігаються,
дитина опиняється в ситуації різних
вимог та неузгоджених оцінок.
Виховання має непослідовний
характер. Різноманітні маски
батьків підвищують у дитини
тривожність, призводять до
роздвоєння самооцінки, нездатності
до вольових зусиль.
Ситуації прийняття рішень
викликають у дитини розгубленість
і паніку.
Сім‘я із “третим зайвим”
Подружні стосунки дуже важливі
для чоловіка і жінки, а батьківські
обов‘язки сприймаються як
перешкода до сімейного щастя.
Причиною цьому можуть бути
психологічна (душевна) незрілість
батьків або приховане неприйняття
дитини.
У дитини формується
почуття неповноцінності, увага
фіксується на власних слабкостях.
Дитина важко переносить
розлучення з батьками.
Сім‘я із кумиром
Дитина згрунтовує сімейні стосунки.
Турбота про неї – єдина сила,
спроможна зберігти сім‘ю.
Нереалізовані почуття батьки
переносять на дитину, оточують її
посиленою увагою, опікують в
усьому, перебільшують гідності.
У дітей не сформована самостійність,
вони не здатні без сторонньої
допомоги прийняти рішення,
поведінка часто набуває
демонстративного характеру.
Сім‘я “удавано спокійна”
Зовні спокійна сім‘я, проте
подружжя відчуває нудьгу,
незадоволеність, гніт
марно витрачених років,
втому, безсилля.
Спілкуються мало, стереотипно.
Пригнічені негативні почуття
згубно впливають на здоров‘я.
І батьки, і діти в сім‘ї такого
типу відчувають постійну
тривогу, не розуміють її
джерела, не спроможні
послабити власного нервового
напруження.
Отже, щодо рецептів найкращої профілактики порушень психологічного здоров‘я дітей в сім‘ї