Лист-звернення
Любі друзі! І ті, хто вже навчається, тобто»гризе граніт науки», як сказала б наша літературна героїня, і ті, хто, ще у «ясельній» групі!
Шановні дорослі, у котрих суцільна «запарка»! Ви, сидячи біля своїх комп’ютерів, вже заморилися спостерігати за новоприбульцями, трансформерами, поліцейськими та іншим безглуздям? Тоді відкрийте цікаву книжечку – і пориньте у світ дитячої фантазії, доброти й оригінальності. Маю на увазі оповідання Івана Андрусяка «Стефа і її Чакалка». Впевнена, що ви так само, як і я, отримаєте безліч найпозитивніших емоцій!
Ох, яким цікавим було моє знайомство з сім’єю головної героїні, де всі дуже люблять Стефу, але як це часто буває в житті, у родичів не вистачає часу для такої малечі! Та наша героїня не з тих, хто буде смирненько чекати, бо ж вона дуже цікава, як же тут без спілкування? Тому, мабуть, і вигадала собі Чакалку, та ще й дорослі допомогли. Але наш автор на цьому не зупиняється. На мій погляд, Іван Андрусяк майстерно допомагає читачеві потрапити у справжній ліс, до незвичайної школи. І саме тут після багатьох пригод і Стефа багато чого зрозуміла, і її казкова вчителька Чакалка. Всі герої жваві, цікаві, їх характери ніби списані з багатьох моїх друзів, та й проблеми як дітей, так і дорослих дуже нагадують реальні. Це стосунки між батьками і дітьми, манера спілкування однолітків між собою. Тобто, через легку, гумористичну розповідь автора прослідковуються досить серйозні речі.
Але все закінчуються добре, адже перед нами-казка, сон Стефи. Та якщо навіть і так, то хотілося, щоб його доброта, дитяча безпосередність частіше переносилася у реальне життя.
Отже, не гайте часу, а сміливо відкривайте першу сторінку – і вперед за пригодами!
З добрими побажаннями
23. 10. 2009 р. любим друзям та авторові –
Андрусяку Івану,
учениця 5 – А класу
Несторенко Руслана