Г. Гарсіа Маркес „Стариган з крилами”. Філософсько-етичний� сенс зустрічі ангела з людьми

Коли десь падає зірка, то говорять, що то летить ангел. Ніхто не знає, куди він летить, де впаде, чи може позначить таємним знаком комусь двері.

А хто такі ангели?

​

Словникова робота

• Ангел (з грецької – вісник) – створена богом безтілесна надприродна істота, покликана повідомляти людям волю Його. Їх часто зображують з крилами у вигляді немовлят.

​

Фоторепортаж

Вони, ті крила,

Не з пуху-пір’я,

А з правди,

Чесності

та довір’я....

Ліна Костенко

Образи-символи оповідання „Стариган з крилами”

• ангел ,дощ, селище, дитина, дівчина-паук

Бліц-опитування

• Де відбуваються події, описані в творі?
• Кого знайшли Пелайо і його дружина Елісенда?
• Як люди ставляться до прибульця?
• Доведіть, що старий – ангел.

• Чому він прилетів на землю?
• Чим відрізняється ангел з оповідання від наших уявлень про ангелів?
• Як ангелу живеться в селищі?
• Чому цікавість до ангела зникла?

Бесіда

• Чому ангел відлетів від людей?
• Яка тема твору? Ідея твору?
• Що, на вашу думку, знищує людей?

Питання польоту цікавило людей із давнини. Просторінь неба притягувала погляд, а думки давніх людей ширяли там, попід хмарами, а то й сягали вище. Споконвічне питання «Чи могла б людина літати, як птах?» стало мрією, навіть сенсом життя давніх людей, бажанням яких, чи не найголовнішим, було піднятися в небо.

І літати… літати…

Образ крил є в поезіях Лесі Українки, Богдана Ігоря Антонича, Яра Славутича,

О. Стефановича,

В. Симоненка,

Ю. Сегеди,

Світлани-Майї Залізняк,

Б. Олійника, І. Драча, а також у віршах зарубіжних поетів – Ш. Бодлера,

С. Гарнера.

Пам’ятаєте, як у вірші Ліни Костенко «Крила» говориться:

А як же людина?

А що ж людина?

Живе на землі.

Сама не літає.

А крила має.

Через ліс-переліс,

через море навкіс

Новий рік для людей подарунки ніс:

Кому — шапку смушеву,

кому — люльку дешеву,

Кому — модерні кастети,

кому — фотонні ракети,

Кому — солі до бараболі,

кому — три снопи вітру в полі,

Кому — пушок на рило,

а дядькові Кирилові — крила.

Був день як день, і раптом — непорядок,

Куфайку з-під лопаток як ножем прошило.

Пробивши вату, заряхтіли радо,

На сонці закипіли сині крила.

Голодні небом, випростались туго,

Ковтали з неба синє мерехтіння,

А в дядька в серпі — туга,

А в дядька в серці — тіні.

(Кому — долю багряну,

кому — сонце з туману,

Кому — перса дівочі,

кому — смерть серед ночі,

Щоб тебе доля побила,

а Кирилові, прости Господи,-

крила).

Жінка голосила: "Люди як люди.

їм доля маслом губи змастила.

Кому — валянки,

кому — мед од простуди,

Кому — жом у господу,

а цьому гаспиду,

прости Господи,— крила?!"

Так Кирило до тями брів,

І, щоб мати якусь свободу,

Сокиру бруском задобрив,

І крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичі,

Насміхалися зорі з Кирила,

І, пробивши сорочку вночі,

Знов кипіли пружинисті крила.

Так Кирило з сокирою жив,

На крилах навіть розжився —

Крилами хату вшив,

Крилами обгородився.

А ті крила розкрали поети,

Щоб їх муза була небезкрила,

На ті крила молились естети,

І снилося небо порубаним крилам.

(Кому — нові ворота,

кому — ширшого рота,

Кому — сонце в кишеню,

кому — дулю дешеву,

Щоб тебе доля побила,

а Кирилові — не пощастить же

отак чоловікові! — крила.)

Домашнє завдання

• Написати твір-мініатюру
• „Чи повернеться ангел?”
• або
• «Чи є у людства шанс на духовний порятунок?»