Published using Google Docs
2_БАРОККО.doc
Updated automatically every 5 minutes

БАРОКО

Бароко (італ. barocco - дивний, химерний; португ. perola barocca - перлина неправильної форми; фр. baroquer - розчиняти, пом’якшувати контур) - напрям у літературі та мистецтві XVIІ–XVIIІст. (1600р. – поч. XVIIІст.), що зародився й зазнав найвищого розквіту в Іспанії, поширився в Європі (це перший загальноєвропейський художній стиль), а також в Америці.

Література бароко позначена тяжінням до різких контрастів, пишної, навіть надмірної

метафоричності, алегоризму, прагненням уразити читача пишним барвистим стилем, риторичним оздобленням творів.

Найвидатніші представники:

Живопис: Караваджо, Аннибале Карраччи, Дієго Веласкес,

Рембрандт, Рени, Рубенс, Франсіско Сурбаран,

Жорж де Латур, Бартоломео Мурільйо

Архітектура, скульптура: Карло Мадерна, Франческо

Борроміні, Лоренцо Бернини, Пьетро да Кортона

Література: П. Кальдерон, Ф. де Кеведо, Л. Гонгора (Іспанія);

Дж. Маріно (Італія); Дж. Донн (Велика Британія);

Т. А. Д’Обіньє (Франція); А. Гріфіус, М. Опіц (Німеччина);

Я. Кохановський, Я. А. Морштин (Польща); Л. Баранович, І. Величковський, І. Галятовський,

Ф. Прокопович, Г. Сковорода, М. Довгалевський (Україна).

Музика: Йоганн Бах, Гайдн, Гендель, Вівальді

Середні віки

Відродження

Бароко

  1. Бог — центр Всесвіту.

1. Людина — центр Всесвіту.

1 Людина у склад них стосунках з Бо гом.

  1. Поширення хри стиянства.

2. Відродження ан тичної культури.

2. Поєднання хри стиянства і антич них традицій.

  1. Культ Бога.

3. Культ сильної людини.

3. Віра в духовні можливості люди ни, яка змогла піднестися до Бога.

  1. Світ — непізна ний і жахливий; справжнє життя не на землі, а на небі.

4. Єдність, гар монійність світу.

4. Намагання про никнути в таємниці земного світу; світ втрачає цілісність і гармонійність.

  1. Опора на віру.

5. Опора на розум.

5. Спроба прими рити віру й розум.

  1. Релігійний ха рактер культури.

6. Світський харак тер культури.

6. Поєднання релі гійних і світських мотивів.

  1. Ускладнення го тики.

7. Простота, гар монійність стилю.

7. Різноманітність, синтез форм.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІТЕРАТУРИ БАРОКО

  1. Стильовою домінантою бароко є метафоричність, доведена до своєрідної «універсалізації». ілюзорність та скороминущість людського життя. Образи: «світ — це сон», «світ — це театр»,  «світ — лабіринт», «світ — ярмарок», «світ  — книга» та ін.
  2. Пишна декоративність і навіть надлишковість, славнозвісні «перебільшення» і «надмірності».
  3. Відчуття неспокою, динаміка дій і почуттів, невизнання спокійного споглядання, розміреної оповіді. В барокових творах змальовано «світ, що не знає спокою», там усе рухоме, плинне, динамічне.
  4. Усвідомлення влади часу, швидкоплинності й мінливості життя і долі людини, усього людства. Звідси улюблені теми: примхлива гра випадку, різка зміна долі персонажів - «із грязі та в князі» чи навпаки, численні образи-антитези: щойно розквітла й миттєво зів’яла троянда, палац і в’язниця, колиска й труна, король і в’язень - «поетика контрастів». Антитеза та контраст у барокових творах є не лише художнім засобом, а й принципом їхньої будови.
  5.  Поети бароко відгукувалися на злобу дня, їх цікавила й соціальна проблематика.
  6.  Для митців бароко характерним було примирення суперечностей: земного і небесного, духовного і світського, античності і християнства. Бароко намагалося поєднати почуттєвість і аскетизм, абстрагованість ідеї з конкретністю і навіть натуралістичністю зображення, фантастичність, містику і правдоподібність.