«Запах ворога» - це про хворобу, що передається не від людини до людини, а від покоління до покоління. Кілька поколінь, в тому числі і моє, поступово втрачало нюх. Нюх на ворога – своєрідний ковід пам’яті.

На війні воюють не лише люди. Воюють і собаки. Це була сильна, молода вівчарка, більше схожа на вовчицю, ніж на собаку. Кожний з бійців залишав їй нове прізвисько – новий «позивний», бо не знав, як називали її раніше. Нове ім’я боєць давав собаці, а своє життя назавжди віддавав війні.

Її слід на війні, мабуть, ніхто тепер не зможе розплутати від початку до кінця. З’являлася вона завжди несподівано - Латка, Христя, Ярка... Ярка – це буде її перший позивний.

Кілька разів Ярка помирала разом з бійцем – з побратимом, але... «Заживе, як на собаці» - так казав новий хазяїн, і собака воювала далі – Найда, Пальма, Гільза, Лікена...

Стверджують, що інколи вона з’являлася у двох місцях одночасно - так воювали характерники. Ярка знала трошки більше, ніж люди. Можливо, підказував колишній вовчий досвід - Дамка, Відьма, Сива...

Чуйка підказувала їй дії, які людям інколи здавались загадковими. Якось її навіть хотіли ліквідувати, бо підозрювали, що вона хвора на сказ – такою лютою, звірячою і безпощадною була її помста.

Сюжет фільму проведе Ярку найвідомішими епізодами російсько української війни: Донецький аеропорт, Піски, обстріл Маріуполя, Іловайськ, Красногорівка, Щастя…