Із тих усіх дякових балачок усе частіше згадую єдину, —ту найсумнішу втіху, далебі: комусь на світі гірше, як тобі
Ідеш, ідеш… дорога та дорога. /Ідеш, ідеш… Хоч би вже відпочить
Таке нещастя хоч кого знеможе. /Це ж можна тут рішитися ума
Хай мовчать Америки й Росії, /Коли я з тобою говорю
У соняшника біли руки і ноги, /Було тіло шорстке і зелене