1 of 8

Заборонені засоби та методи ведення воєнних дій.

2 of 8

МГП цілком забороняє такі засоби ведення війни: �

​

  • розривні й запальні кулі, а також кулі, які перевертаються або сплющуються в тілі людини (кулі з твердою оболонкою, яка не повністю покриває осердя або має надрізи);
  • снаряди масою до 400 г, розривні, або з вибуховою (запалювальною) речовиною;�
  • хімічна зброя — отруйні, задушливі та інші гази, рідини й процеси (іл. 8.3); �
  • бактеріологічна (біологічна) та токсична зброя;
  • будь-яка зброя, дія якої полягає в завданні ураження осколками, які неможливо виявити в людському тілі рентгенівськими променями
  • лазерна зброя, спеціально призначена для спричинення постійної сліпоти людині, яка не використовує оптичні прилади;
  • вплив на природу, що має тривалі й надмірні наслідки щодо шкоди для іншої держави.

​

3 of 8

Заборонено або обмежено застосування запалювальних засобів проти цивільного населення й об’єктів, а також для знищення лісів та іншого рослинного покриву

​

Заборонено за будь-яких обставин використовувати міни, міни-пастки, якщо наслідками можуть бути поранення або загибель цивільних осіб.

​

Міна-пастка — пристрої або матеріали, які відрізняються від протипіхотних мін. Вони призначені, сконструйовані чи пристосовані для того, щоб вбивати або заподіювати ушкодження людині зненацька, коли вона торкається або наближається до безпечного зовні предмета, який містить вибухову речовину.

​

Для збереження життя в умовах терористичної загрози не можна ніколи й нічого цінного підіймати землі, це може бути замінованою пасткою (зброя, гроші, апаратура, а також трупи). Не треба бути занадто цікавим і жадним, наївно вважати, що ця знахідка є везінням. Усе цінне вже вкрадено раніше.

4 of 8

Міни-пастки

5 of 8

Міни-пастки

6 of 8

Міни-пастки

7 of 8

Заборонені методи ведення війни.

​

Відповідно до МГП заборонені такі методи ведення війни:

  • �зрадницьке поранення або убивство мирного населення, а також поранення або убивство супротивника, який здався в полон і склав зброю;

​

  • �напад на осіб, які покидають на парашуті літальний апарат, що зазнав аварії (або тих, які рятуються від наслідків корабельної аварії), і не чинять ворожих дій; �

​

  • застереження тих, хто обороняється, що в разі продовження опору нікому з них не буде пощади, та віддача наказу нікого не залишати в живих;

​

  • �убивство парламентера й супроводжуючих його осіб

�

  • незаконне використання парламентерського прапора, прапора нейтральної держави, прапора або розпізнавальних знаків Червоного Хреста, білого прапора парламентера, форменого одягу супротивника, емблеми ООН, окрім як з дозволу цієї організації; �

​

  • примушення громадян ворожої сторони воювати проти своєї держави та взяття заручників, терор стосовно цивільного населення, використання голоду серед цивільного населення для досягнення військових цілей тощо.

8 of 8

Додатковий протокол І (1977) вважає, що:

​

«Заборонено вбивати, наносити поранення або брати в полон супротивника за допомогою віроломства».

​

Приклади віроломства:

а) симулювання наміру вести переговори під прапором перемир’я або симулювання капітуляції;

б) симулювання поранення або хвороби з метою обману;

в) симулювання володіння іншим захисним статусом завдяки використанню знаків, емблем або форменого одягу ООН чи нейтральних держав.

​

На відміну від віроломства, під час збройних конфліктів припустима воєнна хитрість, якщо вона не суперечить міжнародному гуманітарному праву. До неї належать дії, що дезорієнтують супротивника, щодо стану, положення і характеру дій та спонукають його діяти необачливо. Такими діями є, наприклад:

  • маскування (з використанням умов місцевості, камуфляжних фарб, маскувальних сіток, димів);
  • використання пасток тощо.