Декоративно-прикладне мистецтво Близького Сходу

Мініатюра «Євангеліст Матвій», Пересопницьке євангеліє (1556 р.)

Характерні особливості арабського мистецтва:

• Шедеври арабського мистецтва справедливо посідають одне з чільних місць у художній скарбниці людства. Своєрідністю художньої культури ісламу була відсутність у ній пластики, оскільки релігія забороняла зображати Аллаха й усе, що належало до сфери божественного. Отже, арабська культура не мала пластичного мистецтва — живопису, скульптури — у традиційному європейському чи античному розумінні. Тому ці мистецтва представлені орнаментальними та абстрактними мотивами. Можна сказати, що пластичне мистецтво присутнє в ісламській культурі завдяки каліграфії та мініатюрному живопису. Каліграфія перетворилася на одну з форм орнаменту, що відіграв значну роль у мистецтві мусульманського Середньовіччя. Писали справа наліво, використовуючи певний графічний стиль.
• Образотворче мистецтво репрезентовано фрагментами стінного розпису і розпису по дереву із зображеннями живих істот, а також орнаментальними рельєфами та різьбленими дерев'яними панелями.
• У декоративно-прикладному мистецтві Середньовічного Близького Сходу важливе місце належало: кераміці — із рельєфним декором, що містив зображення людей і тварин, глазурованій, із розписом люстром чи із поліхромним розписом; художнім виробам із металу — посудини у формі птахів чи звірів, або прикрашені карбуванням, гравіруванням, срібною інкрустацією зі скла; ткацтву — золототканим, шовковим, вовняним і лляним тканинам.

• Особливого поширення набула поезія. Мусульманські правителі не шкодували коштів, щоб наблизити до себе поетичну знаменитість, утримували придворних поетів. У Багдаді в цей період почала розвиватися книжкова мініатюра, розквіт якої припав на епоху Середньовіччя. Середньовічні художні традиції збереглися до сьогодні.
• Інтенсивного розвитку досягло і декоративно-прикладне мистецтво яке відігравало важливу роль у художній культурі країн Близького Сходу. У художніх ремеслах знайшли яскраве вираження місцеві давні традиції мистецтва, тісно пов'язаного з народним побутом. Майстрам було властиве високе естетичне «почуття речі», що дозволяло, не порушуючи практичних функцій предмета, надавати йому красивої форми і вміло розташовувати на його поверхні візерунок.
• У декоративно-прикладному мистецтві країн Близького Сходу особливо яскраво проявилося значення культури орнаменту, який відігравав дуже важливу роль. Він певною мірою привносив естетичний зміст у вироблення східних тканин, килимів, розписної кераміки, виробів з бронзи й скла.
• Орнамент називали «музикою для очей». Він певною мірою компенсував образотворчу обмеженість деяких видів мистецтва і був одним із важливих засобів вираження художньої змісту. Арабеска, що походить від класичних античних мотивів, набула поширення в країнах середньовічного Сходу і стала новим типом орнаментальної композиції, що дозволила художникові заповнювати складним візерунком площини будь-якого обрису

Арабеска (з італ. — arabesco, фр. arabesque «арабський») — європейська назва складного східного середньовічного орнаменту, ще складається в основному з геометричних, каліграфічних та рослинних елементів і створена на основі точного математичного розрахунку.

Багдадська книжкова мініатюра

• Книжкова мініатюра — зроблені від руки малюнки, багатобарвні ілюстрації клейовими й іншими фарбами в рукописних книгах, а також декоративні елементи оформлення цих книг — ініціали, заставки та ін.
• Живопис у жанрі мініатюри був особливо популярним у Стародавній Персії протягом XIII—XIX ст. З'явившись як ілюстрація до тексту, книжкова мініатюра згодом стала самостійним видом мистецтва. До XV ст. персидські художники зображували у своїх творах малюнки переважно на біблійні сюжети, в яких досить вільно розкривали релігійну тему, нерідко додаючи щось своє до малюнка.

• Загалом персидська книжкова мініатюра зображувала ідеалізоване життя героїв. Такі малюнки служили прикрасами та декоративним оздобленням для книг. Зображені герої ніколи не дивилися прямо в очі глядачеві, їх ідеальними силуетами мали тільки милуватися.
• Малюнки створювались у майстернях при царських бібліотеках і протягом тривалого часу традиційно виконувались лише фарбами на водній основі. Навіть коли східні художники дізналися про європейські традиції тривимірного зображення, вони не відмовилися від двовимірного. Незважаючи на це, їх мініатюри, як елементи світського мистецтва, були дуже близькими до реальності. Вони зображували різні предмети, будинки, пейзажі, а образи людей на них були достатньо відокремленими від тла і часто довільними. Східна книжкова мініатюра — це поєднання реальності з вимислом, щедро прикрашене символікою. Найчастіше персидські художники зображали прекрасний казковий сад із яскравими луками та квітами, ясним небом і золотим сонцем. Будинки на мініатюрах були красивими і нагадували палаци, люди в багатому одязі зображувались з гарними коштовними предметами.
• Окреме місце у східній мініатюрі займали пейзажі. На них — фантастичне синє небо, різнокольорові гори, сріблясті річки, квітучі дерева і, як правило, повна відсутність живих створінь. Подібні зображення навіть призвели до того, що європейці уявляли східний світ як райський сад, сповнений коштовностей та щасливих людей

Військовий табір султана, 1720 р. Топкапи Сарай музей, Стамбул.

Янгол.Мініатюра з Персії

Лев уполював буйвола.«Каліла і Дімна», Герат, 1429 р.Топкапи Сарай, Стамбул.

Проповідь Абу Зайда в іранському місті Реє

Аль-Васиті�“Розмова поблизу села”

Аль-Васиті “Караван паломникі до Меки”

Рашид- ад Дін. «Мохаммед отримує своє перше одкровення від ангела Джабраїла»

Іранське килимарство

• Мистецтво килимарства широко розвинене в усьому світі. Фахівцям достатньо лише одного погляду, щоб визначити не тільки «національність» килима, але й точне місце виготовлення — які використано кольори, орнаменти, які основа і вовна, щільність килима і тип вузлів.
• Килимарство — один з найважливіших видів декоративно-прикладного мистецтва мусульманського світу. Воно завжди було популярним серед східних кочових народів. Тканина килимових виробів була єдиним матеріалом, придатним для захисту кибитки кочівника від різких коливань температури в умовах континентального клімату. Килимовою тканиною стягували і зміцнювали кістяк кибитки. Вона служила для зовнішнього і внутрішнього її оздоблення. З килимової тканини робилася фіранка для входу. Килимом встеляли підлогу; він служив ложем. Особливі килимки стелили і стелять під час молитви.
• На перших килимах зображувалися примітивні малюнки, але згодом ці вироби перетворилися на витвори мистецтва. Персидські килими, створені давніми майстрами, і сьогодні цінуються дуже високо. Надзвичайно витончені зразки були створені ісламськими килимарями, бо для мусульманина килим був священним місцем, на якому він молився. Оздоблені складними візерунками, килими з Ірану зараховані до 47 номінантів, які можуть потрапити до переліку культурних перлин світу.

Гончарство

• Гончарство — традиційне ремесло, виробництво глиняного посуду, а також інших глиняних виробів (кахлів, іграшок, скульптур). Створення предметів з глини є одним із найдавніших ремесел на землі. Найстарішими гончарними виробами вважаються глиняні глечики з острова Хонсю в Японії, що були виготовлені 13 тисяч років тому. Пізніші знахідки — кераміка з Ірану, що датується IX ст. до н. е. У Китаї в 907 — 618 pp. до н.е. почали випускати глиняний посуд з особливої білої глини, до якої додавали певні домішки. Цей посуд стали називати порцеляною. Східна кераміка була популярною і в інших країнах завдяки її оригінальній формі та візерункам.

Турецьке гончарне мистецтво�

• Турецькі майстри, натхненні мистецтвом китайської порцеляни, покривали свої вироби глазур'ю. Одними з перших зразків турецького гончарного мистецтва були кахлі для декорування оселі (їх називали чині), різноманітний посуд для знаменитих східних пахощів. Чині були дуже популярними і викорис­товувалися на Сході для оздоблення мечетей, гробниць та палаців. Візерунки на них були геометричними або рослинними, як правило, жовтого чи зеленого кольору, пізніше додатково почали використовувати блакитний, червоний та фіолетовий кольори.

Дамаські тканини

• Тканини, виготовлені у сирійському місті Дамаск, відомі в Європі з XII ст. Вони здавна вважалися найкрасивішими і найдорожчими. Мистецтво виготовлення особливої тканини — дамасту — виникло у Сирії і було пов'язане з релігійною забороною для мусульман носити шовковий одяг. Дамасці винайшли унікальне полотно, зовнішній бік якого був шовковим, а зісподу воно було бавовняне. З такої тканини виготовляли подушки для східних диванів, скатертини, одяг, тощо.
• Дамаст — тканина, як правило, шовкова, з квітковим візерунком, що створюється за допомогою блискучих атласних ниток. Дамаст схожий на парчу, але є менш рельєфним.