Олександр Довженко. Трагічна творча біографія митця. «Щоденник».

Дитинство

Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 р. в с. В’юнище (тепер м. Сосниці Чернігівської області) в селянській родині.

Мати Одарка Єрмолаївна

Батько Петро Семенович

Дитинство

Вчився Довженко в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». 

Сім'я жила незаможно. Діти в сім'ї (а їх було 14) швидко помирали, майже всі не досягнувши працездатного віку, тому у згадках про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди поставали «плач і похорон».

Юність

1911 р. вступив до Глухівського учительського інституту але не тому, що хотів стати вчителем, а тому, що мав право скласти туди іспити, та й стипендія там була 120 карбованців на рік.

1914 р. закінчив інститут, вчителював у Хорошівському Вищому початковому училищі на території сучасної Житомирщини, викладав природознавство,гімнастику, географію, історію, фізику, малювання.

Буремні роки

1917 р. переїздить до Києва, де теж

учителює та вчиться в Київському

комерційному інституті (нині

Київський національний економічний університет) на економічному факультеті, який відвідує до 1921 р.

1921 р. працював завідуючим загальним відділом при українському посольстві у Варшаві. Наступного року — в Німеччині на посаді секретаря консульського відділу торгового представництва УНР. У Німеччині він вступив до приватної художньої майстерні й одночасно відвідував лекції у берлінській Академічній вищій школі образотворчого мистецтва.

В Харкові

Влітку 1923 р. Довженко оселився в Харкові, тодішній столиці Української РСР. Працював художником-ілюстратором у редакції газети ”Вісті ВУЦВК” та карикатуристом під псевдонімом «Сашко», а також став відомим як ілюстратор книг.

Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ.

О. Довженко, К. Гордієнко, М. Хвильовий у редакції журналу «Всесвіт» (Харків, 1925 р.)

В Одесі

1926 р. Довженко виїхав до Одеси, де

влаштувався режисером на кінофабриці.

Створив за своїми сценаріями перші

фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».

Перший серйозний успіх прийшов у 1929 р. після виходу на екрани фільму «Звенигора». Водночас це був початок

особистої трагедії Довженка —

за цю стрічку, та згодом за

фільм «Земля» його будуть

постійно звинувачувати у

буржуазному націоналізмі.

В Одесі

В Одесі Олександр Довженко познайомився зі своєю супутницею життя акторкою Юлією Солнцевою.

Вони одружилися 1930 р.

Період кінематографічного виживання

1933 р. переїздить до Москви, а потім на Далекий Схід.

З червня по вересень 1930 р. перебував за кордоном.

З фільмами «Земля», «Звенигора» і «Арсенал» відвідав Берлін, Гамбург, Прагу, Париж, Лондон.

Із серпня по жовтень 1934 р. в регіоні від Владивостока до Хабаровська тривали зйомки фільму «Аероград».

Воєнне лихоліття

На початку війни О. Довженко потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на фронт. Стає кореспондентом газети «Красная звезда».

1943 р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив.

Написав оповідання «Ніч перед боєм», «Мати», «На колючому дроті», «Воля до життя» та ін.

Із січня 1944 р. О. Довженкові було заборонено ставити нові фільми, йому не дозволяли виїжджати в Україну, не друкували його твори.

Тільки після смерті Сталіна з'явилися такі шедеври

О. Довженка, як «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна», «Поема про море».

25 листопада 1956р. помер у Москві.

Похований на Ново-Дівичому цвинтарі.

Довженко весь час тужив за Україною і у останні роки свого життя записав у щоденнику: «Я вмру в Москві, так і не побачивши України! Перед смертю попрошу Сталіна, аби, перед тим, як спалити мене в крематорії, з грудей моїх вийняли серце і закопали його в рідну землю, у Києві, десь над Дніпром, на горі».

“Щоденник”

Щоденник - різновид мемуарної літератури, записи про переживання, думки і події в житті якоїсь людини, зроблені нею самою у хронологічній послідовності.

Мемуари (фр. Mémoires - спогади) - оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був.

«Щоденник» Довженка містить чимало спостережень і свідчень про свій час, адже він охоплює період із 1941 по 1956 рік.

Перші уривки «Щоденника» були надруковані у журналі «Дніпро» 1962 р. під назвою «Із записних книжок воєнних літ».

“Щоденник”

Проблема національної самоідентичності українців увиразнюється в таких записах: «Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна» (14.04.1942).

Лейтмотивом «Щоденника» є глибокі роздуми митця про український народ, його історичну долю, яка нагадувала життя самого автора: «Така нещаслива земля наша. Така наша доля нещаслива» (15.03.1942); «Український чесний наш народ поніс найтяжчі жертви в цій війні» (12.07.1942); «Україна поруйнована, як ні одна країна в світі» (6.12.1943).

“Щоденник”

Потужно звучить у «Щоденнику» мотив трагедії Другої світової війни. 

«Що ж буде з народом нашим? Виживе він у цій страшній війні чи загине од німців, од хвороб, од вошей, од голоду, знущань і катувань, і прийдуть свої, і гинутиме він від розстрілів та засилань за участь у співробітництві. Чи пропадуть марно наш і жертви?»  (5.03.1942 р.)

«Народ мiй український чесний, тихий i роботящий, що нiколи в життi не зазiхав на чуже, потерпає i гине, спантеличений, обездолений… Болить у мене серце день i нiч…» (21.06.1942 р.)

Цікаво

Сто п'ятдесят папок Довженкового архіву відкрили лише у 2013 р. Та частина «Щоденників», яка писана в повоєнний час, не менш трагічна, ніж «Щоденник» воєнний. Чимало записів письменника лягло в основу творів «Україна в огні», «Зачарована Десна», «Поема про море», «Ніч перед боєм», «Повість полум'яних літ».