Конспект уроку образотворчого мистецтва, 6 клас.

Тема уроку: Живопис. Малюнок «Дивний звір» за мотивами творів Марії Приймаченко.

Мета уроку:

навчальна: навчити виявляти зміст форми, композиційні та виражальні закономірності та прийоми при створенні роботи за мотивами творів видатних художників, зацікавити учнів до творчого виконання й правильного композиційного вирішення малюнка;

-         Що таке декоративно-прикладне мистецтво?

(Мистецтво створювати або прикрашати речі побуту. Слово «прикладний» означає, що вироби призначені для користування ними; «декоративний» – що вироби самі є прикрасою чи оздобленням чогось: інтер'єру кухні, кімнати, будинку чи подвір'я)

- А які види обр. мистецтва ви ще знаєте?

- Живопис, скульптура, архітектура, графіка?

- Пригадаємо, що таке живопис?

- Живопис — найпопулярніший вид образотворчого мистецтва, це зображення фарбами на папері, полотні, стіні або іншій поверхні предметів, явищ, людей тощо.

- Які ви знаєте жанри живопису?

( Роздаю учням зразки живописних картин, вони визначають, жанр.)

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

  Сьогодні на уроці ми також уявимо себе художниками-фантастами і будемо створювати фантастичних, неповторних, чарівних, казкових «диво-звірів».

Марія Приймаченко стала відомою з 1936 року, коли вперше у Києві на Всеукраїнській виставці народного мистецтва були експоновані її малюнки «Звірі з Болотні». Марії було присуджено диплом I ступеня.

Світ образів робіт Марії Приймачен¬ко, дійсно, казковий, фантастичний і чарівний. В основі його лежать фольклорні легенди, народні казки й оповідання. Усе так, як у казці: звірі, дерева, квіти діють, розмовляють, борються за добро й стверджують його, знищуючи зло. Птахів вона створює казковими істотами, часто квіткоподібними, з крилами-вишиван-ками, химерних форм, небачених обрисів. Проте завжди звірі й птахи в Марії добрі, симпатичні, сонячні.

Розпочалася війна і Марії Приймаченко перериває свої творчі заняття та повертається до рідного села. Тут вона пережила найстрашніші роки свого життя. Війна забрала в неї чоловіка, який так і не встиг побачити сина Федора. У повоєнний період художниця постійно живе у Болотні, перетворивши батьківську хату на майстерню.

У 1960 році її оригінальні роботи були представлені на виставці декоративних творів у Москві під час Декади української літератури і мистецтва. До художниці знову прийшла велика популярність. За плідну працю Марію Приймаченко було нагороджено орденом «Знак Пошани»,

присвоєно звання лауреата Державної премії України імені Т. Шевченка.

Особливо вражає картина її останніх років «Звірина серія» — явище унікальне, яке не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Якщо раніше художниця зображувала реальних звірів, то у 70-80-х рр. в її роботах народжуються звірі фантастичні — витвір геніальної уяви майстра, таких звірів не існує у природі. Є звірі фіолетові, чорні, сині; сумні, веселі, усміхнені, здивовані. Є звірі з людськими обличчями. Так, фіолетовий звір у «буржуйському» кашкеті, розмальований стилізованими бомбами, злісно вишкірився, показуючи гострі зуби і довгий хижий язик («Будь проклята війна! Замість квіток ростуть бомби» (1984 р.).

Справжнім шедевром серії про звірів став «Гороховий звір» (1977 р.). З усіх тварин, що малювала Марії Приймаченко він — найліричніший. У нього великі вуха і грива як у лева, тулуб прикрашають червоні «яблука», на чолі, переніссі і щоках — трикутники ластовиння та рожеві лапи, що закінчуються чи то кігтями, чи то клешнями. Круглі чорні очі дивляться допитливо. Та і сам звір — яскрава кольорова пляма — зітканий із сонячного проміння і рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, в якому живе звір, разом з синіми квітами утворюють рослинний орнамент. Марії було майже 70 років, коли народилася ця по-дитячому наївна істота.

Вона була не тільки прекрасною художни¬цею, але й талановитою поетесою. Її вдалі підписи до картин у вигляді коротеньких примовок дуже легко запам’ятовуються: «Ве¬снянки-роговички — веселії птички», «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав — обох обнімав» тощо.

Останні роки життя недуга прикувала Марію до ліжка, але спілкування зі світом продовжувалося — вона малювала ...

На 89 році життя видатна художниця померла. Земля прощалася з Марією, зібравши найкращі квіти, встеливши ними своїй дочці останню путь до небес

Та, на щастя, рід Приймаченків-митців продовжився. Нащадки Марії Приймаченко — так само художники. Вона навчила незвичайному баченню світу, своїй манері малювання і сина Федора. Він був її найкра-щим учнем, заслужений художник України, який помер, на жаль, у серпні 2008 року. Пішли її шляхом і онуки. Сьогодні вони — молоді, талановиті художники, кожен — яскрава індивідуальність.

Її твори з незмінним успіхом експонуються також на всесвітніх виставках у Києві, Парижі, Варшаві, Монреалі, Празі, Софії. Її ім’я як «зірка першої величини» назване у «Всевітній енциклопедії наївного мистецтва», виданій у Белграді 1984 році.

Серед визначних діячів XX століття вона посідає одне з найпочесніших місць. Її ім’я — поруч з іменами таких майстрів-примітивістів, як французи Анрі Руссо та Анрі Матісс, грузин Ніко Піросманішвілі, хорват Іван Генералич та ін.

Принести альбом з класною роботою, виконаною олівцем, гуашеві або акварельні фарби, пензель, ємкість для води, палітра, ганчірки.