Видатні живописці Іспанії
Видатні живописці Іспанії:
Ель Греко,
Дієго Веласкес, Франсіско Гойя, Сальвадор Далі
Духовний реалізм
Ель Греко
Блискучу плеяду іспанських живописців започаткував Доменіко Теотокопулі, прозваний
Ель Греко (1541-1614).
Засновник іспанського бароко. Він був греком за походженням, народився на острові Крит. Ель Греко,
не оцінений при іспанському дворі, їде в Толедо, стає засновником толедської школи і виконує замовлення переважно місцевих монастирів і церков.
Він малює релігійні сюжети.
Ель Греко. Автопортрет
«Радість у стражданні» – такий лейтмотив багатьох його робіт. Напруження, збудження, неспокій присутні у всіх його картинах.
Обличчя героїв подовжені, аскетичні,
очі посаджені асиметрично і широко розплющені.
Парні композиції, побудовані на протиставленні різних характерів і темпераментів.
«Апостоли Петро та Павло».
(Розумний, рішучий)
(У сумнівах та роздумах, внутрішні вагання та закритість)
«Портрет монаха Ортензіо Паравісіно». У портреті ченця Ортенсіо, друга і шанувальника Ель Греко,
(Невимушено сидить у креслі)
(Благородною, але хворобливе обличчя)
Художник створив дуже чистий і світлий образ ченця, побудований на грі світлотіні, стиль живописця.
Ель Греко. Вид Толедо
Тут розгортається драма між небом, де здіймаються блискавки і хмари. Йде бій, в якому людині немає місця.
Толедський алькасар – фортеця,
готова витримати будь-яку облогу.
Кафедральний собор
«Роздягання Христа перед стратою»
Натовп зібрався на Голгофі, щоб подивитися на того, кого щойно хотів бачити царем Юдеї, а тепер готували стратити як злочинця.
(Уже зачепив край одягу Христа)
- Що тробить тесляр?
(Готує хрест для страти)
(Як загіпнотизовані дивляться на тесляра, що готує знаряддя смерті)
Емоції героїв картини
- Що робить Христос?
(Молитовно просить про милосердя в Отця)
(Тупе виконання наказу)
(Страх і відчай)
У натовпі неможливо відшукати хоча б одного позитивно налаштованого персонажа.
«Таємна вечеря»
(Навколо прямокутного стола, Ісус у центрі, обличчям до глядача)
- Як сидить Юда Іскаріот?
(Навпроти Христа, спиною до глядача, його обличчя видно в профіль)
(Трикутник, вписаний в прямокутник -божественне в людському, небесне в земному, духовне в матеріальному)
(Темні прямокутники дверей та вікна, коричнева і зелена плитка підлоги)
(Чорно-зелене покривало над головами символізує небесний світ)
(Його чорно-зелений одяг різко протиставляється одягу Ісуса та апостолів)
- Як показано, що Юда готовий втікти з Таємної вечері?
(Руки відштовхуються від столу і стільця)
Ель Греко.
«Поховання графа Оргаса»
Для сюжету обрана легенда про толедського графа Оргаса, який жив у XIII-XIV ст. і зробив великі благодійні внески на церкву, в якій і був потім похований. Після його смерті виникла легенда про диво - в труну його опускати спустилися з небес Св. Августин і Св. Стефан.
Ель Греко.
«Поховання графа Оргаса»
Картина візуально ділиться на дві частини: «земну» і «небесну».
На небесах душу графа зустрічають Іоанн Хреститель, Діва Марія, ангели, Христос. Зліва Св. Петро з двома ключами, якому Христос вказує рукою відчинити ворота для душі графа. Летить ангел, що підносить душу графа до небес. Зображені й кардинал Тавери і король Філіп II знаходяться теж на небесах (але ці люди ще були живі на той час).
На землі Стефан і Августин, у золотих одежах, опускають Оргаса в могилу. На картині є зображення самого художника, зліва від центру. Він єдиний з усіх людей на картині дивиться прямо на глядача. Його молодший син Хорхе Мануель (хлопчик зліва) вказує на сцену поховання.
Багато пише портретів
Портрет жінки
Святий Людовик,
король Франції
Св. Ієронім
в образі кардинала
Святий Іоанн
Євангеліст
Св. Антоній
Падуанський
Свята
Вероніка
Живі портрети
Дієго Веласкеса
Найвидатніший митець
“золотого іспанського віку” Дієго Родрігес де Сільва Веласкес
Дієго Веласкес
Дієго Веласкес
Бодегонес (трактир, харчевня)
Перші відомі твори живописця відображали повсякденне життя ремісників, підмайстрів і кухарок, зайнятих розмовами, прибиранням або приготуванням їжі. Цей жанр отримав назву «бодегонес», що означає «трактир, харчевня». Всі образи життєві і виразні.
«Сніданок»
«Стара, що смажить яйця»
«Продавець води в Севільї»
«Трактирщик»
Придворний художник
Геніальний іспанський художник Веласкес прожив цілком щасливе життя, мав посаду першого живописця іспанського короля Філіпа IV і був його улюбленим художником, здобув славу і популярність ще за життя.
«Філіп IV»
З 1630 по 1644 Веласкес працює як живописець короля Філіпа IV і пише портрети членів королівської сім'ї, які належать до різних жанрів – кінні, портрети, на полюванні, в інтер'єрі, погрудні, у весь зріст.
Кінний портрет
герцога Олівареса
«Принц Балтасар»
«Кінний портрет Філіпа IV»
«Королева Ізабелла»
«Філіп IV в обладунках»
«Інфанта Маргарита»
У портретах він ніколи не лестив моделям, показуючи кожного в індивідуальній неповторності. Існує легенда, що Папа, побачивши свій портрет, вигукнув: «Занадто правдиво!». Папа Інокентій запропонував художнику дуже велику винагороду, від якої той відмовився, але прийняв у дар золотий ланцюг і медаль Папи.
Релігійні сюжети
Ще на початку свого творчого шляху Веласкес, будучи католиком, нерідко звертався до релігійних сюжетів. Він трактував їх як самостійні твори.
(Неймовірно простота)
(За допомогою чотирьох цвяхів)
(Замість звичайного пейзажного фону зображено на тлі темно-зеленої тканини, схожий на скульптуру).
Абсолютна тиша і глибокі роздуми, Христос воз’єднується з Богом-Отцем.
«Розіп’ятий Христос»
В останні десятиріччя життя Веласкес створив три найвідоміших свої твори:�
«Венера із дзеркалом» – перше в Іспанії зображення оголеного жіночого тіла
Дзеркало – розмежувач на світ реальний (відображення) і світ фантазій (краса).
Веласкес. «Венера із дзеркалом»
Фактично живописець створив собі на пам'ять портрет коханої. У часи Веласкеса оголена жіноча натура було рідкістю. Подібні «гріховні» сюжети валися Святою Інквізицією. Венера, богиня любові, була найкрасивішою з богинь, і вважалася уособленням жіночої краси. Вона показана тут зі своїм сином Купідоном, який тримає дзеркало для неї, щоб подивитися, як на себе, так і на глядача. Відображення обличчя жінки виглядає не так, як його очікуємо побачити. Воно здається старіше, ніж тіло. Дзеркало – розмежувач на світ реальний (відображення) і світ фантазій (краса).
Груповий портрет під назвою «Меніни» (фрейліни).
Стоячи біля мольберта,
сам художник (і це єдиний достовірний автопортрет Веласкеса) малює короля і королеву, відображення яких глядачі бачать у дзеркалі
На передньому плані інфанта Маргарита в оточенні фрейлін, карлиць, придворних і собаки.
Д. Веласкес. «Меніни»
Веласкес показав не тих, кого малюють. А те, що бачать ті, кого малюють. А бачать вони це нашими очима. Адже ми стоїмо на їх місці. На задньому плані придворний відчинив двері, коли впускав інфанту зі свитою. Звідти ллється яскраве світло. Два світи: той, що за дверима і наш світ, з'єднані відбувається в картині. «Меніни» – це портал між двома світами.
«Меніни» зробили Веласкеса знаменитим через 150 р. після смерті. Ремейки
«Меніни», наслідування Пабло Пікассо
«Меніни» Джеймса Еббота Уістлера
«Прялі»
Афіна
Арахна
Д. Веласкес. «Прялі»
Улюблений прийом Веласкеса - «картина в картині». Додаткової сюжетною лінією служить гобелен на задньому плані. Картина — ілюстрація до міфу про змагання між Афіною і Арахной. Афіна у білій хустці. Арахна повернулася до глядача спиною. Суть змагання полягала в тому, хто більше напрядет пряжі. Перемогла Арахна і негайно була покарана за це — мстива Афіна не пережила образи і перетворила пряху в павука.
Блазні і карлики
При дворі Філіпа IV було більше 100 уродців, карликів і блазнів. Блазні були невід'ємною частиною монаршого укладу, їм не личило виявляти співчуття або жалість, над ними можна і треба було сміятися.
Протягом 1640-х років Веласкес створив серію портретів карликів �і блазнів. �Всі карлики у Веласкеса виразні і цікаві. Всіх блазнів та уродців художник писав дуже правдиво, без прикрас і з глибокою симпатією.
«Себастьяно дель Морра»
«Карлик Франциско Лезано»
Веласкес зобразив їх без тіні глузування, із простотою й тактом. Він розкриває їхні характери, душевний стан, світ переживань, що піднімається часом до скорботного трагізму.
У картині нам являється образ людини, що опустилася, злиденя, відкинутого суспільством, який, проте, здобув внутрішню свободу від умовностей, які сковують особистість.
В образі байкаря Эзопа виражена байдужність і мудрість людини, яка знає істинну ціну життя.
«Езоп». 1639 ̶̶ 1640, Прадо
Реалії та фантасмагорії
Франсіско Гойя
Гойя з його особливим баченням світу поклавши початок реалістичному живопису Нового часу. Розквіт живописної майстерності Гойї зв'язаний з портретом.
У портретах Гойя виразив найглибші особисті риси характеру й почуття своїх моделей: самотність («Портрет сеньйори Бермудес»), мужнє протистояння й виклик навколишньому світу («Портрет Франсиско Байе»)
Із дивовижною силою іронії художник зобразив гордовитість, фізичне і духовне убожество королівської сім'ї у груповому портреті «Сім'я Карла IV»
Майстер зобразив актрису Антонію Сарате в білій чалмі, ймовірно, в одній з ролей. Тривожний погляд втомлених темних очей приковує увагу глядача. Холодний світ підкреслює блідість прекрасного обличчя, обрамленого густими кучерями. Портрет був написаний незадовго до смерті Антонія Сарате, померла від туберкульозу.
«Актриса Антонія Сарате»
Гравюри «Лиха війни»
Гойя показав не героїзм, а катастрофічну дію війни на окрему людину, війни між Наполеонівською імперією та Іспанією.
«Правда померла»
Заключна гравюра. На ній зображено жінку, що лежить з оголеними грудьми. Це алегорія Іспанії, оточеної людьми, чоловіками, що моляться у скорботі. Справедливість (праворуч) ховається в тіні.
«Капричос»
Гойя створив велику серію офортів «Капричос» (80 листів з коментарями художника), що висміювала людські вади, традиційний порядок у тодішній Іспанії. В його малюнках реальне переплітається з фантастичним, гротеск переходить у карикатуру.
«Мамій» («Маменькин сынок»)
Недбале виховання, потурання і пустощі роблять дітей примхливими, впертими, зарозумілими, жадібними, ледачими і нестерпними. Виростаючи, вони стають недорослями. Такий і цей мамин синок.
«Яка жертва»
Як водиться, наречений не з найпривабливіших, але він багатий, і ціною свободи нещасної дівчини убога родина купує благополуччя. Таке життя.
«Адже він розбив глечик. Хто з них гірше?»