«Дорогий Лу Саліване» (режисер: Ріс Ернст, США, 6 хвилин, 2014, експериментальний)
Медитативний роздум про життя покійного транс-чоловіка й СНІД-активіста, що досліджує тілесне переплетення трансмаскулінної ґей- та ВІЛ-позитивної ідентичностей на основі архівних матеріалів.
«Рецепт для старійшини» (режисерка: Джей Ел Вайткроу, Канада, 6 хвилин, 2024, експериментальний/гібридно-художній)
Присвячений жінкам корінних народів та дводухим людям, які живуть з ВІЛ/СНІД, а також громадським організаціям, що пропонують програми з підтримки культур корінних народів як засіб зцілення.
«Я бережу себе» (автор_ки: Las Indetectables, Макарена Родрігес, Освальдо Гусман, Чилі, 6 хвилин, 2020, експериментальний)
Досліджує, як у контексті чилійського капіталістичного й неоліберального режиму переплітаються колоніальні парадигми здоров’я, релігійне почуття провини і стигматизація людей, які живуть з ВІЛ.
«Іще одна історія кохання. Жінки та СНІД» (режисерки: Деббі Дуґлас, Ґабріель Мікаллеф, Канада, 30 хвилин, 1990, ігровий)
Фільм створено, щоб розвінчати міфи про ВІЛ і СНІД у жінок загалом і лесбійок зокрема.
«Та дитина зі $НІДом» (режисер_ки: Лілі Насименту, Іура Фернандес, Бразилія, 11 хвилин, 2023, документальний)
Переосмислює заборонені спогади про те, що переживали і досі переживають діти з ВІЛ у Бразилії. Натхненний життям і дослідженнями Лілі Насименту (сценічне ім’я Ліріо Насименту), цей фільм — ритуал колективного зцілення, де біль перероджується в мову, забуття, спротив