МОДЕЛЬ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ
НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ
Світлана КОРОТКОВА
вчитель української мови та літератури
комунального закладу
«Навчально-виховне об'єднання «Загальноосвітній навчальний заклад
І-ІІІ ступенів № 16 - дитячий юнацький центр «Лідер»
Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»
Анотація. У статті розглядається питання цифрової компетентності вчителя нової української школи. Цифровізація є важливою складовою освітнього процесу України і водночас є основою сталого розвитку суспільства та підвищення рівня життя громадян. В умовах періодичних локдаунів і карантинів саме цифрові технології дають змогу не зупиняти навчання, а безпечно продовжувати його в дистанційному або змішаному форматі. Тому сьогодні цифрова грамотність для вчителя стає пріоритетом. Розглянуті поняття «цифрова компетентність», «цифрова грамотність» та висвітлені форми організації на уроці в роботі вчителя-словесника.
Ключові слова: цифрова компетентність учителя, цифрова грамотність, цифрові освітні ресурси, сучасний урок.
Освіта – це наш пропуск у майбутнє,
адже завтрашній день належить тим,
хто приготувався до нього сьогодні.
Малкольм Ікс
Формування в Україні нової системи освіти, орієнтованої на входження в світовий освітній простір, супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу. Розвиток цифрової компетентності вчителя є одним з важливих питань освіти, що пов’язані з викликами сучасного інформаційного суспільства та швидкоплинними технічними й технологічними процесами. Учителі, як основні агенти змін у системі шкільної освіти, повинні йти в ногу з часом, швидко та ефективно реагувати на виклики ХХІ століття, бути здатними використовувати новітні цифрові засоби, вміти створювати відповідне середовище для своїх учнів, знати шляхи та засоби безпечного поводження у мережі Інтернет та вміти захищати особисту інформацію у цифровому просторі. Усі ці навички є складовими, у сучасному розумінні, цифрової обізнаності людини, тобто цифрової компетентності; вони мають доповнюватись такими якостями, як критичне мислення, медіаграмотність, комунікаційні навички та ін.
Ідеологію змін в освіті пояснено в Концепції Нової української школи. Саме НУШ є ключовою реформою Міністерства освіти і науки. Її головна мета – створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме здобувачам освіти не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті. [6, с.2]
У Концепції нової української школи серед ключових компетентностей, які має формувати сучасна освіта, важливе місце займає інформаційно-цифрова компетентність, яка передбачає впевнене, а водночас критичне застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) для створення, пошуку, обробки, обміну інформацією на роботі, в публічному просторі та приватному спілкуванні. Інформаційна й медіа-грамотність, основи програмування, алгоритмічне мислення, робота з базами даних, навички безпеки в інтернеті та кібербезпеці. Розуміння етики роботи з інформацією (авторське право, інтелектуальна власність тощо) [6, с.11]
Питаннями ефективного використання ІКТ у навчально-виховному процесі в Україні займаються такі вітчизняні дослідники, як Биков В.Ю., Жук Ю.О., Морзе Н.В., Співаковський О.В., Жалдак М.І., Шут М.І., Литвинова С.Г. та ін. Серед питань компетентністного підходу та розвитку цифрової компетентності суб’єктів навчального процесу торкаються В.Ю.Биков (інформаційно-комунікаційне середовище), С.Г.Литвинова, Н.В.Морзе (вимоги та комп’ютерно орієнтоване середовище), О.М.Спірін (інформативна та інформаційно-комунікаційна компетентність вчителя), Н.В.Сороко, О.В.Білоус (цифрова компетентність вчителів, що викладають предмети гуманітарного напряму), І.В.Іванюк (комп’ютерно орієнтоване середовище розвитку інформаційно комунікаційної компетентності вчителів та учнів) та ін.. Останні роки в Україні були розроблені документи Міністерством освіти і науки України, Національною академією педагогічних наук України, де були висвітлені основні засади цифрового компетентнісного підходу [2,4,5,6,7]. У Концепції Нової української школи зазначено, що останнім часом збільшується цифровий розрив між учителем і учнем. Багато педагогів ще не вміє досліджувати проблеми за допомогою сучасних засобів, працювати з великими масивами даних, робити і презентувати висновки, спільно працювати онлайн у навчальних, соціальних та наукових проектах тощо [6]. Тому потреба у формуванні інформаційно-цифрової компетентності є не лише в здобувачів освіти, а й у вчителів. Сьогодні інформація стала настільки доступною, що почала зникати потреба в її запам’ятовуванні, нагромадженні. Разом з тим виникла нова потреба – уміння швидко знайти, обробити та презентувати чи застосувати інформацію. Саме ці вміння й повинен виробляти вчитель, використовуючи можливості свого предмету у формуванні інформаційно-цифрової компетентності.
Успішне застосування цифрових технологій є завданням освіти ХХІ століття, з ним пов’язане навчання, розвиток, побудова успішної життєвої траєкторії. Важливим напрямом освітньої політики сьогодні є процеси інформатизації навчання. У цьому контексті володіння цифровими навичками та компетентностями всіх учасників цього процесу є метою освіти та важливим чинником повноцінного та успішного розвитку суспільства та економіки держави. Для України, де відбувається освітня реформа, особливо важливим є використання інформаційних та комунікаційних технологій у закладах освіти, зокрема в процесі розвитку цифрової компетентності вчителів в умовах використання засобів ІКТ та створення умов для їх інтегрування у навчальний процес.
Інформаційна компетентність учителя передбачає широке використання комп'ютерної техніки, електронних варіантів навчальних матеріалів, навчальних програм, педагогічних технологій творчого характеру.
Покоління Z,Y - діти, народжені в епоху масштабного розповсюдження Інтернет-технологій, вимагають від учителя кожної шкільної дисципліни знайти нові інструменти, ресурси, які оживлять урок, зроблять його цікавішим та кориснішим.
Цифрові освітні ресурси (ЦОР) – навчальні, наукові, інформаційні, довідкові дані та представлені в інтернет (хмарних сховищах, цифрових сервісах тощо). Цифрові освітні ресурси об’єднують широкий спектр різних за цільовим призначенням, рівнем складності, формою технічного виконання та видами інтерфейсу педагогічних програмних засобів, електронних підручників, електронних тестів, комп’ютерних моделей, тренажерів, дидактичних ігор та симуляторів.
Таким чином, виникає необхідність забезпечення готовності суспільства до процесів, опанування ключових комбінацій знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, інших особистих якостей у сфері інформаційно-комунікаційних та цифрових технологій (цифрова компетентність). [5, с.3]
Законом України “Про освіту” визнано інформаційно-комунікаційну компетентність як одну з ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності. [5, с.2]
Державний стандарт базової середньої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 р. № 898 “Про деякі питання державних стандартів повної загальної середньої освіти” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 81, ст. 2615), визначає інформаційно-комунікаційну компетентність такою, що передбачає впевнене, критичне і відповідальне використання цифрових технологій для власного розвитку і спілкування; здатність безпечно застосовувати інформаційно-комунікаційні засоби в навчанні та інших життєвих ситуаціях, дотримуючись принципів академічної доброчесності. [2, с.2]
Цифрові компетентності – це базова річ, без якої неможливо уявити ефективну роботу сучасного вчителя. В умовах періодичних локдаунів і карантинів саме цифрові технології дають змогу не зупиняти навчання, а безпечно продовжувати його в дистанційному або змішаному форматі. Тому сьогодні цифрова грамотність для вчителя стає пріоритетом. [6, с.9]
Спілкування вчителя й учня під час змішаного навчання змінилося на спілкування «учень - комп’ютер -вчитель». Та й будь-який сучасний урок не можна уявити без використання хоча б деяких елементів ІКТ. Адже під час підготовки до уроку вчитель має застосовувати креативні підходи, використовуючи Smart-технології, хмарні сервіси, нові гаджети, програми 3D моделювання, онлайн-тренажери, додатки для створення презентацій тощо.
Цифрові ресурси і сервіси можна класифікувати за призначенням:
-Сервіси для передачі навчального контенту
-Сервіси для зустрічей у синхронному режимі з учнями.
- Сервіси для перевірки/оцінювання навчальних досягнень учнів
Під час уроків української мови та літератури я активно використовую сучасні педагогічні технології: комп'ютеризоване навчання та інтерактивні форми роботи. Самостійне виконання вправ за правильної організації може суттєво підвищити навчальну активність учнів. Водночас без кваліфікованої організаційної підготовки вчителя неможливо сформувати в школярів навички самостійних занять. Особливої уваги вимагають підбір і дозування мовно-літературних завдань.
Сервіси, які я використовую на уроках мови та літератури для передачі навчального контенту:
записувати технічні «посібники для навчання» (інструкції по роботі з програмами і сервісами); записувати пояснення теми (урок, лекція); записувати вправи.
Кожен робить копію для себе, надає доступ учителю з правом коментування та працює індивідуально або спільно з кимось (залежить від завдання).
- Сервіси для зустрічей у синхронному режимі з учнями:
Сервіси для перевірки/оцінювання навчальних досягнень учнів
Висновки: Використання вчителем нової української школи інформаційно-комунікаційних технологій, цифрових освітніх ресурсів у професійній діяльності оптимізує зміст навчання, модернізує методи та форми організації навчального процесу, забезпечує високий науковий і методичний рівень викладання, індивідуальний підхід у навчанні, підвищенні ефективності та якості надання освітніх послуг. [9, с.8] Звісно, щоб навчати дітей за сучасними вимогами, вчителю необхідно оволодіти методикою застосування новітніх прийомів, стратегій та технологій. Потрібно бути в курсі можливостей особистісного і професійного розвитку. Цифрово компетентним можна вважати педагога, який здійснює пошук необхідної інформації в Інтернеті в процесі підготовки до уроків і позакласних заходів; застосовує електронні програмні засоби в освітньому процесі (навчальні, тренувальні, контрольні); використовує наявні готові програмні продукти; організовує роботу з електронним підручником на уроці; організовує на уроці роботу учнів з пошуку необхідної інформації в Інтернеті; працює на уроці з матеріалами web-сайтів; розробляє самостійно або використовує готові тести і проводить комп'ютерне тестування; обробляє текстову, цифрову, графічну та звукову інформацію за допомогою відповідних процесорів і редакторів для підготовки дидактичних матеріалів.
Зростання ролі ІКТ в освіті та повсякденному житті людини потребує формування цифрової компетентності. Цей процес покладений на вчителя, як основного агента дій та рушія сучасних реформ. Він передбачає чітке усвідомлення не тільки складових та характеристик даної категорії, а й форм, методів, засобів, що сприяють набуттю та подальшому розвитку цифрової компетентності.
Список використаної літератури:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/167-2021-%D1%80#Text