Психологічна допомога дітям з порушеннями емоційно-вольової сфери при затримці психічного розвитку
Підготувала Долинна К.І.
Виховання гармонійної особистості дітей із ЗПР неможливе без розвитку емоційної та вольової сфери. Особливо сильно це впливає на здатність дитини керувати своїми діями, почуттями, енергією, волею.
Вона буквально знаходиться в полоні у власної слабкої емоційно-вольової сфери: постійні різкі перепади настрою, навіюваність, швидке потрапляння під вплив інших; підвищена тривожність, страх; низька самооцінка, невпевненість у собі; небажання що-небудь зробити; нездатність до самостійних дій; гіперактивність, спалахи гніву, часті прояви агресії. Дитина із ЗПР погано розрізняє емоції, відчуває утруднення при бажанні висловити власні переживання, вчасно повідомити, що втомлена або засмучена, що їй нудно. Вона досить часто не може ідентифікувати емоції у інших людей.
Таким чином, у дітей із ЗПР є передумови для формування емоційного дисбалансу і виникнення труднощів в організації своєї поведінки й діяльності.
До загальних завдань спеціальної роботи з дітьми із ЗПР, щодо корекції емоційно-вольової сфери можна віднести:
1) встановлення емпатійних взаємин з дитиною;
2) підтримка щонайменших позитивних проявів у навчанні, спілкуванні, поведінці;
3) демонстрування дітям механізмів саморегуляції;
4) навчання соціально прийнятним способам поведінки;
5) виховання емоційної єдності із колективом;
6) створення умов, за яких проблеми психічного розвитку дитини не перешкоджають досягненням у навчанні;
7) виявлення сильних сторін, здібностей дитини і використання їх для компенсації проблем;
8) надання допомоги у побудові взаємин з однолітками;
9) моделювання ситуацій, у яких дитина одержує позитивний досвід адекватних емоційних реакцій, дотримання поведінкових норм тощо.
Корекційну роботу
важливо поділити на 2 основні етапи.
На першому етапі дитина потребує допомоги у формуванні критичного ставлення до своїх вчинків. В цьому допомагає аналіз поведінки героїв казок, притч тощо з поступовим переходом на свій особистий досвід, робота з Я-концепцією, орієнтування на позитивний образ Я.
На другому етапі відбувається формування прийомів саморегуляції, здатність до моделювання власної поведінки в різних ситуаціях конструктивними способами.
Етап „власне корекції” починається з важливих умов:
На першому етапі корекційного впливу є важливим розвиток самосвідомості.
При цьому, перш ніж приступити до самоаналізу, дитина повинна виробити свої критерії поведінки шляхом аналізу поведінки інших і порівняння себе з ними.
Для цього ми використовуємо:
Усі етичні поняття розглядаються парами (позитивна якість і протилежна їй - негативна), наводяться життєві приклади прояву якостей у різних ситуаціях. 3 цього погляду аналізуються вчинки персонажів літературних творів та кінофільмів.
Шлях виховання рис характеру вкладається у загальновідому східну мудрість: „Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер...”.
Це означає, що для формування певної риси необхідно створити умови для систематичного виконання відповідних дій, в яких ця риса актуалізується. Наприклад, щоб дитина була чуйною, вона повинна мати можливість проявляти цю якість у своїй поведінці. Умовою переростання вчинку в звичку і далі в рису характеру є переживання позитивних емоцій щодо процесу і наслідків цього вчинку. Дитина повинна відчувати задоволення від того, наприклад, що робить кімнату чистою, чи дбає про молодших за себе, і тоді вона буде прагнути робити це кожного разу без нагадувань. Чуйність з поодинокого прояву перетвориться в якість характеру, якщо супроводжуватиметься радістю.
Діти з проблемами в емоційно-вольової сфері погано усвідомлюють свої потреби та мотиви поведінки, що зумовлює імпульсивність та залежність від безпосередніх ситуативних прагнень.
Змінити цю обставину може обговорення причин та наслідків поведінки літературних героїв („Чому герой вчинив так, а не інакше?”, „Чого персонаж хотів домогтись і чи вдалось йому це?”, „Що б сталось, якби він повівся інакше?”, „Що би ти зробив на його місці?” і т.п.). Корисними є бесіди про власні потреби дітей, про те, що їм подобається, а що ні, про улюблену їжу, іграшки, заняття тощо.
Засобом формування ієрархії мотивів, довільної регуляції поведінки, соціального досвіду конструктивного розв'язання конфліктів є сюжетно-рольова гра. Тому дуже важливим засобом корекції особистісної незрілості виступає організація сюжетно рольових ігор. Дітей потрібно вчити розподіляти ролі, розвивати і змінювати сюжет, розв’язувати ігрові та поза ігрові конфлікти. Тематика ігор повинна бути пов’язана з проблемами суспільного життя (родина, робота, професії, соціальні явища тощо). У підлітковому віці ігри можуть бути замінені театральною постановкою літературних творів та подій з життя самих учнів.
Розвиток довільної регуляції поведінки безперечно виступає у якості одного з основних завдань корекційної роботи. У цьому процесі неабияку роль відіграє формування прагнень і умінь самостійно приймати рішення та реалізовувати їх, самостійно розв’язувати конфлікти. Спочатку організацією діяльності та подоланням усіх труднощів, що виникають в ній, займається дорослий, поступово залучаючи до цього дитину. Далі частка активності дорослого поступово зменшується, а дитини – збільшується, аж до повної самостійності.
3 цією метою можна використовувати прийом моделювання типових ситуацій вибору з наступним пошуком різних варіантів виходу з них.
Дитина повинна відчути задоволення від того, що справилась зі складним завданням самостійно.
Отже, формування довільності психічних процесів, навичок самостійності та конструктивного розв'язання конфліктних ситуацій, розвиток дій планування, контролю та оцінювання, самосвідомості, подолання комплексу неповноцінності в учнів з проблемами емоційної сфери може забезпечити досягнення корекційної мети.
Ha другому етапі корекційної роботи великого значення набувають індивідуальні бесіди психотерапевтичного характеру, спрямовані на доведення до свідомості дитини її проблем і зародження у неї прагнення навчитись володіти собою. Дитина на цьому етапі використовує методи та прийоми саморегуляції, дотримуючись правил поведінки під супроводом дорослого, який активно використовує бонусну систему заохочення.
Добре, якщо з такими дітьми працюють у напрямку розвитку самосвідомості, довільної регуляції поведінки, формування навичок виведення негативної енергії соціально прийнятними інструментами.
Корекція емоційно-вольової сфери повинна носити комплексний характер.
У роботі психолога насамперед потрібно виходити з того, що діти мають значний потенціал розвитку, повноцінна реалізація якого залежить від адекватності побудови корекційного процесу. Модель поведінки батьків та дорослих має бути спрямована на позитивні сторони дитини, що являється ресурсом в вирішені проблеми.