Словорозрізнювальний, форморозрізнювальний, діалектний наголос. Складні випадки наголошування слів.

2. Установити відповідність між фразеологізмами — синонімами.

Прочитати слова, правильно наголошуючи їх. Пояснити лексичне значення виділених слів. За потреби скористатися словником (орфоепічним, тлумачним).

• Мережа, ознака, хрещений, монумент, завірюха, жевріти, глядач, бюлетень, засуха, сільськогосподарський, урочистий, черговий, цемент, колія, квартал, олень, партер, жалоба, відтінок, загадка, прошу, вимова, випадок, уподобання, закладка, типовий, металургія, самота, ненависть, ремінь, дрова, рази, поняття, далебі, навпіл, вигода.

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ���IV. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ�

Смислорозрізнювальна роль наголосу полягає в тому, що наголос є засобом вираження різних лексичних значень: Атлас — атлАс, вАрення (процес варіння) — варЕння (харчовий продукт із плодів, ягід), зАмок — замОк, елЕктрик (фахівець з електротехніки) — електрИк (голубий та синій колір із сірим виблиском), лікарський (похідне від лікар) — лікАрський (похідне від ліки), прИклад — приклАд, плАкати — плакАти.

Існує низка слів, що змінюють значення залежно від наголосу. Незнання цієї функції наголосу призводить до кумедних ситуацій, свідком однієї з яких я була нещодавно в маршрутному таксі.���— Пані, платіть за проїзд,— кинув водій навздогін добродійці, що хутко повз нього прошмигнула вглиб салону.�— Зараз заплАчу,— відповіла пасажирка.�Водій, усміхнувшись, докинув:�— Плакати не треба. Треба платити.�

Наголос виконує форморозрізнювальну роль, тобто є засобом диференціації граматичних значень однакових словоформ: кнИжки — книжкИ, рУки — рукИ, слОва — словА, гІлки (родовий відмінок однини) — гілкИ (називний і знахідний відмінки множини), пізнаЮть (майбутній час) — пізнАють (теперішній час), прислухАлася (недоконаний вид) — прислУхалася (доконаний вид).

Односкладові іменники другої відміни у родовому відмінку однини, змінюючи закінчення, змінюють і наголос: двОру — дворА, мОсту — мостА, стОлу — столА. Варіантні форми наголошення в орудному та місцевому відмінках мають такі іменники: гОстями, гістьмИ, на гостЯХ; чобітьми, чОботами, чобОтями;грІшми, грошИма; двермИ, дверИма; слізьми, слізьмИ, сльозАми; на дахУ, на дАсі.�Чи не найактивніше форморозрізнювальна функція наголосу проявляється у видових парах дієслів, що передають доконану чи недоконану дію: відкликати — відкликАти; нарізати — нарізАти; відміряти — відмірЯти; вслУхатися — вслухАтися; рознОсити — розносИти.�

Діалектний наголос зумовлений двома основними територіяльними тенденціями у наголошенні: південно-західній і південно-східній. Із ХІХ століття нормативною стає південно — східна тенденція наголошення слів. �Наприклад, наголошення дієслівних форм: роблю (треба роблю), пишу (треба пишу), закінчу (треба закінчу), плести (треба плести), вести (треба вести), перейдемо (треба перейдемо), смієтеся (треба смієтеся), живемо (треба живемо); наголошення присвійних, означальних і вказівних займенників: свого (треба свого), всього (треба всього), того (треба того), цього (треба цього), (але до свого, до всього, до того, до цього).

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Орфоепічний Олімп�► Визначити лексичне значення поданих слів. З’ясувати, як наголос впливає на розрізнення лексичного значення слів. Скласти з ними речення.�

• Відомість — відомість, водЯний — водянИй, забігати — забігАти, зАв’язка — зав’Язка, зАраз — зарАз, свЯчений — свячЕний, прАвило — правИло, Орган — оргАн, лУпа — лупА.

Я — перекладач�► Перекласти слова з російської мови українською, порівняти в обох мовах наголоси в словах. Указати особливості наголошування слів в українській мові.

• Рукопись, одиннадцать, дрова, твёрдый, дочка, коромысло, говорят, братья, песни, семьдесят, ненавидеть, олень, крапива, гетманщина, широко, чистенький, росяной, звонкий, рукопис, доска, летопись, подружка, глибоко, тоненький.

Творча студія�► Записати речення, розставивши розділові знаки. Пояснити пунктуацію. Виписати слова, які зазнають змін у вимові (із буквосполученнями ться, тц, жц, шся, чц, тч, шц). Написати до них фонетичну транскрипцію.

• 1. Кайдашиха думала що все те якось перетреться. 2. У Кайдаша в повітці лежало чимало деревні. 3. Вона не думала що Мелашці буде так важко в свекрухи. 4. Крикнула в хаті Кайдашиха неначе десь у діжці. 5. Лінивого не добудишся як мертвого не докличешся. 6. Стояла баба Кайдашиха в білій сорочці в здоровій хустці. 7. З хати виходить пишно заквітчана невістка.

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ

• Відкритий мікрофон
• • На уроці я дізнався про...
• • Тепер я зможу...

​