ЦИФРОВА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Оксана ГАЙВОРОНСЬКА

вчителька української мови та літератури

комунального закладу

«Навчально-виховне об’єднання І-ІІІ ступенів «Мрія» 

Кіровоградської міської ради Кіровоградської області»

Анотація. Статтю присвячено питанню формуванню цифрової компетентності у професійній діяльності вчителя. Сучасний етап наукового та технологічного розвитку сприяє переходу суспільства до цифрової економіки. На систему освіти покладено функцію формування особистості, адаптованої до нових реалій. В статті проаналізовано сучасні концепції змісту цифрової компетентності. Означене поняття презентовано як здатність особистості використовувати в освітньому процесі цифрові ресурси, мобільні пристрої, хмарні технології, відео фрагменти, об’єкти віртуальної реальності та інші навчальні матеріали, а також створювати й ефективно використовувати в професійній діяльності можливості цифрового освітнього середовища та всіх його складників. Зроблено висновок щодо важливості формування цифрової компетентності вчителів.

 Ключові слова: компетентність,  цифрова грамотність, професійна діяльність, ІК-компетентність, ІКТ-компетентність, цифровий освітній ресурс, цифрові технології, цифрова компетентність.

Постановка проблеми. 

Сучасне суспільство характеризується прискореним прогресом. Інформаційно-цифрові технології викликають закономірні зміни в житті людства і стосуються всіх сфер діяльності, зокрема й освітньої, яка водночас стає основою й передумовою розвитку суспільства. Саме тому важливим завданням освіти у ХХІ столітті є формування нових професійних компетентностей педагогів, пов'язаних зі стрімким розвитком цифрового суспільства. У зв’язку з цим до переліку  значущих якостей педагога додалася ще одна важлива складова – «Інформаційно-цифрова компетентність».

Роль сучасного вчителя, рівень його якісної підготовки – зокрема цифрова компетентність – є надзвичайно важливою для впровадження цінностей Нової української школи. Впровадження ІКТ в освітній галузі педагогіки має перейти від одноразових проєктів у системний  та якісний процес, який охоплює всі види педагогічної діяльності. Так, у формулі НУШ вказано «Наскрізне застосування інформаційно комунікаційних технологій в освітньому процесі та управлінні закладами освіти і системою освіти має стати інструментом забезпечення успіху нової української школи». 

Інтеграція України у світовий простір вимагає від педагога постійного пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, упровадження інноваційних педагогічних прийомів та методів, гнучкого реагування на всі процеси розвитку, що відбуваються в нашій державі та світі. [4,с.319].

Особливості сучасних дітей, яких називають цифровим поколінням, що мають кліпове мислення та для яких характерним є швидке переключення уваги, коли на сприйняття однієї думки чи образу витрачається 1–3 хвилини. Нове покоління не звикло мислити та сприймати  інформацію лінійно.  У випадках вибору одержання інформаційних матеріалів, до яких звикли  сучасні діти, перевага надається швидкості одержання відповіді, а не точності.

 Звичка до швидкого одержання даних призводить до байдужості на традиційних уроках. Мультимедіа, графічне подання нового матеріалу для  дітей мають більшу цінність, ніж текст. Форма подання нового матеріалу у вигляді лінійного тексту, як правило, повільніша, а отже, не така ефективна, як інші способи (якщо текст можна подати у вигляді інфографіки, анімації, відео).

 Причинно-наслідковий ланцюжок змін у читанні та сприйнятті звичайного тексту, яке нині називають функціональним, зумовлюють: прагматичний стиль життя, прискорення ритму сприймання інформаційних матеріалів, відсутність однорідності їх змісту, який подається у вигляді великої кількості різностильових фрагментів. Таке перетворення інформаційного поля, в якому сьогодні існує людина, змушує її перебудовувати власне мислення та сприймання у фрагментарний режим (кліпове мислення), для якого характерним є швидке переключення з одного фрагмента тексту на інший. [1, с. 94].

 Для вирішення цих питань я широко використовую кейс-технологію. Видатний зарубіжний педагог К. Роджерс зазначив: «Не так важливо вчити дітей, потрібно створити ситуацію, в якій дитина просто не може не вчитися і робить це із задоволенням». Я переконалась, що найбільше задоволення діти отримують, коли практично вирішують реальні навчальні та життєві ситуації.

Кейс-технології в навчальному процесі сприяють формуванню в учнів уміння та навички:

• комунікації
• презентації
• взаємодії та прийняття колективних рішень
• самостійного пошуку інформації для розв’язання ситуаційного завдання
• експертного аналізу.

Кейс-методи спонукають учнів планувати власні дії, відштовхуючись від сприйняття конкретної ситуації співрозмовником — однокласником чи вчителем.

 Цілями кейс-технологій визначають:

• аналіз інформації (самостійно та у складі групи)
• пошук ключових проблем запропонованого завдання
• пошук відомостей, які необхідні для вирішення завдання
• пошук та оцінка альтернативних шляхів розв’язання завдання
• обрання найкращого рішення і складання плану дій. [4, с. 24].

Кейс-технології є інтерактивними методами, що дають змогу: виявити різноманітні точки зору розвинути навички аналізувати та мислити критично

Основні завдання:

• максимальне залучення кожного учня до самостійної роботи;
• розв’язання учнями практично значущих життєвих задач;
• активізація пізнавальної діяльності;
• вміння аргументовано висловлювати свою точку зору та враховувати думку інших;
• знаходити найбільш раціональне рішення проблеми;
• взаємодія та співпраця в команді;
• розвиток комунікативних навичок.

Переваги кейс-технології вбачаю в можливості залучати учнів до активної пізнавальної діяльності, розвитку умінь ставити запитання та аргументувати відповідь, самостійно здобувати знання, логічно мислити, робити власні висновки.

У практичній діяльності застосовую різні типи кейсів:

• кейс-випадок (дуже короткий, розповідає про окремий випадок);
• кейс-вправа (застосування набутих навичок на практиці);
• кейс-ситуація (життєва проблема, яка потребує вирішення).

За способом подання матеріалу використовую:

• друковані кейси (тексти, таблиці, діаграми, ілюстрації, світлини тощо);
• мультимедійні кейси (презентації)
• відео кейси (фільми, мультфільми, ролики тощо). [5, с. 420].

Впроваджуючи кейс-технологію, працюю за алгоритмом:

• Підготовчий етап (готую описи ситуацій, додаткові допоміжні матеріали, посилання на джерела інформації).
• Ознайомлювальний етап (активізую діяльність учнів, залучаю до обговорення реальних ситуацій).
• Аналітичний (організовую самостійну роботу учнів над розв’язанням проблеми, роботу в групах з метою вибору кращого вирішення проблемної ситуації, презентації та експертизи результатів).

Надаю перевагу таким методам:

• методу ситуаційного аналізу (пропоную ситуацію для розгляду, аналізу групою учнів, вироблення ними варіантів практичного вирішення проблеми, оцінка їх та вибір найкращого);
• ігрове проєктування (вибір учнями та виконання ігрових ролей, можливість самостійної активної дії для кожного з них);
• ситуаційно-рольові ігри (робота над практичним моделюванням ситуації з життя, її розв’язанням з виконанням реальних ролей);
• метод інциденту (самостійна робота учнів щодо пошуку потрібної інформації та ухвалення рішення);
• метод дискусії (обговорення суперечливої теми, вибір та обґрунтування власної позиції, наведення переконливих аргументів). [6, с. 286-289].

Сучасний світ, у якому спостерігаємо безперервний розвиток новітніх технологій, де стикаються нові цілі життя, вимагає досконалих сучасних освітніх технологій. Сьогодні одним із домінуючих видів діяльності у сфері суспільного виробництва є збирання, продукування, обробка, зберігання, передача та використання інформації. Саме тому нашу епоху називають «інформаційною» або ж «цифрових технологій», що поставило нові виклики перед освітою, працею вчителя зокрема, самовдосконаленням і самоосвітою педагога. У зв’язку з цим особливої уваги надаємо проблемі інформаційних технологій та формуванню інформаційного середовища сучасного вчителя.

Для сучасного педагога корисними в соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм» можуть стати такі функції, як:

• створення реклами, сторінок, груп та подій
• обговорення публікацій, фото чи відео
• організація опитувань та голосувань
• спілкування в режимі реального часу
• додавання декількох контактів до чату
• організація відеозв'язку
• можливість групової діяльності вчителя та учня або груп учнів між собою

Ці соціальні мережі можна використовувати для: групового навчання (для роботи в навчальних міні групах); персонального навчання (для самоосвіти); внутрішньо шкільного навчання (використання з метою інформування щодо функціонування навчального закладу та заходів, пов’язаних із цим).

• При викладання української мови та літератури вчитель може використовувати Фейсбук та Інстаграм, наприклад, для:
  створення профілю літературних героїв та додавання потрібних
• зображень,  посилань, обговорень;
• знайомство з біографією письменників  (публікації, їхні фотознімки, цитати);
  спілкування з однолітками з інших міст чи країн (у тому числі при виконанні дослідницьких завдань);
• проведення швидких опитувань із теми;
• розміщення фотоальбомів зі світлинами з подорожей, шкільних заходів, олімпіад, конкурсів тощо;
• використання хештегів для відслідковування дописів та обговорень із тематики, що вивчається;
• швидкого спілкування з батьками стосовно навчання  учнів, повідомлення новин тощо;
• організації інтерактивних конкурсів для школярів.

Саме тому крім базових цифрових компетентностей (підготовка текстових документів, порівняльних таблиць, презентацій, тестів тощо) сучасний учитель повинен володіти інноваційними практиками для впровадження таких моделей навчання, як: адаптивне, синхронне та асинхронне, змішане, самостійно направлене, дистанційне, хмарне та мобільне, «віртуальний клас», «перевернутий клас», геймифікація, персоналізація, цифровий сторітелінг тощо.

Системне використання вчителем на уроці сучасних  інформаційних технологій у формуванні освітнього середовища закладу освіти:
– забезпечує функціонування інформаційно-освітнього простору, максимально наближеного до сучасних тенденцій розвитку інформаційного суспільства;
– сприяє розвитку мобільності користувачів при електронних комунікаціях;
– уможливлює доступ до інструментальних середовищ проєктування і моделювання;
– передбачає поєднання традиційних технологій із дистанційними засобами навчання, застосування хмарних сервісів (Google, Microsoft), інформаційних баз і систем, електронних бібліотек в освітньому процесі тощо, сприяючи при цьому формуванню й удосконаленню мережних якостей особистості. [3, с.342-346].

Висновки та результати подальших досліджень. У результаті аналізу наукових досліджень можна зауважити, що не існує єдиного підходу до визначення компетентності педагогів щодо використання цифрових технологій у професійній діяльності. Водночас, визначення інформаційно-цифрової компетентності сучасних педагогів, що сформульовані зарубіжними й вітчизняними науковцями, є типологічно спорідненими, відрізняючись при цьому компонентною структурою.

Задля того, щоб ІКТ дійсно були корисними у педагогічній діяльності, необхідне виконання певних умов, а саме:

• професійна готовність педагогів до використання комп'ютерних технологій;
• врахування впливу комп'ютера на здоров'я дітей;
• наявність якісного технічного й програмного забезпечення;
• розуміння проблем й підтримка керівництва закладів освіти.

Готовність до оволодіння й застосування цифрових технологій належить до психологічної передумови формування цифрової компетентності і потребує спеціально організованої мотиваційно-просвітницької діяльності серед освітян, покращення матеріально-технічної бази закладів освіти, організації відповідної підготовки з використання ІКТ. Модифікація професійної підготовки майбутніх педагогів, розробка норм ІКТ компетентності відповідно до державних освітніх стандартів є завданням освітніх закладів України.

Отже, сучасний учитель може ефективно використовувати соціальні мережі як для більш ефективного та цікавого навчання учнів, так і для свого розвитку та професійного вдосконалення. Застосування мережевих технологій у навчальному процесі спрямовано на отримання більш високого рівня навичок та компетентностей як учня, так і вчителя. Залучення педагогів до такого освітнього простору як всесвітня мережа «Інтернет» виведе процес навчання на якісно новий рівень, забезпечить розвиток та соціальну адаптацію учнів в умовах глобалізації світової спільноти.

Список використаних джерел:
1. Горобець Т. Н. «Кліпове мислення» як відображення перцептивних процесів і сенсорної пам’яті / Мир психології. 2015. №2. С. 94-100.

2. Гуревич Р. С. Формування інформаційної компетентності майбутніх вчителів засобами мультимедіа-технологій / Р. С. Гуревич // Наукові записки. Серія: Педагогіка. – 2007. – С. 38-41.

3. Дем’яненко В. М. Методичні рекомендації щодо добору і  педагога в інформаційно-освітньому середовищі закладу загальної середньої освіти. Інформаційні технології і засоби навчання. 2018. Т.68. № 6. URL: https://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/2543/1423
4. Павельєва, Н. Кейс-метод в професійній освіті // Кампания. №43. 2008..

5. Ралдугін Є. Інформаційне суспільство в Україні: виклик часу. Держ. упр. в Україні: реалії та перспективи: зб. наук. пр. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. Київ: Вид-во НАДУ, 2005. 420 с.

6. Сурмін Ю.П.Ситуаційний аналіз, або Анатомія Кейс-методу / під ред. д-ра соціологічних наук, - Київ: Центр інновацій і розвитку, 2002. – 286 с.

Хмарні сервіси мережі Інтернет: можливості та перспективи в роботі педагога. URL: http://zippo.net.ua/index. php?page_id=720

Джерело: https://osvitanova.com.ua/posts/3295-yak-intehruvaty-sotsialni-merezhi-u-navchalnyi-protses

Джерело: https://www.pedrada.com.ua/article/1203-qqq-17-m2-08-02-2020-osnovi-keys-tehnology-v-osvtnomu-protses-shkoli