“Коли ж настала весна, рушили вони удвох на ятвягів. І прийшли вони до Берестія, [але] ріки наводнилися і не змогли вони йти на ятвягів. Данило сказав: “Негоже є держати отчину нашу крижевникам – темпличам, тобто соломоничам.”
“Якщо хто вб’є князівську людину як розбійник, а община вбивцю не шукає, то віру за нього в розмірі 80 гривень платити тій общині, на землі якої буде знайдено вбитого; внаслідок вбивства людина сплачує віру князю в 40 гривень.”
“О, лихіша від лиха честе татарська! Данило Романович, що був князем великим, володів із братом своїм Руською землею, Києвом, і Володимиром, і Галичем, і іншими краями, нині сидить на колінах і холопом себе називає!”
“…государ Ягайло, великий князь, з усіма своїми ще нехрещеними братами, ближніми, …що проживають на його землях, жагуче бажає й просить прийняти їх у католицьку віру святої римської церкви… Нарешті, князь Ягайло обіцяє свої литовські й руські землі навік приєднати до королівства Польського.”
