1 of 7

За твором В. Сухомлинського�«Вічна тополя»

Підготували: вихователі Румянцева Л.О. Новик О.Г.

​

2 of 7

Стоїть край дороги стара-престара тополя.

3 of 7

Узимку тривожно шумлять її голі віти, а весною покривається вона �зеленим листям.�Скільки й пам’ятаю, стоїть вона, як сторож.�

4 of 7

Якось питаю маму:�—    Скільки літ тополі? Хто її посадив?�—    Не знаю, — відповідає мама. — Скільки й пам’ятаю, стоїть тополя край дороги. Завжди однакова.

5 of 7

Питаю старого-престарого дідуся:�— Скажіть, будь ласка, скільки літ тополі? Хто її посадив?�— Не пам’ятаю, — відповідає дідусь. — Завжди стоїть край дороги. Скільки й знаю — росте собі й росте.

6 of 7

Люди приходять і відходять, а тополя завжди росте.

7 of 7

Може, це й не тополя, а легенда? Може, дерево це вічне? Може, вона народилася тоді, коли й наша Україна? Коли так, то вона — вічна, бо Україна наша — вічна.