��ТАРАС �ГРИГОРОВИЧ� ШЕВЧЕНКО�(1814-1861)
9 березня 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту на Київщині (тепер Черкащина) у бідній кріпацькій хаті Шевченків народився хлопчина. Батьки дали йому ім'я Тарас.
Коли минав йому другий рік, переселились Шевченки з усією сім'єю до села Кирилівка. Велика була сім'я: батько Григорій, мати Катерина, Тарасик, три сестрички (Катря, Ярина, Марійка), два братики (Микита, Йосип) і дідусь Іван. Всіх дев'ятеро.
Хата Шевченків у Кирилівці
Любив Тарас неділю, коли людей не гнали на панщину, і всі були в хаті. Збирались тоді довкола дідуся. Слухали його розповіді про те, як вороги руйнували Січ, як у людей землю відбирали, як ляхи над народом знущались, про гайдамаків – борців за правду і волю, про високі могили, в яких спочивають славні лицарі-запорожці.
1822 батько віддав Тараса до дяка в «науку». Дивна це була наука. Дяк навчав дітей за церковними книгами. За найменшу провину карав своїх учнів різками.
Як минало Тарасові дев’ять років, помирає мати – Катерина Якимівна. Після смерті матері батько залишився з п'ятьма дітьми. Скоро в сім'ю Шевченків прийшла зла мачуха. Цілими днями доводилося ховатися від неї в бур’янах.
Коли хлопцеві йшов одинадцятий рік, помирає батько. Отак став Тарас круглою сиротою.
Незадовго до смерті батько давав розпорядження: «Синові Тарасу з мого хазяйства нічого не треба, він не буде звичайною людиною, з нього вийде або щось дуже гарне, або велике ледащо».
Немало мандрував Тарас по селах у пошуках людей, щоб «добру» навчили. Багато знущань зазнав від дяків, до яких попадав у науку.
Врешті хлопець знайшов сільського маляра, який готовий був його вчити, якщо той принесе дозвіл від пана. Не отримав хлопчина дозволу. А натомість став козачком пана Енгельгарда.
Наприкінці 1831-го року Шевченко переїжджає до Петербурга. Там відбувається знайомство Шевченка з К.Брюлловим і В.Жуковським. За великі гроші, вони викупляють його з кріпатства.
В. Жуковський К. Брюллов
1838 року Шевченка зараховують до Академії мистецтв. Він стає одним з улюблених учнів Брюллова, одержує срібні медалі за свої картини.
“Хлопчина-жебрак”
(1840)
Ще одна знаменна подія відбулася в житті Тараса. У Петербурзі в 1840 році вийшла в світ книга віршів «Кобзар». З того часу минуло багато років. Ця книжка вважається святинею, національною Біблією.
Після закінчення Академії мистецтв Шевченко приїздить до Києва, працює художником, пише вірші, в яких виступає проти панів і царя. 28 травня 1847 року Тараса Шевченка вислали в Киргизькі степи в Орську фортецю. Там він був рядовим солдатом царської армії. Але ще важчою була заборона писати й малювати. Незважаючи на заборону, Тарас Григорович малював, писав вірші та ховав їх за халявою чобота. Це були так звані «захалявні» книжечки.
Шевченко під
час написання
віршів
Книжечка, яку поет
ховав за халявою
чобота
Через десять довгих років поет повертається із заслання в Петербург.
Пісні на слова Т.Г.Шевченка
«Садок вишневий коло хати»
«Зацвіла в долині»
«Вiтер з гаєм розмовляє»
«Зоре моя вечірняя...»
«Думи мої, думи мої...»
«Реве та стогне Дніпр широкий»
Шевченко хворіє
Пам'ятний знак на першому місці поховання Т.Г.Шевченка у Петербурзі
Могила Т.Г.Шевченка в Каневі до 1923 року
Пам'ятник в Каневі з 1923 по 1939 роки
Сучасний пам'ятник Т.Г.Шевченку в Каневі
ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!