Науково-художня та науково-популярна література як різновид дитячої пізнавальної літератури.
Пізнавальні твори
Перший тип (науково-популярна) розширює кругозір читача з конкретної галузі знання завдяки детальним описам певних наукових
фактів.
Література другого типу (науково-художня) володіє не тільки інтелектуально-пізнавальною, а й естетичною цінністю. Такі твори містять
художньо-виражальні засоби (епітети, метафори, порівняння),
науково-популярні
науково-художні
Науково-популярна література - це твори, у яких наукову інформацію подано так, щоб її могла зрозуміти широка аудиторія (навіть той, хто не є науковцем). Із такої літератури ми дізнаємося про різноманітні наукові знання. Вона завжди містить достовірну, об’єктивну, перевірену інформацію.
Науково-художня література - це твори, у яких поєднано науковий і художній стилі.
У науково-художньому творі пізнавальну інформацію розкрито за допомогою сюжету, характеристики (опису) образів, подій, явищ. За жанровою різноманітністю це оповідання, пізнавальні казки, повісті про явища природи, історичні події, про видатних особистостей, відкриття в різних галузях знань.
Пригадаймо!
Матеріал підручника
КВІТИ ВІД ЖАР-ПТИЦІ
(Дитинство Марії Приймаченко)
ПРОЗА
ПОВІСТІ
КВІТИ ВІД ЖАР-ПТИЦІ
(Дитинство Марії Приймаченко)
Хто така Марія Приймаченко?
1909, 12 січня - Марія Примаченко народилася в селі Болотня Іванківського району на Київщині. Від матері - талант до вишивання, батько теж мав художню натуру, робив знамениті ворота з дерев'яними головами за старою язичницькою традицією. В семирічному віці Марія хворіла на поліомієліт (казала, що це був дитячий переляк), після чого все життя їй важко було ходити
1935 - 1937 - навчається в Школі народних майстрів у Києві
1935 - 1941 - створює "Звірину серію", що не має аналогів у нашому й світовому мистецтві
1937 - картини Примаченко показали на Всесвітній виставці в Парижі
1941 - народився син Федір. Його сини Петро й Іван та онуки живуть в Іванкові
1959 - Марію Примаченко прийнято до Спілки художників України
1961 - за допомогою районної влади художниці побудовано нову хату в Болотні
1966 - отримує Шевченківську премію за цикл картин "Людям на радість" (авторська назва "Квіти - радість життя")
1997, 18 серпня - померла, похована в Болотні.
Хронологія життя та творчості
Приймаченко — художник єдиний з-поміж свого роду. В ній уособлена естетика нашого народу.
Микола Глущенко, художник
Це
цікаво!
Марія Примаченко прожила 89 плідних років, створивши понад 650 картин. На її картинах часто були зображені неіснуючі тварини та звірі з українських казок та легенд, фантастичні квіти, сюжети із сільського побуту. В арсеналі художниці не було професійних секретів: вона малювала на ватмані звичайними пензлями, використовуючи гуаш та акварель, які давали яскраву та густу декоративну основу з виразними графічними контурами.
Чарівна казка в музиці злилася...
З картин зійшов чудний мрійливий світ.
Смішні, а інколи – сумні
Всі звірі так на диво схожі.
Пташки прозорі, неземні.
Крізь полотно звучить незрима пісня –
То гімн красі вкраїнської землі.
Її талант – творіння Боже,
Її душа – незвичні кольори.
«Присвята Марії Примаченко»
Софія Куць
Примітивізм (від лат. primitivus — початковий, первісний) — художня стилістика, для якої характерні спрощені, зазвичай пласкі, форми, локальні, чисті кольори, відсутність повітряної перспективи та інших ознак академізму; тенденція в мистецтві, яка виникла наприкінці 19-го — початку 20-го століття, основною ознакою якої є свідоме, навмисне спрощення художніх засобів, звертання до різноманітних форм примітивного мистецтва — народної (селянської) та дитячої творчості, архаїчного та середньовічного мистецтва, творчості народів Африки, Америки, Океанії, Сходу і т. д.
Прочитай!
Невисока рубана хата Оксента Григоровича майже нічим не відрізнялася від решти хат у Болотні. Хіба лише тим, що на широкій огорожі перед нею стояли різьблені голови дерев’яних химер. Чи то були звірі, чи люди, а чи старі боги — ніхто не міг сказати достеменно. Але кожен, хто проходив уперше повз двір Приймаченка, зупинявся й захоплено розглядав отих банькатих та носатих істот. А проте, побачене, може, і не здалося б їм аж такою дивиною, якби знали наперед: господар цього двору —тесля-віртуоз, неперевершений різьбяр. А якби ще хтось розповів тим роззявам і про господиню — Параску Василівну, відому майстриню вишивки, то вже напевно не пройшли б отак просто повз, а завітали б до невисокої рубаної хати, яка майже нічим не відрізнялася від решти хат у Болотні.
Та коли вже правду казати, то спершу там мешкали тільки дід Федір та баба Харитина. Вони не мали рідних дітей. І це їх дуже гнітило. Бо ж комусь мусили заповісти своє добро у спадок. Та й на сиву старість — хтось мусив про них подбати.
КВІТИ ВІД ЖАР-ПТИЦІ
(Дитинство Марії Приймаченко)
Виразне
читання
Самостійне читання
Марія Приймаченко народилася на:
А Поділлі;
Б Поліссі;
В Волині.
Переглянь кілька картин відомої художниці. Чим вони тебе здивували?
ТЕСТ
Поміркуй!
І серед отих поліських див, серед розкішної природи, де все живе — у великій гармонії, зростала Приймаченкова донечка Маруся. Змалку була красунечкою та розумницею. Могла годинами сидіти коло мами й заворожено стежити за її вишиванням. Марусі тоді здавалося, що її ненька —справжня чарівниця. Бо ж уміє отак — звичайною голкою з ниткою — складні й дивовижні орнаменти на чисте полотно викликати! Різне вишивала її матуся Параска Василівна: і рушники, і святкові скатертини, й завіси на вікна. Але найчастіше прикрашала своїми чарівними візерунками одяг для всіх домашніх. Навіть баба Харитина ходила по селу, вбрана по-святковому — у вишиту сорочку, й тішилася подумки, що на старість Бог послав їй таку добру та роботящу невісточку. ‘
На Марусиних сорочках Параска Приймачівна вишивала яскраві сонячні квіти. Дівчинка була безмежно щаслива від того, що може спостерігати за маминим чародійством. І сама аж світилася — разом із тими вишитими квітами.
А одного разу несподівано сказала неньці:
— Я теж хочу навчитися робити так, як Ви! Лагідної вдачі жінка, відклавши п’яльця, пригорнула до себе донечку й мовила їй пошепки:
— Звісно ж, я тебе навчу, коли трохи підростеш.
— І в мене будуть такі ж красиві візерунки, як у Вас, мамо? — зраділа мала.
— Вони будуть значно кращими, ніж мої…
Виразне
читання
Самостійне читання
Скільки років було дівчинці, коли вона захворіла?
А 6
Б 8
В 10
ТЕСТ
Чому дівчинку почали кликати на весілля?
Дай відповідь на питання
Довго та важко дівчинку лікували — і мазями, й гіркими мікстурами, й порошками всякими. І знову баба Киндориха щось вишіптувала.
Поки Маруся вдома хвора лежала, багато вишивала — ляхівкою, хрестиком, гладдю — як мама-майстриня навчила. І все про свої сни думала, про ті квіти казкові: “А що, як спробувати їх якось намалювати?”. Але не було їй чим малювати. Тож почала ті дивні сни на полотно пе-реносити — малювала голкою. І виходили з-під голки-чарівниці сонячні квіти, ніби й на мамині схожі, та значно химерніші. І птахи, розписані яскравими барвами: зозулі, павичі, ластівки, а ще багато таких, що й не знала, як називаються…
Але ж повільно Маруся іще вишивала, та й рученьки її часто слухатися не хотіли. Тож поки над однією химерою марудилася, друга, не дочекавшись, із її голови утікала хутко. “От якби намалювати…” — часто собі думала.
Дівчинка ніби й одужала, але хвороба не минула їй просто так — одна ніжка помітно покривилася й ніби стала коротшою від іншої. Від того Марусі було боляче ходити. І батькові довелося придбати для неї милиці. Але часом набридали їй ті милиці, тоді кидала їх і повільно шкутильгала по двору — наскільки вистачало сил. Через ту хвору ногу Маруся була непридатна до роботи в полі. Тож більше займалася хатніми справами. Від певного часу вона ніби замкнулася в собі, її очі стали не по-дитячому замисленими й стурбованими, увесь час пильно вдивлялася вона в усе, що її оточувало, ніби скрізь шукаючи якоїсь таїни…
Виразне читання
А тоді заходилася ворожити паличкою на піску. Намалювала кілька квіток, обплела їх красивим орнаментом. А відтак пригадала пташку, що наснилася їй минулої ночі. То була чудернацька птаха — із отаке-е-е-енним хвостом, а в тому хвості — пір’я барвами переливається й небачене світло випромінює. Справжнісінька тобі жар-птиця! Ніби з казки прилетіла в Марійчин сон. Якби ж таку намалювати! Та де там. На піску хіба кольори знайдеш?..
І щойно Маруся про це продумала, як раптом бачить: жар-птиця чарівна — та сама, що зі сну — над річкою кружляє! І золоте пір’я від сонячних променів ще яскравіше, ніж уві сні, світиться. А гуси собі й далі ґелґочуть, ніби дивної гості над собою помічати не хочуть. Дівчина від подиву аж рота роззявила, очима до птахи тієї немов прикипіла. А та покружляла-покружляла над річкою, а тоді, одну золоту пір’їну на берег скинувши, якось непомітно зникла в хмарах.
Захоплена Маруся навіть забула про свої хворі ніжки. Умить схопилася і, накульгуючи, подалася до берега — туди, де жар-птицина пір’їна впала” Аж дивиться: а на тому місці видніються якісь нерівні синюваті смужки. Дівчина підійшла ближче і, узявши камінця, почала довбати ним прибережний ґрунт — там був синій глей. Набрала в пелену того глею й понесла додому. Поперед неї ґелґотіли задоволені гуси.
Виразне
читання
Самостійне читання
Уперше талант Марії побачили, коли вона:
А намалювала картину на землі;
Б розмалювала хату;
В вишила сорочку.
ТЕСТ
Перекажіть уривок, як Марія розмалювала хату. Чому дівчинку охопив страх?
Розписала сусідову хату — не згірш, як свою. Радіє малий Володько, сидячи на печі: тепер і в нього багато синіх квіток цвістиме!
А там уже й інші сусіди просяться, аби і їхні хати порозписувала. Ото роботи на дівчину звалилося! Але щаслива від того, бо подобається їй квіти на болотнянських хатах малювати. Згодом ще й інших природних барв відшукала, аби не тільки синьо, а й жовто, червоно, бузково пелюстки її квітів світилися — людям на радість.
— От і добре, що заняття собі знайшла наша Марусинка, — батьки тішилися, між собою перемовляючись. Бо ж була їхня донечка калічкою. А таким завжди важче раду собі давати та поміж інших людей приживатися, аби жалість чужа менше допікала.
Оксент дістав для донечки папір і акварелі. Хай малює. Бо коли малює — про свою хвору ногу, про все на світі тоді забуває. Тоді світиться вся, якась нетутешня стає, ніби з іншої планети до Болотні прилетіла.
Але малювати правою рукою Марусі чомусь не виходило, тільки лівою. Хоч правою завжди всю хатню роботу робила, і ложку тримала — теж.
— Це ж робота мого серця, — пояснювала всім, — тому й малюю тією рукою, що до серця ближче.
Із уяви на папір квіти яскраві списувала. А ще — звірів своїх вигаданих.
Виразне читання
Були вони з ратицями, рогами, зубами, з голови до лап візерунками дивовижними розписані. Ті, котрі яскраві, з квітами — добрі були на Марусиних картинах. І навіть очі їхні добро випромінювали. А котрі темні, з пащами зубатими та пазурами довгими — ті ніби якусь злу силу уособлювали. Бо таке життя людське та світ такий: з добра і зла складається. Але найбільше любила дівчина жар-птицю малювати —оту, що колись їй наснилася, що золотою пір’їною знак подала.
Розкажіть, що уособлювали дивовижні звірі.
Швидко слава про Марусин талант по всій Болотні розійшлася. А незабаром і з сусідніх сіл почали люди приїздити, аби на ті намальовані дива подивитися. Вишивальниці радили Марусі, аби на полотно все намальоване переносила. І дівчина Творила — рушники, панно, — чарівною голкою свої картини повторювала. Химери тоді в яскравих нитках оживали, плуталися в орнаментах із квітів, соняшників, гороху, всілякої городини.
А відтак дарувала свої витвори — людям.
— Пошли мені, Боженьку, нових і яскравих барв, — перед сном молилася, — не хочу грошей багато, хочу тільки, аби люди жили, як квіти цвіли. Оце й усе, що я хочу, Боже…
Засинала й бачила уві сні чарівну жар-птицю —над цілим морем яскравих квітів.
Виразне читання
Як сама дівчинка говорила про свій хист до малювання?
Що зацікавило тебе у творі «Квіти від Жар-птиці»?
Якими талантами була
обдарована Маруся?
Дайте відповіді на питання
Історія людини в історії людства
Марія Приймаченко стада відомою українською художницею й була відзначена найвищою державною нагородою України — Національною премією імені Т. Шевченка.
Мистецтвознавці називають стиль її живопису “наївним мистецтвом” або “народним примітивізмом”. Художниця малювала переважно казкові сонячні квіти, а ще — химерних звірів і птахів, що жили в її снах, були витвором її чистої уяви. Також вона сама вигадувала цікаві підписи до своїх картин —віршовані примовки. Марія Приймаченко була малограмотною. Усі знання черпала із древніх і вічних джерел поліського фольклору, зберігши в собі дивовижне вміння сприймати життя наче красиву дитячу казку. Малювала на простому папері аквареллю та гуашшю, спочатку наносячи лінії та контури олівцем.
Творчість Марії Приймаченко — це унікальне явище для світової культури. У 1957 році на Міжнародній виставці в Парижі художниця отримала золоту медаль, здивувавши своїми картинами увесь світ. її виставки з великим успіхом проходили у Франції, Канаді, Польщі, Болгарії, Росії, Німеччині, Японії… У “Всесвітній енциклопедії наївного мистецтва” (Белград, 1984) українська народна майстриня була визнана “зіркою першої величини”.
До смеріі Марія Приймаченко жила в рідному селі, за 50 кілометрів від Чорнобиля. Після зловісної аварії на ЧАЕС їй неодноразово пропонували переїхати до Києва, на що народна художниця відповідала: “Смішні. Мене — від Болотні? Де вічна гармонія природи… Як можна босими ногами по асфальту пройтися? Або не чути, як пахне вранішня роса?.”
Поза всяким сумнівом, рідна земля надихала її. додавала творчих і життєвих сил.
Нині стало модним прикрашати одяг і аксесуари малюнками Марії Приймаченко. її роботами цікавиться дедалі більше приватних колекціонерів. Адже чисте, живе, справжнє завжди вабить людське око й серце…
“Роблю сонячні квіти, тому що людей люблю, творю на радість, на щастя людям…” — казала про себе художниця.
Стиль живопису Марії Приймаченко називають:
А сучасним мистецтвом;
Б модерним мистецтвом;
В наївним мистецтвом.
Що ви думаєте про такий стиль мистецтва? Чи виправдано його називають наївним?
ТЕСТ
Дай відповідь на питання
Чи можна вважати останнє речення твору відповіддю на запитання: «У чому криється успіх української художниці»? Прокоментуй свою думку.