Ах, война, что ж ты сделала, подлая: стали тихими наши дворы... вместо свадеб - розлуки и дым
Поляжем всі, розімкнуться повіки, І зраї круків, і клубами дим
Тепер Ми в хмарах після бур, Солдати з Вестелятте
Коли я чую слово це тепер – Не можу юність згадувать свою.Бо в спомини мої вповза кошмар,Який виймає серце із грудей