https://lh4.googleusercontent.com/nPTpmVKiZn8wf37eznfm5UfvUlYu-ceEqUb6F7GGzJMgDo9kf9X0fpv-O1VgErPHSw5SZDNdYOvMZ0Y-WDcWOkGCGlL3hmN0xmoHYISzCe4_gkgB1ah2S0mInsrhuM3g6tux8A43

Карта правових реформ для громадянського суспільства в Україні це аналітичний, візійний та полісі-документ, що містить бачення громадського сектору пріоритетів реформування й покращення правового середовища для організацій громадянського суспільства України на 20212025 роки.

Цю Карту правових реформ для громадянського суспільства в Україні розробили у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», який реалізується Консорціумом у складі Ініціативного центру сприяння активності та розвитку громадського почину ЄДНАННЯ (ІСАР Єднання), Українського незалежного центру політичних досліджень (УНЦПД) і Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (АМР США).

Метою проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України» є покращення середовища діяльності громадянського суспільства та зміцнення інституційної спроможності ОГС для підвищення самозарадності громадського сектору.

Про Консорціум

Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину ЄДНАННЯ (ІСАР Єднання)  українська громадська організація з 27-річною історією інвестицій в агентів змін. Місія  посилювати громадянське суспільство та поширювати культуру стратегічної філантропії в громадах для розбудови й утвердження демократії в Україні.

Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД)  неурядовий аналітичний центр, який розвиває демократичні процедури в полі публічної політики й утверджує ідеї незворотності демократичних перетворень. Дослідження та пропозиції експертів УНЦПД є основою для ухвалення державних рішень у сфері політичних прав і громадянських свобод українців.


Центр демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ)  аналітично-адвокаційний центр, що працює в громадському секторі України з 2005 року, спрямовуючи свої зусилля на розвиток незалежних медіа, підтримку громадських платформ і рухів, а також побудову правової держави в Україні. Місія  сприяти розвитку суспільства активних та відповідальних громадян.

https://lh5.googleusercontent.com/Y9FWWeaYYG38kj6p05k07kfYH53sQPCaVvSEchF7FItVUWJkkhgbamVZNI8Ike4mPNzPcUSRtBH7ypiyupbv9qHiLst4CA_ICLUN_uRPzkwVfATrPQMQIiedtTdJ9WoslXLG79Oz

Передмова

Розділ 1. Правовий статус, реєстрація, припинення ОГС

Розділ 2. Оподаткування ОГС та благодійної діяльності

Розділ 3. Державна фінансова підтримка ОГС

Розділ 4. Залучення ОГС до надання соціальних послуг та соціальне підприємництво

Розділ 5. Розвиток волонтерської діяльності

Розділ 6. Участь громадськості у формуванні та реалізації владних рішень

Розділ 7. Державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства

Розділ 8. Безпека активістів і ОГС

Перелік осіб, долучених до створення Карти правових реформ

Контакти


Передмова

Контекст 

Українське громадянське суспільство є однією з основних рушійних сил реформ в Україні. Результати соціологічних досліджень свідчать про визначальну роль організацій громадянського суспільства в процесах демократичних трансформацій України. Однак виконання ролі провайдера змін потребує належного, сприятливого правового середовища для діяльності. Наразі законодавство, що регулює діяльність організацій громадянського суспільства та активістів в Україні, містить ще багато обмежень і не дає нових правових інструментів стимулювання розвитку. Тому для забезпечення сталого розвитку громадянського суспільства потрібно виробити стратегію розвитку правового середовища на наступні п'ять років. Зробити це слід, сформувавши дорожню карту правових реформ, яка має стати основою для формування Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2025 роки.

Індекс сталості розвитку ОГС. USAID за 2018 рік визначив загальний рівень сталості ОГС в Україні на рівні 3.3 (стійкість еволюціонує). Показник «Правове середовище» зафіксовано на недостатньому рівні 3.6 (стійкість еволюціонує). Показник «Фінансова стійкість» ОГС узагалі перебуває на дуже низькому рівні 4.1 (стійкість еволюціонує). У звіті зазначено: «Загалом сталість розвитку ОГС в Україні трохи погіршилася у 2018 році через негативні зміни в таких вимірах, як правове середовище та адвокація. У березні 2017 року набрали чинності зміни до Закону України «Про запобігання корупції», які запровадили публічне електронне декларування майна для антикорупційних активістів. До того ж парламент намагався запровадити вимоги щодо додаткової фінансової звітності для ОГС, які отримують іноземне фінансування. Окрім того, протягом року було вчинено понад п’ятдесят фізичних нападів на активістів. Адвокація ОГС також погіршилася».

Міжнародна дослідницька коаліція під керівництвом Європейського центру некомерційного права дослідила стан законодавства для громадянського суспільства в країнах Східного партнерства за період 20172018 років. Звіт під назвою «Барометр ОГС. Оцінка середовища для громадянського суспільства країн Східного партнерства» стверджує, що в Україні є ще багато проблемних зон законодавства для ОГС. Наприклад: «Щодо державної підтримки, то в цій сфері є багато проблем, оскільки не існує конкурсного механізму відбору ОГС для отримання грантів та якісного механізму моніторингу й звітування. Отже, потрібно запровадити єдиний конкурентний механізм отримання коштів із державного й місцевих бюджетів і розробити механізм моніторингу проведення заходів та зроблених видатків».

Карта правових реформ для громадянського суспільства

Діяльність і розвиток громадянського суспільства регулюють сотні законів та підзаконних актів, більшість із яких потребує вдосконалення. Створення Карти правових реформ для громадянського суспільства допоможе систематизувати наявні проблеми й визначити чіткі заходи для їх розв’язання.

Карта правових реформ для громадянського суспільства в Україні (далі  Карта правових реформ)  це аналітичний, візійний та полісі-документ, що містить бачення громадського сектору пріоритетів реформування й покращення правового середовища для організацій громадянського суспільства України (далі — ОГС[1]) на 20212025 роки.

Карта правових реформ ― це порядок денний створення сприятливого правового й адміністративного середовища для розвитку громадянського суспільства в Україні.

До розроблення цього документа долучилися експерти й представники ОГС як національного, так і локального рівня, котрі аналізували основні проблеми правового середовища та визначали цілі й завдання реформ правового та інституційного законодавства, які доцільно провести в різних напрямах діяльності ОГС в Україні протягом визначеного періоду.

Цілі створення Карти правових реформ:

  1. Визначити основні проблеми законодавства для ОГС і практики його застосування.
  2. Визначити необхідні зміни до законодавства або зміни в практиці його виконання органами державної влади.
  3. Об’єднати громадський сектор для створення й адвокатування позитивних змін у законодавстві для ОГС.

 

Карта правових реформ ― документ, створений ОГС і для ОГС.

Для створення сприятливого правового середовища потрібна скоординована робота уряду, парламенту й органів місцевого самоврядування. Карта реформ, створена ОГС, має бути перетворена спільними зусиллями громадських й урядових експертів на Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2025 роки. Виконання цієї стратегії має об’єднати зусилля коаліції ОГС й органів влади під час підготовки законопроєктів, ухвалення та імплементації рішень.

Карта правових реформ повинна стати дороговказом для міжнародної донорської підтримки, розуміння потреб і цілей ОГС.

Ідея Карти правових реформ виникла влітку 2019 року під час роботи над проєктом «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства в Україні». Плануючи п’ятирічну діяльність, ми усвідомили, що в Україні немає документа, який відбивав би погляди сектору на ті зміни, котрі потрібні для забезпечення сталого розвитку громадянського суспільства. Щоб розробити Карту й зробити це в інклюзивний спосіб, ми запланували залучити максимальну кількість різнопрофільних ОГС. До того ж у кожному з восьми тематичних розділів Карти правових реформ було запропоновано зазначити проблеми, які потребують розв’язання, способи розв’язання цих проблем, а також органи влади, відповідальні за ухвалення рішень.

Після презентації ідеї розроблення Карти правових реформ у січні 2020 року ми сформували вісім тематичних робочих груп. Для нас було дуже важливо, щоб документ став спільним напрацюванням ОГС і громадські організації відчували, що саме їхні ідеї відбито в тексті. Консультації з іншими гравцями, зокрема з представниками органів влади,  це важливий тест на реалістичність, та все-таки документ презентує погляд громадянського суспільства. Щоб розробити проєкт Карти, ми провели 26 засідань робочих груп, які зібрали 553 учасників із більшості областей України. Карантинні обмеження через коронавірус також внесли свої корективи, та команда проєкту швидко перенесла засідання в онлайн-формат. І це навіть покращило можливість долучати учасників із регіонів. У липні 2020 року проєкт Карти було виставлено на громадські обговорення у всіх областях України та Криму. Карту презентували на 6 регіональних обговореннях, залучивши 175 учасників. У серпні та вересні командою консорціуму були проведені додаткові консультації з органами державної влади та місцевого самоврядування для більш повного охоплення та розуміння майбутньої реалізації рішень, які пропонуються у документі. Також, за сприяння експертів, що брали участь у розробці, вагома частина пропозицій Карти була покладена у текст Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2021–2025 роки.

ВИСНОВКИ

На жаль, правове середовище для ОГС досі має значні перешкоди для розвитку громадянського суспільства в Україні. У Карті правових реформ визначено 91 проблему у сфері законодавства для ОГС і запропоновано 307 рішень для їх розв’язання.

Досі існують такі проблеми, як значний податковий тиск на благодійну й волонтерську діяльність; відсутність залучення ОГС до надання соціальних послуг за кошт державного та місцевих бюджетів; відсутність можливості онлайн-реєстрації для всіх ОГС; нерозвинутість процедур залучення громадян до ухвалення рішень на рівні місцевого самоврядування; недоступність державної фінансової підтримки на адміністративні витрати, інституційний розвиток та волонтерські проєкти; ускладнена й непрозора система реєстрації гуманітарної допомоги; заблокованість роботи Координаційної ради сприяння розвитку громадянського суспільства; тривають масові переслідування громадських активістів і гальмуються розслідування злочинів проти них.

Представники ОГС розробили цілу низку рекомендацій щодо реформування правового поля для розвитку громадянського суспільства, як-от:

•        запровадити право громадян спрямовувати на потреби ОГС 2% від податку на дохід;

•        ухвалити нову редакцію Закону України «Про органи самоорганізації населення»;

•        скасувати оподаткування витрат ОГС на діяльність волонтерів;

•         ухвалити Закон України «Про публічні консультації»;

•         запровадити податкові стимули для бізнесу, який надає благодійну допомогу;

•        звільнити від оподаткування ПДВ соціальні послуги;

•         запровадити Автоматизовану систему реєстрації гуманітарної допомоги;

•        скасувати вимогу до ОГС подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника;

•        запровадити електронний конкурс проєктів для розподілу всіх коштів, які надають із державного й місцевих бюджетів для підтримки ОГС;

•        надати право ОГС здійснювати адміністративні витрати та витрати на організаційний розвиток у межах державних грантів;

•        рекомендувати уряду й органам місцевого самоврядування закуповувати соціальні послуги в ОГС;

•        стимулювати ухвалення місцевих програм розвитку соціального підприємництва, соціального шкільного підприємництва;

•        зобов’язати муніципалітети ухвалити статути територіальних громад і детальні положення про різні інструменти місцевої демократії (громадські слухання, місцева ініціатива, громадська експертиза тощо);

•        відновити роботу Координаційної ради сприяння розвитку громадянського суспільства при уряді;

•        ухвалити Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на наступний період (20212025 роки);

•        створити консультативно-дорадчий орган із представників правоохоронних органів та громадянського сектору для збирання інформації щодо стану розслідування справ нападів на активістів.

 

Наступним важливим етапом у реалізації цих пропозицій має стати побудова Коаліції на підтримку позитивних змін для ОГС та максимальне залучення усіх бажаючих організацій до їх адвокації.

Побудова сприятливого правового середовища для громадянського суспільства залежить від щоденної і щирої співпраці з імплементації Карти правових реформ між ОГС та представниками органів державної влади й місцевого самоврядування.

Консорціум ІСАР Єднання, УНЦПД і ЦЕДЕМ, який реалізує проєкт «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства України», є надійним партнером для всіх, хто готовий працювати заради розвитку діалогу й громадянського суспільства в Україні.

Володимир Шейгус,

Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину ЄДНАННЯ

Максим Лациба,

Український незалежний центр політичних досліджень 

Олеся Холопік,           

                     

Центр демократії та

верховенства права

[1] Під ОГС у межах цього документа розуміються громадські об'єднання, благодійні об’єднання, органи самоорганізації населення.


Розділ 1. Правовий статус, реєстрація, припинення ОГС

СТАН СЬОГОДНІ

Основні законодавчі акти, що визначають правовий статус, порядок державної реєстрації та припинення діяльності ОГС: Конституція України, закони України «Про громадські об’єднання», «Про молодіжні та дитячі громадські організації», «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про органи самоорганізації населення» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Щодо правового статусу благодійних організацій, то в спеціальному Законі України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» передбачено достатній інструментарій для реалізації мети їхньої діяльності. Основним напрямом розвитку має стати практичне забезпечення застосування вже визначених законодавством інструментів благодійної діяльності.

Закони України «Про громадські об’єднання», «Про молодіжні та дитячі громадські організації» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначають порядок створення й діяльності громадських об’єднань, який загалом відповідає міжнародним практикам. Однак уже передбачені законодавством норми щодо подання документів для реєстрації ОГС в електронній формі й досі не виконуються. Окрім того, законодавчого врегулювання потребує питання діяльності осередків громадських об’єднань зі статусом юридичної особи, а положення законодавства, які визначають суб’єктів реєстрації та строки у сфері реєстрації для ОГС, потрібно уніфікувати з нормами, визначеними для інших юридичних осіб.

Ухвалений ще у 2001 році Закон України «Про органи самоорганізації населення», який майже не змінювався відтоді, можна вважати таким, що найбільше потребує змін. Так, потрібно законодавчо врегулювати саме визначення органу самоорганізації населення, надто ускладнену процедуру його створення, строки повноважень керівництва тощо. Крім того, нечітко окреслено питання неприбуткового статусу, розпорядження власними коштами й майном органу самоорганізації населення в разі припинення його діяльності тощо.

ПРОБЛЕМА 1. Унормування окремих питань щодо створення та діяльності громадських об’єднань

1. Потребує врегулювання питання набуття засновником громадського об'єднання членства в громадському об’єднанні. Законом України «Про громадські об’єднання» визначено, що засновники громадського об’єднання втрачають свої повноваження після державної реєстрації створення такого об’єднання. А отже, подальшу роль у діяльності об’єднання осіб, які виступили засновниками, законодавством не визначено. Водночас інформація про таких засновників залишається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР) без визначеної процедури внесення змін щодо виключення особи-засновника з ЄДР.

2. Законодавство для громадських об’єднань зі статусом юридичної особи не передбачає можливості здійснення діяльності на підставі модельного статуту.

3. Законом визначено можливість продовження строків розгляду документів, поданих для державної реєстрації громадського об’єднання, на термін до 15 робочих днів, але переліку підстав для такого продовження немає, а отже, відповідна норма залишає простір для зловживань суб’єктам реєстрації. Таке положення є дискримінаційним, оскільки застосовується лише до політичних партій та громадських об’єднань. Крім того, строк розгляду документів для громадських об’єднань становить 3 робочі дні, тимчасом як для благодійних організацій розгляд документів відбувається протягом 24 годин після їх надходження.

4. Потребує розширення коло суб’єктів державної реєстрації громадських об’єднань. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для громадських об’єднань суб’єктами державної реєстрації є територіальні органи Міністерства юстиції України (відділи державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань у 24 областях України та м. Києві), що значно обмежує доступ громадян до послуги з реєстрації громадських об’єднань.

5. Стаття 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» не передбачає сплати адміністративного збору за реєстрацію змін до інформації про здійснення зв’язку з юридичною особою, але для громадських об’єднань таку плату передбачено. Крім того, сплата адміністративного збору за внесення змін до відомостей про громадське об’єднання чи благодійну організацію в ЄДР є досить фінансово обтяжливою. Наприклад, неприбуткові об’єднання досить часто змінюють відомості про керівні органи й щоразу сплачують адміністративний збір, який у 2020 році становить 210 грн.

6. Стаття 19 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачає порядок підтвердження всеукраїнського статусу для громадського об’єднання, яке має відокремлені підрозділи в більшості адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України. Однак така бюрократична формальність позбавлена сенсу, адже інформація про відокремлені підрозділи громадського об’єднання, їхню кількість та територіальну належність є доступною для перегляду й ознайомлення в ЄДР.

7. Частина сьома статті 10 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачає можливість зазначення у власній назві громадського об’єднання інформації про статус громадського об’єднання, зокрема слова «всеукраїнське» та похідних від нього. Однак всеукраїнський характер діяльності громадського об’єднання може реалізуватися не лише через створення відокремлених підрозділів, а й через діяльність окремих осіб, які є членами об’єднання та реалізують виконання статутних мети й напрямів діяльності об’єднання на тій чи тій території. Адже відповідно до статті 3 Закону України «Про громадські об’єднання» громадські об’єднання є вільними у виборі території діяльності й можуть поширювати її на всю територію України. Тому передбачена законом можливість зазначення в назві слова «всеукраїнське» лише через набуття такого статусу відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про громадські об’єднання» не є виправданою.

8. Відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка, однак вони відрізняються лише суб’єктним складом засновників і членів: засновниками та членами громадської організації можуть стати лише фізичні особи, засновниками громадської спілки є юридичні особи приватного права, а членами спілки можуть бути і юридичні, і фізичні особи. Проте інших відмінностей у правах та обов’язках цих видів громадських об’єднань немає. Тому виокремлення їх як самостійних організаційно-правових форм не є виправданим.

10. Стаття 18 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачає необхідність реєстрації символіки громадського об’єднання. Утім відкритого, з актуальними даними реєстру символіки громадських об’єднань немає, а отже, немає змоги порівняти символіку для реєстрації з уже зареєстрованими зразками. Тому бюрократична процедура реєстрації символіки не має практичного значення. Крім того, у частині п’ятій статті 18 цього закону сказано, що зображення символіки громадського об’єднання має містити повне або скорочене найменування громадського об’єднання. Однак визначальною для юридичної особи є її власна назва, й обмеження у використанні конструкції з повним чи скороченим найменуванням для ідентифікації через символіку не є доцільним.

11. Згідно з абзацом п’ятим частини п’ятої статті 6 та абзацами третім і четвертим частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для цілей державної реєстрації документом, що засвідчує повноваження представника, є документ, який підтверджує повноваження законного представника особи, або нотаріально посвідчена довіреність. Однак у практиці роботи суб’єктів державної реєстрації трапляються випадки трактування вищезазначених норм законодавства як вимоги обов’язкового нотаріального посвідчення документа, яким представник уповноважується на подання документів для державної реєстрації.

12. Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про громадські об’єднання» власна назва громадського об'єднання не повинна бути тотожною власним назвам інших зареєстрованих громадських об'єднань. Така дефініція унеможливлює успішне позивання та захист власної назви громадського об'єднання. Суди під «тотожною» назвою буквально розуміють її точний збіг, водночасу відмінність лише в розділовому знакові чи символі в назві вже унеможливлює успішне розв’язання справ щодо захисту назви громадської організації, адже такі назви не будуть «тотожними» в розумінні частини четвертої статті 10 Закону України «Про громадські об’єднання».

РІШЕННЯ

  1. Внести зміни до Закону України «Про громадські об’єднання» (далі — Закон):
  • додати до статті 7 Закону положення про автоматичне набуття засновниками громадського об’єднання статусу членів такого об’єднання та можливість внесення змін до відомостей про таких засновників у ЄДР;
  • додати положення про можливість ухвалення засновниками / найвищим керівним органом громадського об’єднання рішення про діяльність на підставі модельного статуту;
  • внести зміни до статті 19 Закону, прибравши положення про підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання та критеріїв щодо наявності відокремлених підрозділів для підтвердження всеукраїнського статусу громадського об’єднання;
  • внести зміни до частини 7 статті 10 Закону, якими дати змогу використовувати у власній назві слова «всеукраїнське» та похідних від нього без прив'язки до статусу об’єднання;
  • внести зміни до статті 1 та інших статей Закону, передбачивши створення громадського об’єднання лише в організаційно-правовій формі громадської організації з можливістю заснування такої організації і фізичними особами, і юридичними особами приватного права та можливістю набуття членства в такій організації і для фізичних, і для юридичних осіб;
  • внести зміни до статті 18 Закону, виключивши положення про необхідність державної реєстрації символіки громадських об’єднань та обов’язкове використання повного чи скороченого найменування громадського об’єднання на зображенні символіки;
  • внести зміни до статті 10 Закону, визначивши, що власна назва громадського об'єднання не повинна бути тотожною власним назвам інших зареєстрованих громадських об'єднань, а також не має вводити в оману щодо фактичної діяльності юридичної особи через використання назви, подібної до назви інших громадських об’єднань.
  1. Доручити Кабінету Міністрів України затвердити модельний статут громадської організації.
  2. Внести зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якими:
  • поширити загальний порядок державної реєстрації юридичних осіб на громадські об'єднання (організації) зі статусом юридичної особи, їхні місцеві осередки та громадські об'єднання без статусу юридичної особи, зважаючи на чинні особливості, установлені законом (щодо нотаріального засвідчення документів і справжності підписів, адміністративного збору тощо) для громадських об'єднань;
  • у статті 36 передбачити звільнення від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію змін до відомостей про громадське об’єднання чи благодійну організацію (зокрема й змін до інформації про здійснення зв’язку з юридичною особою), окрім тих, що пов’язані з внесенням змін до установчих документів громадського об’єднання чи благодійної організації).
  1. Підготувати роз’яснення Міністерства юстиції України про застосування абзацу п’ятого частини п’ятої статті 6 та абзаців третього й четвертого частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», які стосуються нотаріального засвідчення документа, що засвідчує повноваження представника громадського об’єднання чи благодійної організації на здійснення реєстраційних дій.

ІНСТРУМЕНТИ

  1. Зміни до Закону України «Про громадські об’єднання».

  2. Зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

  3. Постанова Кабінету Міністрів України «Про модельний статут громадської організації».

  4. Лист Міністерства юстиції України щодо формування єдиної практики застосування положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

ВІДПОВІДАЛЬНІ 

Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України.

ПРОБЛЕМА 2. Урегулювання питання діяльності та припинення осередків громадських об’єднань зі статусом юридичної особи

1. Потребує змін урегулювання статусу осередків громадських об’єднань зі статусом юридичної особи, які відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» вважають відокремленими підрозділами юридичної особи. У статті 95 Цивільного кодексу України передбачено можливість створення відокремлених підрозділів юридичної особи лише без статусу юридичної особи, у формі філії чи представництва. Тож діяльність осередків громадських об’єднань зі статусом юридичної особи суперечить відповідній нормі Цивільного кодексу України.

2. Строк для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, закріплений Цивільним кодексом України, становить усього 3 робочі дні після ухвалення такого рішення. Реалізація цього положення щодо осередків, котрі територіально віддалені від материнської організації, керівний орган якої ухвалює рішення про його припинення, може стати проблемою. Наприклад, якщо фізично передати документи для реєстрації до іншого регіону складно, у результаті потрібно проводити повторні засідання для ухвалення рішень.

РІШЕННЯ 

  1. Внести зміни до Закону України «Про громадські об’єднання», забезпечивши право осередків юридичних осіб перетворитися на повноцінні, самостійні громадські об’єднання з визначенням часу, протягом якого всеукраїнські громадські об’єднання мають право ухвалити рішення про припинення свого осередку.

  2. Внести зміни до Закону України «Про громадські об’єднання», визначивши процедуру вилучення назви «всеукраїнський» з найменування осередку й передбачивши право материнської організації надати осередкові дозвіл не вилучати посилання на її назву.

  3. Внести зміни до статті 105 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України «Про громадські об’єднання», уніфікувавши строки, передбачені для реєстрації рішення про припинення юридичної особи (зокрема й громадського об’єднання), зі строками, відведеними для реєстрації інших змін до відомостей про громадське об’єднання в ЄДР,  до 60 робочих днів.

ІНСТРУМЕНТИ 

  1. Зміни до Закону України «Про громадські об’єднання».

  2. Зміни до Цивільного кодексу України.

ВІДПОВІДАЛЬНІ 

Міністерство юстиції України, ОГС.

ПРОБЛЕМА 3. Відсутність більшості електронних послуг у сфері державної реєстрації ОГС

1. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи» визначають порядок подання документів для державної реєстрації юридичних осіб та громадських формувань без статусу юридичної особи в електронній формі через портал електронних сервісів. Наразі запроваджено лише послугу з подання в електронній формі документів для реєстрації створення громадського об’єднання зі статусом юридичної особи.

2. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачає можливість подання з пакетом документів для державної реєстрації інформації на включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Але наразі ця норма законодавства не працює на практиці, механізм передавання такої інформації від реєстратора до органів контролю не налагоджено, а отже, визначені законом права заявників обмежуються.

3. Електронна послуга з державної реєстрації створення громадського об’єднання, доступна на сайті https://online.minjust.gov.ua, потребує значного доопрацювання. Зокрема, функціонал послуги не дає змоги зберегти чернетку заяви про державну реєстрацію.

РІШЕННЯ 

  1. Зобов’язати технічного адміністратора ЄДР та технічного адміністратора порталу «Дія» забезпечити доступ до послуг із подання в електронній формі документів для здійснення реєстраційних дій щодо громадських об’єднань, благодійних організацій та органів самоорганізації населення (для державної реєстрації створення благодійної організації, створення громадського об’єднання без статусу юридичної особи, реєстрації створення органів самоорганізації населення, змін до відомостей, що містяться в ЄДР, тощо).
  2. Зобов’язати Міністерство юстиції України, його уповноважений департамент, забезпечити можливість подавати з пакетом документів для державної реєстрації заяву про включення (зміни, виключення) до Реєстру неприбуткових установ та організацій (відомостей про включення до Реєстру на підставі заяви щодо державної реєстрації юридичної особи — громадського формування) й визначити (оновити за потреби) порядок передавання такої заяви (відомостей) від реєстратора до податкових органів; доручити Міністерству юстиції України, його уповноваженому департаментові, узгодити з Державною податковою службою України й забезпечити можливість включення відомостей про виключення, внесення змін до Реєстру неприбуткових установ та організацій засобами заяви щодо державної реєстрації юридичної особи — громадського формування.
  3. Зобов’язати Міністерство юстиції України запустити в промислову експлуатацію оновлене програмне забезпечення ЄДР для реалізації можливості передавання заяви про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій від державного реєстратора до податкових органів.

ІНСТРУМЕНТИ 

  1. Доручення Кабінету Міністрів України, Міністерству юстиції України та Міністерству цифрової трансформації України забезпечити виконання Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо можливості подання в електронній формі:
  • документів для вчинення реєстраційних дій громадськими об'єднаннями та благодійними організаціями;
  • подання з документами для державної реєстрації заяви про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій і передавання такої заяви до податкових органів, зокрема в електронній формі.
  1. Доручення Міністерства юстиції України ДП «Національні інформаційні системи» доопрацювати програмне забезпечення електронної послуги з державної реєстрації громадського об’єднання на порталі https://online.minjust.gov.ua або забезпечити створення та функціювання іншого порталу.

ВІДПОВІДАЛЬНІ 

Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції України.

ПРОБЛЕМА 4. Правове регулювання створення та припинення діяльності органів самоорганізації населення

1. Потребує уніфікації визначення терміна «орган самоорганізації населення» (далі — ОСН). Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про органи самоорганізації населення» подають його дещо по-різному, тому задля уникнення різночитань варто залишити лише одне трактування. Оскільки Закон України «Про органи самоорганізації населення» є спеціальним законом, що визначає правовий статус, порядок організації і діяльності ОСН та дає більш релевантне визначення «органу самоорганізації населення», варто залишити визначення, запропоноване саме цим законом. Також це визначення має узгоджуватися з можливими змінами термінології в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

2. Процедура створення ОСН обтяжена надмірною кількістю етапів. Закон України «Про органи самоорганізації населення» передбачає проведення щонайменше двох зборів (конференції) жителів за місцем проживання: перших — для ініціювання створення ОСН, других — для затвердження положення про ОСН та обрання його персонального складу, ухвалення інших обов’язкових рішень. Тож процес створення ОСН може розтягуватися в часі до одного року.

3. Повноваження районних у містах рад щодо ОСН чітко не визначено. Згідно із частиною шостою статті 140 Конституції України дозволяти створювати ОСН можуть сільські, селищні та міські ради. Тобто саме такий перелік органів місцевого самоврядування наділено повноваженнями щодо ОСН. Натомість статті 89 Закону України «Про органи самоорганізації населення» доповнюють цей перелік ще й районними в місті радами, а отже, суперечать Конституції України. Тож районна в місті рада може здійснювати будь-які повноваження щодо ОСН, зокрема щодо надання дозволу на їх створення, тільки в разі наділення її відповідними повноваженнями міською радою. Інакше її дії суперечитимуть частині шостій статті 140 Конституції України. Однак жодних норм, які прямо визначали б такий порядок, законодавство не містить.

4. Немає законодавчої визначеності суб’єкта створення й ухвалення рішень щодо ОСН. Установлений Законом України «Про органи самоорганізації населення» порядок створення та діяльності ОСН передбачає, що суб’єктом ухвалення всіх рішень щодо цих органів є збори (конференція) жителів за місцем проживання. Водночас законодавство не містить визначень «збори жителів за місцем проживання» й «конференція жителів за місцем проживання», а також порядку та процедури їх проведення.

5. Потребують коригувань законодавчі положення про територіальні рівні діяльності ОСН. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про органи самоорганізації населення» ОСН створюються за територіальною ознакою. До того ж передбачено можливість створення ОСН на таких територіальних рівнях: сільського, селищного комітету, вуличного, квартального комітету, комітету мікрорайону, будинкового комітету, комітету району в місті. Водночас неможливе створення ОСН у межах декількох сіл (селищ) або цілого міста, що є дуже актуальним з огляду на реформу місцевого самоврядування та територіальної організації влади, завдяки якій дедалі більше територіальних громад охоплюють декілька населених пунктів. Неможливе також створення вуличних і квартальних комітетів на території з багатоповерховими будинками, оскільки такі ОСН передбачено лише для місць індивідуальної забудови. Це унеможливлює і створення таких комітетів у місцях змішаної забудови. Не передбачено можливості створення ОСН на рівні житлових комплексів, які сьогодні є поширеною формою співжиття громадян, однак територіально цей рівень дещо нижчий за мікрорайон.

6. Законодавство не містить застережень щодо створення на одній території двох і більше ОСН одного територіального рівня. На практиці іноді виникають проблеми, пов’язані з можливістю та доцільністю створення ОСН із територіальними межами, які цілком або частково збігаються з територіальними межами інших ОСН. Законодавство не заперечує можливості накладання території діяльності двох чи більше ОСН. З одного боку, створення кількох ОСН різного територіального рівня (наприклад на рівні будинків та мікрорайону) виправдане й за умови належної координації їхньої діяльності може бути навіть корисним. З іншого боку, накладання території діяльності кількох ОСН одного територіального рівня, наприклад, коли та сама вулиця охоплена територією діяльності двох квартальних комітетів або ж окремі будинки — декількох вуличних комітетів, нелогічне й може спричинити конфлікти.

7. Існує плутанина щодо строку, на який створюють ОСН, і строків повноважень його персонального складу. Стаття 11 Закону України «Про органи самоорганізації населення» передбачає, що ОСН обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про ОСН. Через таке формулювання органи місцевого самоврядування часто вимагають від ОСН повторного проходження процесу створення що п’ять років. Проте слово «обирається», яке використав законодавець, прямо вказує на те, що йдеться про строк, на який обирається персональний склад ОСН, а не строк, на який створюється сам ОСН. ОСН має створюватися на необмежений термін, якщо інше не було визначено місцевою радою під час надання згоди на його створення, з огляду на рішення зборів (конференції) жителів, які ініціювали його створення.

8. Законодавство не закріплює неприбуткового статусу ОСН. У Законі України «Про органи самоорганізації населення» неприбутковий статус ОСН чітко не визначено, хоча неприбутковість є важливою ознакою з погляду природи та функцій цих органів. Немає ОСН і в переліку неприбуткових організацій, визначеному пп. 133.4.6 пункту 133.6 статті 133 Податкового кодексу України, хоча вони й підпадають під категорію «інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту». Ознака неприбутковості організації закріплюється за окремими групами підприємств, установ та організацій із присвоєнням відповідного коду неприбутковості, визначеного постановою Кабінету Міністрів України №440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру», який також не визначено для ОСН.

9. Строки реєстрації ОСН надто довгі. Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про органи самоорганізації населення» вони становлять один місяць, тобто не менше ніж 30 календарних днів, що суттєво перевищує строки реєстрації інших ОГС (для громадських об’єднань — 3 дні, для благодійних організацій — 24 години).

10. Бракує чіткого розмежування поняття й порядку дострокового припинення повноважень персонального складу ОСН та припинення діяльності самого ОСН. Стаття 25 Закону України «Про органи самоорганізації населення» визначає випадки, у яких може бути припинено повноваження ОСН. Однак застосування в ній терміна «дострокове припинення повноважень органу самоорганізації населення» призводить до різного розуміння його змісту. Зокрема, чітко не зрозуміло, чи йдеться про дострокове припинення повноважень персонального складу ОСН та необхідність його переобрання зі збереженням існування самого органу, чи все-таки про припинення діяльності самого ОСН, тобто його ліквідацію.

11. Немає чіткого визначення порядку дій щодо власних коштів і майна ОСН у разі припинення його діяльності. Частина друга статті 26 Закону України «Про органи самоорганізації населення» визначає, що в разі припинення діяльності ОСН фінансові ресурси та майно повертаються відповідній сільській, селищній, міській, районній у місті раді, які дали згоду на створення цього ОСН. Оскільки йдеться саме про повернення (а не про передавання майна), то ця норма чітко вказує на її застосування щодо коштів і майна, наданих ОСН місцевою радою. Водночас законодавство не врегульовує питання розпорядження власним майном та власними коштами ОСН у випадку припинення його діяльності.

РІШЕННЯ

  1. Виключити із Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначення поняття «орган самоорганізації населення» й залишити його лише в спеціальному законі. Саме визначення ОСН узгодити з термінологією Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в разі її зміни.
  2. Внести зміни до Податкового кодексу України, додавши ОСН до переліку організацій, які може бути зараховано до неприбуткових (пп. 133.4.6 п. 133.6 статті 133).
  3. Внести зміни до постанови Кабінету Міністрів України №440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру», додавши окремий код неприбутковості для ОСН.
  4. Внести зміни до Закону України «Про органи самоорганізації населення», якими:
  • спростити порядок створення ОСН, передбачивши проведення лише одних зборів (лише однієї конференції) жителів за місцем проживання, на яких ухвалюватимуть усі потрібні рішення;
  • визначити терміни «збори жителів за місцем проживання» та «конференція жителів за місцем проживання», а також урегулювати порядок їх скликання й проведення;
  • запровадити застереження щодо неможливості накладання території діяльності ОСН однакового територіального рівня;
  • додати положення про створення ОСН на необмежений строк та положення про обрання персонального складу ОСН на визначений строк без прив’язки до строку повноважень місцевих рад;
  • зменшити строк розгляду документів, поданих для державної реєстрації ОСН як юридичної особи, до 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації;
  • чітко розмежувати дві процедури — дострокове припинення повноважень персонального складу ОСН та припинення діяльності самого ОСН;
  • узгодити з п. 133.4 статті 133 Податкового кодексу України порядок розпорядження власними коштами (майном) ОСН (які не передавали ОСН місцеві ради) у випадку ліквідації ОСН, а саме — визначити можливість передання таких коштів (майна) іншому неприбутковому ОСН або в дохід бюджету;
  • додати положення про здійснення діяльності ОСН на неприбуткових засадах.

ІНСТРУМЕНТИ

  1. Ухвалення нової редакції Закону України «Про органи самоорганізації населення».
  2. Зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
  3. Зміни до Податкового кодексу України.
  4. Зміни до постанови Кабінету Міністрів України №440 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру».

ВІДПОВІДАЛЬНІ

Міністерство розвитку громад та територій України, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, ОГС.

ПРОБЛЕМА 5. Ускладнена процедура припинення юридичної особи шляхом ліквідації

1. Ускладнена процедура припинення юридичної особи (зокрема й громадських об’єднань, благодійних організації та органів самоорганізації населення) через відсутність законодавчо закріпленого спрощеного порядку ліквідації для юридичних осіб, які не провадили активної фінансово-господарської діяльності або не провадять її довгий проміжок часу (наприклад три й більше років), а саме: не мають рахунків у банківських установах або руху коштів на таких рахунках, не мають найманих працівників у штаті тощо.

2. Немає чітких роз’яснень порядку дій щодо ліквідації юридичної особи: передання документів до архівних установ і формування архівних справ, отримання довідок про відсутність заборгованості перед бюджетом від податкових органів та органів пенсійного забезпечення.

3. Некоректний показ у ЄДР за кодом доступу результатів розгляду документів, поданих для повідомлення про припинення юридичної особи, не дає змоги ліквідатору зрозуміти подальші кроки роботи з податковими та іншими органами для припинення юридичної особи.

РІШЕННЯ 

  1. Рішенням Кабінету Міністрів України затвердити спрощений порядок припинення юридичних осіб, не пов'язаного з банкрутством. У порядку визначити уніфіковані критерії щодо неприбуткових організацій та інших юридичних осіб приватного права, які можуть скористатися спрощеним порядком ліквідації, і процедуру такого припинення, зокрема зняття з обліку в органах контролю й можливість формування архівних справ в електронному вигляді.
  2. Доручити Міністерству юстиції України, Державній податковій службі України та Державній архівній службі України розробити спільні методичні роз’яснення для ОГС, які розпочинають процедуру припинення, про порядок дій для ліквідації юридичної особи.
  3. Доручити Державній архівній службі України розробити перелік послуг для представників юридичних осіб, що звертаються до її підрозділів у процесі свого припинення, задля забезпечення місцевими управліннями / архівами Державної архівної служби України впорядкування документів, формування справ для передання на зберігання до місцевих архівів.
  4. Забезпечити роботу нового програмного забезпечення ЄДР для своєчасної та коректної взаємодії між державними органами в процесі припинення юридичної особи.

ІНСТРУМЕНТИ 

  1. Розроблення та ухвалення постанови Кабінету Міністрів України про затвердження спрощеного порядку припинення юридичної особи шляхом ліквідації за рішенням юридичної особи.

  2. Внесення змін до Цивільного кодексу України.
  3. Розроблення методичних рекомендацій щодо порядку дій для ліквідації юридичної особи.
  4. Запуск у промислову експлуатацію оновленого програмного забезпечення ЄДР.

ВІДПОВІДАЛЬНІ

Міністерство юстиції України, Державна податкова служба України, Державна архівна служба України, ОГС.

ПРОБЛЕМА 6. Подання інформації про кінцевого бенефіціарного власника неприбутковими ОГС

1. Стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» установлює перелік суб'єктів господарювання, щодо яких до ЄДР не вносять відомостей про кінцевих бенефіціарних власників. До цього переліку входять різні види громадських формувань (творчі спілки, професійні спілки, організації роботодавців, їхні об’єднання тощо) та інші неприбуткові організації (об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, релігійні організації, державні органи тощо). Однак у ньому немає неприбуткових громадських об’єднань та благодійних організацій, хоча спрямування й природа їхньої діяльності порівнювані з вищезазначеними суб’єктами.

2. Положеннями частини сьомої статті 7 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачено припинення повноважень засновника об’єднання після закінчення процедури державної реєстрації його створення. Водночас Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» зобов’язує розкривати інформацію, зокрема й про кінцевого бенефіціарного власника засновника юридичної особи, якщо засновник — юридична особа. Практична реалізація вимог законодавства для громадських спілок, засновниками яких є юридичні особи, майже неможлива, оскільки спеціальний закон говорить про припинення повноважень засновника, а закон про реєстрацію зобов’язує надати відомості про особу, зв’язок із якою часто є безповоротно втраченим.

3. Закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і «Про громадські об’єднання» зобов’язують зберігати й подавати для державної реєстрації інформацію про кінцевих бенефіціарних власн