Міністерство освіти і науки  України

Вищий комунальний навчальний заклад Сумської обласної ради

«Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка»

                      Методика виховної роботи

Практикум

Методика виховної роботи (Практикум : навчально-методичний посібник для студ. ВНЗ І рівня акредитації / укладач  Мірошніченко Л.В. – Лебедин, 2017. –80  с.)

Рецензенти: Михайленко Н.В.,старший викладач,викладач вищої категорії, магістр педагогіки вищої школи, голова циклової комісії викладачів шкільної педагогіки та психології.

Кравченко О.М., викладач-методист, викладач вищої категорії,викладач педагогіки та психології.

Рекомендовано методичною радою Вищого комунального навчального закладу Сумської обласної ради «Лебединське педагогічне училище імені А.С.Макаренка» протокол №        від

Навчально-методичний посібник складено на основі багаторічної роботи викладача. Він призначений для супроводу лабораторно-практичних занять курсу «Методика виховної роботи». Зміст посібника розроблено на основі сучасних вимог до викладання курсу МВР. Він містить детальний зміст практичних занять, збірник міні-кейсів до окремих занять, рекомендації до організації самостійної   роботи студентів, критерії оцінювання досягнень студентів за змістом курсу, перелік літератури, термінологічний словник.

Призначено для викладачів та студентів педагогічних закладів, вчителів-практиків.

 .

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової  комісії викладачів шкільної педагогіки  та психології.

Протокол №    від  . .20  р.

                                                               ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................... .......4-6

РОЗДІЛ І. ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Змістовий модуль І.  Що таке сучасне виховання 

1. Методика організації виховної роботи в сучасній школі . Визначення

      мети і завдань виховного заходу...................................................................7-8.

 Змістовий модуль ІІ.  Організація виховної роботи в школі та класі. 

1. Методика планування виховної роботи........................................................  8-10
2. Методика вивчення окремих учнів та учнівського коллективу ............... 10-11
3. Методика організації виховної роботи у школах нового типу ..................11-13

Змістовий модуль ІІІ. Методика роботи з батьками школярів.

1. Методика організації взаємодії школи та сім’ї     ................... ..................13-15

РОЗДІЛ ІІ.  МІНІ-КЕЙСИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ  

1. Підходи до розробки кейсів..............................................................................  15-17
2. Міні-кейси до практичних занять з курсу.

• Методика організації і проведення виховних заходів................................   17-21
• Методики планування виховної роботи......................................................   21-23
• Моніторинг особистісного розвитку учня і учнівського

     колективу.......................................................................................................   23-25

• З досвіду роботи шкіл типу........................................................................   .25-26
• Самоаналіз виховної роботи.......................................................................  .26-28
• Ефективна взаємодія сім.ї і школи..............................................................  29-30

РОЗДІЛ ІІІ.  РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ    СТУДЕНТІВ...........................................................................................................  31-46.

РОЗДІЛ ІУ.   ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЗА ЗМІСТОМ

 КУРСУ 

Підготовка і презентація виховних проектів..

1. Теорія методу проектів..................................................................................... 46-47
2. Рекомендації до виконання виховних проектів.............................................  48-49

РОЗДІЛ У.   КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ СТУДЕНТІВ ЗА

ЗМІСТОМ  КУРСУ..............................................................................................   50-51

ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ..................................................................................  51-56

СЛОВНИК............................................................................................................    56-61

ДОДАТКИ...............................................................................................  61-78

ВСТУП

Курс «Методика виховної роботи» є логічним продовженням курсу «Педагогіка», органічно пов’язаного з педагогічною практикою студентів та виховною роботою сучасної школи.

Метою курсу «Методика виховної роботи» є надання студентам теоретичних основ та навичок організації та управління процесом виховання учнів; усвідомлення та практичне використання законів, закономірностей, принципів, технологій, інноваційних методів та прийомів у здійсненні педагогічного керівництва вихованням учнів сучасної школи.

Завданнями курсу є:

• поглиблення, розширення, закріплення знань, умінь та навичок студентів з теорії і методики виховання на основі комплексного підходу до організації та проведення виховного процесу у сучасній школі;
• формування у студентів стійкого інтересу до творчої педагогічної діяльності, використання передового педагогічного досвіду;
• опанування методикою та технологією організації виховного процесу;
• засвоєння способів, прийомів, технологій інноваційної виховної діяльності.

Зміст і завдання курсу ґрунтуються на основних нормативних документах і передбачають реалізацію Національної Програми виховання молоді в Україні через формування майбутніх педагогічних працівників, здатних здійснювати професійну діяльність на демократичних та гуманістичних засадах, реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, що спрямовується на розвиток та самореалізацію особистості учнів у навчально-виховному процесі, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб, а також потребу бути конкурентоспроможними на ринку праці.

В умовах сьогодення метою виховання є формування морально - духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім’янин, професіонал. Реалізація цієї мети покладена на педагогічний колектив сучасної школи, однак, більшою мірою, на класного керівника, який повинен володіти, задля цього, певними уміннями та навичками з теорії та методики виховання.

На формування у майбутніх педагогів нагальних знань з теорії і методики виховної роботи, умінь і навичок її організації та здійснення у сучасній школі і спрямований курс «Методика виховної роботи».

Під час вивчення курсу «Методика виховної роботи» студенти мають:

  −закріпити та розширити знання з теорії навчання та виховання;

• навчитися: визначати рівень вихованості учнів та розвитку учнівського колективу з використанням комплексу психолого-педагогічних методів;
• аргументовано висувати конкретні виховні завдання з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів і дитячого колективу;
• планувати систему позакласної виховної роботи;
• доцільно обирати та використовувати різноманітні форми, методи, засоби  організації та згуртування учнівського колективу;
• володіти уміннями залучати учнів до творчої колективної діяльності;
• встановлювати доцільний стиль відносин з дітьми, батьками та учителями.

У пропонованому посібнику розкриті основні види діяльності студентів щодо засвоєння змісту курсу «Методика виховної роботи». Навчальнометодичний посібник укладено на основі багаторічної роботи. Він містить педагогічно-адаптований матеріал, необхідний для якісної підготовки студентів до практичних занять, здійснення ними самостійної та індивідуальної роботи.

Розділ І. «Зміст практичних занять» складений на основі наробок  викладача. Зміст практичних занять ґрунтується на необхідності здійснення студентами моделювання педагогічних ситуацій, включення їх у ділові ігри, обговорення різних варіантів здійснення виховних заходів, ведення виховної роботи, створення виховної системи. Кожне практичне заняття є сукупністю взаємопов’язаних інформаційного, практичного, рефлексивного блоків, та самоосвіти, що має забезпечити формування в студентів стійких вмінь та навичок педагогічної діяльності.  

Розроблена програма курсу логічно пов’язана з педагогічною практикою студентів та виховною роботою сучасної школи; зміст практичних занять і весь обсяг самостійної роботи спираються на практику роботи школи, позашкільних дитячих закладів. Тому у посібнику вміщено кілька варіантів проведення практичних занять, альтернативні теми і напрями виховної роботи, орієнтовані на сучасне бачення виховного процесу.

Розділ ІІ «Міні-кейси для практичних занять». Орієнтує студентів на системне і ґрунтовне усвідомлення конкретних педагогічних ситуацій, їх аналіз і пошук альтернативних шляхів здійснення виховної роботи. Запропоновані у Розділі приклади міні-кейсів можуть бути включені у зміст відповідного практичного заняття.

Розділ ІІІ «Рекомендації до організації самостійної роботи» призначений на допомогу студентам не лише в якісному засвоєнні курсу МВР, а і у створенні власного банку педагогічних ідей, інноваційних підходів у виховній роботі, що стане у пригоді під час педагогічної практики і професійної діяльності.

Розділ ІV «Індивідуальна робота студентів» містить теоретичні основи і методичні рекомендації щодо   здійснення індивідуального виховного проекту.

Розділ V «Критерії оцінювання досягнень студентів за змістом курсу» складений на основі сучасних вимог щодо організації навчально-виховного процесу у ВНЗ. Тут поданї критерії оцінювання.

Додатки містять окремий матеріал, якій може бути використаний студентами при підготовці до практичних занять.

У посібнику також вміщено список рекомендованої літератури та джерел, термінологічний словник.  

Навчально-методичний посібник «Методика виховної роботи. Практикум» рекомендується для студентів ВНЗ І рівня акредитації.

РОЗДІЛ І

ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Змістовий модуль І.  Що таке сучасне виховання

Базові поняття: Виховання, виховна робота, технологія організації виховної роботи; форми, методи виховання; аналіз ефективності виховного процесу, критерії та рівні вихованості.

Базові компетенції: методика  визначення цілей виховної діяльності

  Визначення мети і завдань виховного заходу.

 Мета заняття: закріпити знання студентів про мету і завдання виховної роботи класного керівника в класі. Сформувати чітке уявлення про  методику формування вибору педагогічних цілей і завдань; розвивати інтерес до майбутньої справи.

 Після виконаної роботи студент повинен

              знати:  що таке  виховання, мета  виховання, категорії виховної діяльності, цілі виховання; 

              вміти: визначити ціль виховної діяльності, теоретичні знання використовувати на практиці.

 Матеріально-технічне забезпечення практичного заняття: фахові журнали «Розкажіть онуку», «Класному керівникові. Усе для роботи», таблиця «Критерії  виховних цілей виховної діяльності» (ст. 31)

 Короткі відомості з теорії: чітке визначення мети  виховання дає педагогу можливість свідомо планувати свої педагогічні впливи, визначати сприятливі умови і способи розв’язання практичних педагогічних завдань. Мета виховання реалізується шляхом визначення і поетапного досягнення відповідних цілей. Способи визначення цілей виховання можуть бути різними: на основі змісту виховання, через внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистісного розвитку учня, прогнозування форм і методів виховання через кінцевий результат виховання тощо.

 Зміст і послідовність виконання практичних завдань.

 Інструктаж по виконанню практичних завдань: ознайомтесь з фаховими журналами. Виберіть один з виховних заходів, конспект якого розміщення в даному журналі. Детально перечитавши зміст даного конспекту, проаналізуйте його з точки зору реалізації поставленої мети в ході виховного заходу. Свої міркування занесіть до таблиці:

Методичні рекомендації щодо виконання практичних завдань: мета виховання – це уявлення результатів педагогічної діяльності, втілених в образі людини, який хочуть виховати. Наявність мети, чіткість її  формулювання багато в чому визначає результативність процесу виховання. Виділяють кілька рівнів цілей: генеральна мета визначає загальний напрямок виховання; практична мета конкретизує програму особистості; оперативні цілі підказують, з чого необхідно почати для реалізації програми особистості і як досягти  генеральної мети, враховуючи індивідуальність особистості, конкретні умови та обставини.

 Література:

1. Амонашвили Ш.А. Психологический основы педагогики сотрудничества: Книга для учителя. - К.: Освіта, 1991
2. Бех  І.Д.Виховання   підростаючої  особистості   на  засадах  нової  методології  // Педагогіка і психологія. - № 3. - 1999
3. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. - К.: Вища школа, 1997
4. Планування і впровадження нових технологій, систем, форм, методів і моделей позакласної роботи з учнями // Позакласний час. - № 1-2 - 2000

Змістовий модуль ІІ.  Організація виховної роботи в школі та класі.

Базові поняття:Педагогічна діагностика, педагогічний прогностика, контроль, методика та техніка вивчення учнів та учнівського колективу, програма вивчення особистості, учнівського колективу, цілевизначення, планування, система виховної роботи, напрями виховної роботи, форми виховної роботи.

Базові компетенції:методика проведення КТС, аукціону знань,психолого-педагогічної діагностики учня та учнівського колективу.

Планування роботи класного керівника.

 Мета заняття: добитися, щоб студенти зрозуміли важливість і необхідність планування виховної роботи; засвоїти завдання, зміст і форми роботи класовода.

 Після виконаної роботи студент повинен

 знати:  що таке «план» та «планування»; значення планування, вимоги, щовисуваються до плану роботи, структуру та види планів виховної роботи; 

 вміти: підібрати форми роботи відповідно до завдань, що вирішуються на даному етапі роботи; планувати роботу на день, місяць, семестр; складати план проведення виховного заходу.

 Матеріально-технічне забезпечення практичного заняття: зразки планів виховної роботи, методичні та фахові журнали.

Короткі відомості з теорії: планування виховної роботи в класі, не формальність, а необхідна умова успішності організації процесу виховання школярів. Складаючи плану,  класний керівник проектує як розвиток класного колективу, так і кожної особистості учня зокрема. Він не тільки  окреслює виховні завдання, а й визначає основні шляхи та форми підвищення рівня вихованості учнів. План виховної роботи класного керівника - це  обов’язковий педагогічний документ. Для того, щоб план був діючим документом і сприяв  підвищенню ефективності виховної роботи в класі, він має  відповідати ряду педагогічних вимог: цілеспрямованості,  розмаїттю змісту,

форм, методів виховної роботи; забезпеченню систематичності й послідовності у вихованні учнів.

Зміст і послідовність виконання практичних завдань.

 Інструктаж по виконанню практичних завдань:

1.Пригадайте теоретичний матеріал з даної теми.

2.Визначте клас, для якого будете планувати виховну роботу.

3.Опрацюйте методичні та фахові журнали та виберіть приклади форм роботи даної вікової групи.

4.Складіть план виховної роботи за даною структурою:

а) аналіз і оцінка попередньої роботи і рівня вихованості учнів класу;

б) постановка виховних завдань на період планування.

Методичні рекомендації щодо виконання практичних завдань: важливою умовою успішної діяльності класного керівника є професійне, якісне планування. Воно має ґрунтуватися на загально педагогічних принципах народності, гуманізації та демократизації, послідовності й систематизації, оптимальному поєднанні словесно-інформаційних форм роботи – це творчі знахідки вихователя, втілення його педагогічних ідей.

Література:

 1.Глущенко А.Г. Внеклассная работа в начальных классах. – К.: Радянська школа, 1982.

 2.Нечволод Л.І. Виховна робота в школі. – Х.: Вид група «Основа»: «Тріада+», 2007. – 112 с.

 3.Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в школе. – М., 2000. – с.58-72.

4. Журнали «Розкажіть онуку», «БВПШ», «Класному керівнику. Усе для роботи», «Початкове навчання і виховання».

  Використання методів психологічної діагностики для   оптимізації виховного процесу.

Мета заняття: познайомити студентів з методами психодіагностики, сформувати вміння застосовувати їх і  використовувати результати в  практиці виховання.

 Після виконаної роботи студент повинен

знати:   завдання діагностики в педагогічній діяльності вимоги до  педагогічної діагностики;   місце   діагностики   в   роботи   класного   керівника   та плануванні виховної роботи, методику проведення діагностування;

 вміти: визначати необхідність діагностування, підбирати відповідні методики, проводити діагностування колективу чи окремих учнів.

Матеріально-технічне      забезпечення      практичного      заняття:      комплекс інформаційного забезпечення зі зразками діагностичних методик.

Короткі відомості з теорії: не все можна виміряти та побачити за допомогою тестів та різноманітних опитувальників, однак «хто володіє інформацією, той володіє світом». Діагностичні методики в будь-якому випадку допоможуть педагогу певним чином зорієнтуватися у ситуації, краще зрозуміти учнів, попередити виникнення конфліктних ситуацій, отримати достовірну інформацію про життя колективу загалом та особливості перебування особистості в колективі. Від грамотної та своєчасної діагностики багато в чому залежать мікроклімат у класі та комфортне самопочуття кожної дитини.

Зміст і послідовність виконання практичних завдань.

Інструктаж по виконанню практичних завдань:

1. Вивчіть ряд діагностичних методик, що дають можливість отримати дані про особистісні особливості і здібності учня.
2. Створіть  творчі  групи  по   5-6   чоловік  для  проведення  однією-двох методик.
3. Проведіть інтерпретацію результатів за допомогою шкалування (оціночні шкали та тести).

 Методичні рекомендації щодо виконання практичних завдань: основні вимоги щодо вивчення ефективності виховного процесу такі: особистість дитини - мета, суб’єкт і результат виховного процесу; при виборі методик діагностики необхідно застосовувати системний підхід; в основі діагностики має бути постійне, а не разове виявлення змін у розвитку дитини; якість  дослідження залежить    від    тих    діагностик,    які використовуються: вони мають бути доступними, зрозумілими, не занадто об'ємними; діагностування має базуватися на етичних та моральних нормах.

 Література:

1.Дербеньова А.Г. Педагогічна діагностика у классному керівництві./А.Г.Дербеньова - Х.: Вид. група  «Основа», 2007.- 176 с.- (Школа классного керівника)

2.Довідник педагога-початківця/ Уклад А.Г. Дербеньова. – Х.: Вид.група Основа. – 2010. – 160 с.

3.Еремкин Ю.Л., Еремкина О.В., Еремкин А.Ю. Психодіагностика в учебно-воспитательной работе школы/ Ю.Л.Еремкин, О.В. Еремкина., А.Ю. Еремкин   - Рязань, 2000 - с.83-89.

4.Кацинська Л.Л. Виховний процес в сучасній школі / Л.Л. Кацинська - методичний посібник -19997.-с.19-39.

5.Немов Р.С. Психология - в трех книгах, книга 3/ Р.С Немов   - М., 2002 - с 156-259.

6.Онуфрієнко, Л. О. Методика організації та проведення тренінгів в дитячих об’єднаннях [Текст] / Л.О.Онуфрієнко // Обдарована дитина.– 2011.– №7.– С. 33–38. 

7.Степанов О.М. Основи психології і педагогіки: навч. посіб./О.М.Степанов, М.М. 8.Фіцула. – 3-тє вид., доповн. – К.: Академвидав, 2012. – 528 с.

9.Рожков М.И., Байбородова Л.В. Організація воспитательного процесса в школе. - М., 2000. - с.58-72.

10. allrefs.net›Философия›4aqbq/p8- Діагностична програма вивчення рівнів вихованості учнів

11. uchitel-karymck.ucoz.ru›klassnomu…kollektiva.doc – Діагностика вивчення учнівського колективу

Методика організації виховної роботи у школах нового типу

 Мета: визначити основні особливості у виховній роботі шкіл нового типу, структуру та зміст роботи з обдарованими дітьми та молоддю.

Інформаційний блок

1. Місія шкіл нового типу. Зміст, мета та завдання виховної роботи в школах нового типу.

 2. Структура, специфіка планування та організація виховного процесу у школах нового типу.

 3. Методика формування в учнів відповідального ставлення до навчання.

4. Методика проведення інтелектуальної гри, пізнавального вечора, предметного тижня.

Практичний блок

1. Кейс: ознайомитися з системою виховного роботи школи нового типу (ліцеї, гімназії, колегіумі), виокремити особливості, визначити місію школи, презентувати досвід роботи з обдарованими дітьми.

2. Провести інтелектуальну гру. Орієнтовні форми проведення: «Що? Де? Коли?», «Дебати», «Брейн-Ринг», «Найрозумніший» тощо.

3. Скласти розгорнутий план проведення пізнавального вечора з урахуванням специфіки факультету.

4. Підготувати рекламну презентацію «Знання – це скарб, навчання – ключ до нього».

Рефлексивний блок

1. Оцінити найефективніші форми та методи роботи з обдарованими дітьми.

2. Визначити тематику виховних заходів щодо формування в учнів відповідального ставлення до навчання.

3. Методика «Дельта+»: сформулювати позитивні та негативні аспекти у виховній роботі шкіл нового типу.

Блок вільного обміну інформацією

1. Чи відрізняється структура виховної роботи та функції класного керівника й заступника директора з виховної роботи у школах нового типу від відповідної діяльності у «звичайних» школах?

2. Відзначте найбільш важливі напрями виховної роботи у школах нового типу, сформулюйте виховні завдання.

3. Висловіть думку щодо доцільності шкіл нового типу.

Блок самоосвіти

1. Алфімов В. Виховна система класу як засіб розвитку соцільної компетенції ліцеїстів / Алфімов В., Комісарова Г. // Рідна школа. – 2005. – №5. – С. 3-8.

2. Друзь З. В. Хрестоматія з методики виховання особистості: Настільна робоча книга: У 3-х тт. - Т. 2.: Ч. 1: Методична конкретика основних напрямів виховання за кредитно-модульного підходу : Навч.-метод. видання / З.В. Друзь. – Київ, 2008. – 525 с.

3. Кацинська Л.П. Виховний процес в сучасній школі: Методичний посібник. – Рівне, 1997. – 159 с..

4. Лізинський В. М. Практичне виховання в школі / В.М. Лізинський. – Х : «Ранок», 2008. – 320 с.

 5. Національна доктрина розвитку України у ХХІ столітті // Освіта України. – 2001. – № 29. – С.4–6.

6. Организация работы по формированию ответственного отношения школьников к учению в классном коллективе (методические рекомендации в помощь классному руководителю) / авт.-сост. В.К.Буряк, Л.В.Кондрашова, Г.Б.Штельмах, Ю.В.Рева, Г.А.Ромная. – в 2-х ч. – Кривой Рог : КГПИ, 1990.

7. Резніченко Л.В. Ліцей – наш рідний дім / Л.Резніченко // Відкритий урок. – 2003. - № 7.8. – С. 12-14.

8. Рідна школа. – 2005. - № 5. – 30 с.

9. Слєсаренко О. В. Самоврядування як засіб формування особистості: З досвіду його організації в Одеському економічному ліцеї / О.В.Слєсаренко // Педагогіка толерантності. – 2002. - № 3. – С. 25-26.

10. Сорока Г. І. Виховна система класу : Методичні рекомендації / Г.І.Сорока, Р.І.Черновол-Ткаченко – Х. : Світ дитинства, 2004. – 128 с.

11. Шукевич Ю. Основні вимоги до управління ліцеєм в умовах реалізації інноваційного проекту / Ю.Щукевич // Директор школи. – 2005. -№3.– С. 4-8.

Змістовий модуль ІІІ. Методика роботи з батьками школярів.

Форми співробітництва з батьками школярів.

 Мета заняття: поглибити знання про основні напрямки роботи школи з сім’єю; удосконалювати навички використання різних форм роботи  по організації співробітництва з батьками в практичній діяльності.

Після виконаної роботи студент повинен

              знати:  напрямки роботи школи з сім’єю; форм  і засоби виховання, їх класифікацію; методику проведення різних форм роботи; 

              вміти: підібрати зміст та напрямки форм співробітництва відповідно категорії батьків,  працювати в малих групах, аналізувати.

 Матеріально-технічне забезпечення практичного заняття: DVD – запис зразків форм роботи з батьками.

Короткі відомості з теорії: піклування школи про виховання дітей в сім'ї здійснюється  в таких напрямках: а) педагогічна освіта батьків: читання лекцій, проведення бесід; відвідування   батьків   вдома;   консультації   батькам;   проведення   вечорів запитань і відповідей; запрошення  батьків до школи, відкриті уроки для батьків;  конференції  по  обміну  досвідом   родинного  виховання;  диспути  батьків;  усні  журнали;  прес-конференції  "Ми  і  наші  діти";  зустрічі   "за круглим столом"; батьківські університети; виконання батьками практичних завдань; ознайомлення батьків з педагогічною літературою; перегляд фільмів на педагогічні теми; дні відкритих дверей; вечори "На сімейний вогник", сімейних традицій, "Портрет сім'ї"; виставки "Світ захоплень нашої сім’ї», прикладної, декоративної творчості, родинних альбомів, колекцій; випуски тематичних газет: "Дозвілля родини", "Говорять професії батьків"; конкурси  "Ну-мо, тати", "Ну-мо, мами", "Що, де, коли?" , "Тато, мама і я — бережлива  сім'я", їх можуть доповнити нетрадиційні форми роботи: педагогічний десант (виступи педагогів на підприємствах); дерево родоводу (зустрічі поколінь); у  сімейному     колі     (індивідуальні     консультації,     зустрічі     з     лікарями, психологами, юристами); родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця (звертання до народних традицій); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей); вечір    великої   розмови    (участь    педагогів,    батьків,   учнів,    організація  відпочинку, ігри, вистави і т.п. (альбом-естафета "Як ми відпочиваємо" — досвід    організації    відпочинку    в    родині);    дискусійний    клуб;    клуб послідовників сім'ї Нікітіних; клуб "Сімейних традицій"; сімейна скринька (з досвіду сімейного виховання); аукціон ідей сімейної педагогіки; батьківський ринг (вирішення педагогічних ситуацій); батьківська школа (клуб, в якому  проводяться диспути, обмін досвідом, випускаються газети, бюлетені і т.п.); азбука родинного виховання (обговорення проблем виховання, виступи спеціалістів); дні довір'я (консультації батькам різних спеціалістів); сімейні свята в класі (спільні проведення днів народження дітей, календарних, народних свят); б) залучення батьків до виховної роботи з дітьми: рада батьків; батьківські збори; батьківський комітет (включає комісії: навчальну, культурно-масову, господарську, з трудового виховання і професійної орієнтації, з педагогічної пропаганди); залучення батьків до керівництва гуртками.

Зміст і послідовність виконання практичних завдань.

        Інструктаж по виконанню практичних завдань:

Пригадайте теоретичний матеріал та  аргументуйте свою відповідь на запитання: «Які форми взаємодії з сім’єю сприяють залученню її в процесі виховання?» Кожна творча група моделює проведення вечора-зустрічі «Світ захоплень нашої сім’ї», де слід продемонструвати захоплення й досягнення кожного члена сім’ї (це можуть бути поробки, вишивка, сувеніри і т.д.)

В процесі обговорення фрагментів слід звернути увагу на:

- врахування віку дітей, з батьками яких проводиться вечір;

- за яких умов дана форма матиме виховний ефект;

- як встановлюється контакт та будуються доброзичливі стосунки з батьками;

- як надалі залучити до співпраці інших батьків, використовуючи їхні заохочення, досягнення, вміння.

Методичні рекомендації щодо виконання практичних завдань: вибір  форм зумовлюються метою і завданнями виховної роботи, особистісними та професійними якостями класного керівника, традиціями школи й класу, своєрідністю особистісного складу батьків і учнів, тенденціями розвитку стосунків між класними колективами, принципами взаємодії вчителів і батьків.

Література:

5. Виноградова Т.В. Книга класного керівника. – Харків: Основа, 2006 – 128 с.
6. Діалоги про виховання: Книга для батьків. – К.: Рад. Шк.., 1988.
7. Класному керівнику: творчі прийоми у виховній роботі/ Упорід.:                       Л. Шелестові, Н. Чирянко. – К.: Шк.. світ, 2010 – 128 с.
8. Лізинський В.М. Прийоми й форми у вихованні. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007 – 160 с.
9. Созонов В.П. Організація виховної роботи в класі – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007 – 160 с.

РОЗДІЛ ІІ.  МІНІ-КЕЙСИ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ  

1. Підходи до розробки кейсів

Сутність кейс-методу (case study) – методу ситуаційного аналіз – полягає у тому, що тим, хто навчається, пропонується осмислити реальну професійну ситуацію, опис якої водночас відображає не тільки якусь практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, які необхідно засвоїти з метою її розв'язання. Основне у викладеній проблемі те, що вона не має однозначних рішень.

Серед головних понять, які описує кейс-метод, необхідно виділити такі, як «ситуація» та «аналіз». Ситуація є певним тимчасовим станом, який може змінюватись у різних напрямах. Кейс-метод — другий різновид аналізу, який формує власний особливий і неповторний зміст аналітичної діяльності і передбачає залучення різних видів аналітичної діяльності, необхідних для осмислення ситуації  З гносеологічної точки зору кейс-метод є таким способом активного навчання, що містить неоднозначні імовірнісні знання, які виявляються під час аналізу практичної ситуації.

Конструктор кейс-методу  

 1. Вивчення студентами тексту та змісту ситуації позааудиторно.

 2. Ознайомлення за структурою кейсу (ситуацією, наявними умовами, вимогами до результатів тощо).

3. Постановка викладачем завдання за кейсом.

4. Об’єднання студентів у малі групи.

5. Робота студентів у малих групах.

6. Презентація роботи груп.

Робота студента над кейсом складається з самостійної домашньої підготовки до заняття та роботи в аудиторії. Перша — самостійна, підготовча робота поза аудиторією. Кейс у даному разі виступає для студентів певною мірою нетиповим домашнім завданням, яке слід виконати. У цьому випадку рекомендується певна послідовність у розробці кейсу.

1. Індивідуальне вивчення студентами тексту ситуації:

 а) уважне читання кейсу;

б) звернення до матеріалу лекцій і підручників;

в) аналіз кейсу;

г) обґрунтування рішення.

ІІ. Робота над ситуацією в аудиторії

1. Уважне прослуховування вступного слова викладача, з'ясування сутності завдання.

 2. Входження в малу групу.

3. Робота студентів у складі малої групи, вибори доповідача.

4. Участь у презентації рішень своєї групи.

5. Участь у загальній дискусії: питання, виступи з місць.

 6. Осмислення виступу викладача, його аналізу ситуації.

7. Отримання оцінки й її обґрунтування.

Головну роль у розв'язанні кейсу відіграють сформульовані до нього запитання. На них обов'язково треба дати письмову відповідь. Така робота, виконана на папері, знадобиться у процесі обговорення, допоможе слідкувати за його ходом, не повторювати думки інших і висловлювати ті ідеї, на які не зверталась увага.

Під час роботи над кейсом в аудиторії студентам слід дотримуватись таких принципів у роботі:

 — повідомляти свої ідеї і бути готовим до їхнього обґрунтування;

           — уважно слухати інших і давати оцінку їх позиціям;

— бути готовим змінити свої погляди у разі появи нового розуміння проблеми або доказів;

— сприймати чужі думки, якщо вони добре обґрунтовані;

— уважно слухати один одного;

— виступати і ставити запитання тільки за дозволом викладача;?

 — уміти переконувати один одного не силою голосу, а логікою висловлювання й аргументами.

Оцінювання роботи студента над кейсом орієнтується на якісне відображення таких складників:

1. Виступ, який характеризує спробу серйозного попереднього аналізу (правильність рішень, підготовленість, аргументованість тощо).

2. Звернення уваги на певне коло питань, які потребують поглибленого обговорення. 3. Володіння категоріальним апаратом, намагання давати визначення та виявляти зміст понять.

4. Демонстрація уміння логічно мислити, якщо точки зору висловлені раніше, підсумовуються й приводять до логічних висновків.

5. Пропозиція альтернатив, які раніше залишались без уваги.

 6. Пропозиція певного плану дій або плану втілення рішень.

7. Визначення суттєвих елементів, які повинні враховуватися під час аналізу кейсу.

8. Підбиття підсумків обговорення, тобто виступу під час з'ясування результатів.

Аналіз, що міститься в письмовій роботі студента, вважається задовільним, якщо  

• проаналізовано більшість проблем, які містить кейс;
• зроблено власні висновки на основі інформації щодо ситуації, які відрізняються від висновків інших студентів;
• продемонстровано адекватні методи для обробки інформації;
• складено документи, які за змістом та оформленням відповідають вимогам;
• приведені у результаті аналізу аргументи перебувають у відповідності до виявлених проблем та зроблених висновків, оцінок і використаних аналітичних методів.

2. Міні-кейси до практичних занять з курсу

Методика організації і проведення виховних заходів

Мета: сформулювати алгоритм підготовки виховного заходу, його структурні частини, підготовити студентів до самостійної розробки і організації ділових ігор на заняттях курсу.

Зміст кейсу:

 1) Текст «Організація та проведення виховних заходів».

 2) Оформлені методичні розробки виховних заходів різних форм проведення.

3) Запитання і завдання.

1) Ознайомтеся з текстом

 Організація та проведення виховних заходів  

У проведенні виховного заходу можна чітко виділити три взаємопов’язаних етапи: підготовчий, етап проведення, підсумок заходу і рефлексія. Своєрідність етапів залежить від обраної форми виховного заходу, однак можна схематично окреслити загальні підходи.

Підготовчий етап. Під час організації будь-якої класної справи, виховного заходу, реалізації певної форми виховання, треба чітко визначити її тему, мету та завдання.

Класному керівникові варто враховувати найбільш пріоритетні виховні завдання, серед яких:

 ✓ розвиток пізнавальних інтересів, світогляду учнів;

 ✓ формування моральної культури та поведінки;

 ✓ виховання високої естетичної культури;

 ✓ формування навичок здорового способу життя;

✓ формування трудових навичок;

 ✓ виховання почуття обов'язку та відповідальності;

 ✓ створення в класі атмосфери дружби, взаєморозуміння та підтримки;

 ✓ розвиток творчих можливостей учнів;

 ✓ формування єдиного колективу: учнів, батьків, класного керівника.

Ці завдання, з урахуванням потреб та інтересів, рівня розвитку учнів та учнівського колективу, й реалізовуються у певній формі заходу. Визначення виховної мети і завдань є найголовнішим початком продуманого виховного заходу. Далі класний керівник повинен приділити увагу підбору методів, що відповідають поставленим завданням, а також усвідомленню місця заходу в системі роботи з даним колективом дітей. У цьому, насамперед, проявляється комплексний підхід до виховання. Тому, важливо заздалегідь якомога повніше виявити виховні можливості наміченої справи, встановити зв'язок між даним заходом і іншими складниками в системі діяльності з виховання учнів. Там, де така система є, форма виховної роботи є розвитком або завершенням попередньої роботи й, разом з тим, початком наступної. Так, гарною підготовкою до бесіди на етичну тему можуть бути перегляд кінофільму або відвідування театру, читання книг, зустрічі із цікавими людьми. Отже, при підготовці до кожного заходу вчителеві важливо врахувати попередню виховну діяльність у цьому колективі дітей і її результати.

Центральне місце в підготовці виховного заходу займає підбор матеріалу. Залежно від характеру роботи для цього необхідно різний час. Так, багато часу потрібно, щоб підібрати матеріал для читацької конференції, диспуту, вечора, огляду. Крім того час потрібен педагогу й дітям для опрацювання відповідної літератури, виконання учнями різних завдань і доручень, для репетицій, збору фактів, проведення спостережень, підготовки доповідей, виступів тощо. Ця попередня робота зі школярами виявляється найбільш значущою у виховному й освітньому значенні виховного заходу.

Слід акцентувати на такий важливий елемент підготовки виховного заходу, як організаційна робота. Вихователь керує нею, залучаючи дітей. Він розподіляє між учнями класу доручення, допомагає їх виконувати, контролює. Для організації великих заходів доцільно створювати комісії, оргкомітети, творчі та ініціативні групи, проводити між ними змагання на кращу підготовку. Спираючись, при цьому, на ініціативу школярів, учитель сприяє формуванню в них організаторських навичок і вмінь, привчає до самостійності й відповідальності. Знання дітей дозволить класному керівникові знайти справу для кожного відповідно до бажань й здібностей дитини.

Для того, щоб класному керівнику спланувати цей вид діяльності, необхідно об'єднати учнів класу в групи за певними критеріями, поставити перед ними конкретні завдання та представити форми їхньої реалізації: знайти матеріал для сторінки «усного журналу», оформити стіннівку для вечора, запросити гостей, підготувати призи, написати твір-роздум, опрацювати питання анкети тощо. При цьому слід мати на увазі дві обставини.

По-перше, поділ на групи є вельми умовним, про нього ні в якому разі не повинні знати вихованці.

По-друге, ця робота ведеться упродовж багатьох років поступово, з постійним намаганням розширити суспільний досвід учнів, а не відразу.

Завершується підготовка складанням плану заходу (конспекту, сценарію), що повинен відбивати його специфіку. Так, необхідно, щоб план усного журналу відрізнявся від плану проведення вечора або екскурсії. Однак є загальні елементи планування. Ними є: визначення мети (завдань), теми, змісту й форми заходу; характер підготовки до його проведення; хід; підведення підсумків. План складає учитель, методист, педагог-організатор, або творчо працюючий вчитель із залученням дітей. У старших класах цю роботу можуть робити й самі школярі під керівництвом вихователя. Композиція виховного заходу визначаються багато в чому змістом роботи, віковими особливостями учнів, підготовленістю ведучого, класного керівника й учасників.

Щоб зберегти інтерес і увагу школярів під час заходу, необхідно, щоб сценарій передбачав організовану, динамічну роботу учнів без зайвих затягувань. Багато чого залежить від ведучого, його підготовленості, ерудиції, організаторських та комунікативних здібностей, гнучкості у несподіваних ситуаціях, емпатії. У несформованих колективах, незалежно від віку школярів, класні керівники звичайно самі ведуть виховні заняття. У міру зміцнення колективних стосунків їхнє керівництво стає все більш опосередкованим: вони діють через актив, заохочуючи самостійність учнів. Таким чином уміння планувати виховний захід є одним з елементів наукової організації праці вчителів й учнів у галузі виховної діяльності. Безпосередньому проведенню заходу передують найважливіші організаційні моменти: 

➢ Оголошення (реклама) про назву заходу, його основний зміст.

➢ Підготовка матеріалів для учасників (наприклад: у конкурсі шарад учасникам знадобиться папірець і ручка, для конкурсу інсценованої пісні –записи пісень, для тестування – опитувальник і т.д.).

➢ Підготовка матеріалів для організаторів заходу (наприклад: костюми для концерту, бейджики для прес-конференції, ілюстративні плакати, матеріали для суддівства тощо).

➢ Оформлення місця проведення заходу, відповідно до його змісту: з українською національною символікою для вечорниць, з виставкою книжок для читацької конференції, з діаграмами і таблицями для економічної гри, з цитатами та девізами до диспуту тощо.

➢ Запрошення гостей, якщо є така необхідність.

➢ Організація «преси»: фото, відео, статті.

➢ Визначення можливих шляхів щодо продовження теми, яка була змістом заходу – творче домашнє завдання, твір-роздум, випуск «Блискавки», організація спостережень, написання листівки з побажаннями на майбутнє тощо.

Як правило, до проведення виховного заходу вже має бути складений його сценарій й методична розробка.

Проведення заходу. Педагогічна практика підтвердила доцільність такої послідовності:

1. Вступне слово вчителя чи ведучого, який повідомляє тему та мету проведення виховного заходу. Причому робить це неявно для вихованців, наголошуючи на актуальності і важливості цього заходу задля розвитку учнів та учнівського колективу. Іноді цей етап може бути представлений у вигляді інсценівки, урочистого привітання гостей та учасників, у віршованій чи ігровій формі. Головним завданням при цьому має бути – налаштувати учасників на майбутню діяльність.

2. Безпосереднє проведення заходу, хід якого залежить від тієї форми, яка для нього обрана. Це можуть бути: бесіда, обговорення проблеми, попередньо підготовлені виступи учнів, перегляд і аналіз кінофільму, діафільму, творів образотворчого мистецтва, обговорення прочитаної книжки, статі, виступи запрошених цікавих людей, вікторина тощо.

Підведення підсумків, рефлексія. Іноді буває так, що захід закінчено, але не завершено, тобто учнями залишається неусвідомленим виховний ефект від проведеного часу. Аналіз підсумків заходу варто проводити систематично, тому, що тільки спираючись на досягнуте можна успішно рухатися вперед, закріплювати краще, позбутися недоліків.

Такий аналіз підсумків має дві основні функції – організуючу й виховну: регулярний аналіз сприяє кращій організації роботи, спонукає більш серйозно ставитися до дорученої справи, оскільки його підсумки й результат не залишаються непоміченими, а піддаються оцінці, аналіз – також і гарна школа виховання спостережливості, самокритичності, вимогливості, формування суспільної думки, правильного ставлення до критики, підвищення педагогічної майстерності. Аналізуючи виховний захід, треба, насамперед, фіксувати позитивні результати, вказувати ті прийоми, умови, методи, які привели до успіху, з’ясувати причини невдач. Кваліфіковане підведення підсумків створює умови для обґрунтованого планування й поліпшення якості всієї виховної роботи надалі.

Рефлèксія (від лат. reflexio – вигін, відображення) – це осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального і індивідуального способу існування, самоаналіз. Щоб вдало організувати самоаналіз учнями виховного заходу, зазвичай, слово знову надається його організаторам, які мають наголосити на найважливіших висновках, намагаються вияснити в кожного з учасників що цікавого, корисного для себе вони винесли з сьогоднішнього заходу. Як раз тут, на цьому етапі, доцільно відмітити вклад кожного у проведену справу – ведучих, тих, що готували матеріал або оформлювали класну кімнату, запрошували гостей тощо. Педагогічна наука і практика застерігають від привселюдної критики вихованців за недбалу підготовку чи усунення від участі у проведенні форм виховної роботи. А ось заохочення найбільш активних, відмітка тих, які творчо підійшли до виконання дорученої справи є тим стимулом, що у подальшому буде сприяти підвищенню інтересу всіх учнів класу. На жаль рефлексію, як нагальний етап проведення виховної роботи більшість класних керівників взагалі випускають з свого поля зору.

 2) Складіть схему підготовки та проведення виховного заходу.

 3) Розглянувши методичні розробки, з’ясуйте загальну структуру і вимоги до її оформлення.

4) Виділіть спільне та відмінне у змісті представлених методичних розробок.

Методики планування виховної роботи

 Мета: навчити аналізувати і послуговуватися передовим педагогічним досвідом у плануванні виховної роботи з учнівським колективом

 Розгляньте структуру плану виховної роботи, висловіть власну думку щодо доцільності притримання тієї чи іншої структури.

Структура плану

1. Вступ: Аналіз рівня вихованості учнів і розвиток колективу.

Плануючи виховну роботу з классом, необхідно у вступі дати характеристику класному колективу: вказати склад учнів, їхні особливості, рівень вихованості, самосвідомості, ставлення до навчання, рівень громадянської відповідальності, набуття елементарних трудових вмінь і навичок, морально-етичний розвиток тощо. Виходячи з цього, класний керівник визначає першочергову мету та виховні завдання класного керівника на тому чи іншому етапі розвитку колективу.

 2. Основні виховні справи по організації і розвитку класного колективу: класні години, збори, трудові справи, походи, екскурсії, зустрічі, конкурси, робота творчих груп за інтересами, участь у вікторинах, виставках, похід до театру, музею, кіно і т.д.

3. Індивідуальна робота:  В розділі передбачаються методи та прийоми залучення конкретних учнів в підготовку і проведення справ.

 4. Організація справ з охорони життя і інтересів дітей: Весь зміст роботи, відображений у цьому розділі, перебуває у взаємозв’язку з Розділом 2.

5. Робота з батьками: Вказуються форми роботи з залучення батьків до навчально-виховного процесу; відвідування дітей вдома; консультації, батьківські лекторії; визначаються форми надання допомоги батьків організації виховного процесу в школі.

Варіанти плану за структурою

Розгляньте і обміркуйте поради щодо планування виховної роботи з учнями різних виховних груп.

Планування роботи в 5-6 класах. Планування роботи класного керівника у 5-6 класах значно відрізняється від планування і організації виховної роботи в 1-4 класах. Пов’язано це із складним перебігом обставин:

• учень переходить на навчання до вчителів-предметників, вимоги яких значно збільшується від вимог класовода і його ставлення до учня;
• учень змінює сам характер одержання знань (кабінетна система, обсяг матеріалу).

Отже, необхідні психолого-педагогічна допомога, продумана організація дитячої праці, введення в дію програми «Пізнай себе» та ряд різноманітних індивідуальних заходів на допомогу по адаптації учня у середній ланці школи.

Не менш важливими напрямами виховної роботи при цьому є:

 - виховання естетичного та психологічного бачення життя;

- формування політичного світогляду; - розвиток патріотичних рис учня;

 - прищеплення морально-етичних рис характеру;

 - закладення основ знань і понять з економіки (на рівні сім’ї);

 - ознайомлення із екологічною системою світу (з метою «не нашкодь»);

 - формування навичок колективної діяльності;

 - формування потреби у загартуванні організму та фізичного розвитку.

Планування роботи в 7-11-х классах. У старших класах вихователь продовжує реалізацію завдань системи виховної роботи, зазначеної в Орієнтованій програмі, акцентуючи увагу на наступних напрямках роботи:

 - формування громадської думки та уміння відстоювати власну з проблем життя суспільства, людських взаємовідносин;

 - подальша робота над розвитком самосвідомості та культури самовиховання;

 - приучення учнів до головних духовних цінностей Батьківщини;

 - виховання патріотизму;

 - формування статевої свідомості та моральна підготовка до сімейного життя;

 - формування початків економічного мислення.

Усі ці напрями, тобто робота з їх втілення, ставлять перед педагогом чотири пріоритетні завдання:

• виховання розуміння і формування сприйняття загальнолюдських моральних цінностей;
• формування інтересу і розуміння необхідності пошуків шляхів правильного життєвого самовизначення;
• закладення у свідомість підлітка розумінь основ економічних знань;
• формування навичок дій з самореалізації особистості.

У 9-х та 11-х класах значна увага приділяється формуванню системи профорієнтації учнів та надання їм допомоги у правильному виборі подальшого життєвого шляху.

Моніторинг особистісного розвитку учня і учнівського колективу

Мета: сприяти закріпленню уявлень студентів щодо способів моніторингу особистісного розвитку учнів.

1. У передовому педагогічному досвіді, у якості необов’язкового елементу існують так звані особисті картки учнів. Ознайомтеся зі структурою однієї з них.

ОСОБИСТА КАРТКА УЧНЯ

Прізвище, ім'я, по батькові ______________________________________ Демографічні дані: ____________________________________________

 Рік, місяць, число народження ___________________________________

 Прізвище, ім'я, по батькові матері і батька_________________________

 Професія, місце роботи батьків_________________________________

 Домашня адреса, телефон _______________________________________

 Компоненти психолого- і соціально-педагогічного розвитку учня за класами навчання

2) Поясність, що має на меті така картка, у чому її доцільність.

 3) Запропонуйте додаткові прийоми моніторингу особистісного розвитку учнів і класного колективу.

З досвіду роботи шкіл нового типу

Мета:Забезпечити усвідомлення виховних систем шкіл нового типу

Проаналізуйте фрагмент презентації виховної системи закладу нового типу

Мета виховної роботи ліцею визначена Національною доктриною розвитку освіти України та ліцейною Концепцією національного виховання «Громадянин України ХХІ століття» – створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України і світу.

В основу кожної особистості ліцею покладений принцип цілісності, направлений на розвиток здібностей кожного ліцеїста, на підготовку гармонійної особистості, людини інноваційного типу культури, інноваційного типу мислення, інноваційного типу дій, здатної до саморозвитку з високим рівнем громадянськості та орієнтацією на здоровий спосіб життя.

Інтегруючо-генеруючою основою виховання в цілісній моделі освіти ліцею є людина та народоцентристське, духовно-гуманістичне українознавство і родинність як філософія і методологія «школи-родини».

Серцевиною виховного процесу є особистість – її нахили, здібності, потреби, інтереси, самоствердження в житті, та одним із принципів виховної системи – «життєва компетентність особистості та підготовка до її успіху».

СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ

 2) Виокремте місію закладу.

3) Сформулюйте основні структурні компоненти виховної системи закладу. З’ясуйте їх вплив на виховання ліцеїстів.

Самоаналіз виховної роботи

 Мета: сприяти розвитку аналітичних здатностей майбутнього класного керівника, вмінь усвідомлювати результати виховної роботи.

Опрацюйте зроблений класним керівником аналіз виховної роботи.

На початку навчального року переді мною стояло завдання – забезпечити адаптацію вчорашніх учнів початкової школи до умов середньої ланки. Відмінною рисою середньої школи, на мій погляд, є ставка вчителів на значну долю самостійності дітей як у навчанні, так і в позакласному житті.

 1. Успішно та безболісно пройшло звикання учнів до нових учителів і їхніх вимог. 2. Ніяких проблем не було у виборі старшого чергового. А от організація прибирання кабінету мала свої вади (в першу чергу через те, що прибирання здійснюється технічним персоналом). Графік чергування не завжди витримувався, мої спроби призначити різних відповідальних за чергування також були невдалими. Я хотіла б переконати батьків на наступний рік відмовитися від послуг прибиральниці. Одними генеральними прибираннями не привчиш дітей дбайливо ставитися до тих приміщень, де вони навчаються. Так що завдання трудового виховання в моєму класі мають неосяжні обрії.

3. На початку навчального року я отримала сформований колектив. У 5-й клас прийшла тільки одна новенька дівчинка. Моїм завданням було забезпечити комфортне відчуття кожного учня цього колективу в умовах нижчого ступеню середньої школи. Як і у будь-якому колективі, в моєму класі є декілька угруповань зі своїми лідерами, є діти, що випадають із колективу за тими або іншими причинами. Тому в позакласні заходи я намагалась залучити абсолютно всіх дітей. І це мені вдавалося, оскільки їм усім дуже подобається брати участь у різноманітних творчих справах. Що у підсумку: нехай не всі вони дружні (деякі явно не симпатизують одне одному), та спалахів агресії, ненависті, явного антагонізму нам вдалося уникнути (хоч конфлікти були).

Формуванню колективу, крім творчих справ, сприяло й регулярне анкетування на такі теми, як «Що подобається  у стосунках учнів у класі? Що не подобається», «Що таке дружба?» та ін. Причому узагальнені результати цих анкет оформлялись у вигляді газети різними групами дітей. Ці газети зазвичай викликали у дітей активний інтерес, а головне, до результатів цих анкет мені, як класному керівнику, було зручно звертатися під час спілкування з класом.

4. Велику допомогу у виховній роботі мені надавали батьки. Адже у нас з ними спільні завдання – забезпечити психологічний комфорт дитини. Важливо, що  в нас з більшістю батьків схожі уявлення про те, що це таке.

Протягом року регулярно один раз на два тижні проводились класні години різного плану (найчастіше організаційні, але були й тематичні, які торкалися в першу чергу взаємин у класі). Цікавим моментом на заключній класній годині була ідея присяги, що виникла спонтанно, перед всім класом будь-якого бажаючого «казати правду, тільки правду і нічого крім правди» про прожитий навчальний рік. Учні виходили до вчительського столу, одну руку клали на серце, другу – на наш класний журнал і говорили про все: про удачі та невдачі, образи і відкриття, які траплялися протягом року.

Також цікавим моментом був тест на самооцінку учнів, що складався з трьох частин. Спершу цей тест писали учні, а на заключних батьківських зборах на ті ж самі запитання відповідали батьки, оцінюючи свою дитину. Результати дуже цікаві: хтось бачить своїх дітей так само, як і вони самі; хтось явно сприймає їх як малюків, тоді як дитина давно вважає себе дорослою та самостійною і т.п.

Я планую наступного навчального року проводити індивідуальну роботу з учнями та їхніми батьками, відштовхуючись від цих тестів. Гадаю, що це привнесе позитивні результати.

На наступний навчальний рік ми плануємо участь у всіх загальношкільних справах, постановку спектаклю, обов’язково похід, свято «День народження класу».

Протягом року позаурочна робота 5-Б класу мала такий вигляд.

 ∙ Свято «День народження класу».

 ∙ Участь у загальношкільному туристському зльоті.

 ∙ Участь у святі «День учителя»

 ∙ Новорічний класний вечір (спектакль).

∙ Участь у святі «День школи».

∙ Екскурсії в музеї і театр.

∙ Участь у загальношкільному ярмарку.

∙ Спектакль.

∙ Поїздка до Умані (парк «Софіївка»).

∙ Дводенний похід.

∙ Випуски газет (у необмеженій кількості).

∙ Зустрічі з ветеранами.

На жаль, так мені й не вдалося домогтися від дітей заміток до шкільного літопису. Вестиму з ними роботу в цьому напрямі наступного року.

Активну участь у житті класу та школи брала половина дітей класу. Насправді, ніхто не залишався поза життям класу.

Якщо оцінювати рівень вихованості дітей, то, безумовно, вони всі добре виховані, немає хамів і грубіянів.

Складними в своїй поведінці я могла б назвати дуже милих, проте «нерівних» п’ятьох хлопчаків. Це такі собі «осередки збудливості». Частогусто саме вони створюють галас і затівають метушню на уроці (з одним із них я веду індивідуальну роботу, зв’язок з батьками – постійний).

Що стосується успішності, то навчальний рік 5-Б клас закінчив з такими результатами: 11 учнів на «4», і 5 учнів з однією «трійкою».

У плані навчання є відверто слабкі, на жаль, ледащі діти. Навчання їм дається важко.

Протягом року я слідкувала за навчальним процесом у класі: відвідувала уроки (математика, історія, іноземна мова), постійно спілкувалася з викладачами, організовувала їх зустрічі з батьками.

Турбує мене ставлення дітей до вчительки французької мови (різко негативне), нелюбов до уроків музики, малювання.

Маю надію, що наступний навчальний рік буде більш плідним.

1) Складіть «портрет» класу і покажіть місце у ньому класного керівника.

2) Які, на Ваш думку, стосунки в класі, чи реалізовувалися протягом року важливі завдання виховання учнів? Що цьому сприяло?

3) Надайте оцінку діяльності класного керівника. Чи  вдалося йому розкрити зміст своєї роботи?

Ефективна взаємодія сім’ї і школи

 Мета: засвоєння аспектів педагогіки співробітництва.

1. Прочитайте поради :

Поради вчителю  

• Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й те ж; утім за будьщо. Обов'язково при всіх. Дякуйте учням за їхніх чудових батьків. Дякуйте бабусям та дідусям за те, що зустрічають дітей зі школи, допомагають організовувати свята. Обов'язково дякуйте татусям - за чудову увагу до потреб школи, за будь-який крок назустріч дитині та вчителю. Звичайно, форми вираження вдячності можуть-бути різні, Але обов'язково запам'ятовуються листи вдячності. Записи в щоденнику -найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи просто інформують про те, чого дитина не зробила в школі. А якщо тактику змінити й почати писати позитивні речі: хвалити дитину, офіційно (письмово) і регулярно?! Так. потрібен ваш час, але ж він того вартий!
• Батьки не повинні боятися школи (згадайте відсутність оптимізму на обличчі батьків, коли ви повідомляли їм про запрошення на чергове зібрання). Батьки не повинні відчувати себе у школі гостями, яких запрошують лише у великі свята, або підсобними робітниками, чиї руки потрібні для того, щоб пофарбувати парти або помити вікна, або гаманцями без розміру, щоб витрусити з них потрібні суми за мірою необхідності. Ніколи не вживайте термін «викликати» батьків у школу! Завжди запрошуйте їх поговорити і обов'язково - заздалегідь.

Не практикуйте ситуацію: «Щоб завтра батьки були тут!» – адже розмова згарячу завжди приносить тільки зворотній ефект. Поки зустріч учителя з батьками буде для дитини карою, розраховувати на повноцінне співробітництво передчасно...

• Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) - їхні інтереси, сфери професійної діяльності, методи виховання - не як маму Гані або тата Володі, а просто як дорослих і досвідчених людей, з якими звела вас доля. Можливо, серед них є дивовижні люди, і вони стануть відомі іншим завдяки вашій щирій зацікавленості. Учіться у батьків, адже вчитель - це не завжди той, хто знає більше, а той, хто знає щось інше. На жаль, сьогодні батьківські збори - найбільш розповсюджена форма взаємодії вчителя та сім'ї. А де ж лекції, семінари, педагогічні практикуми, дискусії, тренінги, конференції, психологопедагогічні консультації?

Що це - лінь, недостатність часу чи професійна неспроможність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на зборах, - єдиний показник їхньої активності, довіри до школи, готовності взяти участь у житті класу. Але й тут дотримання простих правил може істотно стимулювати процес залучення батьків до школи.

 • Ніколи не дорікайте батькам, які не приходять на збори, це не сприяє їхньому бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без сарказму!) радійте їхній появі у класі.

 • Обов'язково називайте батьків по імені, не кажіть «мама Тані Петренко». Інакше може скластися враження, що батьки важливі для вас тільки в такій ролі.

• На зборах намагайтесь говорити про проблему, а не про конкретну дитину. А от хваліть - персонально і всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, засвоюють нові області. І часто набагато успішніше, ніж це здається на перший погляд.

• Особливо ефективно, якщо вам вдасться проаналізувати, чого досягли школярі з моменту вашої останньої зустрічі з батьками, а в чому так і не вдалося підняти планку. Виявлення проблем повинно бути конструктивним:

• ось є проблема;
• для її рішення непогано було б зробити такі й такі справи;
• зі свого боку я постараюсь, а ви зі свого спробуйте...

• Коли батькам пропонується конкретна й доступна модель для застосування їхніх батьківських ресурсів, то віддача збільшується.  Тому що цілеспрямовані дії крок за кроком завжди приносять позитивні результати. Підвищують зацікавленість батьків. Вони частіше звертаються до вас за порадою, а ви, у свою чергу, отримуєте прекрасну можливість прослідкувати за розвитком дитини в сім'ї.

• Намагайтесь не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша точка зору.

• За необхідності попросіть батьків про виявлення будь-якої допомоги, детально поясніть, чому ви не можете обійтися без них, просіть пропонувати інші варіанти рішення проблеми, зацікавлено обговорюйте їх.

 2) Які прийоми активної співпраці тут розкриті?

3) Презентуйте передовий педагогічний досвід ефективної взаємодії сім’ї і школи

Література

1. Друзь З. В. Виховні технології в сучасній школі / З.В.Друзь. – КДПУ, 2005. – 256  

2. Збірник міні-кейсів з дисципліни «Комунікативні процеси у навчанні» / ред. Л.О. Савенкової, В.М. Приходько. – К. : КНЕУ, 2009. – 343 с.

3. Кондрашова Л. В. Методика організації виховної роботи в сучасній школі: навчальний посібник / Л.В.Кондрашова, О.О.Лаврентьєва, Н.І.Зеленкова. – Кривий Ріг : КДПУ, 2008 – 187 с.

4. Книга класного керівника : Довідково-методичне видання / упоряд. С.В. Кириленко, Н.І. Косарева. – Х. : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 560 с.

РОЗДІЛ ІІІ

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Під самостійною роботою розуміють розмаїття видів діяльності  (індивідуальної й колективної) студентів на аудиторних та позааудиторних заняттях або вдома, відповідно до певних завдань за умови безпосереднього невтручання викладача.

Самостійна робота студентів при вивченні курсу МВР включає такі компоненти:

  робота над текстом лекцій;

 самостійна робота з літературою з підготовки до лабораторнопрактичних занять;  самостійна підготовка студентів до організації й проведення ділових педагогічних ігор у студентській групі;

 підготовка до заліку;

 підготовка до захисту виховних проектів (до підсумкового заліку по закінченню курсу).

Самостійне опрацювання передбачає вивчення також певної кількості питань, перелік яких наведено нижче.

Самостійна робота №1

Тема: Цілі і цінності сучасної шкільної освіти.

Навчальна мета: дати характеристику базових цінностей шкільної освіти, які формуються у взаємозв’язку навчання і виховання учнів, співпраці з батьками і вплив  навчального середовища; сприяти осмисленню студентами їх ролі в створенні умов для набуття кожною дитиною позитивно ціннісного індивідуального досвіду.

Студенти повинні знати:

• зміст поняття «цінність»;
• класифікацію цінностей;
• характеристику базових цінностей шкільної освіти.

Студенти повинні уміти:

• складати таблицю;
• робити висновки.

Методичний коментар

1. Опрацюйте розділ І (с.4-20) книги О.Я. Савченко «Виховний потенціал початкової освіти». Якою є головна мета української освіти?
2. Складіть опорний конспект «Базові цінності шкільної освіти та їх характеристика» за такою схемою

Рекомендована література:

Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти: посібник для вчителів і методистів початкового навчання – 2-ге вид., доповн., переробл. – К.: Богданова А.М., 2009. – 226 с.

Питання для самоконтролю

1. Які соціальні й особистісно значущі смисли життя людини в суспільстві визначають цінності? Які є види цінностей?
2. Чому цінності мають історичний характер?
3. Продовжіть перелік тенденцій розвитку сучасної шкільної освіти: варіативність, дитино центризм…
4. Чи погоджуєтесь ви із визначними базовими цінностями освіти? Що б вважали змінити чи доповнити з огляду на потреби сучасної школи?

Самостійна робота №2

Тема: Основні знання вміння вихователя.

Навчальна мета: ознайомити студентів з роллю  інституту педагога-вихователя в сучасних умовах; сприяти осмисленню ними основних вимог до його особистості та діяльності стимулювати розвиток педагогічних компетентностей майбутніх вчителів.

Студенти повинні знати:

• суть і зміст вихователя в сучасній школі;
• мета вихователя;
• зміст виховної діяльності педагога.

Студенти повинні уміти:

• порівнювати;
• робити висновки.

Методичний коментар

1. Опрацювати розділ (с. 40-44; 52-53) посібника В.П. Созонова «Організація виховної роботи в класі» визначити зміст виховної діяльності педагога.
2. Опрацюйте ОКХ майбутнього педагога та складіть таблицю «Діяльність вихователя як система, характеристика основних видів діяльності.

Рекомендована література:

1. Созонов В.П. Організація виховної роботи в класі – Х.: Веста; Видавництво «Ранок», 2008. – с.40-53, 67-71.
2. КІМЗ «Освітньо-кваліфікаційна характеристика майбутнього педагога».

Питання для самоконтролю

1. Що таке сучасне виховання?
2. Які педагогічні умови, над створенням яких має працювати педагог?
3. Професійно значимі знання вихователя.
4. Професійно значимі уміння педагога-вихователя.

Самостійна робота №3

Тема: Визначення мети і завдань виховної роботи в класі.

 Навчальна мета: закріпити знання студентів про мету і завдання виховної роботи класовода в класі. Сформувати чітке уявлення про методику формування вибору педагогічних цілей і завдань; розвивати в студентів інтерес до майбутньої справи.

Студенти повинні знати:

• роль мети у виховній роботі;
• методику формування педагогічних цілей і завдань.

Студенти повинні уміти:

• виділяти суть поняття з опрацьованого розділу;
• робити висновки;
• аналізувати.

Методичний коментар

1. Опрацюйте розділ І §2 посібника С.Г. Карпенчук «Теорія і методика виховання».
2. З таблиці «Категорії виховних цілей діяльності» (с. 31-34) виписати приклади основних категорії та узагальнених типів виховних цілей.
3. Користуючись щоденниками з позакласної виховної роботи, проаналізуйте визначення та відповідність мети виховного заходу його змісту за таким зразком:

Рекомендована література:

Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк.., 2005 – с.23-35.

Питання для самоконтролю

1. Як реалізується мета виховання?
2. Як ви розумієте твердження А.С. Макаренка «Людина може жити на світі, якщо в неї немає попереду нічого радісного».
3. Продовжіть думку: «Способи  визначення цілей можуть бути різними: на основі змісту виховання, через…

Самостійна робота №4

Тема: Сучасні виховні технології, виховна робота вчителя.

Навчальна мета: закріпити знання студентів про «виховну систему»,  виховну технологію, які є  виховні технології та вимоги, що вони визначають до особи вихователя; сформувати уявлення про методику організації і планування тієї чи іншої виховної системи.

Студенти повинні знати:

• зміст поняття «виховна система», «виховна технологія»;
• основні етапи розвитку виховної системи;
• характеристику найбільш поширених сучасних виховних технологій та вимоги до особистості педагога, що працює за даною технологією.

Студенти повинні уміти:

• виділяти характерні риси виховної системи школи;
• використовувати знання теоретичного матеріалу на практиці.

Методичний коментар

1. Опрацювати розділ 2 «Сучасні виховні системи і технології виховання» (с. 41-49, 63-81) посібника Гречаник О.Є. «Управління виховною діяльністю в загальноосвітньому навчальному закладі» та виписати суть понять  виховна система», «технологія», «виховна технологія».
2. На основі опрацьованого матеріалу (с.41-49) визначити основні етапи розвитку виховної системи.

Заповніть таблицю

3. Познайомившись з методикою організації виховної роботи за технологією колективного творчого виховання (с.65-71), випишіть етапи  КТС та дії вчителя і учнів на кожному з них. Складіть опорний конспект за такою схемою:

Рекомендована література:

3. Гречаник О.Є. Управління виховною діяльністю в загальноосвітньому навчальному закладі. – Х.: Вид.група «Основа», 2009. – с.41-49, 63-81. – (Бібліотека журналу «Управління школою»; Вип..11(83)).
4. Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології: навчально-методичний посібник для керівників шкіл, вчителів, класних керівників, вихователів, слухачів ІПО. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2002. – с.25-42.

Питання для самоконтролю

1. Що таке виховна система, технологія, виховна технологія?
2. Назвіть характерні риси виховної системи школи.
3. Які основні етапи розвитку виховної системи?
4. Які сучасні найбільш поширені виховні технології визнаєте і їх основна спрямованість?
5. В чому полягає методика організації КТС?

Самостійна робота №5

Тема: Авторські виховні системи.

 Навчальна мета: закріпити знання студентів про виховні технології та виховні системи; познайомити з сучасними виховними системами та особливостями їх організації.

Студенти повинні знати:

• зміст поняття «виховна технологія», «виховна система»;
• основні етапи розвитку виховної системи;
• вимоги до особистості педагога, що працює за новою технологією.

Студенти повинні уміти:

• визначити головну мету і принципи побудови авторської системи;
• порівнювати форми та методи, що використовуються в різних системах;
• виділяти головні структурні компоненти;
• готувати індивідуальні повідомлення.

Методичний коментар

1. Познайомитись з прикладами організації виховної роботи в різних навчальних закладах України (Сорока Г.І. с.42,69-104.)
2. Підготуйте індивідуальне повідомлення про одну з авторських виховних систем за таким планом:

1. Головна мета.
2. Основні принципи виховання.
3. Об’єкти діяльності.
4. Основні напрями та форми виховання.
5. Педагогічні знахідки.
6. Результат.

3. Обміняйтесь своїми повідомленнями в групі, тим самим збільшивши інформаційну базу з даної теми.

Рекомендована література:

Сорока Г.І. Сучасні виховні системи та технології: навчально-методичний посібник для керівників шкіл, вчителів, класних керівників, вихователів, слухачів ІПО. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2002. – с.69-104, 42

Питання для самоконтролю

1. Назвіть характерні риси виховної системи школи.
2. Які основні етапи розвитку виховної системи?
3. Які найбільше принципи виховання використовуються вчителями в авторських виховних системах.

Самостійна робота №6

Тема: Шляхи і методи виховної роботи.

 Навчальна мета: оволодіти поняттями «метод виховання», «прийом виховання», «система методів» відправити вміння вибору методів виховання і прийомів впливу.

Студенти повинні знати:

• зміст поняття «метод виховання», «прийом виховання»;
• загальні причини, які визначають вибір методів виховання.

Студенти повинні уміти:

• розрізняти методи виховання і прийоми впливу;
• підбирати відповідні методи та прийоми в конкретних ситуаціях;
• аналізувати.

Методичний коментар

1. В посібнику «Педагогіка» (Н.П. Волкова, К.Вид. центр «Академія», 2002), с. 127-128 опрацюйте відповідний матеріал і випишіть визначення понять «метод виховання», «прийоми виховання».
2. Підберіть педагогічну ситуацію, запропонуйте свої методи виховання і прийоми педагогічного впливу. Аргументуйте свій вибір.
3. Під час практики з поза навчальної виховної роботи поспостерігайте та проаналізуйте використання вчителем методів виховання.
4. У посібнику «Педагогіка» Н.П. Волкової (с.164-165) випишіть  педагогічні умови використання методів виховання.
5. З посібника «Управління виховною діяльністю в загальноосвітньому навчальному закладі» (с.32-34) випишіть причини, які визначають вибір методів виховання.

Рекомендована література:

7. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студ.вищ.навч. зал. – К.: Вид.центр «Академія», 2002 – с. 127-128, 164-165.
8. Гречаник О.Є, Управління виховною діяльністю в загально-освітньому навчальному закладі. – Х.: Вид.група «Основа»; 2009. – с.32-34.

Питання для самоконтролю

1. Що ви розумієте під методами виховання? Із пропонованих відповідей оберіть правильну, вказавши на помилковість інших.

А. Метод виховання – це спосіб впливу вихователя на свідомість і волю вихованця з метою формування у нього бажаних якостей.

Б. Метод виховання – це діяльність вихователя, в результаті чого вихованці засвоюють необхідні правила поведінки.

В. Під методами виховання слід розуміти діяльність учителя й учнів з метою активізації їх громадської діяльності.

Г. Правильної відповіді немає.

2. У чому ви вбачаєте взаємозв’язок між методами і прийомами виховання? Наведіть приклади.

Самостійна робота №7

Тема: Класифікація методів виховання.

 Навчальна мета: ознайомити студентів з різними підходами до класифікації методів виховання. Формувати навички аналізу різних груп методів, уміння порівнювати, робити висновки.

Студенти повинні знати:

• різні підходи до визначення груп методів виховання;
• сутність методів конкретних груп;
• умови використання методів виховання.

Студенти повинні уміти:

• розрізняти методи за їх ознаками;
• використовувати в практичній діяльності;
• працювати з методичною літературою.

Методичний коментар

1. Охарактеризуйте та проаналізуйте різні підходи до класифікації методів виховання, використовуючи рекомендовану літературу.
2. Користуючись рекомендованою літературою, складіть опорну схему «Методів виховання»

Наприклад

3. Складіть поради для молодого вчителя щодо використання методів виховання.
4. Перегляньте щоденники учнів і проаналізуйте, як вчитель-вихователь використовує їх для заохочення і покарання школярів.

Рекомендована література:

9. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студ.вищ.навч. зал. – К.: Вид.центр «Академія», 2002 – с. 128-161
10. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посіб. – 2-ге вид., допов. і переробл. – К.: Вища шк.., 2005 – с.111-115

Питання для самоконтролю

1. Із названих понять виберіть ті, які належать до методів виховання. Згрупуйте  їх за функціональними особливостями.

   А. Заохочення

Б. спостереження

В. Екскурсія

Г. Вимога

Д. Переконування

Е. Туристичний похід

Є. «Вибух»

Ж. Переконання

З. Покарання

І. Диспут

К. Вправи

Л. Інструктаж

М. Привикання

Н.Режим

О. Приклад

П. Гра

2. Яка роль прикладу у вихованні? Чи тотожні поняття «взірець» й «ідеал»?
3. Розкрийте місце і роль вправ та привчення у вихованні.

Самостійна робота №8

Тема: Основні методи вивчення учнів.

 Навчальна мета: закріпити знання студентів про методи та методику вивчення учнів; добитися, щоб студенти зрозуміли необхідність застосування даних методів для успішної  виховної роботи в дитячому колективі.

Студенти повинні знати:

• класифікацію методів вивчення учнів;
• методику використання окремих методів;
• правила, яких слід дотримуватись під час вивчення вихованців.

Студенти повинні уміти:

• визначати доцільність використання того ж іншого методу;
• складати опорні схеми;
• виділяти головне в прочитаному тексті.

Методичний коментар

1. Опрацювати матеріал підручника «Педагогіка» (с.334-342) (Кузьмінський А.І.,  Омелянського В.Л. Педагогіка), виділити та занотувати правила, яких слід дотримуватись під час вивчення вихованців.
2. Користуючись матеріалами посібника «101 схема й таблиця. На допомогу шкільному психологу» (с.18), визначте які види спостережень проводить класовод для вивчення дітей класу. Які з них найбільш ефективні?
3. Розробіть анкету для батьків, враховуючи особливості питань анкети («101 схема й таблиця. На допомогу шкільному психологу» с. 21)
4. Підготуйте методичну розробку бесіди.
5. Запропонуйте тематику етичних бесід для учнів 1-х класів.

Рекомендована література:

11. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка: Підручник. – К.: Знання, 2007, - с.334-342.
12. Туріщева Л.В. 101 схема й таблиця. На допомогу шкільному психологу. – Х.: Вид.група «Основа», 2008. – с.18-25.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть сутність основних методів вивчення класоводом учнів. Де і як класовод має систематизувати результати цієї бесіди?
2. Яких правил слід дотримуватись під час проведення бесіди з учнями?
3. На що слід звертати увагу, вивчаючи особистість вихованців?
4. Які є види тестів та за яких умов їх використовують?

Самостійна робота №9

Тема: Діагностика особистості школяра.

Навчальна мета: удосконалювати навички застосування психодіаг-ностичних методик в практичній діяльності. Сприяти формуванню у студентів конструктивних компетентностей.

Студенти повинні знати:

• значення діагностики в роботі класовода;
• вимоги до педагогічної діагностики;
• як систематизувати результати вивчення особистості учня.

Студенти повинні уміти:

• скласти програму вивчення особистості учня;
• складати психолого-педагогічну характеристику на учня класу, де проходите практику;
• вести особисту картку учня.

Методичний коментар

1. Ознайомтесь з відповідним теоретичним матеріалом за посібником «Педагогіка» автор Волкова Н.П. (с.210-211).
2. За даними спостережень під час педагогічної практики складіть психолого-педагогічну характеристику на учня вашого класу.

Примірна програма

Психолого-педагогічна характеристика на учня

I.        Загальні відомості про учня.

1. Прізвище, ім'я, по-батькові.
2. Особливості фізичного розвитку (заповнення за матеріалами медпункту школи):

а) ріст, вага, обсяг грудної клітки;|

б)        стан здоров'я і фізичного розвитку.

3.        Характер родинного середовища.

а)        батьки, основна професія, освіта;

б)        структура сім'ї, в якій живе дитина (повна чи не повна сім'я), яка дитина (перша, друга), де•• більше перебуває дитина (з батьками чи з дідусем, бабусею).

4. Відвідувала дитина ясла-садок.
5. Фактори, як сильно вплинули на розвиток чи затримку в розвитку дитини.

II.        Особливості пізнавальної діяльності.

1. Навчальна діяльність учня виражена якісними оцінками, судженнями (не балами).
2. Особливості уваги дитини. Сутність стійкості відволікання і розсіяності уваги.
3. Як ставиться дитина до завдань (активно аналізує, зосереджено спостерігає, зацікавлено, пасивно задає питання).

4. Індивідуальні особливості пам'яті: схильний до механічного заучування, заучує з розумінням, а потім заучує, довго пам'ятає, швидко забуває і т.д.

5. Мислення (як розуміє новий матеріал, чи проявляється самостійність і логічність у судженнях; як швидко охоплює навчальний матеріал; кмітливий - не кмітливий; схильний робити деякі пошуки і  т.д.)

6. Мовлення. Навички усного мовлення, виразність, дефекти мовлення (заїкається, запинається, шепелявить, гаркавить, говорить у підвищеному тоні і т.д.). Говорить неповними реченнями. Говорить зв'язно, переважно простими реченнями; запас слів, образність мовлення.
7. Інтереси, (вчиться з інтересом, без інтересу, виявляє інтерес до окремих навчальних предметів (вказати до якого). Основне коло інтересів дитини. Глибина і стійкість інтересів.

ПІ. Ставлення дитини до праці.

Любить коли його обслуговують; допомагає з бажанням; допомагає після прохання; допомагає з власної ініціативи; бажає все робити з власної ініціативи; бажає все робити самостійно; довго займається справою; швидко горить інтерес до домашньої роботи і т.д.; до праці ставиться з повагою. Чи має трудові обов'язки. Як учень ставиться до своїх результатів праці. Самовдоволений, переоцінює їх, впевнений, проявляє сумління і т.д.

IV.        Особливості емоційно-вольової сфери.

Рівень емоційної збудливості учня, сила і глибина переживання. Чи проявляється у дитини ефективність і в яких випадках. Який настрій переважає в учня. Реакція дитини при зустрічі із труднощами при виконанні завдань (відразу припиняє роботу, пропадає інтерес до справи, намагається знайти інше заняття; робить спроби виконати, виявляє нерозумну впертість, стає збудливим, твердо домагається мети і т.д.

Учень ставиться до зауважень, які знаходяться у протиріччі з його теперішніми інтересами (без протиріч, без повторюючи вимог, підкорюється, хвилюється, гнівається, робить навпаки і т.д.). чи проявляється витримка і самоволодіння. Чи може протистояти чужому впливу. Чи може змусити себе виконати правильно те чи інше завдання. Як учень виконує шкільний режим. Як виконує вимоги дорослих. Чи часто відмовляється виконувати вимоги дорослих.

V.        Ставлення учня до інших учнів і до самого себе.

Впевнений, боязливий, невпевнений у собі, самовпевнений, сором'язливий, хвастовитий, неконтактний, у спілкуванні тримає себе вільно. Грається переважно один, переважно з одним партнером. Вливається в гру непомітно. Намагається здобути провідне місце в групі. Чи полюбляє однокласників. Чи має учень близький друзів. На якій основі дитина товаришує з іншими дітьми. Чи проявляє вона егоїзм, заздрощі до інших.

VI.        Загальні висновки і побажання.

3. Згідно критеріїв вихованості школяріва (Управління виховною діяльністю в загально-освітньому навчальному закладі. – Х.: Вид.група «Основа»; 2009. – с.158) розробити анкету визначення вихованості учнів 2-х класів.

Рекомендована література:

13. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студ.вищ.навч. зал. – К.: Вид.центр «Академія», 2002 – с. 210-211
14. Гречаник О.Є, Управління виховною діяльністю в загально-освітньому навчальному закладі. – Х.: Вид.група «Основа»; 2009. – с.158-160

Питання для самоконтролю

1. Продовжіть думку: «Вивчення учнів досягає мети і дає результати тільки тоді, коли воно відповідає таким педагогічним умовам:…»
2. Назвіть основні завдання педагогічної діагностики в роботі класовода.
3. Пригадайте, за якими критеріями Л. Фрідман  пропонує оцінювати рівень вихованості школярів.

Самостійна робота №10

Тема: Зміст і планування роботи класовода.

 Навчальна мета: Добитись, щоб студенти зрозуміли важливість і необхідність планування виховної роботи, засвоїли завдання, зміст і форми роботи класовода.

Студенти повинні знати:

• принципи планування;
• алгоритм планування;
• типи та структура планів виховної роботи.

Студенти повинні уміти:

• визначати та характеризувати принципи планування виховної роботи;
• за змістом визначати тип плану;
• аналізувати.

Методичний коментар

1. Ознайомтеся з методичними журналами «Розкажіть онуку» та «Класному керівнику. Усе для роботи».
2. Виберіть на власний розсуд план-конспект виховного заходу.
3. Охарактеризуйте даний план за таким алгоритмом:

• клас, в якому проведений виховний захід;
• тема виховного заходу;
• мета виховного заходу, як реалізована;
• дотриматись таких принципів планування, бо…;
• даний план такого типу, бо…;
• ваші пропозиції щодо удосконалення даного плану.

Рекомендована література:

15. Підбірка журналів «Розкажіть онуку» та «Класному керівникові. Усе для роботи».
16. Гречаник О.Є, Управління виховною діяльністю в загально-освітньому навчальному закладі. – Х.: Вид.група «Основа»; 2009. – с.32-34.

Питання для самоконтролю

1. Що таке «план виховної роботи»?
2. Класифікація планів за ознаками.
3. Яких вимог слід дотримуватись під час планування виховної роботи в класі?
4. Пригадайте алгоритм планування виховної роботи.

Самостійна робота №11

Тема: Розроблення колективних творчих справ «Захист фантастичних проектів».

 Навчальна мета: навчити студентів колективної діяльності по складанню нетрадиційних форм виховної роботи. Формувати інтерес до  організації активної  життєдіяльності дітей; вироблення організаторської компетентності студентів.

Студенти повинні знати:

• суть технології колективного творчого виховання;
• методику організації КТС;
• методику організації такої справи, як «Захист фантастичних проектів».

Студенти повинні уміти:

• розподіляти доручення в колективі згідно можливостей кожного;
• відображати творчий задум;
• аргументувати та доводити з наукової точки зору реальність свого задуму;
• аналізувати свої роботи та роботи своїх товаришів.

Методичний коментар

1. Пригадайте методику організації виховної роботи за технологією КТВ та визначте дії вчителя та учнів на кожному з етапів організації і проведення КТС.
2. Ознайомтесь з методикою проведення «Захисту фантастичних проектів».

Довідка

Дана справа може організовуватись як довготривалий  проект (протягом 1-2 місяці),  так і короткотривалий (протягом 40 хв.). Кожен мікро колектив обирає для себе певну тему проекту (або всім пропонується одна й та ж тема).  Розподіляє доручення в мікро колективі: підготовка захисту, малювання даного проекту в 3-х проекціях (загальний вигляд,  вигляд в розрізі та головна структурна частина проекту). Обґрунтування саме такого вигляду повинно мати під собою наукову основу. Це й сприятиме розвитку пізнавальних можливостей учасників проекту. В захисті «проекту» приймає участь всі творча група. Висвітлюються переваги даного проекту, його необхідність, наукова цінність. На захисті відводиться 3-5 хв.,  після чого інші  учасники можуть задати питання уточнюючого  характеру.

Примірні теми фантастичних проектів: «Будинок майбутнього», «Школа майбутнього», «Наше місто, село в майбутньому», «Транспорт майбутнього»,»Медицина майбутнього».

3. Кожна творча група (5-6 чол.) готує свій проект та готується до його захисту.

Рекомендована література:

17. Гречаник О.Є, Управління виховною діяльністю в загально-освітньому навчальному закладі. – Х.: Вид.група «Основа»; 2009. – с.65-71
18. Література згідно тематики проекту.

Питання для самоконтролю

1. В чому суть технології КТВ?
2. Пригадайте тематику організації КТС.
3. Формуванню яких компетентностей сприяє даний вид роботи?

Самостійна робота №12

Тема: Методика проведення ранків, конкурсів.

Навчальна мета: познайомити студентів з особливостями форм роботи по  інтелектуальному вихованню (конкурси, ранки і т.п.); розвивати здібності, вміння встановлювати доброзичливі стосунки при взаємодії.

Студенти повинні знати:

• методику організації математичних ранків;
• методу проведення конкурсних програм;
• особливості організації конкурсу та підготовки до нього.

Студенти повинні уміти:

• добирати матеріал для конкурсу відповідно вікових особливостей вихованців;
• порівнювати;
• робити висновки.

Методичний коментар

1. Ознайомтесь з методикою проведення математичних ранків (додаток №1)
2. Користуючись методичними журналами (ж. «Розкажіть онуку», ж. «Початкове навчання та виховання»), розробіть програму такого ранку для дітей 1-4 класів.
3. З «Алгоритму проведення конкурсних програм» (додаток №2) виділіть послідовність проведення конкурсних програм.
4. Підготуйте й оформіть оголошення про проведення конкурсної програми з урахуванням вимог «Алгоритму»

Рекомендована література:

19. Підбірка журналів «Розкажіть онуку».
20. Підбірка журналів «Початкове навчання та виховання»

Питання для самоконтролю

1. Що таке  конкурсні програми?
2. З якою метою організують проведення  конкурсних програм?
3. Що спільного та відмінного в організації та проведенні конкурсних програм та математичних ранків?
4. Яким має бути оголошення про проведення конкурсу? Чому?
5. Відтворіть алгоритм проведення конкурсу.

Самостійна робота №13

Тема: Основи педагогічної взаємодії з батьками школяра.

 Навчальна мета: закріпити та узагальнити знання студентів про сім’ю, як основне середовище, де закладаються основи особистості. Добитись розуміння студентами необхідності педагогічної взаємодії з батьками для оптимізації виховного процесу.

Студенти повинні знати:

• напрямки роботи школи з сім’єю;
• шляхи залучення батьків до співробітництва;
• завдання роботи школи з сім’єю;
• методи та напрямки сімейного виховання.

Студенти повинні уміти:

• визначати напрямки роботи школи з сім’єю;
• концентрувати та узагальнювати матеріал в таблицях та схемах;
• будувати таблиці.

Методичний коментар

1. Опрацюйте методичні поради Виноградової Т.В. «Співпраця сім’ї та школи на сучасному етапі» («Позакласний час» №2(15), 2006. – с.2) та визначте головні завдання роботи школи з сім’єю.
2. На основі знань попереднього матеріалу («Позакласний час» №2, 2006.) та ознайомившись з досвідом роботи Платиці О.В. «Взаємозв’язок школи, родини, громадськості у вихованні дітей»  («Виховна робота в школі» №8(23), 2007. – с.36) визначте:

а) користь від залучення батьків  та громади до партнерства в освіті. Оформіть ОК

б) як класний керівник здійснює педагогічну оцінку батьків.

Рекомендована література:

21. Виноградова Т.В. Співпраця сім’ї та школи на сучасному етапі// Позакласний час. - №2(15). – 2006. – с.2
22. Баранник Л.В. Союз батьків і вчителів // Позакласний час. - №21-23. – 2006. – с.62.
23. Платиця О.В. «Взаємодія школи, родини, громадськості у вихованні дітей.// Виховна робота в школі. - №8(33). – 2007. – с.36-38.
24. Форми взаємодії педагогів та батьків. // Технологія виховання. - №3. – 2004.

Питання для самоконтролю

1. Пригадайте напрямки роботи школи з сім’єю.
2. Як класний керівник здійснює педагогічну освіту батьків?
3. Визначте головні завдання роботи школи з сім’єю?
4. Якими компонентностями повинні володіти батьки на вашу думку, щоб забезпечити найвищу ефективність  виховання сучасної дитини?

Самостійна робота №14

Тема: Форми роботи школи з сім’єю.

Навчальна мета: узагальнити знання студентів про взаємодії школи та сім’ї у вихованні дітей; удосконалити навички організації різних форм взаємодії школи та сім’ї; сприяти підготовці компетентного вчителя.

Студенти повинні знати:

• традиційні форми роботи школи з сім’єю та  методику їх організації;
• нетрадиційні форми роботи з батьками громадськістю;
• шляхи залучення батьків до співробітництва.

Студенти повинні уміти:

• визначати форми роботи з батьками в залежності від ситуації;
• використовувати теоретичний матеріал в практичній діяльності.

Методичний коментар

1. Опрацювавши рекомендовану літературу, побудуйте ОК «Шляхи залучення батьків до співробітництва» №23-24, 2006. – ст..87.
2. Познайомтесь з досвідом роботи вчителів шкіл України та випишіть для себе нетрадиційні форми роботи думку, найкраще сприятиме вихованню дітей?
3. Підготуйтесь до моделювання вечора – зустрічі «Світ захоплень нашої сім’ї».

Рекомендована література:

25. Виноградова Т.В. Співпраця сім’ї та школи на сучасному етапі// Позакласний час. - №2(15). – 2006. – с.2
26. Зміст, форми та методи роботи педагога з батьками.// Позакласний час - №31. – 2001. – с.19.
27. Проектні технології у виховній роботі.// Класному керівникові. //Усе для роботи. - №6. – 2010. – с.4-6.
28. Усата С. Партнерство школи та сім’ї в сім’я дитини.// Позакласний час. - №19-20.
29. Форми взаємодії педагогів та батьків. // Технологія виховання. - №3. – 2004.

Питання для самоконтролю

1. Пригадайте шляхи залучення батьківської громади до співпраці.
2. Які традиційні форми роботи школи з сім’єю ви знаєте?
3. В чому особливість нетрадиційних форм роботи школи з батьками?
4. Якими компетентностями повинен володіти сучасний педагог для ефективної роботи з батьками школярів? Які з цих компетентностей ви почали розвивати в собі?

Матеріали, напрацьовані у ході самостійної роботи, рекомендується зберігати у тематичній теці. Це дозволить у майбутньому скористатися зібраним матеріалом під час педагогічної практики і професійної діяльності. Якість і повнота виконаної студентом самостійної роботи, оригінальність, системність є важливими чинниками оцінки навчальних досягнень з курсу МВР.  

РОЗДІЛ ІV

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ ЗА ЗМІСТОМ КУРСУ

        До індивідуальної роботи студентів належать індивідуальні творчі завдання, робота над створенням нових методичних матеріалів, індивідуальні навчальні завдання. Творчі індивідуальні завдання обговорюються викладачем і студентом.

     Перелік і вимоги до якості виконання індивідуальних навчальних завдань наведено нижче.

Підготовка і презентація виховних проектів

1. Теорія методу проектів

 «Проект» у перекладі з латинської projectio означає «кидання вперед». Проект – це прототип, ідеальний образ передбаченого або можливого об'єкта, стану. Проект сьогодні розуміють як ідею, за якою суб’єкт може і має право розпоряджатися власними думками. Це: досить тривала й послідовна діяльність, що виконується людиною для досягнення реальної мети та розв'язання життєвої проблеми; дія, що виконується в природних умовах і містить розв'язання порівняно складної задачі; задум певного нового об'єкта, матеріалізований у кресленнях, схемах, іншій документації; проблемні завдання високого ступеня складності, розраховані на тривале розв'язання в процесі діяльності (С. Стадник).

В основу методу проектів покладена ідея про спрямованість навчально-виховної діяльності на результат, що отримується під час вирішення тієї або іншої практичної або теоретично значущої проблеми.

Сутність проекту І. Сергєєв визначає як «п'ять П»: Проблема – Проектування (планування) – Пошук інформації – Продукт – Презентація + «шосте П» проекту – його Портфоліо, тобто папка, у якій зібрані всі робочі матеріали проекту, у тому числі чернетки, денні плани, звіти тощо. Важливим і суттєвим моментом, який зумовлює майже всю наступну проектну діяльність – наявність проблеми, на вирішення якої слід сконцентрувати зусилля учасників проекту й втілення її вирішення у конкретному результаті. Проект, згідно своєї сутності, повинен мати практичне значення.

Будь-який проект, незалежно від типу, має практично однакову структуру, що може бути представлена у вигляді укрупненої циклограми проведення проекта.

 Етапами роботи над проектом є такі:

1. Вихідний. Тут відбувається розробка основних ідей, констатація вивченості проблеми, аналіз даних, обґрунтування актуальності, формулювання гіпотези, визначення масштабів роботи, засобів і методів досягнення мети, меж інтеграції з іншими предметами, передбачуваних складностей, строків.

 2. Етап розробки: вибір виконавців (одного або декількох), формування команди, розподіл обов'язків, планування роботи, розробка змісту етапів, мотивація учасників, моделювання – створення умовного образу, схеми кінцевого результату, визначення форм і методів управління й контролю, коректування задумів з боку педагога (керівника).

3. Етап реалізації проекту: інтегрування й акумулювання всієї інформації з урахуванням теми, мети, гіпотези. Підготовка наочнографічного матеріалу, розробка аудіо-відео ряду проекту. Контроль і корекція проміжних результатів, співвіднесення їх з метою, керівництво, координація роботи учнів (студентів). Забезпечення гласності й відкритості ходу проекту (випуск бюлетенів, інформаційних листків, радіопередач, телерепортажів, відображення у інформаційних мережах тощо).

4. Завершення проекту. На цьому етапі проект подається до захисту у групі чи на конференції, представляється на виставці, конкурсі-захисті тощо. Учасники й керівники зіставляють первісні цілі і результати дослідження, обговорюють результати проекту – які пізнавальні, наукові, практичні й виховні якості були придбані. Проект оцінюється й підводяться остаточні підсумки, команда підлягає розформуванню.

Серед типологій проектів виділяють і виховні проекти, спрямовані на вирішення важливої актуальної проблеми у галузі теорії та методики виховання.

2. Рекомендації до виконання виховних проектів 

Тема проекту може бути обрана відповідно до змісту курсу як з переліку запропонованих нижче, так і на власний розсуд студента чи викладача.

Форми представлення проекту: усний журнал, комп'ютерна газета, презентація, альманах, розробка авторського сценарію виховного заходу тощо.

Орієнтовні теми:

 1. Етичні бесіди та їх місце у виховній роботі.

2. Вивчення особистості учня. Новітні підходи.

3. Вивчення стосунків у класному колективі через нестандартні методики.

4. Екскурсія в природу.

5. Сучасні форми роботи з батьками.

6. Пізнавальні вечори.

7. Методика вивчення особистості педагогічно занедбаного учня.

8. Диспути. Дискусії. Дебати.

3. Методика вивчення сім'ї школяра.

4. Методика проведення природоохоронної роботи з учнями.

5. Методика проведення профорієнтаційної роботи.

6. Вікторини.

7. Методика проведення класних зборів.

8. Методика використання виховних можливостей народних традицій.

9. Тематичні конференції.

10. Методика проведення усного журналу.

11. Методика роботи класного керівника з підготоки учнів до сімейного життя.

12. КТС «Люби і знай свій рідний край».

13. Методика формування культури поведінки учнів.

14. Методика проведення предметних тижнів.

15. Методика естетичного виховання учнів.

16. Методика проведення гурткової роботи з учнями.

17. Методика підготовки і проведення тижня профорієнтаційної роботи в школі.

18. Методика проведення батьківських зборів.

19. Методика роботи з морального виховання учнів.

20. Методика організації економічного виховання.

21. Методика формування емоційної культури.

22. Методика виховної роботи у оздоровчому таборі.

23. Моніторинг виховного процесу.

Серед представлених тем можуть бути обрані різні напрями проектування. Так, один проект може бути спрямований на дослідження новітніх методів і прийомів реалізації даного напряму виховання, інший – на підбір діагностичних методик, другий – створення оригінального сценарію виховного заходу, третій – створення банку педагогічних ідей і т.д.

При відборі тематики і напряму проектування творчість студента не обмежується жорсткими рамками.

Вимоги до виконаного проекту:

➢ Виховний проект може виконуватися індивідуально чи творчими групами студентів, у останньому випадку його обсяг повинен пропорційно збільшуватися.

➢ Результатом проектування має бути готова до впровадження оригінальна розробка методики одного з напрямів виховної роботи або форми її організації, представлена у вигляді: газети, презентації, тематичної теки, методичної розробки тощо.

➢ Результат проектування повинен бути представлений у друкованому (рукописному) вигляді у виді брошури формату А4 або А5. Якщо власне проект є комп’ютерною презентацією чи газетою або альманахом, кадри мають бути роздруковані і також зібрані у виді брошури.

➢ Обсяг друкованої презентації проекту повинен складати від 10 аркушів.

➢ Презентація проекту повинна містити: тему, мету проектування, проблему, на вирішення якої було спрямовані зусилля, опис теоретичних і практичних результатів.

➢ Спосіб оформлення результатів проектування відбувається на розсуд виконавця, але до обов’язкових вимог належать: тема, мета, проблема, опис ключових понять і розкриття їх змісту у обсязі, достатньому для усвідомлення сутності проекту; практичне втілення ідеї проектування; список використаних джерел. Без практичного втілення виконана робота буде оцінена як реферат.

➢ При відборі засобів оформлення результатів проектування варто виходити з думки про те, що представлений матеріал повинен бути актуальним для вчителів загальноосвітньої школи і повністю готовим для впровадження у практику виховання.

 Критеріями оцінки виховного проекту є: повнота, стислість, логічність викладу теоретичних основ питання; оригінальність, етапність, цілісність, практична значущість, форма презентації.  

РОЗДІЛ V

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ ЗА ЗМІСТОМ КУРСУ

Згідно діючої навчальної програми курсу «Методика виховної роботи» передбачено засвоєння трьох змістових модулів і по завершенню курсу – залік.

Нижче подана орієнтовна оцінка навчальних досягнень студентів.

ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ

Базова

1.Відмиш, Л. І. Система національного виховання: шляхи та засоби реалізації [Текст] / Л. І. Відмиш // Виховна робота в школі.– 2011.– №8 (серпень).– №7–9.

2.Виховні технології //Завуч. Бібліотека. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2004

3.Виховання моральності підростаючого покоління: Науково-методичний посібник. – К.: Богдана, 2005р

4.Владикін, В. П. Дитячо-юнацька спілка «Козацьке братство» [Текст] / В. П. Владикін // Позакласний час.– 2011.– №8.– С. 34–42

5.Волкова Н.П. Педагогіка./Н.П. Волкова – К.: Академія, 2002  

5.Гречаник О.С. Управління виховною діяльністю в загальноосвітньому навчальному закладі./О.С. Гречаник - Х.: Вид. група «Основа», 2009.-192 с. –(Бібліотека журналу «Управління школою»; Вид.11(83)).

7.Дербеньова А.Г. Педагогічна діагностика у классному керівництві./А.Г.Дербеньова - Х.: Вид. група  «Основа», 2007.- 176 с.- (Школа классного керівника)

8.Довідник педагога-організатора: Навчально-методичний посібник. – Рівне, 2001

9.Довідник педагога-початківця/ Уклад А.Г. Дербеньова. – Х.: Вид.група Основа. – 2010. – 160 с.

10 .Зміст, форми та методи роботи педагога з батьками // Позакласний час. - № 31. – 2001. – с. 19

11.Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій. – Харьків: Основа, 2009.

12.Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання./С.Г.Карпенчук – К.: Вища школа, 2005-342с.

13.Кравченко О. Метод проекту [Текст]: соціальне проектування як прояв активної участі у житті суспільства/ О. Кравченко // Шкільний світ.– 2011.– №36 (вересень).– С. 8–14

14.Кудрик, Л. Самовиховання в школі: стан і перспективи [Текст] / Л. кудрик // Шкільний світ.– 2011.– №39 (жовтень).– С. 6–15

15.Кутас  А. Батьківські «синці» [Текст]: [про помилки, яких припускаються батьки у вихованні дітей] / А. Кутас // Зростаємо разом.– 2011.– №12.– С. 2–3, 4–7.

16.Кучерявий О.Г. Педагогіка: особистісно-розвивальні аспекти: навчальний посібник / О.Г. Кучерявий. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2014. – 440 с.

17.Лізинський В.М.Прийоми й форми у вихованні/В.М.Лізинський – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007.-160 с.

18.Ляшенко, С. Д. Сім’я і школа [Текст]: [пед. консиліум для батьків] / С. Д. Лященко // Позакласний час.– 2011.– №10.– С. 47–49.– (Робота з батьками).

19.Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. Вибрані твори в 7-ми томах./А.С.Макаренко – Т.5. – К.: Радянська школа, 1954

20.Макаренко А.С. Методика виховної роботи./А.С.Макаренко – К., 1990

21.Макаренко А.С. Книга для родите лей./А.С.Макаренко – Линиздат, 1981

22.Немов Р.С. Психология – в трех книгах, книга 3./Р.С.Немов – М., 2002. – с. 156-259

23.Нісімчук А.С., Падалка О.С., Шпак О.Т.Сучасні педагогічні технології:/А.С.Нісімчук- Навчальний посібник. – Кіровоград. – 2000

24.Нечволод Л.І. Виховна робота в школі.-/ Л.І Нечволод - Х.: Вид.група «Основа»: «Тріада+», 2007.- 112 с.- (Серія «Адмінистратору школи»)

25.Онуфрієнко, Л. О. Методика організації та проведення тренінгів в дитячих об’єднаннях [Текст] / Л.О.Онуфрієнко // Обдарована дитина.– 2011.– №7.– С. 33–38. 

26.Освітні технології / За заг. Ред. О.М.Пєхоти. – К.: АСК, 2003. - 256 с.

27.Основні орієнтири виховання учнів 1–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів [Текст] // Виховна робота в школі.– 2011.– №12.– С. 2–26.

28.Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової школи. -2-ге вид., доповн., переробл./О.Я.Савченко – К.:Богданова А.М., 2009. – 226с.

29.Степанов О.М. Основи психології  і педагогіки: навч. посіб. / О.М. Степанов, М.М. Фіцула. – 3-тє вид., доповн. – К.: Академвидав, 2012. – 528 с.

30.Павлик, Н. Психологічний тренінг як умова формування педагогом рис власного характеру [Текст] / Н.Павлик // Наука і суспільство.– 2011.– №7/8.– С. 37–47.

31.Педагогическое мастерство и педагогические технологии / Под ред. Л.К.Гребенкиной, Л.А.Байковой. – М, 2000

32.Планування і впровадження нових технологій, систем, форм, методів і моделей позакласної роботи з учнями // Позакласний час. - № 1-2 – 2000

33.Романовська М.Б. Метод проектів у навчальному процесі (методичний посібник)/М.Б.Романовська –Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 160 с.

34.Самореалізація особистості школяра [Текст]: [добірка матеріалів про с-му виховання О. А. Захаренка, відродження духовності та моральне виховання] // Позакласний час.– 2011.– №10.– С. 127–140.– (ПЧ плюс).

35.Сластенин В.А. Методика воспитательной работы: Учебное пособие для студентов высших пед. уч. зав./В.А.Сластенин – М., 2004

36.Созонов В.П. Організація виховної роботи в класі./В.П.Созонов - Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007.- 160 с.

37.Сорока Г.І. Сучасні виховні технології. /Г.І.Сорока – Харків: Ранок, 2002

38.Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. Порада 97. – Педагогічні твори в  5-ти томах./В.О.Сухомлинський – Т.2. – К., 1976. – с. 643

39.Ханчин, І. В. Виховання потреби у творчій самореалізації й удосконаленні [Текст] / І. В. Ханчин // Мистецтво в школі.– 2011.– №10 (жовтень).– С. 21–26.

Химинець В., Кірик М. Інновації в початковій школі. – Тернопіль. Мандрівець. 2009

Допоміжна

1.Виховні технології //Завуч. Бібліотека. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2004

2.Досвід роботи класних керівників з проведення класних виховних годин і годин спілкування. // Позакласний час. - № 7. – 2000

3.Досвід роботи класних керівників з проблем екологічного виховання учнів // Позакласний час. - № 4. – 2000

4. Досвід роботи класних керівників з проведення класних виховних годин і годин спілкування. // Позакласний час. - № 7. – 2000

5.Досвід роботи класних керівників з проблем екологічного виховання учнів // Позакласний час. - № 4. – 2000

6.Зоц В., Коломієць А. Кожна справа – творча, інакше навіщо? // Завуч. - № 7 (13). – 1999. – березень    

7.Зміст, форми та методи роботи педагога з батьками // Позакласний час. - № 31. – 2001. – с. 19

8.Иванов И.П. Методика коммунарского воспитания. – М., 1990

9.Иванов И.П. Энциклопедия КТД. – М., 1990

10.Карпенко, Т. В. Ціннісні орієнтації у вихованні [Текст]: [добро, чесність, толерантність, справедливість] / Т.В. Карпенко // Позакласний час.– 2011.– №10.– С.50–60.

11.Кинль В.М. Физкультурно-оздоровительные мероприятия в групах продленного дня: Пособие для учителя. – К.: Радянська школа. – 1988

12.Міфи про виховання [Текст] // Шкільна бібліотека.– 2011.– №11.– С. 77–78.

13.Моделі розвитку сучасної української школи. – К.: Богданова А.М., 2007. – 240 с

14.Педагогіка: Навчальний посібник. – Харків: ТОВ Одіссей, 2003. – с. 123.

15.Планування і впровадження нових технологій, систем, форм, методів і моделей позакласної роботи з учнями // Позакласний час. - № 1-2 – 2000

16.Спутник классного руководителя. – М., 2001

17.Сучасні технології в освіті. – Ч.ІІ. Сучасні технології виховання:

18.Рекомендаційний бібліографічний покажчик. -К.: Педагогічна думка, 2007.- 196

19.Рожков М.И., Байбородова Л.В. Организация воспитательного процесса в школе. – М., 2000

20. Технології виховання №1, 2004.

21.Технології виховання №3, 2004.

22.Школа сотрудничества: Практическое руководство для тех, кто хочет стать любимым. – М.: Первое сентября, 2000

23.Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: Либідь, 2002

13. Інформаційні ресурси

Змістовий модуль 1. Що таке сучасне виховання

Тема 1. Зумовленість мети виховання соціальними умовами

1.  http://books.br.com.ua/25757 - Мета виховання в сучасній педагогіці.
2. http://redfox.if.ua/page/4-meta-vihovannya-v-suchasnij-pedagogici-1873.html - Мета виховання в сучасній педагогіці.

Тема 2. Визначення мети і завдань виховного заходу

1. http://zastupnik.at.ua/publ/rizne/orientovna_skhema_analizu_vikhovnogo_zakhodu/7-1-0-46 - Орієнтовна схема аналізу виховного заходу.
2. http://pu.org.ua/vihovna_praktika_metrek2.html - технологія підготовки вихованого заходу.

Тема 3.  Виховні технології як спосіб педагогічної діяльності

1.  http://festival.1september.ru/articles/538913  - Воспитательные технологии
2. http://wiki.fizmat.tnpu.edu.ua/index.php/%D0%9F%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F - Педагогічна технологія
3. http://referaty.lviv.ua/pedagogy/8922-zavdannya_i_zmist_tehnologiy_vihovnoi_roboti_v_shkolah_riznogo_tipu.html -  Завдання і зміст технологій виховної роботи в школах різного типу

Тема 4. Сучасні виховні технології, виховна робота вчителя

1.  http://nsportal.ru/shkola/administrirovanie-shkoly/library/sovremennye-vospitatelnye-tekhnologii - современные воспитательные технологии
2. http://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14142 - Метод В.О.Сухомлинського: виховна робота вчителя у школі

Змістовий модуль 2. Організація виховної роботи в школі та класі

Тема 3. Поняття педагогічного проектування

1. http://student.zoomru.ru/pedagog/proektuvalna-dyalnst-vchitelya/42888.327742.s2.html  - Проектувальна діяльність вчителя
2. http://osvita.ua/school/technol/1412  - Проектний підхід у школі життєвої компетентності

Тема 4. Психолого-педагогічна діагностика виховного процесу

1. http://kpl-psyholog.at.ua/publ/1-1-0-2 - Психолого-педагогічна діагностика в системі виховної роботи класних керівників

Тема 5. Використання методів психодіагностики для оптимізації виховного процесу

1. http://www.zippo.net.ua/index.php?page_id=509  - Використання діагностичних методик у роботі

Тема 6. Завдання й принципи планування виховної роботи

1. http://schoolone-com-ua.1gb.ua/v_job.html - Виховна робота в школі.

Тема 7. Зміст і планування роботи класного керівника

1. http://www.zippo.net.ua/index.php?page_id=115 – Рекомендації щодо планування роботи класного керівника

Тема 8. Метод проектів у виховному процесі

1. http://osvita.ua/school/upbring/2902  - Упровадження методу проектів у виховний процес.

Тема 9. Проекти в молодших класах та основній школі

1. http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-2558c91ad0f18/list-b407a47b26  - Проектна діяльність у школі.

Тема 10. Загальна характеристика різних форм позакласної роботи

1. http://dokuchaevsk-edu.org.ua/education/extraschool/info - позакласна та позашкільна робота.

Тема 11. Розроблення колективних творчих справ

1. http://www.big-library.com.ua/book/35_Pedagogika/3715_Kolektivni_tvorchi_spravi_KTS - Колективні творчі справи (КТС)
2. http://teacher.at.ua/publ/opis_metodiki_kolektivnikh_tvorchikh_sprav/40-1-0-8420 - Опис методики колективних творчих справ.

Тема 12. Підготовка і проведення ділової гри «Аукціон знань»

1. http://festival.1september.ru/articles/503870 

Змістовий модуль 3. Методика робои за батьками школярів.

Тема 13. Основи педагогічної взаємодії з батьками школярів

1. http://shkolyarik.ucoz.ru/load/osnovi_vzaemodiji_pedagogiv_z_batkami_sformulovani_v_o_sukhomlinskim/1-1-0-3 

Тема 14  Форми співробітництва з батьками школярів

1. http://zastupnik.at.ua/publ/metod_ob39ednannja_klasnikh_kerivnikiv/formi_roboti_vchitelja_pochatkovikh_klasiv_z_batkami/5-1-0-79 

СЛОВНИК

ВИХОВАНІСТЬ - якісна характеристика рівня освіти й виховання людини. Відбиває високу освіченість, моральну досконалість і етичність поведінки. Комплексна властивість особистості, яка характеризується наявністю і рівнем сформованості в неї суспільно значущих якостей, що відображують всебічність її розвитку.

ВИХОВАННЯ –1) у широкому соціальному змісті – передача накопиченого старшим поколінням досвіду (знань, умінь, способів мислення, духовної спадщини людства) – наступним (молодшим);

 2) у вузькому соціальному змісті – спрямований вплив на людину з боку суспільних інститутів з метою формування в неї певних знань, поглядів і переконань, моральних цінностей, політичної орієнтації, підготовки до життя;

3) у широкому педагогічному змісті – спеціально організований процес, спрямований на формування певних якостей особистості, процес керування її розвитком, що проходить через взаємодію вихователя й вихованця;

4) у вузькому педагогічному змісті – процес і результат виховної роботи, спрямованої на вирішення конкретних виховних завдань.

ВИХОВНА РОБОТА – діяльність вчителів, кл. керівників, батьків щодо здійснення формування певних рис особистості вихованців, з урахуванням конкретних умов функціонування (вік учнів, регіон та ін.) та характеризує безпосереднє планування, організацію та проведення тих чи інших виховних заходів у конкретному навчальному закладі, класі.

ВИХОВНА СИСТЕМА - сукупність таких взаємозалежних компонентів, як виховні цілі; люди, які їх реалізують в процесі цілеспрямованої діяльності; відносини, що виникають між учасниками; освоєне середовище й управлінська діяльність щодо забезпечення життєздатності. Спосіб (уклад) життя учнівського колективу, усі сторони (компоненти) якого відповідають певній меті та забезпечують у процесі свого функціонування досягнення заданого результату -визначення рис (меж) розвитку й моральних якостей особистості.

ГРА - форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення й засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки й культури. У ній як в особливому виді суспільної практики відтворюються норми людського життя й діяльності, підпорядкування яким забезпечує пізнання й засвоєння предметної й соціальної дійсності, а також інтелектуальний, емоційний і моральний розвиток особистості. ГРА ДІЛОВА - форма відтворення предметного й соціального змісту професійної діяльності, моделювання системи відносин, характерних для

даного виду практики.

ГРА РОЛЬОВА - спільна групова гра, у якій учасники беруть на себе різні соціальні ролі в спеціально створюваних сюжетних умовах. Використовується в природних умовах соціального розвитку дітьми, у корекционому розвитку дітей, у спеціальному навчанні та ін.

ГУМАНІЗМ (людяний, людський) – 1) історично змінювана система поглядів, що визнає цінність людини як особистості, її право на волю, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей, яка вважає благо людини критерієм оцінки соціальних інститутів, а принципи рівності, справедливості, людяності бажаною нормою відносин між людьми;

2) світогляд, основними принципами якого є любов до людей, повага до людської гідності, турбота про благо людей;

 3) сукупність поглядів, що виражають повагу до гідності й прав людини, її цінності як особистості, турботу про благо людей, їхній всебічний розвиток, створення сприятливих для людини умов громадського життя.

ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА – неадаптована поведінка, що простежується в дитячому й підлітковому віці й така, що характеризується стійким порушенням відповідних для даного віку норм, соціальних правил, а також прав інших людей.

ДІАГНОСТИКА – загальний спосіб одержання випереджальної інформації про досліджуваний об'єкт або процес.

ДІЯЛЬНІСТЬ ВИХОВНА – організована взаємодія школярів з навколишнім світом, формування соціально-ціннісного ставлення до його об'єктів. Діяльність здобуває виховний характер у випадку якщо: а) суб'єктом діяльності є сама дитина; б) діяльність значуща для кожного індивіда й має особистісний сенс; в) школяр має можливість вільного вибору діяльності.

ЗМІСТ ВИХОВАННЯ - комплекс ідей, думок, чинників, основних напрямів виховного впливу; система наукових, духовних і професійних знань, навичок і вмінь, а також норм і правил поведінки, оволодіння якими забезпечує формування гармонійно розвинутої, суспільно активної особистості – громадянина України, прилучення його до загальнолюдських, національних і професійних цінностей, набуття ним світоглядних, моральноетичних рис, розвиток індивідуальності й підготовки до повноцінної духовної й професійної діяльності.  ІННОВАЦІЯ – нововведення, новизна, зміна, відновлення, створення й введення чогось нового, використання вже відомого в інших цілях.

ІННОВАЦІЯ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ –

цілеспрямований процес введення нового в мету, зміст, форми й методи

навчання й виховання, в організацію спільної діяльності вчителів і учнів. КЕЙС - це ситуаційне завдання й інформація, необхідна для її вирішення, що розміщена у спеціальній папці (конверті).

КЕЙС-МЕТОД (case study) – методу ситуаційного аналіз – полягає у тому, що тим, хто навчається, пропонується осмислити реальну професійну ситуацію, опис якої водночас відображає не тільки якусь практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, які необхідно засвоїти з метою її розв'язання. Основне у викладеній проблемі те, що вона не має однозначних рішень.

КЛАСНА ГОДИНА - спеціально організована ціннісно-орієнтовна спільна діяльність вчителів та учнів, що сприяє формуванню у школярів системи правильних відносин до оточуючого середовища: до людини, суспільства, праці, мистецтва, природи, самого себе.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК — педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність з колективом учнів класу, навчальної групи професійно-технічного навчального закладу, окремими учнями, їх батьками, організацію і проведення позаурочної та культурно-масової роботи, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконання завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їх соціального захисту.

КОЛЕКТИВ (учнів) – 1) група вихованців, об'єднаних загальними, що має суспільно вартісний зміст, цілями й спільною діяльністю, організованою задля її досягнення; 2) група вихованців високого рівня розвитку, об'єднана суспільно корисною метою, що має ефективні органи самоврядування, у якій визначальними є відносини відповідальної залежності, тобто статус кожного вихованця залежить від його внеску в спільну справу.

КОЛЕКТИВНА ТВОРЧА СПРАВА (КТС) – засіб організації життя дітей і дорослих, основний виховний засіб (інструмент) комунарської методики. КТС – соціальна діяльність дитячої групи, спрямована на створення нового продукту (творчого продукту). В її основі лежать такі принципи: соціально корисна спрямованість діяльності дітей і їхніх наставників, співробітництво дітей і дорослих, багаторолевий характер діяльності, творчість. Організація КТС передбачає шість стадій (І.П.Іванов): перша стадія – попередня робота; друга стадія – колективне планування; третя стадія – колективна підготовка справи; четверта стадія – проведення КТС, підведення підсумків підготовки; п'ята стадія – колективне підведення підсумків; шоста стадія – найближча післядія КТС.

КОМУНАРСЬКА МЕТОДИКА – методика організації спільної діяльності

дорослих і дітей, за якою всі члени колективу беруть участь у плануванні й аналізі цієї діяльності, що має характер колективної творчості й спрямована на користь і радість далеким і близьким людям.

КУЛЬТУРА – 1) специфічний спосіб людської організації й розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної й духовної праці, у системі соціальних норм і установок, у духовних цінностях, у сукупності відносин людей до природи, між собою й до самих себе;

 2) історично певний щабель розвитку суспільства й людини, виражений (опредмечений) у результатах матеріальної й духовної діяльності людей, у створюваному ними «другому середовищі»;

 3) сукупність практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства й людини та виражаються в результатах практичної діяльності;

4) рівень освіченості, вихованості людей, а також рівень оволодіння якою-небудь галуззю знань або діяльності.

МЕТОД «ДЕЛЬФИ» МЕТОД МОЗКОВОГО ШТУРМУ, МЕТОД

МОЗКОВОЇ АТАКИ – метод швидкого пошуку рішень, заснований на їхній генерації в процесі "мозкової атаки", що проводиться групою фахівців, і відбору кращого рішення, виходячи з експертних оцінок; використовується для експертного прогнозування шляхом організації системи збору й математичної обробки експертних оцінок.

МЕТОД (від грецьк. - шлях дослідження, теорія, навчання) - спосіб досягнення якої-небудь мети, вирішення якого-небудь завдання; сукупність прийомів і операцій практичного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності.

МЕТОД ПРОЕКТІВ – сукупність прийомів, операцій задля оволодіння певною галуззю практичного або теоретичного знання, тією чи іншою діяльністю. Це шлях пізнання, спосіб організації процесу пізнання, спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми (технологію), що повинна завершитися цілком реальним, відчутним практичним результатом, оформленим тим чи іншим способом МЕТОДИ ВИХОВАННЯ – це шляхи, способи впливу вихователя на свідомість, волю, почуття, поведінку вихованців з метою досягнення в них заданих якостей.

МЕТОДИКА (від грецьк. - частина граматики, що описує правила мови) – спосіб досягнення певної мети; сукупність способів доцільного проведення якої-небудь роботи; галузь педагогічної науки, що досліджує закономірності, правила, методи й прийоми навчання певному навчальному предмету. як  вчення про методи виховання.

МОНІТОРИНГ (у педагогіці) – 1) спостереження за навчальновиховним процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або попередньому припущенню;

2) спеціально організоване постійне спостереження, контроль за станом функціонування певних освітніх процесів з метою оцінювання їхньої ефективності і якості;

3) система цілеспрямованої діяльності педагогів щодо збору, зберігання, систематизації, узагальнення й використання для проектування й корекції інформації про стан і тенденції навчально-виховної роботи;

4) постійне відстеження певного процесу в освіті з метою виявлення його відповідності бажаному результату або початковим припущенням. Елементами моніторингу в освіті є форми поточної, проміжної й підсумкової атестації, складання графіків і звітів, проведення педагогічних рад, консиліумів і ін.

МОРАЛЬНІСТЬ – система внутрішніх правил людини, в основі яких лежать гуманістичні цінності, що визначають її поведінку й ставлення до себе й інших людей.

ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД – один з найважливіших психологопедагогічних принципів, що припускає урахування своєрідності індивідуальності особистості у вихованні школяра. Це система відносин, у якій кожний учень відчуває себе як особистість, почуває увагу педагога; одночасно школяр розуміє, що вони із учителем рівні у своєму світі почуттів і переживань (вони обоє почувають радість, біль, любов і ін.).

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА – складова частина навчально-виховної роботи школи, одна з форм організації дозвілля учнів, проведення соціальнопедагогічної роботи з ними.

ПРИЙОМ ВИХОВАННЯ – частина загального методу, віддалений вплив, конкретне поліпшення, необхідне для ефективнішого використання того або іншого методу.

 ТЕХНОЛОГІЯ (ПЕДАГОГІЧНА) – 1) своєрідна конкретизація методики, проект певної педагогічної системи, реалізованої на практиці; змістовна техніка реалізації навчально-виховного процесу, що реалізує науково-обґрунтований  проект навчально-виховного процесу й є більш високим рівнем ефективності, гарантованого результату, ніж традиційні методики навчання й виховання;

2) закономірна педагогічна діяльність, що реалізує науково-обґрунтований проект

навчально-виховного процесу й є більш високим рівнем ефективності, надійності, гарантованого результату, ніж традиційні методики навчання й виховання;

3) сукупність знань і способів оптимального відбору змісту, вибору засобів і методів певного виду діяльності (освітньої, виховної, наукової, управлінської), які забезпечують цілеспрямований рух від мети до результату;

4) науково-обґрунтована педагогічна (дидактична) система, що гарантує досягнення певної навчальної мети через чітко певну послідовність дій, спроектованих на розв’язання проміжних цілей і заздалегідь визначений кінцевий результат;

5) продумана у всіх деталях модель спільної навчальної й педагогічної діяльності з проектування, організації й проведення навчального процесу. Сутність педагогічної технології полягає в тому, щоб, спираючись на постійний зворотний зв'язок, гарантувати досягнення чітко поставлених цілей виховання й навчання.

ТРАДИЦІЯ (передача) – 1) стійкий і значущий компонент культури, що передається від попередніх поколінь наступним у формі поведінки;

2) елемент соціальної й культурної спадщини, виявляється у вигляді усталених, стереотипізованих норм поведінки, звичаїв, обрядів, свят, морально-етичних елементів тощо. Важливе значення у вихованні дітей мають родинні та шкільні традиції.

ТРЕНІНГ (від англ. - виховувати, учити, привчати) - спеціальний тренувальний режим, тренування; процес одержання навичок і вмінь у якійнебудь галузіі за допомогою виконання послідовних завдань, дій або ігор, спрямованих на досягнення наробітку й розвитку необхідної навички. ФОРМА (від лат. – зовнішній вигляд, зовнішній обрис, певний, стійкий порядок). Звідси

ФОРМОЮ ВИХОВАННЯ є зовнішня сторона організації виховної роботи, що пов’язана з кількістю тих, яких виховують, часом і місцем проведення виховної роботи, порядком її здійснення.

ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ – це окрема ланка процесу виховання, обмежена тимчасовими рамками. Форми організації виховання визначають певний вид заняття та постають як виховні заходи, що втілюють у собі зміст виховної діяльності.

ДОДАТКИ

Зразковий зміст матеріалу до практичного заняття

Методика  організації естетичного виховання учнів

 ВСТУП. Ще з давніх часів вважалось, що красота врятує світ. Оскільки в сучасному суспільстві підвищується роль та значення духовних цінностей і підсилюються моральні витоки у життя людини, зростає значущість естетичної культури людини як важливої характеристики її вихованості та освіченості.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ БЛОК

Естетична культура – це соціально обумовлений рівень розвитку естетичних основ особистості, що забезпечує їй готовність до діяльності у сфері естетики та мистецтва. Формування естетичної культури здійснюється у процесі естетичного виховання, яке призване перетворити естетичні цінності суспільства на естетичну культуру особистості.

Естетичне виховання – це цілеспрямований організований процес формування здатності відчувати, усвідомлювати, оцінювати прекрасне у природі, мистецтві, суспільному житті, творити життя за законами красоти.

Серед завдань естетичного виховання розрізняють:

 розвиток естетичних почуттів;

 розвиток естетичного смаку;

 формування образного мислення;

 розвиток художніх здібностей, емоціональної сфери, фантазії та уявлення;

 вироблення естетичного ставлення до дійсності і формування готовності творити прекрасне, вносити красу у оточуючу дійсність.

Естетичне виховання, впливаючи на почуття, свідомість дитини, сприяє формуванню естетичних поглядів та переконань, що складають основу її естетичного світогляду. Разом з тим, воно забезпечує умови для розвитку психічних якостей людини, що характеризують її емоціональну сферу, уяву та фантазію. При раціональній організації естетичне виховання забезпечує формування естетичних смаків, уявлень, ідеалів, потреб нести прекрасне в життя до спроможності розвивати його на основі законів краси.

Естетичне виховання є цілеспрямованим процесом формування творчо активної особистості, яка здібна сприймати, почувати, оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне у житті та мистецтві, жити і творити «за законами краси». Естетичне виховання включає в себе естетичний розвиток – організований процес становлення у дитині природних сутнісних сил, що забезпечують активність естетичного сприйняття, відчуття, творчої уяви, емоціонального переживання, образного мислення, а також формування духовних потреб. Естетичне виховання та розвиток дітей здійснюється за допомогою системи естетичного виховання. Її серцевиною є вплив засобами мистецтва, на цій основі здійснюється художнє виховання, освіта і розвиток учнів. Художнє виховання – цілеспрямований процес формування у дітей здібності сприймати, відчувати, переживати, любити, оцінювати мистецтво, насолоджуватись ним і створювати художні цінності. Художня освіта – процес засвоєння школярами сукупності мистецтвознавчих знань, умінь, навичок, формування у них художньо творчого світогляду. Художньо-творчий розвиток є цілеспрямованим формуванням здібностей та обдарувань у дітей у різних галузях мистецтва.

У теорії естетичного виховання є положення про ведучу роль організованого педагогічного впливу по відношенню до спонтанного розвитку дітей у їх естетичному становленні. Тільки цілеспрямоване залучення школярів в різноманітну творчу художню діяльність спроможне оптимально розвинути їх природні сили, забезпечити глибоке осягнення естетичних явищ, підняти до розуміння справжнього мистецтва та красоти дійсності.

Друге теоретичне вихідне положення теорії естетичного виховання полягає у визнанні нескінченного значення і духовної цінності для людини величного, прекрасного, вишуканого.

Третє теоретико-методичне положення полягає у необхідності гармонічного вирішення комплексу завдань у процесі викладання мистецтва дітям: художньо-естетичного та ідейно-морального виховання; навчання вмінням та навичкам, що забезпечують можливість залучення учнів в активну художньо-творчу діяльність; розвиток фізичних і духовних сутнісних і творчих здібностей. У художньому образі як формі мислення зосереджується багата інформація про природу, суспільство, суспільні відносини та свідомість. За допомогою художніх образів людина мислить, приходить до нових узагальнень та висновків, зберігає ідейно багату інформацію.

Мета естетичного виховання – формування у школярів моральноестетичного гуманістичного ідеалу всебічного розвитку особистості, вміння бачити, відчувати, розуміти і творити красу. Досягнення цієї мети забезпечує художньо-естетичний розвиток дітей, становлення їх справжнього художнього смаку, продуктивного образного мислення. Естетичне виховання дітей здійснюється шляхом вирішення

об’єктивних протиріч та суб’єктивних невідповідностей. Основне протиріччя обумовлене тим, що природа від народження закладає у дитину завдатки розуміння краси, естетичного ставлення до дійсності та мистецтва. Разом з тим ці завдатки і можливості у повній мірі можуть бути реалізовані тільки в умовах цілеспрямованого, організованого художньо-естетичного виховання та освіти. Зневага до цілеспрямованого естетичного розвитку дітей залишає їх глухими до справжніх художньо-естетичних цінностей. Потік художньоестетичної, а разом з нею і антихудожньої інформації поглинає неосвічених молодих людей. Вони виявляються нездібними розібратись у якості цієї інформації, зробити її критичний аналіз та дати правильну оцінку. Одночасно розкривається невідповідність між необхідністю здійснення загального естетичного виховання та слабкістю матеріальних і кадрових можливостей школи.

Протиріччя і невідповідності знімаються у результаті всебічної організації та здійснення системи естетичного виховання. Основними механізмами, що приводять у дію цю систему, є розвинуте естетичне сприйняття та пізнання художньо-естетичних явищ; духовне спілкування на підставі творів мистецтва; художньо-творча діяльність, що розвиває здібності дітей і формує у них художнє бачення світу.

В основі організації системи естетичного виховання лежить ряд принципів. Загальність естетичного виховання та художня освіта обумовлені тим, що дорослі і діти постійно взаємодіють з естетичними явищами у духовному житті, повсякденній праці, у побуті та міжособистісному спілкуванні. Усюди і завжди їх супроводжує краса та потворність, трагічне та комічне. Тому, не може бути всебічно гармонійно розвинутої людини без естетичної грамоти, ідеалів, естетичного розвитку і художньої освіченості, без уміння в роботі доводити якість продукції до естетичної досконалості. Тому загальність та обов’язковість естетичного виховання і розвитку буквально всіх дітей є найважливішою умовою формування соціально активної особистості у дитячому віці, її підготовки до духовного життя та праці. Організація системи естетичного виховання ґрунтується також на принципі комплексного підходу до всієї справи виховання. В естетичному вихованні школярів усілякі види мистецтва взаємодіють між собою, комплексно впливають на дитину. Ця взаємодія здійснюється у результаті тісних міжпредметних зв’язків у викладанні літератури, образотворчого мистецтва, музики. Естетичне виховання здійснюється комплексно також за рахунок розкриття краси науки, праці, фізичної культури, естетики стосунків і побуту.

 Система естетичного виховання спирається на принцип органічного зв’язку усієї художньо-естетичної діяльності дітей з життям, практикою оновлення суспільства, з процесом формування світогляду та моральності школярів. Демократизація суспільства - джерело краси та моральності. Естетичні явища справжнього людського життя і високого мистецтва, органічно пов’язані з перетвореннями у житті, формують естетичне ставлення до дійсності. Принципом системи естетичного виховання є ідея поєднання класних, позашкільних занять, різних форм впливу мистецтвом через засоби масової інформації. Органічний взаємозв’язок естетичного і загального становлення особистості дитини обумовлює необхідність принципу єдності художнього і загального психічного розвитку дітей. Художньо-естетична діяльність школярів забезпечує інтенсивний розвиток їх уяви, емоціональної сфери, образної і логічної пам’яті, мовлення, мислення. У свою чергу здібності, які учні набувають у суспільно корисній, розумовій, фізичній роботі, широко використовуються у художньо-естетичній галузі.

Дієвість естетичного виховання прямо залежить від дотримання принципу художньо-творчої діяльності і самодіяльності дітей. Хорові співи, народні танці, гра на інструментах, складання пісень, віршів, оповідань, рецензій знайомить дітей з творами мистецтва, шліфує виконавчі навички, стає змістом духовного життя, засобом художнього розвитку, індивідуальної і колективної творчості, самовираження дітей. Це досягається тоді, коли художня самодіяльність є не репродуктивною, не імітацією західним зразкам, а тісно пов’язаною з активною художньою творчістю на народній основі.

Принцип естетики всього дитячого життя потребує організації стосунків, діяльності, спілкування школярів за законами краси, що приносить їм радість. Для дитини все має значення: оздоблення помешкання, охайність вбрання, форма особистих відношень і спілкування з товаришами та дорослими, умови праці і характер розваг. При цьому важливо залучити всіх дітей в активну діяльність з творення та збереження краси власного життя. Красота, в творенні якої дитина бере участь, здається їй особливо привабливою, стає відчутною, робить дитину її затятим захисником і пропагандистом. Система естетичного виховання учнів загальноосвітньої школи будується на підставі принципу урахування вікових психолого-педагогічних особливостей дітей.

Важливу роль в системі естетичного виховання відіграє праця. Органічна взаємодія праці і краси, виробництва і споживання вимагає залучення школярів у працю, яка б відповідала сучасним естетичним критеріям. В такому труді здійснюється художньо-естетичне виховання майбутнього учасника ринкового виробництва, споживача товарів і духовноестетично розвинутого члена суспільства.

Значне місце в естетичному вихованні школярів займає краса природи. Зацікавлене ставлення до неї з’являється у дітей, коли вони набувають спроможність милуватись і зачаровуватись її красою. У процесі естетичного переживання діти глибоко віддаються цьому дивному стану захоплення.

Великий вплив на духовний світ школяра має література. У системі мистецтва вона займає ведуче положення. Слово як засіб літературнохудожньої творчості спроможне утворювати яскраві образи і аналізувати явища життя.

Спілкування як вид діяльності містить у собі виховні можливості. Засобами спілкування виступають слово (усне та письмове), міміка, жести, практичні дії. Вони і є джерелом естетичного сприйняття школярів. Але засоби спілкування повинні відповідати потребам естетики.

Науково-пізнавальний процес також містить у собі немалий потенціал естетичного виховання школярів. Проникаючи в сутність пізнавальних предметів, процесів і явищ школяр сприймає притаманні їм естетичні властивості. Сам процес пізнання об’єктивної реальності починається з живого спостереження, почуттєвого сприйняття. Пошук істини завжди забарвлений емоціональними переживаннями.

Виховний ефект засобів естетичного виховання значно підвищується при їх взаємодії. Однак вирішальним фактором розвитку учнів є не засоби самі по собі, а творчо активне ставлення учнів до них.

МЕТОДИКА ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП

Навчальний процес закладає основи розуміння дітьми краси дійсності і мистецтва, формування естетичного ставлення до життя. Творча художня діяльність учнів отримує подальший розвиток у процесі позакласної та позашкільної роботи. У позаурочний час, на підставі добровільного вибору занять за інтересами, продовжується поглиблене формування у дітей естетичного ставлення до мистецтва та дійсності.

Існують різні методики естетичного виховання, що обумовлені різноманітністю інтересів та обдарувань учнів. Це творчі конкурси, музичнолітературні вітальні, розважальні вечори, дискотеки, екскурсії, подорожі, вікторини тощо. Розглянемо деякі з них.

Методика проведення творчих конкурсів.

Заходи, у яких є елементи змагання, видовища та ушанування переможців, називають конкурсами. Вони можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад: «Конкурс акторської майстерності», «Конкурс вітражистів», «Аукціон талантів», «Конкурс частівок», «Конкурс рекламного плакату», «Конкурс танцювальної імпровізації», «Стара казка на новий лад».

Для організації будь-якого творчого конкурсу необхідно пам’ятати про десять головних компонентів успіху:

 Цікаві завдання.

 Гарне оформлення.

 Матеріальне забезпечення.

 Музичне супроводження.

 Кмітливий ведучий.

 Компонентне журі.

 Емоційні глядачі.

 Старанні помічники.

 Підготовча команда.

 Призи для переможців.

Наведемо приклади окремих конкурсів.

КОНКУРС «РОМАШКА». 

Так його назвали тому, що для його організації потрібна вирізана з паперу квітка ромашки. На зворотній стороні пелюстків пишуться завдання творчого характеру, які треба виконати дітям. Вони відривають пелюстку, знайомляться з завданням і демонструють його виконання.

КОНКУРС ІНСЦЕНОВАНОЇ КОЛИСКОВОЇ ПІСНІ.

Завдання: інсценувати одну з колискових пісень. Спочатку згадаємо, які хто знає колискові пісні; вибираємо, які з них будемо інсценувати. Потім показуємо їх в образах та діях. Краще такий конкурс проводити тоді, коли діти принишклі, сонні. Він дозволяє підбадьорити їх, розігнати нудьгу. В цьому конкурсі можна навіть обійтися без нагород, бо нагородою всім будуть підвищений настрій, посмішки, сміх.

КОНКУРС МАЛЬОВАНИХ ФІЛЬМІВ.

Завдання: намалювати та озвучити фільм. Клас розподіляють на групи. Кожна група перетворюється у кіностудію. Кіностудія вибирає тему і придумує назву майбутнього фільму. Тема може відображати деякі епізоди з життя колективу, а може бути присвячена подіям нереальним, казковим, фантастичним (наприклад: «Наш клас у їдальні» або «Висадка десанту на Місяці»). В кожній групі можна вибрати своїх фахівців – режисерів, сценаристів, операторів, художників тощо, але можна працювати і всім разом. Після того як визначені теми фільмів, сценаристи придумують сюжети та тексти, художники малюють кадри (кількість кадрів у груп повинно бути рівним), звукооператори та актори вирішують, як вони будуть розповідати (грати) зміст фільму на худраді, режисери здійснюють загальне керівництво, координує дії всіх. На підготовку всім дається однаковий час. Перегляд фільмів та їх оцінка проходять на худраді, у яку можуть входити справжні фахівці або просто запрошені дорослі – «кінокритики». Кращому фільму присуджується премія. Можна присудити премії по номінаціях: «За кращий сценарій», «За краще художнє втілення ідеї», «За краще звукове рішення» тощо.

КОНКУРС ВІДЕОКЛЯПІВ. 

Відеокляп – це той же відіокліп, але несерйозний, грайливий. Для кожної групи учнів вибирається одна з найпопулярніших пісень. Треба придумати смішні рухи і дії для кожного рядка пісні. Соліст або група пародіювали справжнього виконавця, а всі інші – весело інсценували сюжет пісні. Для цього конкурсу потрібен магнітофон з записом всіх пісень, що пропонуються на конкурс. У журі запросити вигаданих «зірок естради», які у антракті будуть розповідати про свої «творчі плани». Конкурс треба почати з веселого представлення журі, а закінчити врученням веселих призів творцям кращих відеокляпів.

Методика проведення літературно-музичної вітальні.

Літературно-музична вітальня – це форма організації дозвілля старшокласників у позаурочний час. Вона може проводитися як у класі, так і для учнів кількох класів. Організація та проведення вітальні здійснюється творчою групою учнів під керівництвом класного керівника або вчителя літератури, музики.

Мета – формування естетичних смаків учнів, знайомство з історією виникнення літературно-музичних віталень у минулому і відродження їх у наші дні, підвищення рівня емоційної та естетичної культури, формування умінь та навичок організації дозвілля, потреби у творчому пошуку самовираження через виконавську та організаторську діяльність.

Теми засідань віталень можуть бути присвячені ювілейним датам, святам тощо.

Етапи підготовки та проведення: підготовчий етап, етап проведення, підбиття підсумків, рефлексія.

Підготовчий етап містить у собі

 1) вибір теми,

2) визначення і конкретизацію цілей і завдань проведення,

3) створення творчої групи (сценаристи, режисери, художній та музичний оформлювачі, ведучі, виконавці, організатори),

4) розподіл обов’язків,

 5) запрошення гостей тощо.

План проведення вітальні:

 Вступне слово ведучої (про історію виникнення салонів, літературних і музичних віталень).

 Представлення хазяйки вітальні і гостей – учасників (у залежності від цілей та завдань, сценарію представлення учасників може проводитись протягом всього засідання поступово).

 Прослуховування музичних і літературних творів, повідомлень, цікавих фактів з життя їх авторів.

 Обговорення новинок літератури, музики, культури.

 Знайомство з новими іменами, виконавцями, художниками.

 Знаменні дати, ювілеї місяця.

 Танцювальна програма.

 Заключне слово ведучих, хазяйки. Прощання з гостями.

Рефлексія – аналіз проведення вітальні та узагальнення результатів.

Музична швидка допомога Це –формізації групової і індивідуальної психологічної допомоги учням. Широке  застосування музики для релаксації призвело до появи музичної терапії. Значення музики для здоров’я людини стало підставою для розробки та впровадження у практику роботи психологічної служби школи.

Завданнями музичної швидкої допомоги є:

 привити любов до культури сприйняття музики;

 сформувати вміння і навички релаксації за допомогою музики;

 розвити прагнення до усвідомлення істинного значення музики у духовному житті людини;

 пробудити потребу у самовдосконаленні, пропаганді музики.

При цьому слід використовувати  музичні твори, що знімають нервову напругу, утому та підвищують працездатність.

Методика проведення вікторин.

Проведення вікторин, як правило, має пізнавальну мету. Суть її в виявленні знань учнів та у надбанні нових знань. Вікторина може бути тематичною або ж загально-пізнавальною у залежності від змісту питань, які пропонуються до відповідей.

Приклад проведення тематичної вікторини:

 Хто був той італійський малюк, котрий завдяки своєму красивому голосу потрапив з Флоренції до Парижу і пройшов шлях від «хлопчика на побігеньках» до першого композитора Франції? (Люллі).

 Який геніальний німецький композитор, що залишився рано сиротою і жив у домі брата, таємно від останнього переписував під місячним сяйвом ноти, які йому подобались? (Бах).

 Який хлопчик, будучи сином цирульника, випадково знайшов на горищі свого будинку клавікорд і вночі, таємно від рідних грав на ньому? (Гендель).

 Хто з великих композиторів, будучи 13-річним підлітком, опинився у Сікстинській капелі у Римі і, вперше почувши складний твір, ноти якого ретельно охоронялися от будь-кого, записав його повністю напам’ять? (Моцарт).

 Який 12-річний вундеркінд, якого згодом  називали «царем всіх піаністів», написав оперу, що з успіхом була поставлена у Парижі? (Лист).

 Який геніальний німецький композитор у віці 17 років склав один із своїх самих відомих творів за комедією Шекспіра? (Мендельсон).

 Хто з видатних композиторів мріяв у юності про кар’єру піаніста, але переграв руку і став у майбутньому автором багатьох творів-шедеврів для фортепіано? (Шуман).

 Хто в дитячому віці ще, звісно, не підозрюючи, що він прославить Італію і стане найвеличнішим оперним композитором, покинув батьківський дім і пішов за шарманщиком, який проходив через його рідне село? (Верді).

 Який радянський композитор почав серйозно займатися музикою, коли йому виповнилось 18 років? (Хачатурян).

Методика організації і проведення дискотеки.

Дискотека – одна з форм організації дозвілля учнів, розвитку їх самодіяльної творчості, цікавості до музики, задоволення духовних потреб. Дискотека сприяє формуванню навичок самостійного знайомства з музикою, музичній самоосвіті і вихованню, розвитку навичок спілкування, формуванню активної життєвої позиції.

Англійське слово «дискотека» означає «зібрання платівок». Існують різноманітні форми дискотек: дансинг – «танцюємо безперервно», тематичні, танцювальні і диско-театри (диско-клуби).

Методика підготовки і проведення дискотек багато в чому залежить від складу і підготовки учасників, кількості і якості елементів інформаційного фонду, наявності необхідної апаратури, відповідного обладнання і оформлення залу. Після необхідної підготовки визначається форма і тема дискотеки.

Можливо використати такі форми проведення дискотеки:

І. Танцювально-розважальна дискотека. Ця форма хоч і здається простою, але відрізняється певною складністю, бо потребує немало знань і таланту, якщо її проводити на високому рівні. При проведенні цієї дискотеки бажано враховувати необхідність наступного:

 створювати атмосферу розкутості, свята, живого спілкування;

 розвивати дискотеку за спіраллю, тобто поступове нарощувати темп дискотеки;  подавати інформацію стисло, цікаво усім, а не тільки меломанам;

 центральною фігурою дискотеки є диск-жокей, який одночасно є й лідером і більшість молоді прийшли потанцювати, відпочити, поспілкуватись.

ІДискотека може складатися з «блоків», так звані «блочні дискотеки». Блок програми – це завершена в тематичному відношенні частина тривалістю 15-20 хвилин, тобто програма в мініатюрі. Більшість блоків – взаємозамінювані. Вони можуть бути поставлені на початку, усередині, в кінці програми. В блок входять 8-10 композицій, збалансовані по темпу і вишикувані в необхідній послідовності. Частина блоків може проходити під постійною рубрикою, яка переходить з програми в програму, наприклад «Музичний музей», «Ретроспектива творчості музичних геніїв минулого», «Музичні новини» тощо. Між блоками можливе використання пауз – це перерва, переключення аудиторії на інший вид діяльності або сприйняття . Її задача – бути перепочинком між танцювальними блоками. Для проведення пауз можуть бути використані: фонограми для прослуховування, паузиконцерти, оригінальні танці, конкурс, інтерв’ю, номер диск-жокея, фільм, виступ цікавого гостя тощо.

Пауза готується заздалегідь, але в залежності від її змісту планується заключна частина попереднього блоку. Пауза дає можливість учасникам дискотеки відпочити, але в наступному після паузи блоці, як правило, звучить мелодія яскравого танцювального характеру.

Один із засобів, який може бути використаний при проведенні дискотеки, це «нон-стоп» (безперервна зміна музичних композицій). Застосовується, коли падає темп програми, були затримки, або ж наближається закінчення дискотеки і необхідно створити у учасників відчуття святковості і піднесення. Під час «нон-стопу» темп музики постійно зростає. Може бути використано 7-8 композицій.

Одним із різновидів «нон-стопу» є традиційна рубрика «дискомарафон» (2-3 композиції більшої довготривалості і приблизно одного темпу). Тривалість – 8-10 хвилин, є імпровізований старт і фініш, а також безперервний танцювальний забіг.

ІІДруга форма дискотеки – дискотека-студія. В цю програму входить вся інформація, якою хотілося б поділитися зі слухачами. Це може бути розповідь про виконання, події в музичному житті, аналіз нового стилю, дискусія.

На дискотеках цього типу учасники не танцюють. Тут питають, слухають, сперечаються. Є можливість і для детального переказу, аналізу, підготовки і вивчення матеріалу. Текст зазвичай супроводжується фільмом. Така дискотека складається з двох частин: тематична і танцювальна.

Спочатку – це лекція про музику і явища, які пов’язані з нею, але трансформована на мову дискотеки з урахуванням її специфічних рис (контакт із залом, динамічність, насиченість технічними засобами). Тривалість 40-45 хвилин. Для тематичної частини заздалегідь розробляється сценарій і записується фонограма.

Після тематичної частини робиться невеличка перерва.

Танцювальна частина може складатися з окремих блоків або просто є композицією різних співаків і ансамблів. Кожна пісня або композиція коментуються. Музичні номери необхідно розподіляти таким чином: швидкі, ритмічні, повільні.

Ще одна форма дискотека – диско-театр. Має складну форму проведення. Сутність її міститься в розумінні музики засобами дискотеки. Дає можливість експериментувати, пропонує широке поле діяльності для творчості як у галузі техніки, так і в мистецтві.

Танцювальні вечори. В роботі з учнями середніх і старших класів можливе використання і такої форми виховної роботи, як танцювальні вечори на одну із запрограмованих тем, наприклад: вечір осіннього листя; вечір вальсу; вечір білого плаття та чорного костюму.

Викладені методики дозволяють проводити найрізноманітніші заходи виховної роботи з естетичного виховання учнів.

ПРАКТИЧНИЙ БЛОК

Сценарій виховного заходу на тему «Красота, мода, хороший смак».

Підготовку до проведення заходу здійснює велика група учнів під керівництвом вчителя. Кожний з учнів має своє завдання-роль по підготовці заходу: художники, модельєри, моделі, сценаристи, актори, реквізитори, ведучі.

Захід проводиться в класі, або у актовому залі з низькою сценою (кращий варіант) або у великій залі. На сцені (або у місці, що її імітує) в вільному порядку розставлені двосторонні банери (рекламні щити), на яких зображено моделі у нарядах та з аксесуарами відомих дизайнерів. У разі неможливості розставити банери, можна повісити плакати на сцені. На стінах залу у полі зору глядачів висять плакати з зображенням посуду та інших предметів, виготовлених відомими світовими фірмами та дизайнерами, а також відомі твори живопису. Бажано ненав’язливо зі смаком розставити вази з квітами і без, дзеркала, драпіровки з тканин тощо. Одночасно на столах навкруги глядачів лежать предмети побуту, посуд та інший «страшний ширпотреб», який можна було знайти у магазинах або принесений з дому. У першому ряді, спиною до глядачів тихо сидять «моделі»-учні, одягнені у сучасний одяг, але у дусі поганого смаку, тобто різностильові, різнокольорові немодні одяг, взуття та аксесуари. Вони займають ці місця раніше, ніж пускають публіку, тому публіка до певного часу не звертає увагу на цих учнів.

Після розміщення у залі глядачів на сцену виходять три учня (стать не має значення), одягнені у охайні шкільні форми з ретельно підібраними сорочками, краватками, взуттям, шкарпетками (колготками), зачісками тощо. Це – ведучі. Звучить тиха спокійна музика. Ведучі ведуть програму у манері розмови між собою, але їх обличчя повернуті до залу.

І ведучий: Старий мудрець, помираючи, сказав трьом своїм дочкам: «Я бідний і не можу нічого залишити вам у спадщину, крім доброї поради: будьте розумними, якщо зможете, будьте добрими, якщо захочете, але красивими будьте завжди».

ІІ ведучий: Красота є однією з найважливіших категорій естетики, яка відображає такі естетичні властивості речей та явищ як гармонійність, досконалість, упорядженість, відповідність форми змісту.

ІІІ ведучий: Термін «красота» може бути застосований до оцінки зовнішнього та внутрішнього вигляду людини, її вчинків, змісту та форми творів мистецтва, явищ природи, предметів побуту, дизайну будь-якої речі тощо.

І ведучий: Простіше кажучи, красота – це сукупність якостей будь-чого, що дають насолоду очам, слуху, смаку та викликають у людини позитивні почуття. Красота це універсальна мова, на якій говорить весь світ і розуміє один одного.

ІІ ведучий: Уявлення про красоту є історично мінливі. Крім того, в один і той же час можуть бути різні ідеали красоти, наприклад: у різних верств населення, у різних вікових груп тощо у залежності від їх світосприйняття.Після цих слів по сцені проходять декілька учнів у костюмах минулих епох, які можна позичити або у театрі, або у драматичному гуртку.

ІІІ ведучий: Кажуть краса в очах того, хто дивиться. А ще: люди на людину дивляться так, як вона сама дивиться на себе.

І ведучий: Від чого залежить вигляд людини? Від її обличчя, постави, одягу, поводження і ще деяких ознак і рис, які впливають на перше враження.

ІІ ведучий: Турбота про красу й привабливість має 1000-літню традицію. Прагнення людини виглядати якомога краще – логічне продовження подобатись, виділятись з натовпу.

ІІІ ведучий: Чи звертали ви увагу на те, що перш, ніж вступити в якість стосунки з невідомою вам особою, і вимовити до неї одне слово, у вас вже починає складатись про неї певна думка (як і в неї про вас).

І ведучий: Уявіть собі, що на вулиці вас переймає чоловік з довгим нечесаним волоссям, з розкуйовдженою бородою, у брудному одязі і з грубими жестами. Не встиг він ще рота розкрити, як у вас про нього вже склалося неприємне враження.

(При цих словах перед глядачами мовчки проходить учень, що має вигляд, відповідний до описаного І-ведучим.)

ІІ ведучий: Зауважте, що перше враження часто буває вирішальним, змінити його потім дуже нелегко, в той час як відповідно приведена в порядок зовнішність завжди і на всіх діє добре.

ІІІ ведучий: Саме бажання бути оригінальним породило таке явище як мода.

 І ведучий: Мода – це поняття як естетичне, так і комерційне. Мода естетична – це тимчасове планування естетичного смаку у відношенні до естетичних об’єктів, а також до естетичних аспектів різних явищ, речей, діяльності тощо. Мода проявляється у створенні та оцінці творів мистецтва, предметів побуту, аксесуарів, нарядів.

ІІ ведучий: Але що личить одному – не обов’язково пасує іншому. Кожен має знати, що йому найбільш підходить (барви, фасон, тканини). Це свого роду наука, яка прибудь-якій моді скеровує свої зусилля на те, щоб підкреслити всі позитивні риси людини й приховати незугарності. Де можна почерпнути цю науку? Звичайно, в модних журналах, у кравчинь, у подруг, які мають добрий смак. Треба приглядатися, що носять люди вашого типу, і що їм до лиця.

ІІІ ведучий: Одягатися модно і красиво – не значить мати переповнений гардероб. Треба зі смаком підібрати основні елементи одягу, які своїм стилем і поєднанням барв дали б можливість робити безліч комбінацій.

І ведучий: Придбаваючи речі для свого гардеробу, зупиняйте свій вибір на простих моделях, які легко комплектуються з іншими речами. Моделі, які перевантажені декоративними елементами, різноманітними деталями випускаються виробниками масового недорогого одягу у надії привабити покупця до своїх виробів. Дизайнери ж високого рівня добре знають, що для того, щоб визначити стиль моделі, зробити її цікавою, досить однієї, максимум двох «стилестворюючих» деталей. Значно важливішим, ніж декорування є чистота лінії, точність пропорцій, хороший силует та якість технологічної обробки.

ІІ ведучий: Кожна епоха містить свої  життєві умови, і вигляд, який сприймається нами як ідеальний, повинен максимально відповідати цим умовам. Мода завжди відображає ідеал епохи. Це стосується як зовнішнього вигляду, так і мистецтва, манери поведінки, технологічних досягнень («мобілки». комп’ютери) тощо.

(При цих словах на сцену виходить сучасно вдягнений учень, що розмовляє по мобільному телефону щось своє, не звертаючи уваги на присутніх. Розмовляє якусь хвилину, при цьому всі мовчки спостерігають його. Тут він наче отямлюється, дивиться здивовано на присутніх «куди це я попав?»  і йде зі сцени.)

ІІІ ведучий: (з доброзичливою усмішкою показуючи на учня, що йде зі сцени):  Чутливим виразником своєї епохи, носієм «іміджу часу» є модель. Що недивно, бо молоді люди хочуть заявити про себе як про нове покоління, вони швидко схвачують реалії часу і не завантажені укоріненими звичками, стереотипами і догмами.

І ведучий: Так, але мода більш зверхньо характеризує явища, ніж стиль чи манера. За будь-якої моди дотримання стилю вважається за особливий талант, яким володіють не так багато людей. Але саме вони творять моду, засновують бренди, стають учасниками відокремлених клубів, шкіл, спілок, залишаючись при цьому індивідуальностями.

ІІ ведучий: Сенсом їх життя стає – творити красу і нести її людям. Можна сказати, що вся історія людства – це історія появи та зникнення стилів у мистецтві, архітектурі, одязі, поведінці і таке інше. Історія знає чимало таких людей. Рафаель, Жорж Санд, Коко Шанель, Діор, Сартр, Марлен Дитріх, Далі – це лише одиниці з них.

ІІІ ведучий: Стиль – це людина. Він створюється характером, темпераментом, поведінкою та оточенням, а також особливим сприйняття і відображенням дійсності І ведучий: Стиль – це характерний вигляд, різновид чого-небудь, що виявляється в особливих ознаках, властивостях художнього оформлення.

ІІ ведучий: Однак, моду можна використовувати і для розповсюдження низькопробних речей та витворів. Це робиться у чисто комерційних цілях і слугує зручним засобом збуту морально застарілих або позбавлених хорошого смаку речей.

ІІІ ведучий: То що ж таки той смак? Коли він хороший, а коли поганий? Найперші градації смаку – це: подобається – не подобається, красиво – некрасиво. Але ця імпульсивна реакція має тенденцію поступ ускладнюватись.

 І ведучий: Хороший смак – то почуття міри в усьому, з чого складається життя людини. Почуття міри пов’язано зі здібностями людини найбільш адекватно сприймати конкретну ситуацію і діяти, враховуючи її сутність.

ІІ ведучий: Багато в становленні та формуванні смаку залежить від індивідуальних особливостей самої людини, її здатності відчувати справжню цінність художнього твору, художнього досвіду, особистості, її приналежності до певної соціальної групи, характеру потреб та інтересів, професійних занять. Філософ Мануїл Кант визначав смак як здібність судити про красу.  

ІІІ ведучий: Але в історії мистецтв траплялись випадки, коли одні художники не сприймали творчість інших через різницю ідейно-художніх позицій. Історія знає різні підходи до формування смаків, наприклад, коли питання про цінність художнього твору вирішувався «більшістю» голосів, що характерно для суспільства, в якому панує диктатура якогось одного класу, або коли смак аристократичного класу є вирішальним у визначенні цінності мистецького твору.

І ведучий: отож, смаки бувають добрі й погані, і люди праві, коли про них спорять.

ІІ ведучий: Але при цьому, в боротьбі за хороший смак слід  пам’ятати про культуру спору, і з повагою відноситись до смаку та особистості тих, хто сперечається.

ІІІ ведучий: Формування естетичного смаку здійснюється через постійне, таке, що вже стало потребою спілкування особистості з різними видами та формами мистецтва.

І ведучий: Французи кажуть, що хороший смак – найкраща прикраса жінки. Вони називають це елегантність, яка є мистецтвом і наукою одночасно.

ІІ ведучий: Тепер вже доведено, що некрасивих жінок не буває. Багато знаменитих спокусниць мали великі вади. Так, Нефертіті мала занадто довгу шию, витягнуте «коняче» обличчя, впалі груди та шкіру жовтуватого відтінку. Анна Болейн, любові якої Генріх УШ добивався понад десять років, мала пухлину на шиї, а з рота в  неї виступав один клик. Фаворитка Людовика ХІУ мадемуазель де Лавальєр була кульгава. Але все це не заважало їм бути найпривабливішами жінками.

ІІІ ведучий: У світі є маса не зовсім красивих жінок, які так чудово пристосували свій одяг, пластику тіла та звучання голосу до своєї зовнішності, що навіть самий прискіпливий критик вважатиме їх елегантними.

І ведучий: Але нерідко можна зустріти і інших, на вигляд дуже красивих жінок, вдягнених у дорогий одяг. Та відсутність смаку щодо підбору окремих елементів гардеробу, аксесуарів і манери рухів, поведінки – зводять нанівець усі її витрати.

(Після цих слів з першого ряду встають учні, що сиділи там «приховані» від публіки і мовчки починають демонструвати позбавлені смаку одяг та поведінку.)

 ІІ ведучий (під час цієї демонстрації, але через якусь хвилину після її початку, якщо публіка мовчить, а якщо публіка сміється, то після затихання сміху): Навіть у Голівуді щороку проводять рейтинг на визначення актриси, яка хоч би раз протягом року з’являлась на публіці у вбранні, що порушував уявлення про хороший смак. Серед переможець у такому  рейтингу побували Мадонна, Барбара Стрейзанд, Шер, Елізабет Тейлор, Джулія Робертс, Кім Бейсінджер і , навіть королева Англії Єлизавета ІІ.

ІІІ ведучий: Мораль: хороший смак – це набагато цінніше, ніж просто красота. Елегантною можна бути з будь-якою зовнішністю, але цьому треба навчитися.

І ведучий: Навіть спеціальні костюми можна виготовити красиво та зі смаком. Наприклад, костюм для контрольної роботи.

(На сцену виходить заклопотаний учень у костюмі, до якого пришито багато кишень. Він зупиняється і починає з усіх кишень витягувати шпаргалки, перекладати їх у  інші кишені, поступово виходить.)

ІІ ведучий: А ще зі смаком можна зробити костюм з підручних матеріалів.

(На сцену виходить зухвалий учень у костюмі з використанням, наприклад, пляшок з кока-коли.)

ІІІ ведучий (звертаючись до публіки): Шановні, вважаємо, що наш спектакль допоможе вам визначитись у виборі вашого вигляду та смаків.

(Ведучі кланяються на публіку і ідуть зі сцени.)

Кінець.

Розгорнутий план бесіди на тему: «Як дивитись картину» 

 І. Історична довідка про художника:

 коротка біографія  художника;

 коротка характеристика часу та оточення художника;

 характеристика особистості художника.

ІІ. Естетичний ідеал художника:

 естетична парадигма суспільства, в якому творив художник;

 особливості сприйняття художником дійсності;

 естетичні прагнення художника.

ІІІ. Художній напрям, у якому написана картина:

 поняття напрямку та його види;

 характерні риси найбільш популярних напрямків: ренесанс, бароко, реалізм, класицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, абстракціонізм, сюрреалізм, поп-арт тощо;

 визначення напрямку, в якому написана картина, що розглядається.

ІУ. Жанр картини:

 поняття жанру та його види;

 характерні риси окремих жанрів: пейзаж, портрет, баталія, марина, натюрморт, пастораль, тощо;

 визначення жанру, в якому написана конкретна картина.

У. Стиль написання картини:

 поняття стилю;

 коротка характеристика окремих стилів: національних, історичних, творчих періодів, шкіл, течій, індивідуальних тощо;

 визначення стилю написання конкретної картини.

УІ. Сюжет картини:

 поняття сюжету;

 розкриття сюжету конкретної картини;

 головна ідея картини.

УІІ. План картини:

 центральний (головний) план картини;

 периферійні плани.

УІІІ. Дійові особи картини:

 головні дійові особи картини;

 побічні дійові особи.

ІХ. Колористика картини:

 кольорова гама картини;

  основні кольори картини;

 додаткові кольори.

Х. Техніка виконання картини:

 поняття техніки живопису;

 коротка характеристика окремих технік живопису: акварель,

 олія, темпера, сангіна, вугілля, олівець тощо;

 визначення техніки виконання конкретної картини.

ХІ. Матеріал, на якому написана картина;

 коротка характеристика матеріалів, на яких пишуться картини;

 визначення матеріалу, на якому написана конкретна картина.

ХІІ. Художнє значення (цінність) картини:

 історичне значення картини;

 естетична цінність картини;

 виховне та інше значення картини.