Тема уроку: «Основні поняття про художнє кування. Виготовлення декоративних елементів з металу»
Кліп «Де би не був, не забуду дім»
Поезія про коваля
« Ви знаєте як вогники горять в горні?
Ви знате людей, що звуться ковалі?
Метал розкалений як «пахне» чули?
А в кузні справжній коли –небудь були?
А витворами коваля ви милувались?
А чудесам, які створив ви дивувались?
Звусь ковалем сьогодні я –
Коваль – професія моя.
Ліцей дав старт мені,
Так тепло від вогню,
що мерехтить в горні.
Люблю ковальську професію я дуже,
Знайди свою професію у Лісоводах, друже».
Відео фільм «Гордість України»
Метод «мікрофон»:
- Що таке кування?
- Як класифікуються ковальські горни?
- Які ви знаєте операції ручного кування?
- Як ви думаєте, що таке художнє кування?
Творчі роботи випускників ДНЗ «Лісоводський ПАЛ»
План
Художнє кування – це виготовлення різноманітних вишуканих речей із металу.
Розвиток художнього кування бере свій початок далеко за межами початку нашої ери.�. Художнє кування як найдавніший спосіб обробки металів мав�особливий розквіт на Русі в 16, �17 і 18 століттях. �Ковалі на Русі були на �особливому рахунку �у всіх князів і витязів� того часу. �
� У XVII - XVIII століттях художнє кування почало розвиватися дуже інтенсивно. Стали виготовляти ковані решітки, якими закривалися віконні прорізи, за допомогою різних кованих виробів прикрашалися парки, сади, двори. Залізні двері церков, храмів і палаців оформлялися за допомогою прикрас з елементами художнього кування.� У XVII столітті це ремесло стали використовувати для оформлення особняків і церковних дворів.
У XX столітті на зміну декоративному кованому металу прийшли зварні конструкції, художнє кування стало спрощуватися.� Сучасне художнє кування металу в даний момент переживає період відродження. Мистецтво залишилося не зворушено модними тенденціями, тому воно існує і до цього дня.
За допомогою кованих елементів вдасться створити унікальний інтер’єр та екстер’єр. Використовувати їх можна в різних цілях: балконні, віконні огорожі, ворота, хвіртки, паркани, різні сувеніри, навіси, сходи…
.
З моменту своєї появи художнє кування століттями не втрачає свою популярність з декількох причин:�Унікальність. Кожен виріб неповторний. Навіть при створенні однакового візерунку щоразу виходить щось інше. Це чудовий спосіб доповнити помешкання оригінальними елементами.�Тривалий термін служби. Ковані вироби не втрачають первозданного вигляду мінімум 30 років, а максимум – можуть служити 100 років без змін у зовнішньому вигляді та характеристиках.�Міцність. Воротам, сходам чи огорожі із металу не страшно нічого, оскільки це один із найміцніших матеріалів. Ковані вироби неймовірно складно.� Стійкість до факторів навколишнього середовища. Ковані предмети не втрачають своїх властивостей�за будь-яких погодних умов – дощ, сніг, вітер, низька чи висока температура.�Простота догляду. Ковані елементи не потребують особливого ставлення у догляді чи використання певних речовин та засобів. �
Основний метал, з якого виготовляють елементи художнього кування –залізо. Але існує цілий ряд допоміжних металів, з яких виготовляють художні предмети. Ці метали поділяються на групи кольорових і чорних. Кольорові у свою чергу складаються з благородних (золото, срібло, платина) і неблагородних: мідь, цинк, олово та ін. Кожен з металів та їхні сплави має своєрідні технологічні й декоративні відмінності.
����������Залізо використовують не в чистому вигляді, а в сплавах з вуглецем та іншими складниками (сіркою, фосфором, нікелем, хромом, марганцем тощо). Залізом також називають сталь з мінімальною місткістю вуглецю (до 0,1 %), що відзначається м'якістю й пластичністю, легко кується, однак не піддається загартуванню. Сталь, яка містить від ОД до 0,3 % вуглецю, називається виробничою (для дрібних ковальсько-слюсарних робіт)і відповідає всім вимогам художнього ковальства.� �
Золото — найдорогоцінніший метал, відрізняється дзвінким жовтим кольором, яскравим полиском, доброю пластичністю і пружністю. Воно не втрачає прекрасних якостей у природному середовищі, стійке до кислот. Температура плавлення 1064 Оскільки золото надто м'яке для виготовлення ужиткових речей, його доповнюють міддю і сріблом. Ці компоненти, звичайно, впливать на властивості й колір сплаву. Так, з додаванням більшої кількості міді і меншої срібла отримуємо червоне золото, і навпаки — жовте золото. Біле золото виходить при доповненні сплаву невеликими частками нікелю і паладію, а зелене — внаслідок присипання кадмієм.
Срібло — дорогоцінний, найсвітліший метал з інтенсивним полиском. За твердістю, пластичністю і пружністю перевершує золото. На повітрі не втрачає своїх властивостей, однак темніє від випарів сірки або сірководню. Найкраще розчиняється в азотній кислоті. Плавиться при температурі 960 '. У декоративно-прикладному мистецтві застосовується у вигляді сплавів з міддю для досягнення необхідної міцності й пластичності[19].
Мідь — перший метал, який опанувала людина. Він середньої твердості, пластичний і в'язкий, з характерним червонуватим відтінком. Добре полірується, шліфується, однак не довго зберігає полиск. З міді та її сплавів колись виготовляли посуд, начиння й чимало інших побутових речей. Бронза — сплав міді й олова. В окремих випадках може містити ще й невелику частку цинку, свинцю або срібла.
Цинк — метал білого кольору із холоднуватим відтінком. Він мало пластичний, але добре обробляється інструментами. Для художніх робіт застосовується рідко.�
Олово — найлегкоплавкіший (232 ') м'який метал сріблясто-сірого кольору із матовим полиском. Відзначається стійкістю до зовнішнього середовища й кислот. З античних часів і в середньовіччі з олова виготовляли посуд, прикраси та інші побутові предмети.�
Оскільки у декоративно-прикладному мистецтві застосовується велика кількість металів, які мають різні технологічні й декоративні властивості, існують різноманітні техніки й прийоми їх ручної художньої обробки. Найбільшого поширення набули такі формотворчі техніки:� – лиття;� – карбування;� – бляхарство; �– мосяжництво;� – штампування; �– вигинання;� – різання;� – кольчужне плетіння.
Лиття – одна з найдавніших технік металообробки, передбачає заповнення розплавленим металом відповідно підготовленої вогнетривкої форми (камінь, глина, пісок тощо).
Карбування – нанесення рельєфу на листову заготовку металу (мідь, латунь, м'яка сталь, алюмінієві сплави, нікелеві сплави та ін.). Ця техніка широко використовується – від ювелірних мініатюр до великих монументальних творів – для декорування інтер'єрів та екстер'єрів громадських споруд. За технологічними особливостями розрізняють вісім різновидів карбування: контурне вгнуте; контурне опукле; контурне для емалі; ажурне (прорізний метал); рельєфне; декоративно-фактурне; кругле карбування посуду (дифування) і карбування литих виробів. Для виготовлення кількох предметів з однаковими карбованими прикрасами застосовують шаблони.
Басма – вид техніки тиснення малюнку за допомогою спеціальних матриць – басманних дощок. Порівняно з карбуванням (чеканкою) виготовлення рельєфних басманних рисунків значно швидше та економніше. � Мосяжництво – різновид художньої обробки кольорових неблагородних металів та сплавів на їх основі (міді, бронзи, латуні), а також виготовлення з цих матеріалів різноманітних виробів. Термін «мосяжництво» – народний. На Гуцульщині мосяжем називали сплав кольорових металів, до складу якого входили мідь, олово і сурма. З цього сплаву робили різноманітні вироби і прикраси.
Кольчужне плетіння – давня техніка з'єднання кілець з тонкого дроту (золото, срібло, мідь тощо) у своєрідні ланцюжки, плетиво. Зараз ця техніка застосовується для виготовлення ланцюжків, браслетів та інших прикрас різними прийомами: змійка, стрічка, якір тощо.
Гравірування – нанесення на поверхню металу орнаментів або фігурних зображень різцями-штихелями. Розрізняють пласке гравіювання та рельєфне. Пласке певною мірою нагадує контурне карбування
Процес виготовлення кованих художніх виробів із металу, незалежно від того, будуть чи це ковані сходи, ковані лавочки, ковані ворота, ковані решітки чи, наприклад, кований стіл, починається із створення ескізу майбутнього виробу. Перед початком кування малюються перші замальовки, на основі яких в процесі роботи виготовляється ескіз майбутнього виробу художнього кування. За ескізом, створеним художником, робиться трафарет. За трафаретом виготовляються заготовки майбутніх кованих виробів. І, нарешті, починається безпосередній процес ( кування ).
Асортимент художніх виробів з металу. �Усі вироби художнього металу складають вісім груп:� – архітектурні елементи;� – обладнання приміщення; �– знаряддя праці;� – зброя та військове спорядження; �– посуд і начиння;� – культові та обрядові предмети;� – особисті речі та прикраси; �– дрібна пластика.
Архітектурні елементи
.Обладнання приміщень �
Знаряддя праці
Зброя та військове спорядження
Посуд і начиння
Культові та обрядові предмети
Особисті речі та прикраси
Відзнаки влади
Надвершшя споруд
Кронштейни
Асоціативний кущ
Продовжте речення:�- Художнє кування- це…�- Матеріали для художнього кування: …�- Інструменти, які використовуються при художньому куванні: …�- Асортимент художніх виробів з металу:…
�������� ���� Рефлексія:�На сьогоднішньому уроці я:�- дізнався…�- зрозумів…�- з’ясував…
Домашнє завдання:�зобразити ескіз виробу з елементами художнього кування, який би хотіли виготовити
�������������Ковані вироби своїми руками