ЇЇ біографія, на перший погляд, звичайнісінька

Дитячі роки

ЮНАЦЬКІ РОКИ

Стежина до школи

СПОГАДИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА МОСКАЛИК ОЛЬГИ АНТОНІВНИ

Спогади, спогади… Їм немає кінця. Минають роки, десятки років. А в пам’яті – постать тендітної дівчинки, яка біжить кожного ранку до школи. Почався урок – і погляд великих гарних очей ловив кожне слово учителя. На неї рівнялись хлопці й дівчата. Неймовірно талановита і не по роках мудра учениця була прикладом для всіх учнів школи.

Оксанка була дуже чутливою, співчутливою, проймалася усім, що чула чи читала, вміла співпереживати і втішити, підтримати і заспокоїти. Мала добре серце. І це правда. Щира і ввічлива у спілкуванні з учнями і вчителями, друзями й односельцями. ЇЇ знають і пам’ятають всі жителі села.

У кожної людини свій життєвий шлях, хтось його проходить легко, рівною стрічкою, а хтось тернисто, зате залишає після себе добру пам'ять. Оксанка залишила не тільки добру пам'ять, а й поезію, в якій відтворила своє життя і відкрила перед майбутнім поколінням своє серце.

​

“ Наш рідний край – наша земля ”

“Кохання справжнє й чисте ,�У наших серцях розцвітає”

“…Боротимусь, щоб жити …”

Я приймаю життя, яким воно є:� Не в силі я долю змінити!� Що має бути – буде моє,� Лише боротимусь, щоб жити!�

Хай щодня настане свято,� І щодня хай лунають пісні!� Хай в серці буде любові багато, Розцвітають у ньому троянди живі.�Хай радість і щастя панує між нами�І сонце всміхається нам з висоти,�Шлях нам устелить доля квітками!�Живімо дружно, наче брати!�