Приклади гуманістичної позиції педагога
Поради
1. Дитина тільки тоді ставитиметься до інших із розумінням і повагою, коли відчуватиме повагу й розуміння до себе.
2. Дитина потребує уваги, визнання, любові.
3. Із розумінням ставтеся до думок, бажань дитини.
4. Надавайте перевагу спілкуванню у формі діалогу над монологом.
5. Слухаючи дитину, підтримуйте її словами: «Так, так», «Ага», «Розкажи», «Цікаво», «Я тебе розумію». «Молодець». Така реакція дорослого демонструє дитині вищу готовність її слухати.
6. Під час діалогу дайте можливість дитині висловитися до кінця, а після цього зробіть резюме, щоб дитина впевнилася, що її правильно зрозуміли.
7. Розрізняйте свої та дитячі проблеми.
8. Відверто пояснюйте дитині свій стан («Мені не приємно, що…», «Від крику в мене болить голова…»). Такий прийом формує в дитини правильну самооцінку, допомагає зрозуміти, що й у дорослого є свої проблеми.
9. Спонукайте самостійно шукати розв'язання проблем, пробуджуйте ініціативу.
10. Повідомлення дітям треба робити чітко, зрозуміло, відверто, у вигляді пропозицій, а не наказу.
11. Не варто примушувати дитину відриватися від справи, якщо вона захопилася; краще попередити її, що за кілька хвилин треба припинити гру: «Закінчуй гру, через 5 хв підемо на прогулянку».
12. Надавайте дитині право самостійного вибору (гри, виду праці чи іншої діяльності).
13. Пояснюйте обов'язкові для виконання дітьми правила, щоб діти їх розуміли, тобто правила треба не декларувати, а пояснити, до яких наслідків призведе їх порушення.
14. переконуйте, а не вмовляйте чи примушуйте.
15. Дитина має право на власну думку.
Стиль взаємодії педагога і стан дитини
1. Накази – «Прибери річ», «Роби що сказав».
Педагог демонструє свою владу, показує дитині, що її емоціями та бажаннями не цікавиться
Дитина відчуває страх, невдоволення, гнів. Вона розуміє, що в неї не вірять і нічого гарного від неї не очікують
2. Погрози – «Якщо будеш балуватися, то не дозволю гратися»
Страх, ворожість, опір. Провокує дітей спробувати не послухатися для того, щоб перевірити, чи буде виконано погрозу
3. Порівняння дитини (чи її діяльності) з іншими дітьми
Формується комплекс неповноцінності. Викликає агресію, ненависть не лише до педагога, а й до того, із ким порівнюють
4. Негативна оцінка – «Ти це не зможеш», «Від тебе толку мало», «Із тебе нічого путнього не вийде». Така оцінка провокує дитину на порушення поведінки
Дитина відчуває дискомфорт, ненависть. Це призводить до агресії, порушення поведінки, пасивності. Надалі дитина буде обережною, малоактивною, щоб уникнути несправедливої оцінки
5. Повчання – «Роби так, як я сказав». Такі повчання демонструють дитині, що вона «не розуміє, не знає»
Ображається, страждає, знижується інтерес до будь-якої діяльності, самооцінка взагалі. Слід надавати дитині право на помилку, а якщо вона припустилася помилки, варто допомогти виправити її самостійно, підтримати дитину
6. Нотації, докори – «Це знову ти накоїв, я так і знав»
Почувається ніяково, оскільки страждає особистісне «Я», чинить опір, бо не хоче бути гіршою за інших. Спроба захиститися, виправдатися або довести, що вона цього не робила
7. Аналіз поведінки дітей – «Я знаю, чому ти так поводишся: щоб нашкодити, щоб подратувати мене». Демонструє надмірність амбіцій педагога
Якщо педагог помиляється, дитина сердиться, уважає його несправедливим. Якщо має рацію – відчуває себе ніяково, бо помітили, «спіймали»
8. Неприйняття дитини – «Перестань скаржитися. Нічого страшного не сталося. Ти не один у мене». Це форма відчуження від дитини, оскільки показує неповагу дорослого до дитини
Дитина перестає довіряти, оскільки вважає, що її не розуміють, і надалі ніколи не звертатиметься до цієї людини
9. Похвала. Хвалити дитину треба за конкретні справи, дії, учинки, успіхи. В іншому випадку вона стає звичною і не дає бажаних результатів
Похвала лише тоді бентежить дитину, коли вона доклала певних зусиль на шляху до мети. Надмірне захвалювання може призвести до залежності від нього, а відсутність похвали сприйматиметься як критика
10. Запитування і розпитування – «Хто це спитав?», «Навіщо ти це зробив?». Такі запитання демонструють підозрілість, зверхність, позбавляють дитину можливості самій розповісти, що сталося і чому
Діти сприймають їх як погрозу, а тому мовчать або говорять неправду
11. Заборони – «Ще раз туди підеш, то…». Діти часто не розуміють заборон. Заборона не дає бажаних результатів, якщо її не аргументують та не пояснюють, до чого може призвести її порушення
Дитина продовжує відкрито або приховано діяти так само, як і діяла, бо не розуміє заборон
12. Нав'язування дітям готових порад – «Ти краще пограй у …». Педагог демонструє дитині, що він їй не довіряє, уважає її недостатньо самостійною
Дитина звикає залежати від дорослих, ініціатива не розвивається, а тому і не буде намагатися самостійно щось вирішувати
Реакція учнів на дії авторитарного і гуманного зорієнтованого вчителя
Дії вчителя
Реакція учнів
Прохання
Помилка
Порада
Вимога
Погроза
Покарання
Заохочення
Обіцянка
Якщо вчитель Нейтральне ставлення Негативне ставлення
користується авторитетом до вчителя до вчителя
радість
згода без виконання
згода на виконання без обов'язковості
обов'язковість виконання
виконання, якщо має свої інтереси
ігнорування
якісне, добросовісне виконання
формальне виконання
невиконання вимог
відчуття провини перед учителем
самовиправдання поведінки
ігнорування погрози
виправлення
пристосування
злоба
більш вимогливе ставлення до самого себе
самозадоволення
презирство до вчителя
допомога вчителю у виконанні обіцяного ним
сумнів, скептизм
приниження значення виконання обіцянки, зловтіха з приводу невиконання
допомога вчителеві у його роботі
підвищення критичності до вчителя
підсилення негативного ставлення до вчителя
Використання прийомів заохочення – важлива умова гуманізації педагогічної взаємодії. Проте, заохочення може бути як ефективним, так і неефективним.
Критерії й ознаки ефективного заохочення �(за П. Массеном, Дж. Конджером)
Ефективне заохочення
Здійснюється постійно
Супроводжується поясненням
Педагог проявляє зацікавленість в успіхах дитини
Педагог заохочує досягнення дитиною певних результатів
Повідомляє дитині про значимість досягнутих результатів
Орієнтує дитину на вміння організувати свою роботу з метою досягнення хороших результатів
Педагог порівнює попередні і сучасні досягнення дитини
Заохочення для даної дитини відповідають затраченим нею зусиллям
Пов'язує досягнуте з витраченим зусиллям, сподіваючись, що такий успіх може бути досягнутий надалі
Педагог впливає на мотиваційну сферу особистості дитини
Уважає, що успіх у діяльності (ігровій, трудовій, навчальній) залежить від потенційних можливостей дитини
Сприяє появі в дитини зацікавленості в новій діяльності, коли попереднє завдання виконане
Критерії й ознаки неефективного заохочення �(за П. Массеном, Дж. Конджером)
Неефективне заохочення
Здійснюється випадково
Здійснюється в загальних рисах
Педагог проявляє мінімальну формальну увагу до успіхів дитини
Педагог відмічає участь у роботі взагалі
Дає дитині інформацію про її досягнення, не підкреслюючи їх значущості
Порівнює результати дитини з результатами інших дітей
Досягнення дитини оцінюються в порівнянні з успіхами інших дітей
Заохочення не залежить від зусиль, витрачених дитиною
Пов'язує досягнутий результат тільки з наявністю здібностей або сприятливих обставин
Педагог спирається на зовнішні стимули, дитина старається краще виконати завдання, щоб заслужити похвалу або перемогти
Уважає, що успіх в будь-якій діяльності залежить від зусиль педагога
Утручається в процес діяльності, відволікаючи дитину
Вербальні та невербальні засоби та прийоми педагогічної взаємодії
накази, команди, застереження, погрози, докори, обвинувачення, обзивання, розслідування, допитування, критика, нотації, покарання, порівняння, глузування, вказівки.
заохочення, схвалення, довіра, підтримка («так», «розумію», «молодець»), зацікавлення, запрошення, діалогічна взаємодія, стимулювання, мистецтво переконання, візуальний контакт (контакт очей), емпатія (емоційне співпереживання), зосередження уваги на дитині, експресивна реакція (міміка, жести, виразність голосу, пантоміміка), культура слухати, посмішка як ознака позитивного ставлення до дитини, прохання, доброта, моральна вправа, залучення до цікавої діяльності, турбота, переконання, пробудження гуманних почуттів.
Авторитарної педагогіки
Гуманістичної педагогіки
На думку академіка
О.Я. Савченка:
«в освіті
головні цінності –
дитина і педагог,
здатний розвивати,
захищати, оберігати її індивідуальність».
Модель ідеального педагога
фахівець
- знання педагогічної теорії
- володіння педагогічною майстерністю
- знання психології
- володіння технологіями навчання і виховання
- володіння формами, методами, засобами навчання і виховання
- уміння раціонально організовувати навчальну працю учнів
- любов до учнів
- віра в людину
працівник
- уміння поставити мету і домогтися її виконання
- уміння розділяти час
- систематичне і планомірне підвищення кваліфікації
- націленість на піднесення продуктивності праці
- здатність до творчості
- розумний оптимізм, помірний скептизм
- загальна ерудиція та обізнаність
- бажання працювати
- відданість справі, колективізм
людина
- високі оральні якості: чуйність, гуманізм, доброзичливість
- активна життєва позиція
- особистий приклад
- національна свідомість і самосвідомість
- патріотизм
- почуття гумору
- міцне здоров'я, здоровий спосіб життя
- духовність, релігійність
«Вільний час учителя – це корінь, який живить �джерела педагогічної творчості»��В. Сухомлинський