Павло Григорович Тичина
Мати Марія Василівна Тичина
Народився Павло Тичина 27 (за іншими свідченнями — 23) січня 1891р. в с. Пісках, Чернігівської області, в сім'ї сільського дяка (він же — учитель у «школі грамоти»).
Кладовище. Малюнок Павла Тичини.
Внизу рукою поета: «с. Піски. Могила матері. Коло каплички могила батькова»
Родина
У Павла Тичини було п'ять сестр — Єфросинія (Проня, 1881—1949), Поліна (1884—1925), Оксана (1893—?), Олександра (Олеся, 1899—1931) і Наталія (1902—1922), чотири брати — Михайло (1885—1920), Іван (1888—1969), Євген (1895—1955) і Костянтин (помер дитиною) . Найвідомішим із братів був Євген Тичина, який працював педагогом у Харкові.
Павло Тичина співаючи у Троїцькому хорі Чернігова
Спочатку Павло вчився в земській початковій школі (її в Пісках відкрили 1897 року) [5]. Його вчителькою була Серафима Миколаївна Морачевська [6]. За добре навчання вона подарувала Павлові декілька українських книжок. Серед них «Байки» Леоніда Глібова, оповідання Марії Загірньої (Грінченко) про шахтарів — «Під землею». Першій учительці поет присвятив поему «Серафима Морачевська»Після семінарії П. Тичина вчився в Київському комерційному інституті, одночасно працював на різних дрібних посадах — в конторах та редакціях газет і журналів, в українському театрі М. Садовського (помічником хормейстера).
Павло Тичина з першою вчителькою Серафимою Морачевською, 1930 рік
“СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ”
“Душа моя сонця намріяла”, - освідчується Тичина і цей образ як наскрізний у поезіях збірки є ключем для розуміння самобутності його стилю.
Помер Павло Григорович Тичина 16 вересня 1967 року. Весь Київ у печалі й жалобі проводжав великого поета в останню дорогу. На могилі його написано тільки два слова: “Павло Тичина”.
Надгробок Павла Тичини на Байковому цвинтарі в Києві, встановлений в 1970 році
Ми дзвіночки, лісові дзвіночки…