��Постмодернізм

Постмодернізм

(лат. post— «після», і франц. modernisme— «сучасний»)— напрям, який прийшов на зміну модернізму у літературі, філософії та мистецтві.

Постмодернізм – це явище, що означає певний “стан душі“ й характеризується критично-іронічним поглядом на життя.

Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 році в роботі німецького філософа Рудольфа Панвінца «Криза європейської культури», але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а пізніше – у літературі, малярстві та музиці.

Архітектура

Танцюючий будинок

Музей Гуггенгайма в Більбао

В архітектурі стиль спрямований проти безликої стандартизації та програмового техніцизму

Малярство.�Поп - арт

Пітер Блек, Джо Тілсон і Річард Сміт – виконали перші роботи в стилі арту

Карта 1961року

Джаспер Джонс

Зебра 1983р.

Енді Уорхол

Оп – арт (оптичне мистецтво) – художня течія другої половини ХХ століття, використовується різними оптичними іллюзіями, заснованих на особливостях сприйняття плоских і просторових фігур

«Новий реалізм» - об’єднання художників у Парижі в першій половині 1960 – х рр., які орієнтувалися в своїй творчості на основні складові “нової реальності”

Василь Кандинський

ДЖУЗЕППЕ АРЧИМБОЛЬДО 

Василь Кандинський

Арсен Савадов

Живопис

Найвизначніші події�

Космос

Екологічна

криза

Ядерні

катастрофи

Крах

соціалістичної

системи

Зміна

кордонів

Пошук нових

засад

співіснування

Головні питання перед людиною

Що буде з людиною?

Як відновити моральні цінності?

Головні тривоги

Цивілізація поглинає особисті інтереси

Негативний

моральний

стан людини

Загальна відчуженість

Знеособлення людини в умовах урбанізації

Герой літератури постмодернізму

Людина, що загубилася у повсякденні,

втратила зв’язок із всесвітом,

гостро переживає власну відчуженість

і втрату духовних орієнтирів.

Вона не знає, куди йти,

в що вірити, про що думати, що відчувати

​

Характерні ознаки:

поєднання комічного

і фантастичного;

гротеск;

художнє передбачення

​

Сюжет постмодерністських творів

як правило, розпадається

на велику кількість мікросюжетів, відступів, коментарів.

Текст є колажем думок, почуттів, ситуацій

Мета

Показати роздрібненість дійсності

і висловити надію,

що людина зможе її подолати

і стати об’єднуючою силою

Плюралізм (від лат. pluralis — множинний):

• позиція, згідно з якою існує кілька або безліч незалежних та несвідомих один до одного початків або видів буття, підстав і форм знання, стилів поведінки та ін.
• широкий спектр думок, орієнтацій, багатоваріантність оцінок.
• позначає одночасну наявність різноманіття поглядів чи позицій, ніж єдиний метод чи підхід

Еклекти́зм, також екле́ктика, вибірковість (грец. εκλεκτός, «вибраний»; від грец. εκλέγω, «обирати») — у найширшому значенні — механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів, які запозичуються з протилежних концепцій.

Гіперте́кст (англ. Hypertext) — текст для перегляду на комп'ютері, який містить зв'язки з іншими документами («гіперзв'язки» чи «гіперпосилання»); читач має змогу перейти до пов'язаних документів безпосередньо з вихідного (первинного) тексту, активувавши посилання. Найпопулярнішим зразком гіпертексту є World Wide Web, у якому вебоглядач переміщує користувача з одного документу на інший, щойно той «натисне» на гіперпосилання.

Компіляція (лат. compilatio — буквально: крадіжка, грабіж, від лат. compilo — грабую) — неоригінальний, несамостійний твір; праця, побудована на використанні інших творів; поєднання інших творів.

Скриптор — людина, що лише певним чином поєднує інформацію, котра вже існувала до неї. Скриптор, на відміну від автора, не творить текст, а компонує його з цитат інших текстів. Таким чином не людина творить текст, а мова проявляє себе через неї в тексті.

Палімпсе́ст (грец. παλίμψηστον, від πάλιν — «знову» + ψηστός — «зіскреблений», лат. codex rescriptus) — пергамент, на якому стерли первісний текст, а поверх нього написали новий

Симуля́кр (від лат. simulacrum — подоба, копія) — ключовий термін постмодерністської філософії, який означає зображення, копію того, чого насправді не існує. Сьогодні це поняття розуміють як культурне або політичне утворення, що копіює форму вихідного зразка. Симулякр може стосуватися яких завгодно речей і смислів.

Інтертекст — співвідношення одного тексту з іншим,

діалогічна взаємодія текстів, що забезпечує перетворення сенсу в заданий автором.

Основний вид та спосіб побудови художнього тексту

в мистецтві модернізму та постмодернізму,

що полягає в тому, що текст будується з цитат

та ремінісценцій до інших текстів.

Милорад Павич (1929-2009)

Сербський письменник, перекладач, історик літератури. У 2004 році номінований на Нобелівську премію. Автор роману-лексикону “Хозарський словник”, роману-кросворду “Краєвид, намальований чаєм”, роману-довідника для гадання “Остання любов у Царгороді”.

Умберто Еко (1932 - 2016)

​

Італійський філософ, учений, літературний критик, письменник.

Автор романів:

“Ім’я троянди”, “Маятник Фуко”, “Празький цвинтар”.

Пауло Коельо (нар.1947)

Бразильський письменник. Автор романів :

“Щоденник мага”, “Алхімік”, “Вероніка вирішує померти”.

Харукі Муракамі (нар.1949)

Японський письменник, перекладач.

Автор романів:

“Трилогія пацюка”, “Хроніки механічного птаха”, “Кафка на пляжі”.

Патрік Зюскінд (нар. 1949)

Німецький письменник, кіносценарист.

Автор творів:

“Контрабас”, “Парфумер”, “Голубка”, “Історія пана Зоммера”.

Борхес

Рансмайр

Джон Апдайк

Мілан Кундера

Хуліо Кортасар