ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ І половини ХХ століття
Кожна епоха, набуваючи нових ідей, дивиться на світ по-новому.
Г.Гейне
Історія | НТП (науково-технічний прогрес) | Відкриття в науках |
Перша світова війна, революції, громадянські війни, тоталітарні режими, Друга світова війна | Винайдення телефону, радіо, кінематографу, широке використання електроенергії | Створення клітинної та еволюційної теорій
|
Філософські концепції
Артур Шопенгауер | Вважав глибинною сутністю всього живого ірраціональної егоїстичної «світової волі». Обґрунтувавши вимоги життєвих страждань, філософ попереджав про відсутність будь-якої можливості порятунку, окрім утрати волі до життя. «Воля» становить абсолютний початок будь-якого буття, вона породжує явища або уявлення. Як річ в собі, воля завжди абсолютно вільна. Людина - раб свого характеру. Людське життя неодмінно протікає між бажанням і задоволенням, які несуть страждання. Страждання притаманне життю, а щастя – це позбавлення страждання. Ця песимістична концепція вплинула на розвиток декадентського мистецтва, яке, у свою чергу, стало підґрунтям одного з напрямів модернізму - символізму. «Для щастя людського життя найістотнішим є те, що людина має в самій собі». |
Фрідріх Ніцше, німецький філософ | Засновник теорії «філософії життя», відповідно до якої людина сама стає змістом і мірилом цінності всіх речей, оскільки сама є творцем і має можливість повірити у власну цінність». Застерігав від безглуздих пошуків Божої допомоги, бо «померли добрі боги», людина залишилася наодинці зі своєю могутністю та своїми слабкостями. "Уся наша європейська культура... прямує до катастрофи". Занепад життя філософ бачить у послабленні віри, песимізмі, забутті моральних цінностей. Але філософ намагається подолати декадентську безнадію і створити нове, оптимістичне вчення, у центрі якого - людина, "що більша за Бога, бо може сама перетворювати світ навколо себе". Оспівував культ "надлюдини", якій повинні підкоритися земля, природа, суспільство. Філософські висновки Ніцше багато в чому позначилися на творчості експресіоністів та футуристів, вплинули на формування світогляду і творчої манери Ф. Кафки, Дж. Джойса, Т. Манна, інш. |
Анрі Берґсон, французький філософ | Розробив наукову концепцію, згідно з якою розум, що керується меркантильністю, може дати людям лише знання нижчого ґатунку. Оскільки життя є ірраціональним, забезпечити вищі знання про нього може тільки інтуїція, раптове прозріння. Думки мислителя вплинули на остаточне формування експресіонізму. Берґсон створив концепцію «життєвого прориву», став засновником інтуїтивізму, критиком інтелектуального й аналітичного пізнання. Інтуїтивізм (лат. уява, споглядання) - напрям, що абсолютизує інтуїцію як момент безпосереднього осягнення світу завдяки творчій фантазії, яка сприяє його естетичному сприйняттю й оцінці. Найвищим знанням проголосив індивідуальне переживання, інтуїцію, а мистецтво - формою такого пізнання світу (необхідність пошуку нових естетичних форм). Вплив на модерністську поезію (О. Блок, В. Незвал, Г. Аполлінер, Р.-М. Рільке) |
Зиґмунд Фрейд | Засновник теорії психоаналізу. Звернув увагу на існування підсвідомих механізмів у психіці людини (так званих «комплексів»). Філософ розглядав психіку людини як поєднання трьох елементів: природне «я» - носій плотських бажань - підсвідомість; раціоналістичне «я» - свідомість; моральне «я» - позасвідомість. Між усіма елементами особистості відбувається боротьба, жертвою якої є людина. Мистецтво розглядає як засіб психічного лікування кожної окремої особистості і суспільства взагалі. Усвідомлення власних емоційних конфліктів – шлях до «одужання душі й світу». Ця філософська й водночас психологічна концепція позначилася на розвитку сюрреалізму (Г. Аполлінер, П.Елюар, Л.Арагон, Ф.Гарсіа Лорка). |
Освальд Шпенґлер | розробив концепцію культури як низки незалежних одна від одної, локальних, замкнених у собі культур, а також теорію протистояння «культури» і «цивілізації». |
Серен К'єркегор, датський філософ | розвинув проблему сенсу людського життя у світі, що втратив стабільність; обстоював радикальну самотність людини, її свободу перед «загальним» - світом культури, визначаючи як основні параметри буття можливість вибору, страх і відчай |
Карл Маркс, німецький філософ | теоретик і діяч комуністичного руху; засновник марксизму - філософської, економічної, соціально-політичної теорії, яка була покладена в основу комуністичної ідеології, склала підмурівок соціалістичного реалізму. |
Хосе Ортеґа-і-Ґассет | провідник іспанського руху відродження; досліджував феномени «епохи мас», розриву новаторського мистецтва з культурною традицією на початку XX ст. |
Карл Ґюстав Юнг | австрійський філософ і психоаналітик спробував пояснити питання історії через призму позасвідомої діяльності людської душі; обґрунтував наявність двох типів людської особистості - екстравертивного й інтровертивного «самопізнання» як життєвої мети людини в оволодінні всім спектром власних можливостей, увів термін «індивідуація» для позначення погодженості психологічних структур душі. Бажання науковця зазирнути за межі набутого поколіннями досвіду, що зберігається в спогадах конкретного індивіда, сприяло перетворенню психоаналізу на філософію культури. |
ЛІТЕРАТУРНІ ТЕЧІЇ І половини ХХ століття
Творчість – це своєрідна відповідь людини на самотність.
Ролан Барт
Реалізм – ідейно-художній напрям в літературі і мистецтві, що полягає у всебічному відображенні взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу особистості. Властиві риси: об’єктивність, достовірність, конкретно-історичний підхід до явищ дійсності, віра в гуманістичні ідеали. Соціалістичний реалізм. Неореалізм.
МОДЕРНІЗМ – загальна назва нових літературно-мистецьких течій нереалістичного спрямування, що виникли як заперечення традиційних форм та естетики минулого (70-і рр. ХІХ ст. – до 50-60 рр. ХХст.).
Загальні риси модернізму:
особлива увага до внутрішнього світу особистості; орієнтація на вічні закони буття і мистецтва; надання переваги творчій інтуїції; розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникнути у найінтимніші глибини існування особистості й одухотворити світ; схильність до містицизму, підсвідомого; пошук нових формальних засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо); прагнення відкрити вічні ідеї, що можуть перетворити світ за законами краси й мистецтва; створення нової художньої реальності, рівнозначної довколишній дійсності, та експерименти (літературна гра) з цією новою реальністю. Загалом модернізм ґрунтується на "філософії життя".
Ранній модернізм – імпресіонізм, символізм, неоромантизм.
Зрілий модернізм – експресіонізм, сюрреалізм, футуризм, кубізм, акмеїзм, імажинізм, дадаїзм, екзистенціалізм. «Не конкретність, а абстрактне уявлення про неї; не дійсність, а дух».
АВАНГАРДИЗМ – (фр. «передовий загін») – відгалуження модернізму, роль якого полягає в розкритті кризових явищ у житті і культурі, які нерідко подаються у гіпертрофованій формі, у запереченні традицій й шуканнях супернової естетики. Притаманне бунтарство, радикальність, екстремальність форм (російський футуризм, німецький експресіонізм,французький сюрреалізм)
Експресіонізм – лат. «вираження», напрям у мистецтві і літературі, що розвинувся в Німеччині в 10-20-х рр. ХХ ст. – це відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофо-ване авторське «я» (абстрактність, загострена емоційність - експресія, фантастичний гротеск)
Дадаїзм - авангардистська літературно-мистецька течія, в якій абсолютизувалися авангардистські принципи, заперечувалися будь-які авторитети. Підкреслював безглуздість навколишньої дійсності та будь-яких проявів людської творчості, активно насаджував культ абсурду. Техніка колажу, спонтанність творчого процесу, епатажність, примітивізм, наслідуючи художній світ архаїчної людини, дитячий малюнок.
Сюрреалізм – фр. «надреалізм» - авангардистський напрям у літературі та мистецтві, що виник у Франції в 10-20-х роках ХХ ст. і проголосив джерелом мистецтва сферу підсвідомості (інстинкти, сновидіння, галюцинації), а його методом - розрив логічних зв'язків, замінених суб'єктивними асоціаціями. Головні риси: інтуїтивізм, протиприродність сполучення, що лякає, предметів і явищ, яким надається видима вірогідність.
Екзистенціалізм – лат. «існування» - філософський і літературний напрямок XX ст., згідно з яким предметом філософії є особиста доля вільного та відповідального індивідуума, який переживає почуття страху і безнадійності існування. На перше місце висуваються категорії абсурдності буття страху, відчаю, самотності, відчуження, страждання, смерті; особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали; поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими; вища життєва цінність - у свободі особистості; існування людини тлумачиться як драма свободи.
Футуризм - один із напрямів авангардизму XX ст., який відзначався неприйняттям вічних цінностей, акцентуванням «грубих» речей, екстраполюванням сучасного в майбутнє, позбавлене будь-яких традицій.
Кубізм - авангардистська течія в образотворчому мистецтві першої чверті XX ст., яка заснована на комбінації геометричних форм, деформованих фігурами. Кубізм виявився кроком до останньої крайності ірраціоналістичного (алогічного, уявного) мистецтва - до абстракціонізму.
«Магічний реалізм» - особливе світосприйняття, поєднання та переплетіння фантастики та реальності, коли за допомогою «очуднення» створюється дивний ефект: чим фантастичнішими здаються події в творі, тим точніше «проявляється» реальність (М.Гоголь, М.Булгаков, Г.Гарсіа Маркес)
Абстракціонізм - напрямок в мистецтві XX ст., який відмовляється від зображення реальних предметів і явищ у живопису скульптурі та графіці. Це «безпредметне», нефігуративне мистецтво. Його послідовники зображають реальний світ як сполучення, поєднання відокремлених форм, кольорових імпровізацій.