«УРОК МИЛУВАННЯ” НА ТЕМУ “ВСІ РАДІЮТЬ СОНЕЧКУ” З ДІТЬМИ 3-4 РОКІВ ЗА ТВОРОМ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО� “КВІТКА СОНЦЯ”

Підготували вихователі:

Румянцева Л.О

Новик О.Г.

​

На городі в нас росте�Сонце ясне, золоте,�Жовте око, жовтні вії�Та чомусь воно не гріє.

Запалали в чистім полі,          �Наче галстуки червоні.�То палає в полі так �Польовий червоний...

Наче сонце, серединка,�Пелюстків біла хустинка.�Знає бджілка і мурашка,�Що звуть квіточку …

Чудова квіточка така,�Чорними брівками морга. 

Осіння квітка сукню вділа�Рожеву, синю, ніжно-білу.�Стоїть, неначе їжачок,

У неї сотні пелюсток.

​

На високому стеблі – велика квітка із золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником.

Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця.

Ось уже сонце викотилось із-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку й дивиться, дивиться на червоне вогняне коло.

Усміхається соняшник до сонця, радіє, вітає його:

-Добрий день, сонечку, я так довго чекав тебе! Сонце піднімається все вище й вище, пливе по небу.

І соняшник повертає за ним свою золоту голівку. Ось воно вже заходить за обрій, і соняшник востаннє усміхається його золотому промінню.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!