The version of the browser you are using is no longer supported. Please upgrade to a supported browser.Dismiss
35 responses
Loading...
This form is approaching the response limit. Once surpassed, the summary of responses will no longer be displayed. Learn more
Close
This form has exceeded 50,000 responses and the summary of responses can no longer be displayed. You can still download responses as a .csv file. Learn more
I. Обмеження на вільний обіг часток і стратегії виходу з товариства
1. Імперативний характер норми, яка наділяє учасника переважним правом на придбання частки, що відчужується іншим учасником (як пропонується обома законопроектами), позбавляє компанії можливості скористатися перевагами акціонерної форми, перш за все відсутністю обмежень на відчуження акцій, залишаючись при цьому приватними компаніями. Необхідність перетворення приватної компанії в публічну компанію лише через імперативний характер цієї вимоги є невиправданою, оскільки акціонерна форма покладає на компанії необхідність відповідати додатковим вимогам, які можуть бути виправданими лише для публічних компаній. Тому ця норма має бути диспозитивною, як в англійському праві.
No responses yet for this question.
2. Імперативний характер норми, яка покладає на товариство обов’язок перетворити його в акціонерне товариство, виробничий кооператив або товариство з додатковою відповідальністю при перевищенні кількості учасників 100 осіб (як це передбачається законопроектом №2011), позбавлений будь-якого змісту з огляду на те, що особливості товариства з додатковою відповідальністю порівняно із товариством з обмеженою відповідальністю зовсім не здатні зробити із ТзДВ більш придатну корпоративну форму для співіснування великої кількості акціонерів. Зазначена імперативна норма змогла б досягти своєї регуляторної мети, якби вона передбачала , що при досягненні товариством певної кількості учасників будь-які передбачені статутом товариства обмеження на відчуження частки третім особам втрачають силу.
No responses yet for this question.
3. Поріг кількості учасників, про який йдеться у попередньому пункті, повинен бути зменшений принаймні вдвічі (для порівняння: зазначений поріг складає 50 учасників в Росії). Закон повинен захищати бажання партнерів вести справу один з одним, але закон не повинен захищати компанії від потрапляння на ринок корпоративного контролю, оскільки цей ринок сприяє поширенню ефективності і живить конкуренцію. Якщо кількість учасників компанії перевищує декілька десятків, значення персональної участі конкретної особи у прийнятті рішень відходить на другий план. І тому обмеження на вільний обіг часток починають використовуватись менеджментом у цілях, які закон не повинен захищати, а саме: небажання менеджменту втратити контроль над товариством внаслідок неконтрольованої концентрації часток третіми особами, які можуть заплатити за них більше, ніж менеджмент або ті акціонери, які його контролюють.
No responses yet for this question.
4. Ще одним наслідком перевищення певного порога кількості учасників слід визначити обов’язок товариства передати облік прав власності на корпоративні права від державного реєстратора до депозитарної системи, оскільки остання краще пристосована для реєстрації правочинів з відчуження корпоративних прав.
No responses yet for this question.
5. У будь-якому випадку товариство із кількістю учасників, меншою ніж певний встановлений законом поріг, може мати право вільно обирати систему обліку корпоративних прав (державний реєстр або депозитарна система) і переваги кожної із двох систем. Цей вибір не повинен автоматично тягти за собою необхідність зміни корпоративної форми.
No responses yet for this question.
6. Імперативний характер норми, яка вимагає від компаній включати інформацію про склад засновників і розмір їх часток до статуту, створює невиправдані перешкоди для відчуження учасниками їх часток. Зокрема, покупець частки позбавлений можливості вступити у володіння часткою у тому разі, якщо будь-який із учасників компанії відмовиться підписувати статут у новій редакції. Тому ця норма має бути диспозитивною або ж взагалі виключеною, як пропонується у проекті №2011-1.
No responses yet for this question.
7. Імперативний характер норми, яка наділяє товариство і реєстратора правом обліку прав власності на частки у статутному капіталі товариства (як пропонується проектом №2011), створює ризики правової невизначеності у разі існування розбіжностей в обліку товариства і в обліку реєстратора. Доцільно наділити відповідним правом лише державного реєстратора (як передбачено законопроектом №2011-1).
No responses yet for this question.
8. Імперативний характер норми, яка наділяє будь-якого учасника (або міноритарного учасника) ні чим не мотивованим правом вимагати від товариства викупити його частку за ринковою ціною (як пропонується обома законопроектами) позбавляє учасників товариства мотивації для пошуку взаємно вигідних стратегій припинення спільної діяльності і наділяє невиправданими перевагами того з учасників, який заявив про свій вихід першим. Тому ця норма має бути диспозитивною, як в російському праві.
No responses yet for this question.
9. Замість права учасника вийти із компанії у будь-який момент, учасник має бути наділений правом вимагати у компанії викупити його частку лише при настанні певних обставин, зокрема (1) якщо учасник голосував проти певних угод (так звані "захищені угоди") або (2) не може продати свою частку третій особі з огляду на обмеження, встановлені у статуті (як передбачено російським або англійським правом).
No responses yet for this question.
10. Товариство не повинно мати право звертатися до суду із позовом про виключення будь-кого з учасників з підстав «ускладнення діями учасника діяльності товариства» або з подібних підстав (розголошення комерційної таємниці, тощо), як це передбачено проектом № 2011-1. Причина – суд в Україні буде зловживати оціночним поняттям «ускладнення», через що будь-який міноритарний акціонер може опинитися під загрозою безпідставного виключення із компанії.
No responses yet for this question.
11. Право компанії на звернення до суду із позовом про виключення учасника з певних підстав повинно бути залишене на розсуд акціонерів. Якщо статутом таке право не передбачене, учасник не може бути «виключений» всупереч його волі. Включення до статуту такого права можливо лише за згодою усіх його учасників.
No responses yet for this question.
II. Акціонерна угода і зміни до статуту
12. Імперативний характер норми законопроекту №2011-1 про те, що статут може бути змінений двома третинами голосів учасників порушує права тих учасників, які разом володіють однією третиною голосів і умови участі яких у товаристві можуть бути змінені без їх згоди.
No responses yet for this question.
13. Компанія повинна мати можливість змінювати свій статут кваліфікованою більшістю голосів, тому що певні зміни можуть сприяти інтересам компанії в цілому, хоча з певних причин не сприйматися окремими акціонерами. Тому є недоречним надавати акціонерам право підвищити поріг з цього питання до одностайності (як це передбачено проектом №2011), оскільки в майбутньому акціонери будуть шкодувати про це своє рішення.
No responses yet for this question.
14. Незалежно від того, чи є норма про кількість голосів, які вимагаються для зміни статуту, імперативною (як в проекті №2011-1) або диспозитивною (як в проекті №2011), закон має передбачати коло випадків, коли зміни до статуту неможливі без одностайного їх схвалення усіма учасниками товариства (так звані entrenched provisions). Наявність у проекті №2011 відповідного імперативного регулювання є стандартною моделлю правового регулювання приватних компаній, яка зустрічається як в англійському так і в російському праві, і таке імперативне регулювання слід вітати.
No responses yet for this question.
15. Імперативний характер вимоги законопроекту №2011-1 про те, що строк виконання зобов’язань, які випливають з договору між учасниками, не може перевищувати три роки, фактично позбавляє такий договір будь-якого змісту.
No responses yet for this question.
16. Імперативний характер вимоги законопроекту №2011 про те, що положення акціонерної угоди, підписаної не всіма засновниками (учасниками) товариства, не можуть суперечити статуту товариства або рішенням зборів засновників (учасників) товариства, позбавляє таку угоду будь-якого змісту, оскільки знімає з учасника, який її підписав, обов’язок виконувати положення угоди: достатньо такому учаснику віддати свій голос за рішення зборів, яке суперечитиме акціонерній угоді, і відповідні положення угоди стають необов’язковими, якщо таке рішення набере необхідну кількість голосів учасників. Закон повинен ґрунтуватися на принципі pacta sunt servanda, і не повинен заохочувати порушення контрактних зобов’язань.
No responses yet for this question.
17. Закон має містити імперативні норми про наслідки порушення стороною акціонерної угоди її умов (Приклади із російського закона про АТ: (а) Договор, заключенный стороной акционерного соглашения в нарушение акционерного соглашения, может быть признан судом недействительным по иску заинтересованной стороны акционерного соглашения только в случаях, если будет доказано, что другая сторона по договору знала или заведомо должна была знать об ограничениях, предусмотренных акционерным соглашением. (б) Права сторон акционерного соглашения, основанные на этом соглашении, в том числе права требовать возмещения причиненных нарушением соглашения убытков, взыскания неустойки (штрафа, пеней), выплаты компенсации (твердой денежной суммы или суммы, подлежащей определению в порядке, указанном в акционерном соглашении) или применения иных мер ответственности в связи с нарушением акционерного соглашения, подлежат судебной защите.
No responses yet for this question.
18. Наслідуючи приклад англійського права, закон слід доповнити положенням про те, що суд має право накласти заборону на дії органів товариства, якщо такі дії ґрунтуються на рішеннях органів товариства, прийнятих в порушення положень акціонерної угоди.
No responses yet for this question.
III. Корпоративні фінанси / Залучення додаткового капіталу
19. Імперативний характер норм, які встановлюють принцип пропорційності між правами голосу і розміром майнового внеску, а також принцип "одна акція один голос" (як передбачено обома законопроектами), позбавляє компанії гнучкості у питаннях залучення інвестицій. Тому слід вітати диспозитивність правового регулювання відповідних відносин, яку запроваджено у російському праві.
No responses yet for this question.
20. Відсутність (у обох законопроектах) норми, яка прямо передбачає право товариства зарахувати вимоги його учасників (третіх осіб) до товариства в рахунок їх додаткового внеску, створює перешкоди для реалізації типової для бізнесу транзакції конвертації права вимоги у корпоративне право (debt to equity swap). Слід запозичити відповідне правове регулювання із законодавства країн, де такі норми існують (наприклад, із російського або англійського права).
No responses yet for this question.
21. Норми законів, які регулюють залучення компаніями інвестиції від третьої особи, мають бути однаковими незалежно від типу товариства (ТОВ або АТ). Наприклад, норми про порядок реалізації відмови від переважного права на придбання частини нового капіталу на користь заздалегідь визначеного інвестора повинні бути однаковими для ТОВ і АТ, чиї акції не мають лістингу на біржі. Особливості можуть бути виправдані лише для акціонерних товариств, чиї акції мають лістинг на біржі або випускаються для розміщення на біржі.
No responses yet for this question.
22. Необов’язковість професійної грошової оцінки негрошових вкладів позбавляє сенсу низку принципів корпоративних фінансів, закріплених обома законопроектами, зокрема, про пропорційність додаткових внесків учасників номінальній вартості їхніх часток і про єдність співвідношення між вартістю вкладу і сумою збільшення номінальної вартості частки. З огляду на це, необхідно або відмовитись від цих принципів, або запровадити обов'язковість професійної оцінки, при чому доцільно передати акціонерам приватних компаній можливість самостійно обрати стратегію, передбачивши, що вимоги про обов’язковість оцінки і дотримання зазначених принципів повинні бути нормами залишкової дії.
No responses yet for this question.
IV. Загальні збори: Процедури
23. Імперативний характер норм, які встановлюють строки повідомлення про скликання загальних зборів (як передбачено обома законопроектами), є невиправданим втручанням держави у справи, які учасники товариства можуть вирішити самостійно. Слід запозичити правове регулювання із законодавства країн, де питання строків повідомлення можуть вирішуватися на розсуд учасників товариства у статуті товариства (наприклад, законодавство Росії).
No responses yet for this question.
24. Імперативний характер норм, які встановлюють вимоги щодо таємного голосування (як передбачено проектом № 2011-1), є невиправданим втручанням держави у справи, які учасники товариства можуть вирішити самостійно.
No responses yet for this question.
25. Імперативний характер норм, які встановлюють вимоги щодо одностайності під час прийняття рішення методом опитування (як передбачено обома законопроектами), є невиправданим втручанням держави у справи, які учасники товариства можуть вирішити самостійно.
No responses yet for this question.
IV. Загальні збори: Пороги корпоративного контролю
26. Існування кворуму і способу прийняття рішень «більшістю голосів учасників, присутніх на зборах» (як передбачено обома законопроектами) фактично означає надання можливості прийняття рішень кількістю голосів, яка є суттєво меншою ніж більшість голосів учасників компанії. Оскільки для прийняття рішення методом опитування вимагається одностайність усіх учасників товариства, а для прийняття рішення на зборах, на яких учасники або їх представники фактично присутні, достатньо (за загальним правилом) 25+% голосів, маніпуляції з процедурами скликання зборів відкривають можливість приймати рішення абсолютною меншістю голосів. Для запобігання цим маніпуляціям акціонери мусять формалізувати процедури скликання зборів. Особливе значення слід приділяти фізичній присутності на зборах. В епоху інформаційних технологій додержання усіх цих вимог і формальностей здається невиправданим.
No responses yet for this question.
27. В приватних компаніях є цілком виправданим відмова від кворуму, яка дозволить суттєво спростити процедури скликання загальних зборів. Порядок прийняття рішень слід гармонізувати із законодавством Англії (ЄС) і Росії, де за загальним правилом рішення приймаються більшістю голосів учасників і де не існують особливі вимоги до голосування методом опитування.
No responses yet for this question.
28. Проект №2011 невиправдано не включає до кола питань, які вимагають кваліфікованої більшості голосів, питання ліквідації і реорганізації товариства.
No responses yet for this question.
29. Імперативний характер норм проекту №2011-1, які встановлюють корпоративні пороги прийняття рішень, порушують права міноритарних акціонерів, які позбавлені права вимагати включення до статуту товариства більш високих порогів ніж ті, що передбачені законом.
No responses yet for this question.
V. Наглядова рада
30. Імперативний характер норм проекту №2011-1 про обов’язковість створення наглядової ради у випадку перевищення кількості учасників певної величини, є невиправданим втручанням держави у справи, які учасники товариства можуть вирішити самостійно
No responses yet for this question.
31. Імперативний характер норм проекту №2011-1 про мінімальну кількість членів наглядової ради, метод обрання членів наглядової ради, розмір винагороди членів наглядової ради, порядок прийняття рішень наглядовою радою «виключно на її засіданнях», порядок ведення протоколу засідань наглядової ради, є невиправданим втручанням держави у справи, які учасники товариства можуть вирішити самостійно.
No responses yet for this question.
32. Закон повинен містити імперативну норму про те, що членом наглядової ради може бути лише фізична особа, яка визнається посадовою особою товариства і несе ту саму відповідальність під час прийнятті рішень, що і члени виконавчого органу. Делегування управлінських повноважень члена наглядової ради за довіреністю іншій особі (як передбачено проектом №2011) може мати певний сенс, але лише у тому разі якщо відповідальність за прийняті довіреною особою рішень від імені довірителя буде нести член наглядової ради, а не довірена особа. Можливість непоширення на члена наглядової ради статусу посадової особи, як передбачено проектом №2011, є проявом лобістських інтересів певної групи осіб і заважає поширенню європейських стандартів корпоративного управління в Україні.
No responses yet for this question.
33. Закон повинен містити імперативну норму про необхідність укладення договору із членом наглядової ради і про природу цього договору.
No responses yet for this question.
VI. Виконавчий орган
34. Імперативний характер норм проекту №2011-1 про коло питань, які можуть вирішуватись на засіданні колегіального виконавчого органу, невиправданим втручанням держави у справи, які учасники товариства можуть вирішити самостійно.
No responses yet for this question.
35. Імперативний характер норм проекту №2011-1 про підстави для розірвання контракту між товариством і членами виконавчого органу товариства є невиправданим втручанням держави у справи, які учасники товариства можуть вирішити самостійно.
No responses yet for this question.
36. Імперативний характер норм проекту №2011-1 про необхідність проведення засідань колегіального виконавчого органу для прийняття на них рішень цього органу є невиправданим втручанням держави у справи, які учасники товариства можуть вирішити самостійно.
No responses yet for this question.
37. Норми проекту №2011, які містять посилання на «закон», відповідно до якого встановлюється відповідальність посадових осіб товариства, є спробою збереження принципу обмеженої відповідальності посадових осіб за шкоду, завдану товариству. Проект має бути гармонізований із європейськім і російським правом, відповідно до якого посадові особи товариства несуть повну відповідальність за шкоду, завдану порушенням їх обов’язків по відношенню до товариства.
No responses yet for this question.
38. Норми проекту №2011, які не відносять повноваження із звільнення (дострокового припинення) членів виконавчого органу товариства до компетенції жодного з органів управління товариства є спробою збереження невизначеності щодо можливості дострокового припинення повноважень посадової особи з будь-якої причини. Збереження цієї невизначеності не дозволяє гармонізувати українське право з правом ЄС (російським правом), а тому має бути визнане невиправданим.
No responses yet for this question.
39. Жодний з законопроектів не передбачає можливості надати певним акціонерам право призначити (звільнити) власного директора (члена наглядової ради) у складі органів управління. Застосування кумулятивного голосування (яке дозволяється використовувати обома законопроектами) в більшості випадках не вирішує цієї проблеми, оскільки для звільнення відповідного директора в будь-якому разі вимагатимуться голоси мажоритарного акціонеру. Вирішенням може бути законодавче закріплення можливості створення класів акцій (часток) із прикріплення до відповідного класу акцій відповідних прав (як це передбачається англійським правом).
No responses yet for this question.
40. Положення проекту №2011 про обов’язки посадових осіб є недостатньо артикулоьвоаними. Зокрема, не надається жодного пояснення щодо того, як слід розуміти обов’язок діяти «в інтересах товариства». Було б доцільно імплементувати до обох законопроектів положення п. 3.3 (Лояльність і відповідальність) Принципів корпоративного управління, затверджених рішенням НКЦПФР 11 грудня 2003 р., які є визнаною у Європі кодифікацією обов’язків директорів. Аналогічні положення проекту №2011-1 слід визнати значно більш наближеними до цих принципів.
No responses yet for this question.
41. Обидва законопроекти не передбачають можливості передати функції одноосібного виконавчого органу управляючій організації. Законопроекти слід гармонізувати у цій частині із європейським і російським законодавством, яке передбачає таку можливість.
No responses yet for this question.
42. Законопроект №2011 передбачає, що право діяти від імені компанії «без довіреності» належить лише особі, яка здійснює функції одноосібного виконавчого органу. Слід погодитись із проектом №2011-1, який надає компаніям право наділити цим правом кожного з членів колегіального виконавчого органу, або декільком членів виконавчого органу, які можуть представляти компанію, діючи виключно разом.
No responses yet for this question.
Правочини із заінтересованістю. Значні правочини
43. Наслідком недодержання процедури погодження таких правочинів має бути визнання правочину недійсним (як це передбачено проектом №2011), при чому право на позов має належати не лише товариству, але й будь-якому з учасників. Положення законопроекту №2011, які наділяють учасників правом на позов лише щодо угод із заінтересованістю, і позбавляють їх такого права у спорах щодо визнання недійсними значних правочинів є нічим не виправданим позбавленням міноритарного учасника права на захист його інтересів.
No responses yet for this question.
44. Наслідком недодержання процедури погодження значних правочинів і правочинів із заінтересованістю має бути право товариства і /або учасника на стягнення збитків з посадової особи, а також із заінтересованої особи, які є винними у порушенні процедури погодження зазначених правочинів (як це передбачене проектом №2011-1). Винні посадові особи і заінтересовані особи повинні відповідати солідарно, як пропонується законопроектом №2011-1.
No responses yet for this question.
45. Проект №2011-1 невиправдано не передбачає такого інструменту захисту порушеного права як визнання угоди недійсною. Цей інструмент має існувати на доповнення до будь-яких інших способів захисту порушеного права.
No responses yet for this question.
46. Проект №2011 невиправдано не передбачає такого інструменту захисту порушеного права як стягнення збитків із посадової особи, яка є винною у порушенні правил укладання значної угоди, угоди із заінтересованістю. Право на подібний позов має належати не лише товариству, але й учаснику, який заявляє позов в інтересах товариства (похідний позов).
No responses yet for this question.
47. Дроблення однієї значної угоди на декілька «незначних» не повинне виводити угоди з-під дії відповідних правил. Положення законопроекту №2011, які не передбачають положень щодо дроблення угод, слід визнати невиправданим позбавленням акціонерів прав захисту їх порушених прав.
No responses yet for this question.
В опитуванні брав участь (ПІБ, посада)
No responses yet for this question.
Waiting for responses
This content is neither created nor endorsed by Google. - Terms of Service - Privacy Policy
Does this form look suspicious? Report
